Рішення

від 11.11.2020 по справі 360/3547/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3547/20

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом

адвоката Слєсарєва Ігоря Едуардовича в інтересах ОСОБА_1

до Новопсковської районної ради

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Слєсарєва Ігоря Едуардовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Новопсковської районної ради Луганської області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року включно у загальному розмірі 103671,75 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 12 грудня 2015 року № 1/4 ОСОБА_1 обрано заступником голови Новопсковської районної ради, про що зроблено відповідний запис в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Рішенням шостої (позачергової) сесії Новопсковської районної ради від 03 червня 2016 року № 6/1 Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 позивача незаконно звільнено з займаної посади.

Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 03 червня 2016 року № 6/1 Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради.

Станом на сьогоднішній позивача не поновлено на посаді заступника голови Новопсковської районної ради.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 360/4491/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задоволені. Стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 971765,01 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 360/1345/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задоволені. Стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 17 жовтня 2019 року по 12 травня 2020 року включно у загальному розмірі 158294,50 грн.

Проте, не зважаючи на це, станом на 23 вересня 2020 року постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення позивача на роботі відповідачем не виконана, а тому з урахуванням положень статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у період з 13 травня 2020 року до моменту звернення до суду з даним позовом, тобто по 23 вересня 2020 року.

Представник позивача зазначив, що у ході розгляду справи № 360/1345/20 встановлено, середньоденна заробітна плата позивача складає 1114,75 грн. Відтак, розмір середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року включно складає 103671,75 грн.

На підставі викладеного, представник позивача просить позов задовольнити.

Новопсковська районна рада адміністративний позов не визнала, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 16 жовтня 2020 року за вхідним реєстраційним № 42110/2020 подала відзив на позовну заяву від 15 жовтня 2020 року за № 5-5/6/520, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 35-41).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що заявлена до стягнення сума середнього заробітку є такою, що обчислена без врахування підвищення посадового окладу заступника голови районної ради відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 441. Середньоденний розмір заробітної плати за період з 13 травня 2020 року по 11 червня 2020 року становить 1114,75 грн, а за період з 12 червня 2020 року по 23 вересня 2020 року - 1216,09 грн. Загальний розмір середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року становить 110968,23 грн (за період з 13 травня 2020 року по 11 червня 2020 року 23409,75 грн (1114,75 грн х 21 робочий день) та за період з 12 червня 2020 року по 23 вересня 2020 року - 87558,48 грн (1216,09 грн х 72 робочі дні)).

Відповідач заперечує вимоги та підстави даного позову, оскільки поновлення на посаді врегульовано спеціальними нормами - нормами Закону України Про місцеве самоврядування і відноситься до виключної компетенції районної ради в особі її депутатів. Позивач особисто чинить перешкоди в поновленні її на посаді, перешкоджаючи процедурі розгляду на сесії Новопсковської районної ради цього питання. Зокрема, на сесії Новопсковської районної ради сьомого скликання від 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 закликала депутатів не голосувати за запропонований головою районною ради порядок денний 17 сесії, до якого також було включено питання про її поновлення на посаді заступника голови районної ради. Вирішення питання про поновлення позивача на посаді залежить від волевиявлення шляхом голосування депутатів цієї районної ради, які: або не включають до порядку денного питання про поновлення позивача на посаді, або включають, але не голосують, або голосують, але не вистачає відповідного кворуму, щоб це рішення могло бути прийнятим.

Відповідач також зазначає, що оскільки посада заступника голови районної ради є виборною, то відповідно до діючого законодавства України рішення про обрання та звільнення з посади заступника голови районної ради приймається на пленарному засіданні ради депутатами шляхом таємного голосування. Тобто, головою районної ради не може бути видано відповідне розпорядження, так як це виключна компетенція пленарного засідання.

Рішенням Новопсковської районної ради від 03 червня 2016 року № 6/2 шляхом таємного голосування заступником голови Новопсковської районної ради сьомого скликання обрано депутата районної ради ОСОБА_2 . Зазначене рішення районної ради на сьогодні є чинним, не визнане судом першої інстанції не законним та не є скасованим і ОСОБА_2 є діючим заступником голови Новопсковської районної ради. Таким чином, на посаді заступника голови Новопсковської районної ради, на момент винесення постанови Новопсковським районним судом Луганської області, працює ОСОБА_2 , яку було обрано на цю посаду більшістю голосів депутатів Новопсковської районної ради шляхом таємного голосування у порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Відповідач акцентує увагу суду на те, що для вирішення питання щодо періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно визначити дату поновлення позивача на посаді на підставі рішення суду у справі № 420/2288/16-а. Особа має право звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу тільки у випадку, якщо ця особа на момент подання позову вже поновлена. Враховуючи те, що позивача не поновлено на посаді на підставі рішення суду у справі № 420/2288/16-а, вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є передчасними та не підлягають задоволенню. В іншому ж випадку позивач може кожного дня звертатись до суду з новим позовом, у вимогах якого буде стягнення суми середнього заробітку за кожен день окремо, тобто позивач зловживає своїми правами на звернення до суду та умисно перевантажує роботу суду, адже для визначення розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу необхідно знати дату поновлення на посаді.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

21 жовтня 2020 року на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив від 20 жовтня 2020 року б/н, яка містить зісканований підпис представника позивача та не скріплена електронним цифровим підписом (арк. спр. 120-122).

Згідно з частиною сьомою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (частина восьма статті 44 КАС України).

Згідно з частиною десятою статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідь на відзив від 20 жовтня 2020 року б/н при розгляді справи судом не враховується внаслідок її невідповідності вимогам частини десятої статті 44 КАС України.

Ухвалою від 28 вересня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд визначив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 22 жовтня 2020 року о 10 год. 30 хв. (арк. спр. 27-29).

Судове засідання, призначене на 22 жовтня 2020 року о 10 год. 30 хв., у зв`язку з неявкою сторін відкладено до 11 листопада 2020 року до 14 год. 15 хв. (арк. спр. 116).

У судове засідання 11 листопада 2020 року учасники справи не прибули, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином (арк. спр. 117-119, 124).

Адвокат ОСОБА_3 заявою 11 листопада 2020 року б/н просив розглянути справу без участі позивача та її представника (арк. спр. 127), Новопсковська районна рада заявою від 28 жовтня 2020 року за № 5-5/6-529 також просила розглянути справу за відсутності її представника (арк. спр. 125).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 12 грудня 2015 року № 1/4 ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) обрано заступником голови Новопсковської районної ради сьомого скликання, про що свідчить відповідний запис в трудовій книжці від 05 вересня 1993 року серії АМ № 182056 (арк. спр. 8).

Відповідно до запису в трудовій книжці від 05 вересня 1993 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 рішенням Новопсковської районної ради сьомого скликання від 03 червня 2016 року № 6/1 Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 03 червня 2016 року (арк. спр. 8 зв.).

Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 04 липня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та серед іншого визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 03 червня 2016 року № 6/1 Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 120992,76 грн. Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць (арк. спр. 10-15).

Внаслідок невиконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення позивача на посаді заступника голови Новопсковської районної ради, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 360/4491/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 971765,01 грн (арк. спр. 16-18).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 360/1345/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 17 жовтня 2019 року по 12 травня 2020 року включно у загальному розмірі 158294,50 грн (арк. спр. 19-23).

Станом на 23 вересня 2020 року постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення позивача на роботі відповідачем не виконана, а тому з урахуванням положень статті 236 КЗпП України, позивач звернулась до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року включно в сумі 103671,75 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в статті 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За загальним правилом у питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 Кодексу законів про працю України).

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вищевказана стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема щодо пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття затримка як зволікання , затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Положення статті 236 КЗпП України не містять як обов`язкову підставу для її застосування - факт поновлення особи на роботі, а передбачає лише факт затримки виконання судового рішення.

Такий факт у спірних правовідносинах встановлений судом та не є спірним.

Водночас спірний у цій справі є період затримки виконання судового рішення для стягнення середнього заробітку, зокрема кінцева дата, самостійно визначена позивачем як належний спосіб захисту її права.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 2 жовтня 2019 року у справі № 823/1507/18, від 5 вересня 2019 року у справі № 816/943/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 804/6862/16.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог. Наявність вини випливає з норм Конституції України, згідно з якими судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Враховуючи те, що постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання станом на 23 вересня 2020 року не виконана, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року включно.

Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

З наданих відповідачем довідок від 06 жовтня 2020 року за №№ 5-5/6-498, 5-5/6-499 (арк. спр. 43, 44), про заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що передували звільненню, за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року вбачається, що:

за період з 25 червня 2019 року по 11 червня 2020 року сума середньоденного заробітку позивача складає 1114,75 грн (983,01 х 1,13402 = 1114,75 (посадовий оклад після підвищення 11000 грн : 9700,00 грн посадовий оклад до підвищення =1,13402 (коефіцієнт коригування);

за період з 12 червня 2020 року по 23 вересня 2020 року сума середньоденного заробітку позивача складає 1216,09 грн (1114,75 х 1,090909 = 1216,09 (посадовий оклад після підвищення 12000,00 : 11000,00 грн посадовий оклад до підвищення = 1,090909 (коефіцієнт коригування).

Кількість днів затримки за період з 13 травня 2020 року по 11 червня 2020 року становить 21 робочий день. Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 11 червня 2020 року становить 23409,75 грн (1114,75 грн х 21 = 23409,75 грн).

Кількість днів затримки за період з 12 червня 2020 року по 23 вересня 2020 року становить 72 робочих дні. Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 12 червня 2020 року по 23 вересня 2020 року становить 87558,48 грн (1216,09 грн х 72 = 87558,48 грн).

Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року включно становить 110968,23 грн.

У позовній заяві заявлена до стягнення сума середнього заробітку обчислена позивачем без врахування пункту 10 Порядку № 100 та підвищення посадового окладу заступника голови районної ради відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 441.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року в сумі 110968,23 грн.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, Новопсковська районна рада як податковий агент відповідно до норм Податкового кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зобов`язана виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року в сумі 110968,23 грн, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Слєсарєва Ігоря Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Новопсковської районної ради (ідентифікаційний код 21766338, місцезнаходження: 92303, Луганська область, Новопсковський район, смт. Новопсков, пров. Історичний, буд. 1) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задовольнити повністю.

Стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року в сумі 110968,23 грн (сто десять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім грн 23 коп.) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 16 листопада 2020 року.

Суддя Т.І. Чернявська