Рішення

від 16.11.2020 по справі 286/2759/20

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/2759/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Овруцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту належності правовстановлюючого документу , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду і просить встановити факт належності її матері - ОСОБА_2 державних актів серії ЖТ №040040 та серії ЖТ №040041, виданих 23.12.2002 на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Овруцької райдержадміністрації від 05.11.2002 за №315, на земельні ділянки площею 0,6588 га і 2,0763 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гошівської сільської ради Овруцького району, а також визнати за нею право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 0,6588 га, кадастровий номер 1824282200:13:000:0274, та площею 2,0763 га, кадастровий номер 1824282200:08:000:0082, які розташовані на території Гошівської сільської ради Овруцького району, і належали ОСОБА_2 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЖТ №040040 та серії ЖТ №040041, виданих 23.12.2002 на підставі розпорядження голови Овруцької райдержадміністрації №315 від 05.11.2002, мотивуючи тим, що вона прийняла спадщину після смерті матері, так як у встановлений законом шестимісячний строк вступила в управління спадковим майном, а саме: провела поточний ремонт в будинку та обробляла земельну ділянку. Однак, в нотаріальній конторі, куди вона звернулася за оформленням права на зазначені земельні ділянки, їй було відмовлено по причині видачі державних актів на право власності на земельні ділянки після смерті матері. Крім того, не доведено факту належності державних актів померлій матері, так як її по батькові в державних актах зазначено ОСОБА_3 , а в свідоцтві про смерть - ОСОБА_2 .

Позивач в судове засідання не з`явилася, але в своїй позовній заяві просить справу слухати у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, але надала клопотання, в якому просить справу слухати у її відсутність. Щодо задоволення позову не заперечує.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що заяву слід задовольнити з наступних підстав.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.01.2020.

В державних актах на право власності на земельні ділянки серії ЖТ №040040 та серії ЖТ №040041, виданих 23.12.2002, по батькові померлої спадкодавця зазначено ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 , що підтверджується копіями вказаних актів.

З листа відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №З-645/0-0.29-664/138-19 від 20.08.2019 вбачається, що позивачеві відмовлено внести виправлення в державні акти в частині зазначення по батькові її матері.

Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.12.1969, виданого на російській мові, свідчить, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 . Матір`ю зазначена ОСОБА_2 .

Копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 08.06.1975, підтверджує зміну прізвища ОСОБА_1 , тобто позивача, з ОСОБА_7 на ОСОБА_1 .

Довідка Овруцької міської ради №398 від 14.05.2020, в свою чергу, свідчить, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У суду не має підстав не довіряти вказаним документам, зважаючи, що співпадають усі дані окрім по батькові спадкодавця, а тому суд приходить до висновку, що розбіжності в написанні по батькові останньої пов`язані з допущенням помилки та вважає факт належності зазначених державних актів ОСОБА_2 , - доведеним.

Встановлення факту належності правовстановлюючих документів позивачеві необхідно для оформлення права на спадщину.

Таким чином, на день смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,6588 га та площею 2,0763 га, які розташовані на території Гошівської сільської ради Овруцького району, які належать спадкодавцеві на підставі державних актів серії ЖТ №040040 та серії ЖТ №040041 від 23.12.2002.

Позивач є дочкою спадкодавця та спадкоємцем за законом 1-ї черги. Після смерті матері вона прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, так як провела поточний ремонт будинку та обробляла земельну ділянку. Крім неї інших спадкоємців, які б претендували на спадщину немає. Однак, в нотаріальній конторі, куди вона звернулася за оформленням права на спадщину на зазначені земельні ділянки, їй було відмовлено, так як державні акти на них були видані після смерті матері.

Зазначені обставини підтверджуються копіями: свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.12.1969, свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 08.06.1975, державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЖТ №040040 та серії ЖТ №040041 від 23.12.2002, витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.04.2020, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1422/02-31 від 02.09.2020 та повідомленням Овруцької ДНК №1535/01-16 від 18.09.2020.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно ж п.5 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 3.5.Листа Вищого спеціалізованого суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 - спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Абзацами 17 та 18 пункту 3.5. вищевказаного Листа ВССУ передбачено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Копія витягу з книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), які видаються Овруцькою районною державною адміністрацією, свідчить, що ОСОБА_2 було видано 03.06.1999 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №025566 члена колективного сільськогосподарського підприємства Гошівське. Тобто, сертифікат, який є основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), спадкодавець отримала за життя та відповідно набула права власності на спірні земельні ділянки.

Відповідно до ст.548 ЦК України в редакції 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єктів нерухомого майна, а саме, щодо земельних ділянок кадастрові номери 1824282200:13:000:0274 і 1824286200:08:000:0082 та інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна свідчать, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, в Державному реєстрі іпотек, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що позивач набула право власності на спадкові земельні ділянки на підставі діючої на момент прийняття спадщини ст.12 Закону України "Про власність" від 07.02.1991.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2522 грн. 40 коп. в доход держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , державних актів серії ЖТ №040040 та серії ЖТ №040041, виданих 23.12.2002 на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Овруцької райдержадміністрації від 05.11.2002 за №315, на земельні ділянки площею 0,6588 га і 2,0763 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гошівської сільської ради Овруцького району.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка проживає в с. Покалів Овруцького району Житомирської області, право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 0,6588 га, кадастровий номер 1824282200:13:000:0274, та площею 2,0763 га, кадастровий номер 1824282200:08:000:0082, які розташовані на території Гошівської сільської ради Овруцького району, і належали ОСОБА_2 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЖТ №040040 та серії ЖТ №040041, виданих 23.12.2002 на підставі розпорядження голови Овруцької райдержадміністрації №315 від 05.11.2002.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець