Рішення

від 17.11.2020 по справі 640/8773/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 640/8773/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю МТІ-Сервіс доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2020 №0006050603 та від 13.01.202020 №00000350502, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МТІ-СЕРВІС звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 0006050603 та від 13.01.2020 № 00000350502.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 0006050603 є протиправним, застосування пені за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є безпідставним, оскільки відсутні підстави для здійснення контролю з боку фінансової установи, пропущені строки для притягнення до відповідальності, не встановлено банком пропущення граничних строків проведення розрахунків за експортними операціями. Також на думку позивача податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 № 00000350502 не ґрунтується на законі, оскільки контролюючим органом неправомірно здійснено розрахунок визначення податкових зобов`язань за період з 01.10.2016 по 30.06.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/8773/20, відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Від представника Головного управління Державної податкової служби України (далі - відповідач) 10.08.2020 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає, що для задоволення позову відсутні підстави. Вказує про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах, наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2020 відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотання про розгляд справи №640/8773/20 в порядку загального позовного провадження.

17.08.2020 року, згідно відмітки служби діловодства, до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає про те, що відповідачем не наведено аргументів на спростування доказів, наданих у відзиві та не спростовано викладені в позовній заяві обставини.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2020 в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать обставини справи, відповідно до Акта №228/26-15-05-02-06/39554115 від 16.12.2019 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю МТІ-СЕРВІС позивачем було укладено експортний контракт з нерезидентом компанією HONG KONG CHENGRUN TECHNOLOGY від 02.07.2015 №1/kiev/AL щодо виконання робіт з гарантійного ремонту. На виконання умов цього договору ТОВ МТІ-СЕРВІС було виконано роботи з гарантійного ремонту на загальну суму 16835,76 дол. США, що підтверджується актами виконаних робіт від 31.07.17, 31.08.17, 30.06.17, 31.05.17.

Як слідує з матеріалів справи та зазначається у Акті №228/26-15-05-02-06/39554115 від 16.12.2019, нерезидентом компанією HONG KONG CHENGRUN TECHNOLOGY здійснено оплату за виконані роботи на загальну суму 14 817, 26 дол. США, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно Акта №228/26-15-05-02-06/39554115 від 16.12.2019 висновок про наявність у позивача дебіторської заборгованості по відношенню до нерезидента HONG KONG CHENGRUN TECHNOLOGY у сумі 3 771, 50 дол. США було зроблено на основі банківських виписок з поточного валютного рахунку.

Позивач вказує, що контролюючим органом було зроблено неправомірний висновок з приводу того, чи підлягала валютна виручка, яка не надійшла на рахунок ТОВ МТІ-СЕРВІС в розмірі 3 771,50 дол. США за договором від 02.07.2015 №1/kiev/AL контролю з боку уповноваженої фінансової установи та чи було встановлено обмеження за строками розрахунків такої експортної операції, що підпадала під ознаки валютного контролю на час винесення спірного податкового рішення.

Позивач посилається на положення абзацу 2 частини 7 статті 11 Закону України Про валюту і валютні операції , відповідно до якої уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій, крім валютних операцій, пов`язаних з експортом та імпортом товару на суму, що є меншою за розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

Також позивач посилається на положення пункту 22 Постанови НБУ від 02.01.2019 № 5 Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті , у якій зазначено, що граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II Положення, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

Цими положеннями позивач обґрунтовує відсутність порушення ним граничних строків розрахунків, оскільки у ТОВ МТІ-СЕРВІС за експортним контрактом від 02.05.2015 №1/kiev/AL з HONG KONG CHENGRUN TECHNOLOGY обліковується дебіторська заборгованість у розмірі 3 771,50 дол США, яка в еквівалентів 112 127,61 грн не перевищує еквіваленту 150000 грн.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова операція підлягає обов`язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор, у тому числі електронне (віртуальне) казино, - 30 000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 000 гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор.

Відповідно до пункту 47 частини першої статті 1 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення фінансова операція - будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб`єкта первинного фінансового моніторингу в рамках виконання цього Закону;

Тобто для цілей цієї статті повинна враховуватись вся сума контракту, а не лише та частина, щодо якої було порушено строки розрахунків.

Загальна сума контракту від 02.05.2015 №1/kiev/AL з HONG KONG CHENGRUN TECHNOLOGY становить 16835,76 дол. США, що відповідно дорівнює сумі, яка підлягає обов`язковому фінансовому моніторингу.

У зв`язку з цим посилання позивача на пункт 22 Постанови НБУ від 02.01.2019 № 5 Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті та положення абзацу 2 частини 7 статті 11 Закону України Про валюту і валютні операції як підставу для відсутності складу правопорушення з боку ТОВ МТІ-Сервіс не є виправданим.

Крім того, позивач посилається на частину 1 статті 250 ГК України як на підставу для відсутності можливості застосування до нього мір відповідальності, передбачених Законами України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та Законом України Про валюту і валютні операції .

З цього приводу варто зазначити, що відповідно до частини другої цієї статті дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України "Про валюту і валютні операції" "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи.

Відповідно до підпункту 37 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України саме Державна податкова служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням встановлених законом строків проведення розрахунків в іноземній валюті. За таких обставин, частина перша статті 250 ГК України у даному випадку не може бути застосована.

Також, як вбачається з положень договору №1/kiev/AL, позивач зобов`язувався здійснювати гарантійне обслуговування, що виявлялося у здійсненні діагностики і ремонту. Відповідно до частини другої статті 837 ЦК України на ремонт речі може укладатись саме договір підряду, який за своєю суттю передбачає виконання робіт. Окрім того, з положень самого договору, зокрема, з розділу 4, який називається условия выполнения работ , актів виконаних робіт, йдеться саме про роботи, а не про послуги. За таких умов посилання позивача на частину другу статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , лист НБУ від 07.02.2017 № 40-0005/9793 Про здійснення контролю за експортними операціями та твердження про надання ним саме послуг, є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо правильності застосування граничних строків розрахунків, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг.

В статті 4 зазначеного закону вказується, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до статті 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто до події/факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час якого вони настали або мали місце. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто на час виникнення спірних правовідносин щодо здійснення робіт з гарантійного ремонту застосуванню підлягали саме статті 1 та 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та Інструкція Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена, постановою правління національного банку України №136 від 24.03.1999.

Проте, 02.01.2019 було затверджено постанову Правління НБУ № 7 Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів .

Пунктом 2 цієї постанови визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в п. 21 розділу II Положення, поширюються на незавершені операції резидента з експорту й імпорту товарів, за якими до 07.02.2019 не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

Зазначена Інструкція розроблена відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 44, 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 12, 13 Закону України "Про валюту і валютні операції". У частині другій статті 2 Закону України Про валюту і валютні операції вказується, що термін "товар" вживається у значенні, визначеному Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" товар - це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Тобто пункт 2 постанови Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів поширюється в тому числі на відносини виконання робіт, відповідно до договору, укладеного з нерезидентом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та як зазначено у акті перевірки №228/26-15-05-02-06/39554115 від 16.12.2019 банком не було виконано вимог пункту 4 постанови Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та розділу 5 постанови Правління НБУ від 24.03.1999 № 136, а порушення позивачем строків розрахунків за валютними операціями було зафіксовано саме ГУ ДПС у м. Києві під час проведення позапланової перевірки. В матеріалах справи інформації про надходження повідомлень саме від фінансової установи про виявлені порушення строків розрахунків ТОВ МТІ-Сервіс не міститься.

За таких умов суд приходить до висновку, що станом на момент проведення перевірки на незавершену операцію позивача повинні поширюватись граничні строки розрахунків, визначені в п. 21 розділу II Положення. Тобто строки розрахунків становлять 365 днів.

З огляду на вищенаведене, строки, застосовані відповідачем у акті перевірки №228/26-15-05-02-06/39554115 від 16.12.2019 для накладення на позивача фінансових санкцій за порушення строків розрахунків за договором експорту від 02.07.2015 №1/kiev/AL та посилання відповідача на статтю 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті як на підставу застосування пені у податковому повідомленні-рішенні від 10.01.2020 № 0006050603 є неправморіним, а податкове повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 0006050603 таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.01.2020 № 00000350502, суд звертає увагу на наступному.

Як зазначено у акті перевірки №228/26-15-05-02-06/39554115, перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.10.2016 по 30.06.2019 встановлено їх завищення на суму 106 026 гривень. На підставі встановленого винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 №00000350502. Позивач повідомив, що не погоджується з висновками акта щодо визначення податкових зобов`язань за період з 01.10.2016 по 30.06.2019 в частині завищення суми податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість в розмірі 95 918, 11 грн.

Як встановлено актом перевірки та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ ЕсАй БІС було укладено Договір з надання послуг хмарних сервісів від 03.07.2017 №SB.17.101 та договір від 01.08.2017 №SB.17.133.

Як зазначено у позовній заяві, та не спростовано відповідачем, перевіряючими зроблено хибний висновок щодо віднесення платежу від 18.08.2017 в розмірі 44 851, 10 гривень, який був проведений на користь ТОВ ЕсАй БІС , згідно платіжного доручення №2762 в рахунок попередньої оплати, а не гарантійного платежу, що на основі пункту 3.7.1 Договору підтверджується рахунком-фактурою №17073131 від 31.07.2017, платіжним дорученням №2763 та листом №146/ТЦ-02/2017.

Відповідно до підпункту б пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Тобто, якщо за умовами договору передбачено, що гарантійний платіж виконує винятково функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань і підлягає поверненню покупцю після виплати основної суми договору , то сума гарантійного платежу не збільшує базу оподаткування ПДВ в продавця.

При цьому у разі зміни напряму використання отриманого раніше гарантійного платежу, який спочатку виконував функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань по договору, а потім спрямовується в рахунок сплати основного договору, що обумовлено додатковою угодою до договору, на дату зміни напряму використання гарантійного платежу (дата укладення додаткової угоди до договору) продавець повинен нарахувати податкові зобов`язання на суму отриманого гарантійного платежу, а покупець (юридична особа-платник ПДВ) на зазначену дату матиме право на формування податкового кредиту, за умови отримання належним чином оформленої податкової накладної та виконання інших правил щодо формування такого кредиту, встановлених Кодексом.

Відповідно до пункту 3.7.1. Договору № SB.17.101 Замовник здійснює оплату гарантійного платежу за послуги у розмірі двомісячної вартості Послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання Договору та отримання від Постачальника послуг рахунку-фактури . Відповідно до пункту 9.5 Договору № SB.17.101 9.5. Замовник зобов`язаний оплатити Постачальник послуг вартість фактично поставлених Послуг в разі дострокового розірвання даного Договору на підставі відповідних документів приймання-передачі, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання в відповідної вимоги Постачальник послуг. А також у разі розірвання даного Договору повертається Замовнику гарантійний платіж, сплачений згідно п. 3.7.1 Договору, або зараховується в якості оплати наданих Послуг за минулий місяць, у випадку якщо вони неоплачені на момент розірвання даного Договору . Зміни напряму використання отриманого раніше гарантійного платежу матеріалами справи не підтверджується. В акті перевірки не міститься даних щодо зарахування гарантійного платежу в рахунок наданих послуг, а отже не підтверджено наявність об`єкту оподаткування.

При цьому, матеріалами справи не підтверджується списання на користь постачальника послуг коштів, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань по оплаті послуг.

Крім того, як зазначив позивач, первинна документація по обох договорах розглядалась контролюючим органом одночасно, що призвело до викривлення стану взаєморозрахунків в частині ПДВ з порушенням порядку визначення першої події. Це мало наслідком і не заперечується відповідачем, помилкове упущення контролюючим органом дат оформлення актів приймання-передачі виконаних робіт як перших подій починаючи з 03.07.2017.

За таких умов, висновки, викладені у акті №228/26-15-05-02-06/39554115 від 16.12.2019 у частині завищення податкового кредиту на суму 95 918,11 грн і відповідно прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.01.2020 №00000350502 є не правомірними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суд враховує, чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МТІ-СЕРВІС задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 0006050603 та від 13.01.2020 №00000350502.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МТІ-СЕРВІС (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 26, код ЄДРПОУ 39554115) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 947, 85 грн (три тисячі дев`ятсот сорок сім гривень вісімдесят п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.