Рішення

від 16.11.2020 по справі 539/5069/19

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/5069/19

Провадження № 2/539/420/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі : головуючого судді Даценка В.М.,

при секретарі Шрейтер С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Центрального округу до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 16.11.2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прокуратурою виявлено порушення земельного законодавства при відведенні земельних ділянок у власність на території Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області за рахунок земель водного фонду та розпочато кримінальне провадження за №42018171240000184 від 25.10.2018 за ч. 2 ст.366 КК України.

Встановлено, що наказом Головного управління Держгекадастру у Полтавській області від 13.09.2017 №9346-СГ надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, з кадастровим номером 5322881100:01:004:0026, із державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Рішення про державну реєстрацію права власності прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Коваленко Я.О., про що 21.09.2017 внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майна.

Спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель водного фонду, та була передана у приватну власність всупереч вимог закону.

Прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності.

До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5322881100:01:004:0026 відведена у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та розташована поблизу річки Сулиця, включає в себе землі, які відносяться до земель водного фонду (прибережна захисна смуга). Площа накладень земельної ділянки з кадастровим номером 5322881100:01:004:0026 на землі водного фонду складає 0,1623 га.

До Державного реєстру речових прав 27.07.2020 внесено відомості про реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером №5322881100:01:004:0125, площею 0,1623 га, розташованої на території Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області, власником якого є ОСОБА_1 .

Вказана земельна ділянка утворилася шляхом поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, з кадастровим номером 5322881100:01:004:0026, із державної власності на території Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Місцезнаходження та площа новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером №5322881100:01:004:0125, повністю співпадають з даними про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5322881100:01:004:0026 на землі водного фонду р. Сулиця та складає 0,1623 га.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову від 16.11.2020 року позивач прохає суд постановити рішення, яким витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації земельну ділянку загальною площею 0,1623 га з кадастровим номером 5322881100:01:004:0125, яка знаходиться на території Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області, з одночасним припиненням за цим рішенням речових прав, про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 16.11.2020 року позовну заяву Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Центрального округу до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння в частині позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишено без розгляду.

В судове засідання прокурор у справі - прокурор Лубенської місцевої прокуратури К.Пістун не з'явилася, направивши до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги відповідно до заяви про зміну предмету позову підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, при цьому від останнього до суду надійшла заява про визнання змінених позовних вимог з повному обсязі та розгляд справи без їх участі.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №9346-СГ від 13.09.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,00 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Рішення про державну реєстрацію права власності прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Коваленко Я.О., про що 21.09.2017 внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майна.

Відповідно до інформації, наданої Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 10.12.2018 року №01-01/288, земельна ділянка з кадастровим номером 5322881100:01:004:0026 частково накладається на землі водного фонду, а саме на 25 метрову прибережну захисну смугу р. Сулиця.

За інформацією Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Державного агенства водних ресурсів України від 16.11.2018 за № 1472/01.02 встановлено, що водний об`єкт, що розташований поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером: 5322881100:01:004:0026 це природний водний об`єкт-затока річки Дніпро, яка утворилась після заповнення Канівського водосховища, як затоплення низинних ділянок заплави Дніпра і гирлової частини річки Стугна.

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Частиною першою ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України зазначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.

Згідно ст. 79 Водного кодексу України, річка Сулиця має статус мала річка .

Ст. 88 Водного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів.

Ст. 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною 4 вказаної статті визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Згідно зі ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Так, згідно з приписами ст.ст. 1, 88, 89 Водного кодексу України, ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду відповідно ст. 61 Земельного кодексу України заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Зі змісту вказаних положень законодавства вбачається, що прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності.

До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно- заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.

Таким чином, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови №486, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

При цьому відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 22.04.2015 року у справі № 6-52цс15.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у справі № 469/1393/16-ц (провадження 14-71цс18).

Встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322881100:01:004:0026 розташована поблизу річки Сулиця, включає в себе землі, які відносяться до земель водного фонду (прибережна захисна смуга), що підтверджується листом Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 10.12.2018 за № 01-01/288 із відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду.

Площа накладень земельної ділянки з кадастровим номером 5322881100:01:004:0026 на землі водного фонду складає 0,1623 га.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку до Державного реєстру речових прав 27.07.2020 внесено відомості про реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером №5322881100:01:004:0125, площею 0,1623 га, що розташована на території Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області, власником якого є ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що вказана земельна ділянка утворилася шляхом поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, з кадастровим номером 5322881100:01:004:0026, із державної власності на території Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області з приводу законності виділення якого, відбувається спір.

Місцезнаходження та площа новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 5322881100:01:004:0125, повністю співпадають з даними про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5322881100:01:004:0026 на землі водного фонду р. Сулиця та складає 0,1623 га.

Вказане підтверджується відповіддю Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 10.12.2018 за № 01-01/288 із відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду та даними з Публічної кадастрової карти.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлені судом.

До прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №9346-СГ від 13.09.2017 року на спірну земельну ділянку, остання перебувала у державній власності.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У даному випадку спірна земельна ділянка вибула з державної власності всупереч встановленого законом порядку на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Частиною 1 статті 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 ЦК).

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

До спірних правовідносин про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства ) одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі ст. 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Верховний Суд України у справі №6-1376цс16 згідно постанови від 29 червня 2016 року дійшов висновку, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідачів відповідає критерію законності, якщо: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ВК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Вищезазначені висновки суду узгоджуються також і з правовими позиціями Верховного Суду, висловленими у постанові від 30.01.2019 року по справі №357/9328/15-ц, у постанові від 13.02.2019 року по справі №801/13164/2012, у постанові від 25.03.2019 року по справі №469/580/16-ц.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що земельна ділянка повинна бути повернута державі в особі Полтавської обласної державної адміністрації земельну.

При цьому, суд враховує, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує будь-чиїх прав та законних інтересів.

При таких обставинах, суд вважає за необхідне витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації земельну ділянку загальною площею 0,1623 га з кадастровим номером 5322881100:01:004:0125, яка знаходиться на території Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області з припиненням речових прав на неї, про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Центрального округу до ОСОБА_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації земельну ділянку загальною площею 0,1623 га з кадастровим номером 5322881100:01:004:0125, яка знаходиться на території Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області з припиненням речових прав на неї, про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області 3 842 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М.Даценко