Рішення

від 17.11.2020 по справі 640/22236/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 640/22236/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРУГЛЕДЕГАЗАЦІЯ" доПриватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефір Олександра Олександровича третя особа про Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000" скасування постанови про стягнення основної винагороди від 07.09.2020 року № 62976792, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "УКРУГЛЕДЕГАЗАЦІЯ" (далі - позивач) з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефір Олександра Олександровича (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову від 07.09.2020 за ВП № 62976792 приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укругледегазація основної винагороди у розмірі 310 020, 48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення приватним виконавцем не будь-яких дій, пов`язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дії, за наслідками яких було стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, на думку позивача, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

А тому, як зазначає позивач, відповідачем, з урахуванням невчинення останнім заходів примусового виконання рішень, передчасно визначено суму стягнення основної суми винагороди у розмірі 310 020, 48 грн. та не зазначення у оскаржуваній постанови порядку стягнення основної винагороди приватного виконавця, а тому наявні підстави для скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 07.09.2020 за ВП № 62976792.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Вказаною ухвалою суду відповідачу було запропоновано не пізніше дати призначення судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.

Одночасно, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000".

19 жовтня 2020 року представником третьої особи подано до суду письмові пояснення, в яких ТОВ "ОЗОН-3000" просить відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що в силу п. 2 ч. 3 ст. 31 Закону України „Про органи та осіб, що які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у приватного виконавця наявний обов`язок одночасно з відкриттям виконавчого провадження винести постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню з боржника (за обставинами даної справи, 310 020,48 грн). При цьому стягнення суми основної винагороди відбувається разом із виконанням рішення про стягнення боргу.

28 жовтня 2020 року відповідачем подано до суду матеріали виконавчого провадження № 6580505.

У зв`язку з поданням позивачем заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження та неявки у судове засідання представників відповідача та третьої особи, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 року у справі №910/2502/20, яке набрало законної сили, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Озон-З00 задоволено, стягнуто на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю Укругледегазація 2 910 326, 40 грн основного боргу, 1 18 328, 46 грн. пені, 25 734,16 грн 3% річних і 45 815,84 грн судового збору.

01 вересня 2020 року Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення від 23.07.2020 року у справі №910/2502/20.

07 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефір Олександром Олександровичем відкрито виконавче провадження № 62976792 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 року у справі №910/2502/20 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укругледегазація (01015, м. Київ, вул. Лейпцігська, 3-А, код 37966503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Озон - 3000 (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, офіс 709, кімната 7, код 34934458) 2910326 (два мільйона дев`ятсот десять тисяч триста двадцять шість) грн. 40 коп. основного боргу, 118328 (сто вісімнадцять тисяч триста двадцять вісім) грн. 46 коп. пені, 25734 ( двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять чотири ) грн. 16 коп. 3% річних, 45815 (сорок п`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 84 коп. судового збору.

Одночасно, 07 вересня 2020 року, відповідачем в рамках вказаного виконавчого провадження прийнято постанови про арешт майна боржника, про звернення стягнення на майно боржника, про арешт коштів боржника, надіслано запити державного виконавця з метою виконання рішення суду та прийнято постанову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укругледегазація основної винагороди у розмірі 310 020, 48 грн.

Незгода з постановою про стягнення з позивача основної винагороди у розмірі 310 020, 48 грн., обумовила його на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1403-VIII, державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1, 5 ст. 26 Закону № 1404 встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції № 512/5), вона розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону. Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини (пункт 1, 3 Інструкції № 512/5).

Згідно ч. 1 та 2 статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018, який набув чинності 28.08.2018 року).

З огляду на вимоги наведених норм, початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню.

Крім цього, законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а.

Поряд з цим, суд при вирішенні даної справи, бере до уваги правову позицію, викладену у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №420/970/19, відповідно до якої оцінка правомірності спірної постанови про стягнення з боржника основної винагороди надається лише на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на момент її винесення. Будь-які обставини, що можуть вплинути на розмір такої винагороди або на можливість її виконання у майбутньому, не можуть бути враховані судом, оскільки виконавче провадження це сукупність дій визначених у Законі Україні Про виконавче провадження , які вчиняються у процесі виконання відповідного рішення та мають різні юридичні наслідки щодо стягнення з боржника основної винагороди.

Таким чином, стягнення основної винагороди, крім визначених законом випадків, коли основна винагорода не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Як встановлено судом, що 07 вересня 2020 року відповідачем за наслідками розгляду заяви стягувача відкрито виконавче провадження з виконання Наказу Господарського суду м. Києва №910/2502/20 від 23.07.2020 року про стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю Озон-З00 суми у розмірі 2 910 326, 40 грн основного боргу, 1 18 328, 46 грн. пені, 25 734,16 грн 3% річних і 45 815,84 грн судового збору, про що винесена відповідна постанова. Тобто, розпочато примусове виконання стягнення на користь ТОВ Озон-З00 за виконавчим документом.

У той же день, 07 вересня 2020 року відповідачем винесена оскаржувана постанова про стягнення з боржника - відповідача основної винагороди у сумі 310 020, 48 грн, (10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що стягнення основної винагороди, крім визначених законом випадків, коли вона не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Нормами Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачено, що основна винагорода приватним виконавцем не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому закінчено виконавче провадження, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваної постанови, прямо передбачено обов`язок приватного виконавця стягнути з боржника основної винагороди та витрати виконавчого провадження.

При цьому, суд зазначає, що посилання позивача на обов`язковість для стягнення основної винагороди, відповідно до приписів Закону України Про виконавче провадження , фактичного виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника основної винагороди при відкритті виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Таким чином, оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, останнім правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження стягнуто основну винагороду приватного виконавця. Жодних обґрунтованих доводів з цього приводу, які б заслуговували на увагу та спростовували висновки суду позивачем не наведено, законність цієї спірної постанови не спростовано.

Таким чином, беручи до уваги вказане вище, суд приходить до висновку, що приватний виконавець відкриваючи виконавче провадження з примусового виконання Наказу Господарського суду м. Києва №910/2502/20 від 23.07.2020 року та ухвалюючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 07 вересня 2020 року у розмірі 10 відсотків діяв у на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що приватний виконавець у межах своїх повноважень виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди, суд приходить до висновку про правомірність спірної постанови приватного виконавця від 07.09.2020 року у виконавчому провадженні № 62976792 про стягнення з боржника основної винагороди, у зв`язку із чим правових підстав для її скасування, у суду немає.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРУГЛЕДЕГАЗАЦІЯ" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко