Рішення

від 20.10.2020 по справі 1740/2063/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2020 року м. Рівне №1740/2063/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С. за участю секретаря судового засідання К.І. Свінтозельської та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кибукевич В.В.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018 №0004461401, №0004471401, №0004481401 та №0004431402.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.01.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року, позов Товариства задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 18.05.2018 №0004461401 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 10648607,11 грн; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області №0004471401 та №0004481401; у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2018 №0004431402 - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21.05.2020 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2018 №0004431402, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті ці судові рішення залишено без змін.

Після надходження справи до Рівненського окружного адміністративного суду, згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Гудимі Н.С.

Таким чином, предметом нового розгляду у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" до Головного управління ДФС у Рівненській області є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004431402 від 18.05.2018 року.

Позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення №0004431402 від 18.05.2018 року ґрунтується на висновках податкового органу про те, що при виплаті доходу нерезиденту ООО «ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» , Російська Федерація, ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» в ІІІ кварталі 2017 року не утримувало та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в сумі 8 774,55 грн., чим порушило вимоги частини й) підпункту 141.4.1., підпункту 141.4.2. пункту 141.4. статті 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями). Вважає такі висновки податкового органу безпідставними і необґрунтованими. Повідомив, що на виконання укладеного між ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" та ООО "ЭМ ЭС Си - ЭС ДЖИ СИ СИ РУС", Російська Федерація, контракту від 06.06.2017, нерезидентом виконані роботи по встановленню, налагодженню і запуску в роботу пристрою для безконтактного вимірювання товщини і овальності виробів зі скла для контрольно-інспекційної машини марки 270PCI, та навчанню персоналу. Обумовлені контрактом роботи згідно з актом виконаних робіт від 21.06.2017 надані нерезидентом на загальну суму 1935,00 євро/56201,13 грн. Позивачем перераховано нерезиденту ООО «ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ РУС» , Російська Федерація, за надані послуги валютні кошти в сумі 1 935,00 євро / 56 201,13 грн. Позивач також зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано Довідку про підтвердження статусу нерезидента №2-8-11/38622 від 19.12.2017 про те, що фірма ООО «ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ РУС» є податковим резидентом Російської Федерації, відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, що не було взято до уваги відповідачем під час перевірки. Висновок відповідача, що дохід виплачений позивачем нерезиденту є іншим доходом та підлягає оподаткуванню за статтею 20 Інші доходи Угоди між Урядом України та Урядом Російської федерації про уникнення подвійного оподаткування вважає хибним, оскільки прямої вимоги сплачувати податок на території України дана стаття не містить. Крім того, оскільки дана стаття Угоди не передбачає ставок податку чи способу оподаткування, механізм реалізації цієї міжнародної Угоди визначається національним законодавством країн, що її підписали. Стверджує, що не зобов`язаний був утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в сумі 8774,55 грн., і не порушив вимог частини й) підпункту 141.4.1., підпункту 141.4.2. пункту 141.4. статті 141 Податкового кодексу України, оскільки на підставі п. 103.2, 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України мав право самостійного звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, так як нерезидентом йому надано довідку, яка підтверджує, що ООО «ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» є резидентом Російської Федерації, з якою укладено міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування. З таких підстав, вважає спірне рішення протиправним, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.06.2020 адміністративну справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання у справі на 08.07.2020. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (а.с.176-177 т.6)

08.07.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав. Заперечення обґрунтовує тим, що при виплаті доходу нерезиденту ООО «ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» , Російська Федерація, ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» в ІІІ кварталі 2017 року не утримувало та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в сумі 8 774,55 грн., що є порушенням вимог частини й) підпункту 141.4.1., підпункту 141.4.2. пункту 141.4. статті 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями). Зазначає, що виплачені позивачем нерезиденту кошти за надані послуги в сумі 1935 євро, в розумінні статті 141 Податкового кодексу України підпадають під визначення доходів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України. А відповідно до статті 20 Інші доходи Угоди між Урядом України та Урядом Російської федерації про уникнення подвійного оподаткування, види доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, можуть оподатковуватися у цій Державі. При цьому, вказані положення не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податків право вибору, в якій саме з двох Договірних Держав буде здійснюватися оподаткування доходу. Зазначене не було враховано позивачем при виплаті доходу із джерелом походження з України і безпідставно не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків. З таких підстав, вважає спірне рішення правомірним, просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.182,184 т.6).

Ухвалою суду від 08.07.2020 здійснено заміну відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Рівненській області, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено до 03.09.2020. Цією ж ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у справі з 09.08.2020 на тридцять днів (а.с.197-199 т.6).

31.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Стверджує, що під час перевірки податковому органу надано довідку підтвердження статусу нерезидента від 19.12.2017, зауважень до форми і змісту якої у податкового органу не було, однак останнім її не враховано. Також зазначив, що в матеріалах справи наявний Інформаційний лист фірми ООО «ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ РУС» №02/2019 від 28.01.2019, в якому зазначено, що з отриманих від ПрАТ Рокитнівський скляний завод сум згідно з Контрактом №06062017 від 06.06.2017 оподаткування здійснювалося на території Російської федерації, що, на думку позивача, є прямим доказом сплати податку у Договірній державі. Позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 22.09.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, пославшись на обґрунтування, викладені у відзиві на позов.

В судовому засіданні 20.10.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У зв`язку з перебуванням головуючого судді в період з 03.11.2020 по 10.11.2020 на лікарняному, повний текст виготовлено 11.11.2020 року.

Розглянувши заяви по суті справи, подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників обох сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, судом встановлено таке.

Матеріали справи свідчать, що в період з 05.03.2018 по 18.04.2018 (з урахуванням продовження терміну) Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Рокитнівський скляний завод з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт №1105/17-00-14-01/00293462 від 25.04.2018 року (а.с.26-106 т.1).

На підставі зазначеного Акта перевірки, 18.05.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004431402, яким ПрАТ Рокитнівський скляний завод збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 10968,19 грн., в тому числі за основним зобов`язанням в сумі 8774,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2193,64 грн. (а.с.24 т.1).

Спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновку податкового органу, зазначеному в Акті перевірки, про порушення позивачем вимог підпункту й п.п. 141.4.1., п.п. 141.4.2. п. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями): при виплаті доходу нерезиденту ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус , Російська Федерація за надані послуги, а саме: установка, настройка і запуск в роботу пристрою - система Large Band Trickness (LBP) для безконтактного вимірювання товщини і овальності виробів із скла (UTM+AMC+LBT) для контрольно-інспекційної машини марки М270РСІ, навчання персоналу Замовника згідно контракту № 06062017 від 06.06.2017 року, в ІІІ кварталі 2017 року не утримувало та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в сумі 8 774,55 грн. (а.с.103 т.1).

Таких висновків при перевірці позивача відповідач дійшов з огляду на те, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пп.103.5 і 103.6 ст. 103 Податкового кодексу України, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Актом перевірки від 25.04.2018 (стор.34 Акта) зафіксовано, що в ході перевірки ПрАТ Рокитнівський скляний завод надало Довідку підтвердження статусу нерезидента, видану Міжрегіональною інспекцією Федеральної податкової служби по централізованій обробці даних №2-8-11/38622 від 19.12.2017 про те, що фірма ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус , РФ, є податковим резидентом Російської Федерації відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

Разом з тим, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту й п.п. 141.4.1., п.п. 141.4.2. п. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України (стор. 34 акта) ґрунтуються на тому, що при виплаті доходу нерезиденту ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус ПрАТ Рокитнівський скляний завод не було враховано положення статті 20 Інші доходи Угоди між Урядом України та Урядом Російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, згідно з якими види доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі і про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, можуть оподатковуватися у цій Державі (а.с.59 т.1).

Не погодившись з такими висновками, 04.05.2018 року позивач подав заперечення на Акт перевірки №1105/17-00-14-01/00293462 від 25.04.2018 року (а.с.122-136 т.1), які податковий орган за результатами їхнього розгляду 16.05.2018 залишив без задоволення, а висновки Акта перевірки без змін (а.с.107-121 т.1).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0004431402 від 18.05.2018 року протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з такого.

Судом встановлено, що між ПрАТ Рокитнівський скляний завод (Замовник) та ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус (Виконавець), Російська Федерація, укладено Контракт №06062017 від 06.06.2017, за умовами п.1 якого Виконавець зобов`язався виконати роботи (надати послуги) з установки, налаштування і запуску в роботу обладнання - Системи Large Band Thickness (LBT) для безконтактного вимірювання товщини і овальності виробів зі скла (UTM+AMC+LBT) для контрольно-інспекційної машини марки М270РСІ та навчання персоналу Замовника на території підприємства Замовника, а Замовник - прийняти та оплатити вказані роботи (а.с.2-5 т.7).

Згідно з розділом 2 Контракту вартість робіт складає 1935 євро (п.2.1) і включає: вартість робіт (за 3 робочі дні), витрати на проведення робіт (затрати на трансфер спеціалістів Виконавця, страхування, проживання і добові) (пункт 2.4).

Судом також встановлено, що ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус є резидентом Російської федерації, з постійним місцем перебування у Російській Федерації для цілей застосування Угоди між Урядом України та Урядом Російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, що підтверджується нотаріально засвідченою копією довідки №2-8-11/38622 від 19.12.2017, виданої Міжрегіональною інспекцією Федеральної податкової служби Росії з централізованої обробки даних (а.с.10-11 т.2).

На виконання умов Контракту від 06.06.2017 ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус надало, а ПрАТ Рокитнівський скляний завод отримало роботи (послуги) з налаштування і запуску в роботу обладнання для безконтактного вимірювання товщини і овальності виробів зі скла (UTM LBT) для контрольно-інспекційної машини та навчання персоналу загальною вартістю 1935 євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта виконаних робіт №52 від 21.06.2017 (а.с.6, т.7)

Факт оплати позивачем отриманих від нерезидента послуг в сумі 1935 євро підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення в іноземній валюті №41 від 14.08.2017 (а.с.7 т.7).

Вказані обставини справи не заперечуються обома сторонами.

Спірні правовідносини виникли виключно з приводу висновків податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту й п.п. 141.4.1., п.п. 141.4.2. п. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України, які полягають в не утримання і неперерахування до бюджету ПрАТ Рокитнівський скляний завод податку з доходів нерезидента за ставкою 15 відсотків, отриманих ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус за надані позивачу послуги по налаштуванню і запуску обладнання та навчання працівників.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує та керується таким.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Особливості оподаткування нерезидентів визначені п.141.4 ст. 141 ПК України.

Так, згідно з підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Зазначеною нормою встановлено перелік видів доходів, які визнаються доходами нерезидента з джерелом походження з України, який є вичерпним.

За приписами підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, норми ПК України зобов`язують резидента утримати податок з доходів нерезидента, види яких зазначено у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України.

За приписами пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Оподаткування доходів резидентів Російської Федерації регулюється положеннями Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та попередження ухилень від сплати податків від 8 лютого 1995 року, яку ратифіковано Верховною Радою України Законом України №369/95-ВР від 6 жовтня 1995 року (далі - Угода).

Відповідно до статті 2 Угоди вона поширюється на податки на доходи і майно, що стягуються відповідно до законодавства Договірної Держави, незалежно від способу їх стягнення.

Існуючими податками, на які поширюється Угода, є:

а) в Україні:

(i) податок на доходи підприємств та організацій; і

(ii) прибутковий податок з громадян;

(надалі "українські податки")

б) у Російській Федерації - податки, що стягуються відповідно до таких Законів Російської Федерації:

(i) "Про податок на прибуток підприємств і організацій";

(ii) "Про прибутковий податок з фізичних осіб";

(iii) "Про податок на майно підприємств";

(iV) - "Про податок на майно фізичних осіб"

(надалі "російські податки").

Ця Угода поширюється також на будь-які подібні або по суті аналогічні податки, які будуть стягуватись однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Угоди в доповнення або замість існуючих податків.

Відповідно у статтях 6-19 Угоди йдеться про особливості оподаткування тих чи інших видів доходів (як-то доходи від нерухомого майна, прибуток від підприємницької діяльності, дивіденди, проценти, роялті тощо).

Статтею ж 20 Угоди під назвою Інші доходи вказано, що види доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі і про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, можуть оподатковуватись у цій Державі.

Як зазначено судом раніше, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2018 №0004431402 слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту й підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4. статті 141 ПК України - при виплаті доходу нерезиденту ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус (РФ) в ІІІ кварталі 2017 року за надані послуги позивачем не утримано та неперераховано до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в сумі 8 774,55 грн.

Позивач не утримав податок з доходів нерезидента з джерелом його походження з України, позаяк вважав, що у зв`язку з наявністю довідки про місцезнаходження нерезидента для цілей оподаткування, наданої йому ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус (РФ), має право на звільнення від сплати такого податку.

В свою чергу, контролюючий орган кваліфікував виплачений позивачем нерезиденту дохід як інший дохід та, обираючи порядок його оподаткування, керувався статтею 20 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації, вважаючи при цьому, що валютні кошти, перераховані позивачем за умовами контракту на користь контрагента-нерезидента, є об`єктом оподаткування у вигляді іншого доходу (прибутку) нерезидента з джерелом походження з України, визначеного пунктом й пп.141.4.1. ст.141 ПК України.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у пункті й підпункту 141.4.1 та підпункті 141.4.2 пункту 141.4. статті 141 ПК України йдеться про доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента.

Як свідчать матеріали справи, ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус (РФ) надав позивачу, а останній оплатив нерезиденту послуги з установки, налаштування і запуску в роботу виробничого обладнання та навчання працівників.

Досліджуючи правову природу виплаченого позивачем нерезиденту доходу, суд зазначає таке.

З визначення поняття, наведеного у пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 ПК України, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Пунктом б) пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що безоплатно надані роботи, послуги - це роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Тобто, продаж робіт, послуг передбачає компенсацію (тобто оплату) їх вартості, а безоплатна передача таких здійснюється без висування вимоги щодо компенсації їх вартості .

Системне тлумачення вживання терміну компенсація вартості в Податковому кодексі України дає підстави для висновку, що компенсація вартості наданих робіт, послуг є нічим іншим як оплатою вартості цих робіт, послуг, що за своєю суттю є компенсацією витрачених ресурсів, матеріалів тощо продавцю, виконавцеві.

Водночас за правилами пункту й) пп.141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України, доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, які підлягають оподаткуванню в порядку підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України є:

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Іншими словами компенсація вартості товарів, робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента потрапляє під виключення з доходів, джерело походження яких слід вважати в Україні, що прямо передбачено цією нормою, а отже не підлягає оподаткуванню податком з доходів нерезидентів.

Відтак, враховуючи те, що на виконання умов контракту від 06.06.2017 ПрАТ Рокитнівський скляний завод здійснило оплату вартості наданих йому нерезидентом ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус (РФ) робіт (послуг) із запуску, налаштування обладнання та навчання працівників, то валютні кошти в сумі 1935 євро (56201,13 грн.- за офіційним курсом), перераховані позивачем за умовами цього контракту на користь контрагента-нерезидента, є компенсацією вартості таких виконаних робіт (послуг).

З урахуванням того, що здійснені позивачем нерезиденту виплати за надані послуги не підпадають під визначення доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, зазначених у пунктах а - ї пп.141.4.1 п.141.4 ст. 141 ПК України, і водночас за пунктом й ) пп.141.4.1 - є іншими доходами у вигляді компенсації вартості виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента, то ці виплати не підлягають оподаткуванню податком з доходів нерезидентів за ставкою 15 відсотків в порядку, визначеному пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Під час судового розгляду позивачем надано довідку Міжрегіональної інспекції Федеральної податкової служби Росії з централізованої обробки даних №2-8-11/38622 від 19.12.2017 (нотаріальну засвідчену копію) щодо підтвердження постійного місця перебування в Російській Федерації контрагента ООО ІНФОРМАЦІЯ_1 (Росія) (а.с.10-11 т.2).

Дана довідка підтверджує статус податкового резидента Російської Федерації, видана компетентним органом цієї держави і в силу того, що Україна і Російська Федерація є учасницями чинної Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993р., не потребує будь-якого додаткового засвідчення (консульської легалізації або завірення апостилем).

Вказана довідка також була надана податковому органу під час здійснення перевірки, однак не була врахована останнім під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до п.103.4 ст.103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до статті 2 Угоди вона поширюється на податки на доходи і майно, що стягуються відповідно до законодавства Договірної Держави, незалежно від способу їх стягнення.

Згідно абз.1 ст.7 цієї Угоди прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

З наведеного слідує, що прибуток від підприємницької діяльності резидентів Росії, який виник в Україні, оподатковується лише в Росії, оскільки підприємницька діяльність провадилась без використання постійного представництва.

Оцінюючи в сукупності наведене, суд дійшов висновку, що в даному випадку, здійснені позивачем нерезиденту виплати за надані останнім послуги не є доходами з джерелом їх походження з України, тобто відсутній об`єкт оподаткування податком на доходи нерезидента в розумінні п.141.4 ПК України, а відтак у позивача відсутній обов`язок по утриманню та сплаті такого податку при виплаті компенсації за надані нерезидентом послуги, що в свою чергу виключає як необхідність надання ПрАТ Рокитнівський скляний завод для звільнення від його сплати довідки на підтвердження статусу ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус як податкового резидента Російської Федерації, так і застосування для цих цілей положень Угоди між Урядом України та Урядом Російської федерації про уникнення подвійного оподаткування.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення ПрАТ Рокитнівський скляний завод вимог підпункту й п.п. 141.4.1. та п.п. 141.4.2. п. 141.4. ст. 141 ПК України, що полягають у неутриманні та неперерахуванні при виплаті в III кварталі 2017 року доходу ООО ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус (РФ) податку з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків, на яких ґрунтується спірне податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими і безпідставними.

За наведених обставин, податкове повідомлення-рішення №0004431402 від 18.05.2018 року, яким ПрАТ Рокитнівський скляний завод збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 10968,19 грн., в тому числі за основним зобов`язанням в сумі 8774,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2193,64 грн., прийняте відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, що визначені чинним законодавством України, не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню повністю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки та прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах.

Суд пам`ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

За правилами ч.1 ст. 134 КАС України питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання первинного адміністративного позову до суду в загальному розмірі 194103,36 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду при первинному розгляді цієї справи від 24 січня 2019 року, в частині, що не скасоване за наслідками касаційного перегляду і набрало законної сили, на користь позивача стягнуто судовий збір в сумі 193937,85грн. Таким чином, за наслідками нового розгляду, сплачений судовий збір в сумі 165, 51 грн. (194103,36 - 193937,85) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно із п.1 ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Частиною 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч.5 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами ч.6 ст. 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

За правилами ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем в ході розгляду справи надано письмове клопотання, яким останній просить стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з наданням адвокатом ОСОБА_1 професійної правничої допомоги, в сумі 5000 грн.(а.с.9-10 т.7).

На підтвердження понесених витрат представник позивача подав до суду копії: договору про надання правової допомоги адвокатом Кибукевичем В.В. від 02 березня 2020 року (а.с.11-13 т.7); додаткової угоди № 1 від 17.06.2020 до договору від 02.03.2020, у якій міститься розрахунок суми гонорару адвоката за надану правничу допомогу, що визначається з розрахунку 500 грн. за 1 годину фактичного витраченого часу на виконання замовлення (а.с.15 т.7); акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 1 від 17.09.2020 з детальним переліком послуг та витраченого на них часу; доказ про проведення оплати - квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 18.09.2020 в сумі 5000 грн. (а.с.16 т.7).

Суд зауважує, що відповідач письмового клопотання про зменшення судових витрат не подав. Поміж тим, в судовому засіданні 13.10.2020 представник відповідача заперечив шодо задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу з тих підстав, що витрати на адвоката в сумі 5000 грн. не є співмірним з сумою оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.

Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема, у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), вказано, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Дослідивши акт приймання-передачі надання послуг № 1 від 17.09.2020, судом встановлено, що адвокатом надані наступні послуги: 1) правовий аналіз (опрацювання) наданих клієнтом документів (матеріалів) - 3 год.; 2) опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, пошук та опрацювання судової практики - 4 год., 3) підготовка процесуальних документів (відповіді на відзив, клопотань про долучення до справи документів, виготовлення копій цих документів - 1 год., 4) здійснення судового представництва : участь у судових засіданнях (2 засідання) - 2 год. Згідно з п.5 акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 1 від 17.09.2020 загальна вартість правової допомоги та послуг складає: 10 год. х 500 грн.=5000,00 (п`ять тисяч) грн. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 18.09.2020 в сумі 5000 грн.

З урахуванням наведених правових норм та фактичних обставин справи суд вважає, що оскільки адвокат ОСОБА_1 здійснював підготовку письмових заяв по суті (відповідь на відзив) та клопотань у справі (клопотання про видачу виконавчого листа від 22.09.2020, клопотання про стягнення понесених витрат) і брав участь 08.07.2020, 03.09.2020, 22.09.2020, 13.10.2020, 20.10.2020 в судових засіданнях суду загальною тривалістю 7 год 02 хв, то заявлені витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони (враховуючи, що новий розгляд справи ініційований за результатами задоволення касаційної скарги позивача), а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

Всупереч ч.7 ст. 134 КАС України податковим органом не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 165,52 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000, 00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" (вул.Пролетарська,1 8, смт.Рокитне, Рокитнівський район, Рівненська область,34200, код ЄДРПОУ 00293462) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0004431402 від 18.05.2018, згідно з яким Приватному акціонерному товариству "Рокитнівський скляний завод" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" в загальному розмірі 10968,19 грн., з яких 8774,53 грн. за податковим зобов`язанням та 2193,64 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 165 (сто шістдесят п`ять) грн 52 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 листопада 2020 року.

Суддя Н.С. Гудима