Рішення

від 11.11.2020 по справі 161/12051/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/12051/20

Провадження № 2/161/3097/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Філюк Т.М.

за участі секретаря судового засідання Денисюка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог, приватне підприємство Армаліт-Строй при визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог, приватне підприємство Армаліт-Строй при визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 07.07.2017 року її призначено на посаду директора ТОВ Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект відповідно до протоколу загальних зборів та наказу. Відомості про це внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до статуту товариства єдиним засновником/учасником товариства є Приватне підприємство Армаліт-Строй . З початку 2020 року вона неодноразово намагалась узгодити з власником товариства можливість і строки її звільнення з посади директора товариства, однак усі її усні звернення були проігноровані.

12 травня 2020 року підготувала заяву про звільнення та повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників товариства 10.06.2020 року, які надіслала на адресу відповідача. У відповідь отримала лист з відмовою у розірванні трудового договору у визначену нею дату - 10.06.2020 року та встановленням додаткових вимог для погодження звільнення.

Вказує, що на даний час розглядає інші варіанти роботи і, як найманий працівник, шукає роботу з кращою винагородою та достойною оплатою праці, а тому втратила матеріальну та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора товариства. Крім того, неодноразово в телефонному режимі просила кінцевого бенефіціарного власника товариства ОСОБА_2 погодити звільнення із займаної посади за власним бажанням, оскільки має бажання звільнитись та змінити місце роботи, однак відповіді не отримала.

Оскільки припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, для врегулювання цього питання в досудовий спосіб, надіслала станом на 14.07.2020 року для відповідача та третьої особи знову заяву на звільнення . Станом на 28.07.2020 року відповіді не отримала.

Позивач вважає, що використала всі можливі способи, визначені нормами чинного законодавства, а самостійно, без відповідного і належно оформленого рішення учасника товариства ініціювати внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на підставі лиш власного наказу, не має змоги, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства.

З врахуванням викладеного, просить визнати припиненими трудові відносини між нею, як директором, та товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України з 28 липня 2020 року та зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект подати державному реєстратору всі необхідні документи для внесення змін до відомостей у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо виключення відомостей про ОСОБА_1 як про керівника та підписанта цього товариства.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилась, представник позивача до суду подала заяву про розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог, приватного підприємства Армаліт-Строй в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явився в судове засідання, відзиву на позов не подав та враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект створено за рішенням загальних зборів засновників ( учасників) відповідно до наказу Фонду державного майна України №1-АК від 20.07.2005 року та наказу Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання УкрНДІагропроект № 147 від 14 листопада 2006 року, шляхом перетворення Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту Волиньагропроект , та здійснює свою діяльність відповідно до Статуту .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач ОСОБА_1 значиться підписантом та керівником товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект .

Відповідно до п.1.2., 1.3 Статуту ТзОВ Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект єдиним установчим документом товариства є статут. Учасником товариств є юридична особа - приватне підприємство Армаліт-Строй .

Відповідно до п.8.2, 8.3 Статуту директор є виконавчим органом товариства, який здійснення керівництво його поточною діяльністю. Директор є підзвітним загальним зборам товариства і організовує виконання його рішень. Директор призначається за рішенням загальних зборів.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно до ч.7 п.2 ст. 30 Закону Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю до компетенції загальних зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства.

Крім того згідно п. 7.1, 7.4.3 Статуту ТзОВ Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект , вищим органом управління є загальні збори учасників, які складаються з учасників або призначених ними представників. До компетенції загальних зборів учасників належить вибори ( призначення) та відкликання виконавчого органу товариства - директора.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 12 травня 2020 року засобами поштового зв`язку (рекомендованими листами) звернулась до учасника товариства - приватного підприємства Армаліт-Строй з заявою про звільнення з роботи на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та направила повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект . На дану заяву отримала письмову відповідь директора ПП Армаліт-Строй з повідомленням про те, що заява про звільнення буде розглянута після належного виконання позивачем положень ст. 31 ЗУ Про товариства з обмеженою відповідальністю .

ОСОБА_1 повторно 14.07.2020 року направила на ім`я ТзОВ Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект та приватного підприємства Армаліт-Строй заяву про звільнення з роботи на підставі ч.1 ст. 38 КЗпПУ з 28 липня 2020 року. Однак будь-яких дій щодо звільнення позивача вчинено не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки ТзОВ Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект заява позивача ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням не розглянута, питання про припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України не вирішено, то її трудові права є порушеними і підлягають захисту.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України .

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні. За встановлених у цій справі обставин, положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України ). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України .

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона просить суд визнати трудові відносини з відповідачем припиненими з 28 липня 2020 року. Як вбачається з матеріалів справи, заяву про звільнення з роботи на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України позивач направила ТзОВ Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект та ПП Армаліт-Строй 14 липня 2020 року.

Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України , з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТзОВ Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект , суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як визнання припиненими трудових відносин за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України .

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі поданих доказів.

При вирішенні даної справи судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 520/11437/16-ц про звільнення з посади директора та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поміж іншого, подається примірник оригіналу (нотаріально- засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДР.

З врахуванням викладеного, слід зобов`язати відповідача подати державному реєстратору усі необхідні документи для внесення змін до відомостей у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо виключення відомостей про ОСОБА_1 як про керівника та підписанта ТзОВ Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект .

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст.137 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК україни розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Участь адвоката Татарин В.М., яка представляє інтереси позивача у справі і факт надання правничої допомоги підтверджено ордером про надання правової допомоги, договором про надання правової допомоги від 04.05.2020 року, копією квитанції до прибуткового касового ордера № 14 від 22.09.2020 року на суму 8500 грн, копією квитанції до прибуткового касового ордера № 16 від 20.10.2020 року на суму 1000 грн., актом до договору про надання правової допомоги від 22.09.2020 року та актом до договору про надання правової допомоги від 20.10.2020 року.

Докази, визначені ч.8 ст. 141 ЦПК України, подані представником позивача у строки, передбачені даною статтею.

А тому, з врахуванням вимог ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 9500 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265, 226 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект та ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України з 28 липня 2020 року.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект подати державному реєстратору усі необхідні документи для внесення змін до відомостей у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо виключення відомостей про ОСОБА_1 як про керівника та підписанта ТзОВ Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект в користь ОСОБА_1 понесенні витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, в сумі 9500 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справизазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект (місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Шопена, 22; код ЄДРПОУ 03577906);

Третя особа: приватне підприємство Армаліт-Строй ( місцезнаходження: м. Запоріжжя, Олександрівський район, вул. Червоногвардійська, 40; код ЄДРПОУ 35924435).

Дата складання повного тексту заочного рішення 16 листопада 2020 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк