Постанова

від 11.11.2020 по справі 140/2556/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 140/2556/19

адміністративне провадження № К/9901/14111/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Білоуса О.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

секретар судового засідання - Носенко Л.О.,

за участю: представників позивача - Коструби Н.М., Крючкова В.О.,

представника відповідача - Пивовара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВСЕПОСТАЧ (Товариства з обмеженою відповідальністю ДМИТРУК-ФУДЗ ) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВСЕПОСТАЧ (Товариство з обмеженою відповідальністю ДМИТРУК-ФУДЗ ) до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ТОВ ВСЕПОСТАЧ (далі - Товариство) звернулося з позовом до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2019 року №0003941401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 134914 грн, та №0003951401, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 554127,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВСЕПОСТАЧ від 13 березня 2019 року №4476/14-01/38897719 з питань достовірності та повноти нарахування податку на прибуток щодо взаємин з контрагентом ТОВ Агромонтажник АТБ , у тому числі коштів, перерахованих ТОВ Дніпро-Агро-Бізнес за договором переведення боргу за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, яким встановлено порушення товариством підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.5 статті 135 ПК України.

Проте, на думку позивача, такі висновки не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, що регламентують правовідносини у сфері здійснення господарської діяльності, а суми, визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях, є помилковими.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року проведено заміну первинного відповідача - ГУ ДФС у Волинській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Волинській області.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 11 квітня 2019 року №0003941401 та №0003951401.

Стягнуто на користь ТОВ ВСЕПОСТАЧ за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 10335,62 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року скасовано, а в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У судовому засіданні 11 листопада 2020 року представником позивача заявлено клопотання про зміну назви Товариства, посилаючись на те, що 19 жовтня 2020 року назву ТОВ ВСЕПОСТАЧ змінено на ТОВ ДМИТРУК-ФУДЗ , у зв`язку з чим зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1001871070012001690.

Представник відповідача проти задоволення клопотання не заперечував.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду приходить до висновку про задоволення клопотання представника ТОВ ВСЕПОСТАЧ про зміну назви Товариства з ТОВ ВСЕПОСТАЧ на ТОВ ДМИТРУК-ФУДЗ .

У судовому засіданні представники позивача доводи касаційної скарги підтримали та просили рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Пояснили, що рішення суду апеляційної інстанції не ґрунтується на обставинах справи, оскільки в них неналежно надано оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що зміст та вимоги касаційної скарги Товариства не ґрунтуються на чинному законодавстві України, оскільки при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу начальника ГУ ДФС у Волинській області від 1 лютого 2019 року №366 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ВСЕПОСТАЧ (зі змінами, внесеними наказом начальника ГУ ДФС у Волинській області від 20 лютого 2019 року №669), прийнятого відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України та наказу Державної фіскальної служби України від 31 січня 2019 року №73, посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області у період з 20 лютого по 5 березня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВСЕПОСТАЧ з питань достовірності та повноти нарахування податку на прибуток щодо взаємин із ТОВ Агромонтажник АТБ (у т.ч. коштів, перерахованих ТОВ Дніпро-Агро-Бізнес за договором переведення боргу) за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 13 березня 2019 року №4476/14-01/38897719.

За висновками Акта перевірки, Товариство порушило приписи підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пунктів 5, 7 П(С)БО 15 Дохід : не відобразило у складі доходів за перший квартал 2018 року суму 2 597 704,00 грн по операціях з отримання коштів від ТОВ Агромонтажник АТБ та ТОВ Дніпро-Агро-Бізнес за договором переведення боргу; ці кошти не пов`язані з постачанням товарів та у ТОВ ВСЕПОСТАЧ відсутні дані щодо їх повернення у майбутньому, тому такі кошти кваліфікуються як актив, який враховується до складу інших доходів. Вказане вплинуло на правильність визначення фінансового результату, внаслідок чого було завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 134 914 грн та занижено податок на прибуток у сумі 443 302 грн.

На підставі Акта перевірки, 11 квітня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0003941401, яким зменшило суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2018 року на 134 914 грн;

№0003951401, яким визначило грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 554 127,50 грн, з них: 443 302 грн - основний платіж та 110 825,50 грн - штрафні санкції, що становить 25 % основного зобов`язання.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство оскаржило їх в судовому порядку.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство надало для перевірки первинні документи, які належним чином підтверджують реальність проведених господарських операцій з ТОВ Агромонтажник АТБ . А окремі недоліки в оформленні цих документів не позбавляють їх юридичної сили як доказів здійснення господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Скасувавши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлені у справі обставини дають підстави вважати, що товар було реалізовані невстановленим особам, а отримані від ТОВ Агромонтажник АТБ та ТОВ Дніпро-Агро-Бізнес кошти жодним чином не пов`язані з його постачанням.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №996-XIV) встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Як визначено статтею 1 вказаного Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

Відтак, з урахуванням доводів сторін, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суду належить з`ясувати, чи відбувся рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку як умов формування доходу для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Як встановлено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, про порушення якого позивачем зазначено в акті перевірки від 13 березня 2019 року, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153; далі - П(С)БО 15 Дохід ).

Згідно із пунктами 5, 7 П(С)БО 15 Дохід дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до пункту 8 П(С) БО 15 Дохід дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у межах цієї справи спірними є господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ Агромонтажник АТБ (ТОВ Дніпро-Агро-Бізнес в частині перерахування коштів за договором про переведення боргу).

Дослідивши первинні документи, які були надані контролюючому органу під час перевірки, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем як постачальником та ТОВ Агромонтажник АТБ як покупцем укладено договір поставки від 5 грудня 2017 року №25429, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупцю товар, а той зобов`язується приймати та оплачувати його на умовах даного договору; ціна за кожним найменуванням і на кожну партію товару визначається на підставі погодженого сторонами замовлення та вказується у видаткових накладних на кожну партію товару. Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленого йому товару протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки товару; покупець зобов`язаний проводити звірення розрахунків з постачальником за поставлену продукцію до 10 числа кожного місяця, який іде за завіреним періодом, шляхом підписання акта звірки взаєморозрахунків. Датою постачання вважається дата підписання видаткової накладної обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника. При передачі товару постачальник зобов`язаний передати всю необхідну документацію на товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. У випадку доставки товарів постачальником, розвантаження товару з транспортного засобу відбувається силами покупця не пізніше ніж на протязі 60 хвилин після прибуття транспортного засобу на склад покупця. При отриманні товару покупець зобов`язаний дотримуватись встановленого порядку відпуску, санітарних та протипожежних правил. Транспортування, зберігання та реалізація товару покупцем товару проводиться у відповідності з вимогами нормативно-технічної документації за якою виготовлена продукція, зокрема: для ковбасних виробів з температурою в товщині батонів не нижче 0°С і не вище 6°С; для копченостей та ковбасних виробів, запакованих під вакуумом в полімерні плівкові багатошарові термостійкі матеріали та у газовому середовищі, при температурі від 0°С до 5°С. Постачальник підтверджує, що особа, яка поставила товар покупцю є його належним представником, має повноваження на приймання-передачу товару та підписання відповідних документів (актів тощо). Ці повноваження підтверджуються фактом поставки товару та надання цією особою супровідних документів на товар. Факт надання повноважень вказаній особі на здійснення передачі товару та підписання відповідних документів визнається постачальником та покупцем, що засвідчується підписанням даного договору (пункти 1.1, 2.1, 2.3, 2.5, 3.3, 3.5, 3.6, 3.7, 3.9 договору).

На виконання договору від 05 грудня 2017 року №25429 позивач у період з 24 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року здійснював поставку ковбасних виробів, про що свідчать видаткові накладні на загальну суму 2597704,10 грн, перелік яких наведений на сторінці 8-14 акта перевірки від 13 березня 2019 року та щодо повноти відображення в акті перевірки відомостей цих видаткових накладних спір між сторонами відсутній. Крім того, Товариство виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних три зведені податкові накладні за операціями постачання для ТОВ Агромонтажник АТБ ковбасних виробів в асортименті на загальну кількість 37827,96 кг (а не 140 т, як вказано в акті перевірки) на загальну суму 2597704,10 грн, в тому числі ПДВ 432950,70 грн.

Судом також встановлено, що поставка товару здійснювалася за рахунок позивача з його складу на склад покупця: місто Дніпро, вулиця Винокурова, 14. На підтвердження цієї обставини позивач надав товарно-транспортні накладні, подорожні листи, фіскальні чеки на пальне, які наявні у справі. На підтвердження можливостей виконати поставку товару згідно з умовами договору від 05 грудня 2017 року №25429 позивач надав копії договору від 01 грудня 2017 року найму (оренди) транспортних засобів, укладеного між ТОВ ВСЕПОСТАЧ та ТОВ Дом Луцьк , докази про виконання цього договору, договору від 01 грудня 2017 року №ПКВ02090 поставки партіями з використанням паливних карток, укладеного між позивачем та ТОВ Нафтотрейд Ресурс , наказів від 06 грудня 2017 року №54, №55, №70, №115 про прийняття на роботу водіїв автотранспортних засобів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , наказів №38, №14/6, №14/7, №14/10 про передачу стретч-карток для заправки транспортного засобу відповідальній особі.

Представник відповідача у судовому засіданні повідомив суду касаційної інстанції, що контролюючий орган не заперечує факту поставки товару Товариством.

ТОВ Агромонтажник АТБ для підтвердження правомочностей осіб, які уповноважені отримувати від імені підприємства товар, що поставляється відповідно до договору від 05 грудня 2017 року №25429, надав постачальнику - позивачу копію наказу від 05 грудня 2017 року №7 (стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ). Визначаючи адресу поставки товару як склад покупця, ТОВ Агромонтажник надало позивачу також копію договору від 30 листопада 2017 року №12, укладеного між ним та ТОВ Термінал-2007 , про передачу у строкове платне користування (оренду) нерухомого нежитлового приміщення з морозильними камерами загальною площею 320 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевіркою також встановлено та не заперечується сторонами, що розрахунки проводились в безготівковій формі та ТОВ Агромонтажник АТБ перераховано ТОВ Всепостач грошові кошти в сумі 2162278,55 грн.

15 лютого 2018 року між ТОВ Всепостач (кредитор), ТОВ Агромонтажник АТБ (боржник) та ТОВ Дніпро-Агро-Бізнес (підприємство) укладено договір про переведення боргу №1, за яким боржник передає, а підприємство бере на себе зобов`язання щодо сплати боргу в сумі 435371,63 грн за договором поставки від 05 грудня 2017 року №25429, укладеним між кредитором і боржником. Не є спірний і той факт, що кошти у сумі 435371,63 грн надійшли від ТОВ Дніпро-Агро-Бізнес на рахунок позивача у повному обсязі.

Рух коштів на рахунок ТОВ Всепостач відображений на сторінці 17-18 акта перевірки. Як доказ повних розрахунків за поставлений товар для перевірки і судам попередніх інстанцій було надано акти звіряння розрахунків між ТОВ Всепостач та ТОВ Агромонтажник АТБ станом на 31 січня 2018 року та на 01 березня 2018 року, відповідно до яких з посиланням на видаткові накладні та банківські виписки про перерахування коштів розрахунки за поставлений товар проведені у повному обсязі.

Заперечуючи товарність операцій поставки позивачем ковбасних виробів на користь ТОВ Агромонтажник АТБ , відповідач керується тим, що: гроші за товар надходили з одного із банківських рахунків ТОВ Агромонтажник АТБ в той момент, коли 5 січня 2018 року до чергової частини відділення поліції від директора Лабунця Ю.М. надійшло звернення щодо заволодіння майном товариства; ТОВ Агромонтажник АТБ фігурує в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України; в товарно-транспортних накладних не зазначається пункт навантаження та пункт розвантаження товару, особу, яка здійснила відпуск товару, особу, яка отримала товар; ТОВ Термінал-2007 заперечує відносини із ТОВ Агромонтажник АТБ ; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на території Запорізької та Дніпропетровської областей паспортами не документувалися; автомобілі, які здійснювали перевезення товару (ковбасних виробів) та зазначені в товарно-транспортних накладних, не перетинали територію Дніпропетровської області; не встановлено подальшу реалізацію товару (ковбасні вироби) ТОВ Агромонтажник АТБ , остання звітність з ПДВ подана за листопад 2017 року, свідоцтво платника ПДВ анульоване 28 грудня 2018 року, на підприємстві відсутні власні основні засоби, договори оренди основних засобів, необхідні для ведення господарської діяльності та зберігання товарно-матеріальних цінностей, трудові ресурси; ТОВ Агромонтажник АТБ та ТОВ Термінал-2007 (орендодавець згідно з договором оренди від 30 листопада 2017 року №12) не отримували експлуатаційний дозвіл та не здійснювали реєстрацію потужностей; має місце невідповідність договору оренди приміщення в частині його місцезнаходження.

Оцінюючи наведені доводи, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з приписів частин першої та другої статті 77 КАС України, якими встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (Case of Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden, заява №36985/97, пункт 110) суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Так, доводи відповідача про неможливість надходження коштів від ТОВ Агромонтажник АТБ з січня 2018 року ґрунтуються на змісті ухвали від 21 червня 2018 року слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська у справі №201/5970/18, у якій вказано, що 5 січня 2017 року до чергової частини відділення поліції звернувся директор ТОВ Агромонтажник АТБ Лабунець Ю.М. із заявою про те, що 27 грудня 2017 року товариство незаконно перереєстровано на іншу невідому особу у місті Дніпрі; державним реєстром було проведено дві реєстрації дії №12241060013042622 Підтвердження відомостей про юридичну особу та №12241070014042622 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах на підставі заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, такі доводи відповідача не підтверджуються належними доказами, оскільки зміст цієї ухвали не містить інформації щодо неможливості проведення розрахунків ТОВ Агромонтажник АТБ через банківські рахунки та що робота підприємства зупинялась у зв`язку із зміною відомостей про юридичну особу. Водночас, перерахування коштів цим підприємством на користь позивача та поставка ним товару на користь покупця відповідно до договору від 05 грудня 2017 року №25429 мали місце і в грудні 2017 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі №804/1735/18 скасовано реєстраційний запис від 27 грудня 2017 року №12241060013042622 стосовно зміни відомостей про засновників юридичної особи. У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявна інформація про скасування 12 квітня 2019 року на виконання рішення суду реєстраційних дій щодо зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи, зміни складу або інформації про засновників (реєстраційні дії від 28-29 грудня 2017 року №12241060013042622, №12241060014042622).

На час укладення договору поставки від 5 грудня 2017 року №25429 та договору переведення боргу від 15 лютого 2018 року №1 учасники правовідносин мали необхідний обсяг правосуб`єктності для того, щоб виконувати зобов`язання, а зміст господарської операції з поставки ковбасних виробів відповідає такому виду діяльності цих суб`єктів як оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, що підтверджується випискою, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також на адвокатський запит представника позивача директор ТОВ Агромонтажник АТБ Лабунець Ю.М. підтвердив факт господарських операцій на виконання договору від 5 грудня 2017 року №25429.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що з одного боку відповідач дослідив первинні документи, наявні у позивача стосовно господарських операцій з поставки товару (ковбасних виробів в асортименті) в адресу ТОВ Агромонтажник АТБ , а з іншого боку, поставивши під сумнів можливість отримання останнім такого товару, контролюючий орган не вжив достатніх заходів для дослідження первинних документів у такого покупця, не з`ясував у директора Лабунця Ю.М. обставин цих господарських операцій, хоча такі операції підтверджені останнім.

Крім того, відповідач не надав доказів проведення зустрічної звірки, аналізу податкової інформації стосовно іншого учасника операцій - ТОВ Дніпро-Агро-Бізнес та без дослідження взаємин між суб`єктами господарських операцій внесені цією особою кошти на рахунок позивача також кваліфікував як такі, що не пов`язані з розрахунками за проданий товар.

В акті перевірки від 13 березня 2019 року відповідач, з посиланням на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі №760/3640/18, зазначив, що ТОВ Агромонтажник АТБ фігурує в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 КК України ( підприємство реального сектору економіки (вигодонабувач) ТОВ Агромонтажник АТБ сформувало податковий кредит за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з підприємством з ознаками фіктивного ТОВ Тером у розмірі 3581900,00 грн. ).

Колегія суддів звертає увагу, що на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій вироків суду стосовно контрагента позивача, які б набрали законної сили, контролюючим органом не надано, а сам по собі факт порушення кримінальної справи не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, тим більше, що кримінальне провадження порушено за фактом взаємин з іншою юридичною особою, зв`язок з якою позивач не мав та вплив таких господарських операцій на операції поставки товару позивачем жодними доказами не встановлено.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 березня 2019 року (справа №826/3740/17), що факт порушення кримінального провадження відносно контрагента позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом. Відтак, матеріали досудового розслідування відносно контрагента позивача не можуть бути враховані як беззаперечний доказ фіктивності правочину між позивачем та контрагентом.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача в акті перевірки, що ґрунтуються на результатах фіксації транспортних засобів згідно з обліком автоматизованої системи фіксації та розпізнання номерних знаків Відеоконтроль-Рубіж , також не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність факту транспортування позивачем товару, оскільки вказана інформаційно-пошукова система використовується переважно для фіксації транспортних засобів, що знаходяться в розшуку. Водночас, відомості, які надійшли на запит ГУ ДФС у Волинській області листом Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у Волинській області від 11 вересня 2018 року №1994/27/03-2018 за період з 01 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року не є доказом того, що позивач не здійснював поставку товару у період, зазначений у видаткових та товарно-транспортних накладних, за адресою, обумовленою сторонами при виконанні договору від 05 грудня 2017 року №25429, що був укладений між ТОВ Всепостач та ТОВ Агромонтажник АТБ .

Вказаний лист містить інформацію про фіксування транспортних засобів, які використовуються позивачем, системою відеофіксації в окремих населених пунктах на території України, однак з цієї інформації не можливо встановити маршрут слідування транспортних засобів, а тому він не містить інформацію щодо предмета доказування.

У свою чергу, вказані доводи відповідача, спростовані показами свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - водіїв позивача, які підтвердили, що товар зі складу Товариства доставляли на склад у АДРЕСА_1 .

Доводи відповідача про відсутність складських приміщень за цією адресою ґрунтуються виключно на листах ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09 квітня 2019 року №5568/7/04-36-14-09, від 22 травня 2019 року №7462/7/04-36-14-09, якими повідомлено, що виїзд з метою встановлення факту наявності приміщень та можливості зберігання, відвантаження в них ковбасних виробів неможливе у зв`язку з відсутністю такої адреси.

Отже, з наведеного слідує, що фактична перевірка контролюючим органом приміщень не проводилась. Посилання на відсутність цієї адреси є безпідставним, оскільки на сайті Дніпропетровської міської ради оприлюднене розпорядження Дніпропетровського міського голови від 24 листопада 2015 року №882-р Про перейменування топонімів м. Дніпропетровська ; з додатку до розпорядження встановлено, що вулиця Винокурова перейменована у Дніпросталівську.

Відповідачем не заперечується той факт, що ТОВ Всепостач надало для перевірки первинні документи на підтвердження проведених господарських операцій із ТОВ Агромонтажник АТБ . При цьому, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, окремі недоліки в оформленні первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних) носять оціночний характер та не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Мова йде і про такі недоліки у видаткових та товарно-транспортних накладних, як відсутність розшифровки підпису осіб, які відпускали (приймали) товар, чи не зазначення пункту навантаження-розвантаження у товарно-транспортних накладних.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, якою було встановлено обов`язок відпускати товарно-матеріальні цінності покупцям тільки за довіреністю одержувачів, втратила чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 30 вересня 2014 року №987.

Відсутність розшифровки підпису особи (прізвища, ініціалів, посади) у видаткових накладних (товарно-транспортних накладних) не робить цей документ нечинним, з їх змісту можна встановити і постачальника (продавця), і одержувача (покупця).

Як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять копію наказу від 05 грудня 2017 року №7, якою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 уповноважено від імені ТОВ Агромонтажник АТБ отримувати товар відповідно до договору від 05 грудня 2017 року №25429. Наказ є розпорядчим актом юридичної особи. Також на адвокатський запит представника позивача директор ТОВ Агромонтажник АТБ Лабунець Ю.М. підтвердив, що ці особи дійсно отримували товар, який поставлявся на склад товариства постачальником на його транспорті.

Як пояснили у судовому засіданні представники позивача, посилання у видаткових накладних на договір ВС 0000650 від 20 грудня 2017 року є помилковим, оскільки такий номер сформовано системою бухгалтерського обліку за реквізитами клієнтської бази, а не власне договору поставки.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана помилка не впливає на зміст операцій, вказаних у видаткових накладних.

Вказане підтвердив і представник відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції та зазначив, що такі неузгодженості у видаткових накладних лише ускладнюють роботу контролюючому органу при проведенні перевірки та встановленні реальності господарських операцій.

Стосовно посилання відповідача на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, за якими позивач здійснював перевезення товару, то суд зазначає, що документи, визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а самі правила не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в цілях податкового обліку.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №822/2373/17, від 18 квітня 2019 року у справі №813/4430/14, від 16 квітня 2019 року у справі №804/5465/16.

У межах перевірки позивач надав пояснення стосовно порядку відвантаження товару зі складу товариства у відповіді від 05 березня 2019 року №23 на письмовий запит контролюючого органу, а також витяг з журналу складського обліку.

Поставку товару транспортом постачальника позивача на адресу складу в місті Дніпрі на вулиці Винокурова, 14 також підтвердив директор ТОВ Агромонтажник АТБ Лабунець Ю.М. на адвокатський запит представника позивача. Ці обставини підтвердили у судовому засіданні суду першої інстанції і свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ Агромонтажник АТБ надало позивачу копію договору оренди від 30 листопада 2017 року №12, укладеного із ТОВ Термінал-2007 , на нерухоме нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивач не має повноважень на перевірку відносин його контрагента із третіми особами та підстав набуття ними прав на таке майно. Відповідач також не надав суду доказів про визнання договору оренди від 30 листопада 2017 року №12 у встановленому законом порядку недійсним (фіктивним).

Відповідачем також не надано доказів перевірки відомостей про приміщення за спірною адресою за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У той же час основним видом діяльності ТОВ Термінал-2007 є складське господарство.

Ще одним аргументом контролюючого органу про безтоварний характер задокументованих операцій є відсутність у ТОВ Агромонтажник АТБ та ТОВ Дніпро-Агро-Бізнес експлуатаційного дозволу та нездійснення ними реєстрації потужностей відповідно до статті 23 Закону України від 23 грудня 1997 року №771/97-ВР Про основні засади та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів (далі - Закон №771/97-ВР).

Закон №771/97-ВР регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї. За вимогами статей 23, 25 цього Закону експлуатаційний дозвіл отримують оператори ринку, що провадять діяльність, пов`язану з виробництвом та/або зберіганням харчових продуктів тваринного походження. Державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.

Оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб`єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів (пункт 55 частини першої статті 1 Закону№771/97-ВР).

Відповідач, як встановлено судом першої інстанції, звертався до Головного управління Держпродспоживслужби міста Дніпра та Головного управління Держпродспоживслужби міста Києва із запитами про надання інформації щодо отримання експлуатаційних дозволів та/або реєстрації потужностей ТОВ Агромонтажник АТБ та ТОВ Дніпро-Агро-Бізнес за період з 01 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області листом від 18 квітня 2019 року №4.4/19067699 повідомило, що такі суб`єкти експлуатаційний дозвіл не отримували та реєстрацію виробничих потужностей не здійснювали; Головне управління Держпродслужби в м. Києві листом від 16 квітня 2019 року №04.2/6669 повідомило, що інформація щодо зазначених суб`єктів господарської діяльності відсутня.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вказані листи не містять інформації щодо обставин у справі, оскільки запити ГУ ДФС у Волинській області до органів Держпродслужби хоч і стосувалися контрагентів позивача, однак інформація запитувалася за період з 01 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року, у той час як господарські операції з позивачем відповідно до первинних документів мали місце з 24 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року (дата першої та останньої поставки).

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновком, що відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Наведене вище дає підстави вважати, що перевіркою достеменно та беззаперечно не доведено, що надані для перевірки документи не відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, а отримані кошти від ТОВ Агромонтажник АТБ та від ТОВ Дніпро-Агро-Бізнес (на підставі договору переведення боргу) за реалізовані товари на користь контрагента-покупця не є оплатою за поставлений товар у розумінні ПК України і що вони мають ознаки безповоротної фінансової допомоги. Фактично висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Здійснивши на адресу ТОВ Агромонтажник АТБ реалізацію товарів, ТОВ Всепостач отримало економічну вигоду у вигляді доходу, відображеного у бухгалтерському обліку по рахунку 70 Дохід від реалізації та у податкових деклараціях з податку на прибуток. Операції з реалізації товарів ТОВ Всепостач із зазначеним контрагентом-покупцем призвели до збільшення не лише доходів, а й податкових зобов`язань з ПДВ, що свідчить про відсутність отримання податкової вигоди позивачем від здійснення таких операцій.

У розумінні підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

З передачею позивачем товару ТОВ Агромонтажник АТБ через уповноважених ним осіб відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договору поставки від 05 грудня 2017 року №25429 до останнього перейшли право власності на товар та ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію; з моменту підписання видаткових накладних позивач не має повноважень щодо контролю за реалізованою продукцією. Сума доходу від реалізації товару визначена та призвела до збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією (у тому числі пов`язані із транспортуванням товару покупцю відповідно до актів списання пального по рахунку 93 Витрати на збут - а.с.127-132 том 1), можуть бути достовірно визначені. Ці умови надають позивачу можливість відповідно до пункту 8 П(С)БО 15 Дохід визнати отримані кошти як дохід від реалізації продукції.

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, позивач має та надав відповідні первинні документи, за якими у повному обсязі відобразив податкові зобов`язання з ПДВ, визначив об`єкт оподаткування податком на прибуток, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи з урахуванням закріплених в статті 204 ЦК України презумпції правомірності правочину та в статті 77 КАС України обов`язку суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність прийнятого ним рішення.

Разом з тим, відповідач не надав доказів, що позивач та його контрагенти при укладанні угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, намірів на ухилення від оподаткування, безтоварність операцій та неможливість їх вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу тощо. Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження первинними документами як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 у справі №804/887/17.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені контролюючим органом під час документальної виїзної планової перевірки порушення товариством вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, у результаті чого перевіркою збільшено фінансовий результат до оподаткування, є передчасними та не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, які б свідчили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, добросовісно, пропорційно, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх прийняття, та що суб`єктом владних повноважень дотримано вимог законодавства при проведенні позапланової перевірки, тобто, що відповідач діяв у спосіб, встановлений законом, а тому податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0003941401 та №0003951401 підлягають скасуванню як протиправні.

В межах даної справи оцінка доказів судом першої інстанції, на підставі яких суд встановив обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів відповідно до частини другої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження у справі) знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів касаційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а суд апеляційної інстанції помилково скасував правильне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Всепостач (Товариства з обмеженою відповідальністю ДМИТРУК-ФУДЗ ) задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року скасувати, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2020 року.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх