Постанова

від 16.11.2020 по справі 640/11668/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11668/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Костенко Д.А.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтранссервіс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтранссервіс до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправними дій, скасування постанови, визнання протиправним і скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецтранссервіс (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило суд (з урахуванням зміни підстав позову та збільшення позовних вимог):

- визнати протиправними дії інспекторів щодо проведення позапланової перевірки позивача на об`єкті Реконструкція авто мийки шляхом прибудови адміністративно-торгівельного приміщення вул. Свято-Покровська, 1д у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області;

- скасувати постанову від 10.06.2018 №З-1006/4/1010-910/02 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

- визнати протиправним і скасувати припис від 28.05.2019 №С-2805/3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 15.05.2019 по 28.05.2019 посадовими особами відповідача проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва АЗС за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 1-д (кадастровий номер земельної ділянки 3221886001:03:281:6004).

Зокрема, у період з 21.05.2019 по 28.05.2019 року, проведена позапланова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, що підтверджується копією направлення від 20.05.2019 №312.19/01 (Т.1 а.с.10, 116), оформленого на підставі наказу від 20.05.2019 № 141П та звернення громадської організації Прості люди від 09.04.2019 №09/04/19/1 (Т. 1 а.с.115).

Копія направлення одержана представником позивача за довіреністю Федотовою Д.В. 22.05.2019, що підтверджується її розпискою на звороті направлення (т.1 а.с.10, 116).

Під час судового засідання представник позивача зауважив про підчистку у даті закінчення перевірки 28.05.2019 , яка у дійсності могла бути 23.05.2019 , однак суд першої інстанції відхилив дані зауваження, оскільки під час підготовчого засідання жодних заяв у порядку ч. 3 ст. 180 КАС України чи інших заперечень проти даного доказу і обставини, яка ним підтверджується не надходило.

Крім того, обставина завершення позапланової перевірки позивача 28.05.2019 підтверджується рядом інших письмових доказів, досліджених судом, тому не викликає у суду обґрунтованих сумнівів у достовірності цих відомостей у направленні.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт від 28.05.2019 року №Т-2805/1, в якому, серед іншого, встановлено, що Експлуатуючою організацією ТОВ Спецтранссервіс порушено ч. 8 cт. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності - експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (Т. 1 а.с.11-28, 117-125).

Посадовою особою відповідача винесено припис від 28.05.2019 року № С-2805/3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (Т.1 а.с.29-32, 126, 127), згідно з яким вимагається зупинити експлуатацію об`єкта з 28.05.2019 року.

Також, посадовою особою відповідача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.05.2019 за №1-Л-3-2805/2 (Т.1 а.с.33, 34, 128).

У протоколі зазначено, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 10.06.2019 року об 11:00 у приміщенні відповідача за відповідною адресою.

Акт, припис і протокол надіслані 31.05.2019 на адресу позивача поштовим відправленням №0113330266049, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 31.05.2019 і накладної від 31.05.2019 №0113330266049 й отримані позивачем 07.06.2019, що останнім не заперечувалось (Т.1 а.с.130).

За наслідками розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері місто-будівної діяльності від 10.06.2019 №3-1006/4/1010-910/02 (Т.1 а.с. 35, 36, 129) (у постанові допущена описка у даті її прийняття 10.06.2018 ). Згідно з постановою за вказане порушення позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , та накладено штраф у сумі 1728900 грн.

Постанова надіслана 12.06.2019 року на адресу позивача поштовим відправленням №0113330344708, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 12.06.2019 і накладної від 12.06.2019 №0113330344708 (Т.1 а.с.133).

Вважаючи, що встановлення відповідачем порушення позивача проведено із недотриманням вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про порушення позивачем ч. 8 ст. 39 Закону № 3038, якою встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється, а отже, оскаржувані рішення винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 3038, Законом України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , Порядком № 553.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об 'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб 'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Як було встановлено судом першої інстанції, підставою для позапланової перевірки було визначено на підставі звернення громадської організації Прості люди від 09.04.2019 №09/04/19/1.

Згідно з копією звернення керівник вказаної громадської організації Карапетян А.Р. повідомив відповідачу, що по об`єкту Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 1-д (кадастровий номер земельної ділянки 3221886001:03:281:6004) виявлені порушення правил експлуатації АГЗП, експлуатантом якої є ТОВ Спецтранссервіс , а саме будівництво ведеться без дозволу та проектної документації, а також про те, що об`єкт розміщено з порушенням ДБН Б.2.2-12:12:2018, Закону №3038 та Правил розміщення об`єктів підвищеної небезпеки, а саме не витримана відстань від зупинок громадського транспорту.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Приписи п. п. 1, 2, 3, 4, 7 ч. 3 ст. 41 Закону визначають, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, безперешкодного доступу до місць будівництва об 'єктів та до об 'єктів, що підлягають обов 'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов 'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року (далі - Порядок №553) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з п. 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб 'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов 'язана пред 'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

За правилами п. 9 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб 'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об 'єкт будівництва.

Відповідно по п. 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право, зокрема, безперешкодного доступу до місць будівництва об 'єктів та до об 'єктів, що підлягають обов 'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов 'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Приписи п. 12 Порядку №553 визначають, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов 'язані, зокрема, надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб 'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв 'язку або вручати особисто під розписку керівнику суб 'єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку.

У разі відмови суб 'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб 'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб 'єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об 'єкті під час перевірки складається відповідний акт.

Відповідно до п. 13 Порядку №553 суб 'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

При цьому, передбаченим у п. 13 Порядку №553 правам суб 'єкта містобудування кореспондують обов 'язки останнього, зокрема, допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (п. 14 Порядку №553).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що такий захід державного архітектурно-будівельного контролю, як позапланова перевірка, повинен здійснюватися у присутності суб 'єкта містобудування, який має ознайомитись з його результатами, зокрема, з актом перевірки, приписом, протоколом та отримувати примірники цих документів, а також має право на надання пояснень, документів, які спростовують порушення, заперечень, тощо.

Водночас, у разі відмови суб 'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб 'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб 'єкта містобудування, якому у визначений Порядком №553 строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об 'єкті під час перевірки, такий суб 'єкт містобудування несе відповідальність за наведені дії у вигляді штрафу.

При цьому слід враховувати, що вказаними положеннями окремо передбачено відповідальність суб 'єкта містобудування, як за недопуск до проведення перевірки, так і за відсутність посадових осіб такого суб 'єкта містобудування на об 'єкті будівництва у разі отримання останнім повідомлення про проведення перевірки.

Відповідно до п. 16 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Згідно п. 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов 'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Згідно з пп. пп. а , б п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов 'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Отже, законодавством наділено посадових осіб ДАБІ України повноваженнями видавати за результатами перевірки приписи як про усунення порушень, так і про зупинення підготовчих і будівельних робіт.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що виходячи із системного змісту наведених положень Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю слідує, що орган державного архітектурно-будівельного контролю з метою допуску його посадових осіб до проведення перевірки та участі суб 'єктів містобудування (їх представників) зобов 'язаний повідомити останнього про проведення перевірки, також посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов 'язана пред 'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Отже, лише у випадку належного повідомлення суб 'єкта містобудування (за їх присутності) про проведення перевірки є можливим забезпечення участі суб 'єктів містобудування (їх представників) під час проведення перевірки, а також встановлення факту недопуску до проведення перевірки.

Так, апелянт зазначає, що відповідачем порушено норми процесуального права при оформленні та врученні акту перевірки.

Також, апелянт зауважує, що він був позбавлений можливості бути присутнім під час проведення перевірки, подавати заперечення на акт перевірки та надавати пояснення з приводу встановлених порушень.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, направлення на перевірку від 20.05.2019 року одержано представником позивача за довіреністю Федотовою Д.В. 22.05.2019 згідно з розпискою останньої (т. 1 а.с.116 на звороті).

Також, посадовій особі, яка проводила перевірку, було надано лист ТОВ Спецтранссервіс від 20.05.2019 року №20/05-2019-1 з додатками, підписаний директором Тищенком О.С. і засвідчений печаткою, що підтверджується розпискою посадової особи на вказаному листі, копія якого надана позивачем (т. 1 а.с.52).

У вказаному листі відповідачу повідомляється про те, що АГЗП за адресою об`єкта перевірки припинив свою діяльність з 20.05.2019 у зв`язку з достроковим розірванням договору оренди; обладнання, що належить позивачу (колонка для відпуску скрапленого газу, резервуар СВГ-10 та насос SKC) передано в оренду ТОВ Грінекс Компані . У переліку додатків до листа зазначено копії додаткової угоди про розірвання договору оренди, акту приймання-передачі, договору оренди обладнання з додатками.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що на початок позапланової перевірки позивача останній був обізнаним про її проведення і підготував для відповідача лист з документами щодо припинення діяльності АГЗП з 20.05.2019 року, який передав посадовій особі, що здійснювала перевірку, в день отримання направлення на перевірку - 22.05.2019 року. Зазначені документи досліджувались перевіряючим і відображені ним в акті перевірки й у суду не має підстав вважати, що позивач був позбавлений права і можливості надати посадовій особі, що здійснювала перевірку, інші пояснення та/або документи.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, примірник акта, протоколу і припису надіслані на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням і були ним отримані.

Вказане свідчить, що позивач не був позбавлений права і можливості подати пояснення під час перевірки та не був позбавлений права подати зауваження або заперечення до акта перевірки після отримання його примірника (07.06.2019), натомість, до дня розгляду справи про порушення у сфері містобудівної діяльності (10.06.2019) позивач зауважень чи заперечень до акта перевірки або інших документів посадовій особі не подавав.

Також, апелянт підкреслює, що наявність у нього дозволів Держпрацi на експлуатацію обладнання, пов`язаного з використанням, зберіганням, транспортуванням вибухонебезпечних речовин не відносить АГЗП До об`єктів підвищеної небезпеки.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 року в адміністративній справі № 816/1533/17, апелянт зауважує, що розміщення автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) не є об`єктом будівництва, а тому не потребує дозволу на виконання будівельних робіт, розробки проекту будівництва і прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Так, у постанові від 26.06.2018 року в справі №816/1533/17 Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що виконання будівельних робіт по АГЗП позивача у зазначеній справі (ТОВ ІТ ІНВЕСТ ) не є об`єктом будівництва у розумінні містобудівного законодавства, що підтверджується, серед іншого, Концепцією та листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17.01.2017р. №7/17-527, а тому відсутність у товариства дозвільних документів на виконання робіт на об`єкті Будівництво газової заправки модульного типу…… не є порушенням чинного містобудівного законодавства.

Втім, Верховний Суд у складі Судової палати Касаційного адміністративного суду в справі № 823/1850/16 від 21 серпня 2019 року відступив від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року в справі №816/1533/17, в частині щодо можливості облаштування заправника газом як цілісного заводського виробу на підставі Концепції без відповідного дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (Закон № 3038-VI).

Статтею 7 цього Закону передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом

- контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації,

- надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI усі об`єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об`єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об`єкта будівництва.

Віднесення об`єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об`єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог цього закону Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорія складності (постанова Кабінету Міністрів України №557 від 27.04.2011)

Відповідно до підпункту 1 пункту 6 цього Порядку до V категорії складності відносяться об`єкти будівництва, які згідно із Законом України Про об`єкти підвищеної небезпеки є об`єктами підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 1 Закону України Про об`єкти підвищеної небезпеки об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Відповідно до статті 12 Закону України Про об`єкти підвищеної небезпеки будівництво (реконструкція) об`єктів підвищеної небезпеки здійснюється суб`єктами господарювання відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

За правилами частин 1 та 2 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (Закон №3038-VI) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Визначення поняття будівельних робіт наведене у постанові Кабінету Міністрів України Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт від 13.04.2011 №466 (далі - Порядок №466), якою затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 2 Порядку №466 будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Крім того, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства на виконання вимог статті 31 Закону №3038-VI затверджено Порядок розроблення проектної документації на будівництво об?єктів (наказ №45 від 16.05.2011р.)

Відповідно до пункту 1 цього Порядку реконструкція об`єктів будівництва також охоплюється поняттям будівництва.

Таким чином, в разі здійснення реконструкції раніше введеної в експлуатацію АЗС необхідно отримати дозвіл на виконання будівельних робіт органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пункту 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво під реконструкцією розуміється перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Встановлення стаціонарного заправника газом (СЗГ), який призначений для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом призводить до зміни функціонального призначення АЗС - перехід з статусу умовно спеціалізованої , яка використовується для приймання, зберігання лише рідкого моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту), до багатофункціональної (багатопаливної) автозаправної станції, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту моторним паливом двох видів, рідким (бензин та/або дизельне паливо) та газоподібним (скрапленим газом).

Складові основних даних та техніко-економічних складових об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури міститься в ДБН А.2.2-3:2014 (Додаток Л)

Згідно цього Додатку, техніко-економічні показники - це інформація щодо характеристики об`єкта будівництва та/або реконструкції (назва об`єкта, вид будівництва, потужність, площа, будівельний об`єм, поверховість, кількість працюючих та інші).

Отже, розміщення (встановлення) додаткового обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом (пропан-бутаном) транспортних засобів на діючій АЗС призведе до зміни її основних техніко-економічних показників, а саме: збільшення потужності (місткості (ємності) резервуарів та кількості автозаправок), обсягу послуг, загальної кількості працюючих тощо.

Відтак, за наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом на раніше введеній в експлуатацію автомобільній заправній станції є її реконструкцією, здійснення якої в силу закону відноситься до будівельних робіт і потребує отримання дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Вказане спростовує доводи апелянта, що розміщення автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) не є об`єктом будівництва, тому не потребує дозволу на виконання будівельних робіт, розробки проекту будівництва і прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що факт експлуатації позивачем АГЗП, не введеного в експлуатацію, відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону №3038 і Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, проте апелянтом зазначене спростовано не було ані під час розгляду в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Оскільки частиною 8 ст. 39 Закону №3038 встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється, правомірним є винесення відповідачем припису від 28.05.2019 №С-2805/3 про зупинення експлуатації об`єкту і постанови від 10.06.2018 №З-1006/4/1010-910/02 та про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін . Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтранссервіс - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 16.11.2020 року