Постанова

від 04.11.2020 по справі 420/7189/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7189/19 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

за участю секретаря Ішханяна Р.А., представника позивача-адвоката Корх Є.В. та представника відповідача Яківець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 12.06.2020р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ам-Захід до Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник - ГУ ДПС в Одеській області ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29.11.2019 року ТОВ Ам-Захід звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області (правонаступник - ГУ ДПС в Одеській області ), в якому, з урахуванням уточнень, просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 року №0041341401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 13271694 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 року №0041361401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 2630466 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 року №0041351401 щодо зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на суму 6088030 грн.

- стягнути з ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року адміністративний позов ТОВ Ам-Захід - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним и та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 27.08.2019р. №0041341401, №0041361401, №0041351401. Стягнуто з ГУ ДФС в Одеській області на користь ТОВ Ам-Захід судовий збір у розмірі 19210 грн.

03.06.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача ТОВ Ам-Захід - адвоката Корха Є.В. про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року стягнуто з ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ Ам-Захід суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 666,67 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, директор ТОВ Ам-Захід 14.07.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача, в свою чергу, в судовому засіданні суду 2-ї інстанції категорично не визнав апеляційну скаргу та мотивовано наполягав на залишенні її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судами обох інстанцій встановлені наступні обставини справи.

У період з 27.06.2019 року по 18.07.2019 року співробітниками ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Ам-Захід , за результатами якої складено акт №1472/15-32-14-01/37741380 від 25.07.2019р.

Так, в ході вказаної перевірки було встановлено порушення ТОВ Ам-Захід вимог чинного законодавства, а саме:

- п.п134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України, у результаті чого, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8847796 грн., у т.ч. за III квартал 2018 року - в сумі 2767958 грн., за IV квартал 2018 року - в сумі 6079838 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2104373 грн., у т.ч. за квітень 2018 року - в сумі 77891 грн., за травень 2018 року - в сумі 252114 грн., за червень 2018 року - в сумі 226808 грн., за липень 2018 року - в сумі 210 290 грн., за серпень 2018 року - в сумі 103780 грн., за вересень 2018 року - в сумі 207237 грн., за жовтень 2018 року - в сумі 170470 грн., за листопад 2018 року - в сумі 193517 грн., за грудень 2018 року - в сумі 77211 грн., за січень 2019 року - в сумі 304619 грн., за лютий 2019 року - в сумі 175308 грн., за березень 2019 року - в сумі 105128 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, у результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6088030 грн., у т.ч. за березень 2019 року в сумі 6088030 грн.;

- п.46.1 ст.46, п.49.1 ст.49, п.п.267.6.4. п.267.6 ст.267 ПК України, ТОВ Ам-Захід податкову декларацію з транспортного податку за 2018 рік надано до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку з порушенням законодавчо встановленого терміну;

- порушення приписів Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку №4, ст.51, пп. б п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого відбулось подання не у повному обсязі та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків.

27.08.2019 року, на підставі вказаного вище акту перевірки №1472/15-32-14-01/37741380 від 25.07.2019 року, уповноваженою особою ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0041361401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 2104373 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції у розмірі 526093 грн.;

- №0041341401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8847796 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4423898 грн.

- №0041351401, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 6088030 грн.

Не погоджуючись з такими діями та з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту приписів ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ) , у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності до положень п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Згідно із п.п.14.1.36. п.14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається зі змісту п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.198.1. ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення ) необоротних активів (у т.ч. у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт ) за такими договорами (контрактами).Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як слідує з приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999р., бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Так, як визначено у статті 1 цього Закону №996-ХІУ, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

А як вказано у статті 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, дотримання наведених вище вимог діючого законодавства дає можливість підтвердити належне виконання договору.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, 23.03.2018р. між ТОВ С.К.С. та ТОВ АМ-ЗАХІД укладено договір поставки №П/АМ-2304, відповідно до умов п.п.1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця , а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором (т.2 а.с.5-7).

Як видно з п.2.5 вказаного договору №П/АМ-2304 від 23.03.2018р., на кожну партію товару постачальник передає покупцеві документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, копії товарно-транспортних накладних про приймання товару; копію сертифіката або посвідчення якості на товар, виданий заводом або виробником продукції.

Також, як свідчать матеріали справи, 23.04.2018р. між ТОВ С.К.С. та ТОВ АМ-ЗАХІД укладено додаток №1 до договору поставки №П/АМ-2304 (т.2 а.с.8 ).

Так, на підтвердження реальності укладення та виконання вказаного вище договору №П/АМ-2304 від 23.03.2018р., з урахуванням додатку №1 до договору, позивачем надано належним чином оформлені первинні документі: посвідчення якості №5004 від 23.04.2018р., видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні та банківські платіжні доручення (т.2 а.с.9-26).

Крім того, матеріалами справ встановлено, що 23.09.2018р. між ТОВ С.К.С. та ТОВ АМ-ЗАХІД укладено додаток №2 до договору поставки №П/АМ-2304 (т.2 а.с.27 ).

На підтвердження реальності укладення вказаного договору №П/АМ-2304 від 23.03.2018р., з урахуванням додатку №2 до договору, представником позивача було надано: посвідчення якості №269, видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, платіжні доручення і акт звірки між сторонами договору (т.2 а.с.29-57 ).

У свою чергу, судовою колегією по справі також встановлено, що 15.01.2018р. між ТОВ АМ-ЗАХІД та ТОВ ВІНАГРО-ФУД укладено договір комісії №АМЗ/1501, відповідно до умов п.п.1.1. якого, комітент доручає, а комісіонер зобов`язується від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних договорів з продажу сільськогосподарської продукції, яка належить комітенту в кількості, зазначеному в додатках до договору (т.2 а.с.58-61 ).

Так, згідно наявних у справі додатків №2 від 23.04.2018р. та №3 від 17.09.2018р. до договору №АМЗ/1501, укладеного між ТОВ АМ-ЗАХІД та ТОВ ВІНАГРО-ФУД комітент доручає, а комісіонер зобов`язується здійснити реалізацію на експорт такий товар, як масло соняшникове нерафіноване (т.2 а.с.62,87 ).

На підтвердження реальності укладення та виконання вказаного договору №АМЗ/1501 від 15.01.2018р. позивачем надано належним чино оформлені первинні документи, а саме: акти прийому-передачі товару на комісію, контракти №V-OH/572153Z від 23.04.2018р. OIL HOUSE Sp.z.o.o. та №V-OH/578772МZ від 17.09.2018р., укладені між ТОВ ВІНАГРО-ФУД та OIL HOUSE Sp.z.o.o. , митні декларації, рахунки - фактури, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, звіти і кінцеві звіти комісіонера до договору, платіжні доручення,товарно-транспортні накладні, акти звірки взаємних розрахунків (т.2 а.с.64-202 ).

Крім того, під час з`ясування офіційних обставин справи судами обох інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у м.Києві було проведено зустрічну звірку ТОВ С.К.С. щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ АМ-ЗАХІД , їх реальності та повноти відображення в обліку за періоди з 01.04.2018р. по 30.04.2018р., з 01.09.2018р. по 31.10.2018р., за результатами якої складено Довідку №6/26-15-14-04-03/38591109 від 04.09.2019р. (т.1 а.с.18-26 ).

Так, під час вказаної вище зустрічної звірки контролюючим органом було встановлено, що у періоді, що звіряється ТОВ С.К.С. використовувало у своїй діяльності офісне приміщення площею 15 кв.м., за адресою: м.Київ, вул.Екскаваторна,35, яке орендує на підставі договору оренди №01818 від 01.08.2018р., укладеного з ТОВ ЛКО ; також до звірки надано і договір складського зберігання від 05.09.2018р., укладений з ТОВ Ізмаїл-ТРАНСБАКАЛТЕРМІНАЛ , відповідно до умов якого, плоди зернових, зернобобових та олійних культур зберігались за адресою: м.Ізмаїл, вул.Болградське шосе,8-а.

Також, слід зазначити, що за результатами зустрічної звірки ТОВ С.К.С. щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ АМ-ЗАХІД , здійсненої на підставі договору №П/АМ-2304 від 23.03.2018р., видаткових, податкових накладних і товарно-транспотних накладних, податковим органом було встановлено документальне підтвердження факту здійснення господарських відносин із ТОВ АМ-ЗАХІД , їх вид, якість та розрахунки, а також відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ АМ-ЗАХІД .

Таким чином, вищевказані обставини та надані до суду 1- інстанції належним чином оформлені первинні документи беззаперечно підтверджують реальність укладення вказаних вище договорів та здійснення і виконання цих спірних господарських операцій між ТОВ С.К.С. та ТОВ АМ-ЗАХІД , а також використання підприємством позивача отриманого від вказаного контрагента товару у своїй господарській діяльності.

При цьому, судова колегія одночасно вважає за необхідне наголосити й на тому, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Окрім цього, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, а факти вчинення злочину, в т.ч. у вигляді фіктивного підприємництва чи ухилення від сплати податків можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Докази проведення перевірок зазначених контрагентів позивача, які б свідчили про нереальність вказаних господарських операцій із позивачем відповідачем до суду 1-ї та 2-ї інстанцій не надано.

В даному ж випадку, податковий орган, відповідно до принципу офіційності, повинен довести в суді фіктивність спірних господарських операцій, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, також необхідно звернути увагу й на той факт, що відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не було належним чином доведено, що на момент здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтва платника ПДВ.

При цьому, слід вказати, що аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018р. у справі №817/149/17 та від 29.03.2018р. у справі №813/2758/16.

Також, судова колегія виходить ще й з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника податків обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, та не зобов`язує його перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як відносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція суду 2-ї інстанції відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.01.2018р. у справі №К/9901/25587/18.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, а також приймаючи до уваги умови укладених договорів та специфіку придбаних робіт (послуг) у контрагентів, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має в наявності та надав суду усі необхідні та належним чином оформлені первинні документи, які в сукупності із Довідкою Про проведення зустрічної звірки від 04.09.2019р. фактично свідчать про реальність вчинення та повного виконання спірних господарських операцій, натомість як доводи контролюючого органу, в свою чергу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину та вимог ч.2 ст.77 КАС України, останній мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази на підтвердження своєї позиці щодо безпідставності задекларованого позивачем податкового кредиту сформованого за господарськими операціями, які в реальності нібито не виконувались.

Отже, у зв`язку з викладеними обставинами, судова колегія, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про неправомірність і передчасність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.08.2019р. №0041341401, №0041361401, №0041351401 та необхідність їх скасування.

До того ж, суд 2-ї інстанції також звертає увагу і на неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого, що, в свою чергу, підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини ( Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) і Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25.11.1999р.) ).

Вказані вище рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету ) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності ) та, в свою чергу, чітко визначає правило індивідуальної відповідальності добросовісного платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом і, при сплаті ПДВ має розраховувати на використання свого податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Таким чином, усі претензії контролюючого органу до зазначеного вище контрагента позивача є передчасними та фактично носять загальний, неконкретний і абстрактний характер, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними і беззаперечними доказами.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного та податкового законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ) та презумпція правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4 п.4.1.ст.4 ПКУ ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача не виконав своїх податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і платник податків (замовник робіт ), в свою чергу, в даному випадку, не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При чому, одночасно також слід зазначити й про той факт, що вищенаведені висновки апеляційного суду повністю узгоджуються як з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними зокрема, в постановах від 01.06.2010р. (справа №21-573во10 ), від 31.01.2011р. (справа №21-47а10 ), так і позицією Верховного Суду, висловленою зокрема, в постановах від 17.01.2018р. (справа №804/2529/18 ), від 24.01.2018р. (справа №824/942/13а ), від 20.02.2018р. (справа №817/149/17 ), від 14.03.2018р. (справа №803/1198/16 ), від 27.03.2018р. (справа №816/809/17 ), від 12.04.2018р. (справа №804/698/16 ), від 07.08.2018р. (справа №808/760/16 ), від 31.01.2019р. (справа №802/548/15-а ), від 03.10.2019р. (справа №813/4079/15 ) та інш. при вирішенні спорів цієї категорії, а також з практикою Європейського Суду з прав людини (справи Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) ).

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 16.11.2020р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко