Рішення

від 16.11.2020 по справі 497/906/2020

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.11.2020

Справа № 497/906/2020

Провадження № 2/497/533/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, в місті Болграді цивільну справу за позовом Болградської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2020 року представник Болградської міської ради Одеської області - Арнаутов М.І., який діє на підставі довіреності (а.с.40), звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на користь позивача 7 923,60 грн. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

В обґрунтування позову зазначає, що 20.02.2013 року на адресу позивача надійшла заява громадянина України ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки площею 475 кв.м., що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, через те, що ним використано його право приватизації присадибної ділянки. Це питання було вирішено на пленарному засіданні від 26.02.2013 року та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки в оренду строком на 49 років, а вже 24.01.2014 року було прийнято рішення № 1452-VІ Про затвердження проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки (кадастровий номер 5121410100:02:002:0134) в довгострокову оренду строком на 49 років відповідачу, також цім рішенням зобов`язано ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки з міською радою та провести реєстрацію права оренди земельної ділянки. Однак до 18.03.2020 року відповідач від укладення договору оренди земельної ділянки з міською радою ухилявся. ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 06.12.2007 року, в той час як власником земельної ділянки розташованої за цією адресою є позивач, тобто ця ділянка є комунальною власністю. Відповідач, не оформивши право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне йому на праві власності майно, як фактичний користувач земельної ділянки використовував її у період з 22.09.2008 року по 18.03.2020 року без належних на те підстав і без внесення відповідної плати за її використання, а саме орендна плата не надходила за період з 01.01.2017 року по 01.01.2020 року. Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, в зв`язку з чим не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата. В порушення норм закону відповідач не оформив право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомості, та у спірний період не сплачував плату за користування нею. Таким чином, у разі оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою в період з 01.01.2017 року по 18.03.2020 року він би сплачував щорічно 3067,25 грн. орендної плати відповідно до розрахунку 102241,97 х 3% = 3067,25, або 255,60 грн. на місяць. Так як добровільно сплатити грошові кошти за користування земельною ділянкою відповідач не бажає та ухиляється від оплати відповідної суми, тому позивач змушений звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року було відкрито загальне позовне провадження, та призначено до підготовчого розгляду, а ухвалою суду від 12.10.2020 року справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача Арнаутов М.І., який діє на підставі довіреності (а.с.40), надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надіслання судової повістки за місцем реєстрації, яку отримав про що свідчить поштове повідомлення (а.с.61), причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не подав, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 20.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Болградської міської ради Одеської області з заявою про передачу йому в оренду земельної ділянки площею 475 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, так як він вже використав своє право приватизації присадибної ділянки (а.с.10).

На 44 сесії VІ скликання Болградської міської ради Одеської області було розглянуто це питання та прийнято рішення № 1023- VІ від 26.02.2013 року Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою та відводу земельної ділянки в оренду, строком на 49 років, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) надано дозвіл відповідачу на розроблення землевпорядної документації та відводу земельної ділянки за вище зазначеною адресою (а.с.11).

У подальшому на підставі заяви відповідача (а.с.12) рішенням 59 сесії VІ скликання Болградської міської ради Одеської області № 1452- VІ від 24.01.2014 року Про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років громадянину України ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) затверджено проект із землеустрою по відводу земельної ділянки та передано в оренду строком на 49 року земельну ділянку площею 0,0475 га (кадастровий номер 5121410100:02:002:0134), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). В цьому рішенні також зазначено про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки з міською радою (а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи договір оренди з відповідачем було укладено лише 16.03.2020 року, доказів наявності іншого договору оренди суду надано не було, тобто саме з цього часу було укладено договір, а до цього часу відповідач не виконував рішення міської ради № 1452- VІ від 24.01.2014 в частини укладення договору оренди та використовував земельну ділянку не маючи на те права (а.с.14-18). Цей договір оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.03.2020 року, про що державним реєстратором Нікіта І.В. зроблено запис 36029381 (а.с.25-26).

ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №10084/ВКВ № 669738, виданого 06.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Агбун М.І., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №209596427 від 20.05.2020 року (а.с.32), тобто увесь цей час він є користувачем земельної ділянки, розташованої за цією адресою.

Відповідно до ст.ст. 13,14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та є об`єктом права власності українського народу, право власності на землю набувається і реалізується державою виключно відповідно до закону.

В силу ч.2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до п.3 Перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 року №5245-VІ, який набрав чинності з 01.01.2013 року, визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже враховуючи відсутність зареєстрованого за державою, будь-якою юридичною або фізичною особою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 5121410100:02:002:0134, розташовану за вище зазначеною адресою, є очевидним, що вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності, а права власника щодо вказаної земельної ділянки здійснює орган місцевого самоврядування, владні повноваження якого поширюються в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої знаходиться спірна земельна ділянка, тобто Болградська міська рада Одеської області.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідач, не оформивши право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне йому на праві власності майно, як фактичний користувач земельної ділянки використовував її у період з 22.09.2008 року по 18.03.2020 року без належних на те підстав і без внесення відповідної плати за її використання, що підтверджується листом Ізмаїльського управління ГУ ДПС в Одеській області від 15.05.2020 року № 10262/9/15-32-52-06-12, відповідно до якого від ОСОБА_1 за використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2007 року по 01.01.2020 року за землю не надходила (а.с.31).

Предметом позову у справі, є вимога позивача про стягнення з відповідача, як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, на підставі ст.ст.1212-1214 ЦК України, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.08.2017 по 01.03.2020 роки.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_1 не мав прав власника та землекористувача земельної ділянки за вищезазначеною адресою, тобто в порушення ст. 125 ЗК України користувався до 18.03.2020 року земельною ділянкою за цією адресою без документів, що посвідчують право власності чи право користування землею.

Земельна ділянка, що фактично використовується відповідачем сформована, має кадастровий номер, визначена її площа та є об`єктом цивільних прав відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності

Відповідач не був власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5.1 ст. 288 Податкового Кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року по справі №920/739/17).

Відповідно до ч.2 ст. 20 та ч.3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, орендна плата за користування земельною ділянкою повинна визначатися з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, цільового призначення земельної ділянки та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Актом №39 щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачем від 14.05.2020 року встановлено, що земельну ділянку використовує відповідач, цім актом встановлено розмір збитків ( 9 201,75 грн.) та визначено строк для сплати збитків. При складанні акту був присутній відповідач (а.с.33).

Судом встановлено правомірне набуття відповідачем права власності на нерухомість, що в силу положень Земельного кодексу України породжує у нього, як у власника нерухомого майна, виникнення обов`язку з оформлення відповідного речового права на землю.

За приписами ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду по справі № 320/5877/17 від 13 лютого 2019 року, до моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Зазначений висновок суду узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018, у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 №917/1739/17 та у постановах Верховного суду від 09.08.2019 у справі №915/242/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17 при розгляді аналогічних спорів.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що Болградською міською радою зроблено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 5121410100:02:002:0134 площею 0,475 га у виді орендної плати за землю за період з 01.08.2017 року по 01.03.2020, який зроблено на підставі рішень рішення 28 сесії Болградської міської ради Одеської області від 30.06.2017 № 777-VІІ Про встановлення розмірів орендної плати за оренду земельних ділянок на території м.Болград зі змінами згідно з рішенням міської ради № 1918-VІІ від 25.06.2019 року (а.с.22).

За зазначеними розрахунками розмір недоотриманих доходів склав:

-за період з 01.08.2017 року по 31.12.2017 року = 5 х 255,60 = 1278 грн.;

-за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року = 12 х 255,60 = 3067,20 грн.;

-за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року = 12 х 255,60 = 3067,20 грн.;

-за період з 01.01.2020 року по 29.02.2020 року = 2 х 255,60 = 511,20 грн.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.08.2017 року по 01.03.2020 року склав 7 923,60 грн, що також підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунками (а.с.19,34).

Положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає доведеними аргументи позивача щодо наявності підстав для застосування ст. 1212 ЦК України та стягнення із відповідача на користь Болградської міської ради Одеської області як безпідставно набутий за рахунок міської ради дохід у зв`язку з безоплатним користуванням земельними ділянками за період з 01.08.2017 року до 01.03.2020 року.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають кошти, витрачені на сплату судового збору в сумі 2 102,00 гривні, оскільки позовні вимоги задоволені повністю та вказані витрати повністю підтверджені доданим позивачем до матеріалів справи платіжним дорученням (а.с.10).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 80, 93, 96, 120, 125, 152 Земельного кодексу України, ст.ст.1212, 1214 Цивільного Кодексу України, ст.ст.2, 3.10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 279, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Болградської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська область, м.Болград, вул.Шпитальна,45, код ЄДРПОУ 04057008) отримувач коштів бюджет м.Болград (рахунок - UA10899980334109815000015156, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м.Київ) безпідставно збереженні кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 7 923 (сім тисяч дев`ятсот двадцять три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська область, м.Болград, вул.Шпитальна,45, код ЄДРПОУ 04057008) рахунок - UA918201720344270005000023341, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м.Київ) судові витрати в розмірі 2 102,00 (дві тисячі сто дві) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца