Постанова

від 16.11.2020 по справі 826/11159/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11159/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Ткаченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвторресурс до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укрвторресурс (далі - позивач, ТОВ Укрвторресурс ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про зобов`язання внести зміни до інтегрованої картки платника з податку на додану вартість шляхом виключення суми податкового боргу з податка на додану вартість в розмірі 206493,00 грн., нарахованого за податковою вимогою № 7818-23 від 25 червня 2015 року, та внести до Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгоджену суму податка на додану вартість за грудень 2004 року в розмірі 384544,00 та за січень 2005 року в розмірі 372193,00 грн., яка підлягає відшкодуванню на підставі декларацій з податка на додану вартість за відповідні періоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем протиправно внесено та не виключено із інтегрованої картки платника з податка на додану вартість неузгоджену суму грошового зобов`язання в розмірі 206493,00 грн. Також в порушення положень Податкового кодексу України відповідачем не внесено до Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про узгоджені суми податка на додану вартість за грудень 2004 року та січень 2005 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не дослідження всіх обставин у справі, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що з метою приведення інтегрованої картки платника у відповідність до прийнятих судових рішень, відповідач двічі звертався до Державної фіскальної служби України про надання технічної підтримки. Однак, відповіді на такі звернення не отримав. Відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють порядок формування та ведення Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та Тимчасового реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідач не вносить до них інформацію та не є розпорядником таких реєстрів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що жодні доводи відповідача, викладені в скарзі, не спростовують позовних вимог. Сума податка на додану вартість, яка підлягає включенню до Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування є узгодженою з 07 жовтня 2015 року та не включена до такого внаслідок допущення контролюючим органом протиправної бездіяльності.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що ПП Укрвторресурс подало до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (правонаступником є ГУ ДФС у м. Києві) податкові декларації з ПДВ за грудень 2004 року та за січень 2005 року та розрахунки експортного відшкодування із заявленою до відшкодування сумою ПДВ за грудень 2004 року в розмірі 384544,00 грн. та за січень 2005 року в розмірі 372193,00 грн. (всього на суму 756 737,00 грн.).

Контролюючим податковим органом було проведено планову документальну перевірку щодо дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої 20 жовтня 2005 року складено акт.

На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0005332301/0, №0005332301/1, №0005332301/2 від 21 жовтня 2005 року, якими позивачу донараховано ПДВ на загальну суму 432571,00 грн. та № 0005342301/0, №0005342301/1 від 18 листопада 2005 року, № 0005342301/2 від 30 січня 2006 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 756737,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем в судовому порядку та скасовані постановою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 2а-10652/11/2670, яка набрала законної сили.

ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві після ухвалення вказаного судового рішення не вчинило дій, передбачених пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на той час, зокрема не подало до органів Казначейства висновку щодо повернення позивачу відповідних сум бюджетного відшкодування.

29 жовтня 2015 року та 29 вересня 2016 року позивач звернулася до контролюючого органу із заявами щодо подання до органу Казначейства висновку із зазначенням суми ПДВ у розмірі 756737,00 грн., яка підлягає відшкодуванню підприємству. Жодної відповіді на зазначені звернення товариство не отримало.

12 жовтня 2016 року позивач направив лист до ГУ ДКСУ в м. Києві щодо відшкодування вказаних сум ПДВ.

Листом від 01 листопада 2016 року ГУ ДКСУ в м. Києві повідомило позивача про відсутність відповідних висновків податкового органу для здійснення органом ДКСУ бюджетного відшкодування.

04 червня 2018 року позивач звернувся із заявою до ГУ ДФС у м. Києві, в якій просив внести до Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгоджену суму ПДВ за грудень 2004 року в розмірі 384544,00 грн. та суму ПДВ за січень 2005 року в розмірі 372 193,00 грн., які підлягають відшкодуванню ПП Укрвторресурс , у зв`язку з узгодженням цієї суми 07 жовтня 2015 року в результаті закінчення судового оскарження.

Відповідні відомості відповідачем ані до вказаного Реєстру, ані до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не внесені і відповіді на зазначену заяву позивачу не надано.

15 червня 2015 року в інтегрованій картці платника ПДВ відображено суму податкового борга по податку на додану вартість у розмірі 206493,00 грн.

25 червня 2015 року ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві винесло податкову вимогу № 7818-23, якою позивачу визначило до сплати борг з ПДВ у розмірі 206493,00 грн.

Зазначена податкова вимога була оскаржена ПП Укрвторресурс в судовому порядку та рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2018 року у справі № 826/23007/15, яке набрало законної сили, визнана протиправною та скасована.

04 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення з його ІКП з ПДВ суму грошового зобов`язання у розмірі 206493,00 грн., яке йому було визначено податковою вимогою від 25 червня 2015 року № 7818-23, що скасована судом.

Відповіді на зазначену заяву ГУ ДФС у м. Києві не надало та відповідні відомості в ІКП не змінило.

Позивач, уважаючи порушеними свої права внаслідок невнесення відповідачем змін до його ІКП та невнесення узгоджених сум ПДВ до Реєстру для отримання підприємством бюджетного відшкодування, звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності підстав для відображення в інтегрованій картці платника з податка на додану вартість суми податкової заборгованості у розмірі 206493,00 грн. До того ж, відповідачем не зазначено підстав для невиконання покладеного на нього обов`язку щодо відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджені суми ПДВ за грудень 2004 року та січень 2005 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК України).

Відповідно до положень статті 19 ПК України до функцій контролюючих органів відносить забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

З метою реалізації цієї функції наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №422), який визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

За визначеннями, наведеними у пункті 2 розділа І цього Порядка, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів; коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю; перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Згідно з пунктами 3-6 того ж розділа оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. За даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.

Підпунктом 1 глави 1 розділа ІІ Порядка передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Відповідно до пункта 1 глави 1 розділа ІІІ Порядка для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Виходячи з аналіза наведених вище положень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у платника податків правового інтересу, щоб дані його інтегрованої картки відповідали показникам його податкової звітності та відображали реальний стан розрахунків з бюджетом.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 липня 2020 року справі №826/4423/17 та від 06 серпня 2020 року у справі №805/834/16-а.

Як установлено судом та проти чого не заперечує відповідач, за наслідками проведення перевірки та оскарження до суду рішень, прийнятих за її наслідками, суми бюджетного відшкодування з податка на додану вартість за грудень 2004 року та січень 2005 року є узгодженими.

Не зважаючи на це відповідач, у строк, передбачений ПК України, заходів щодо відшкодування позивачу узгодженої суми бюджетного відшкодування не вчинив та не надав Казначейству висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що унеможливило отримання Товариством вказаної суми.

Внаслідок змін податкового законодавства змінено механізм та порядок здійснення бюджетного відшкодування, зокрема статтею 200 ПК України передбачено формування Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

При цьому, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, а повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок ведення Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінета Міністрів України від 25 січня 2017 року №26.

Окрім того, відповідно до пункта 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки наявність та розмір бюджетної заборгованості не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, а внаслідок бездіяльності відповідача щодо вчинення передбачених ПК України дій для забезпечення отримання позивачем сум бюджетного відшкодування, останній позбавлений можливості отримати належну йому суму, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позов в часині зобов`язання відповідача вчинити дії щодо внесення до Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгоджені суми податка на додану вартість.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №816/1194/17.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді А.М. Горяйнов

О.Є. Пилипенко