Рішення

від 13.11.2020 по справі 203/783/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/783/20

2/0203/624/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю відповідачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Добра праця до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційних послуг, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов вищезазначений позов Товариства з обмеженою відповідальністю Добра праця , в обґрунтування якого позивач посилався на те, що 15.02.2017 року з ОСОБА_1 було укладено договір №0393-2017/КР про надання інформаційних послуг. 06.03.2017 року між позивачем та відповідачкою було укладено акт здачі-приймання наданих інформаційних послуг, відповідно до п.п.1,2 якого сторони підтвердили, що на виконання умов договору, протягом строку його дії, виконавцем надані послуги замовнику, передбачені даним договором, зокрема надані в вербальній формі інформаційні послуги, на загальну суму 8220 грн. Будь-які зауваження з боку замовника до виконавця повністю відсутні. Відповідно до п.п.3,4 акту у замовника відсутні претензії щодо розміру винагороди виконавцю, кваліфікованості та якості інформаційних послуг та даний акт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печаткою виконавця. Посилаючись на те, що відповідно до умов виконаного позивачем договору відповідачка кошти в сумі 8220 грн. не сплатила, позивач просив стягнути з останньої вказану заборгованість та понесені по справі судові витрати.

Ухвалою від 25.03.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою від 24.04.2020 року відкрито провадження по справі та призначену останню до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В наданому відзиві відповідачка просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач своїх зобов`язань за договором не виконав, інформаційні послуги були надані неналежної якості. Позивач надав недостовірну, неповну та неточну інформацію. Надану інформацію вона мала змогу перевірити та використати тільки після спроби працевлаштування за кордоном. Неякісне надання послуг позивачем та надання ним недостовірної інформації, спричинило їй незручності та перешкоди у працевлаштуванні за кордоном. На її прохання позивач обіцяв усунути порушення умов договору, але не вчинив жодних дій для цього. Тому, вона не змогла використати надану позивачем інформацію та не змогла задовольнити своїх потреб у працевлаштуванні за кордоном за допомогою послуг позивача. Також позивач не надав доказів, що як на час звернення до суду з позовом, так і на час розгляду справи судом, настала хоча б одна з подій, з якими п.6.4 договору пов`язує початок строк, протягом якого вона мала оплатити надані послуги. В зв`язку з цим, вважає, що строк оплати за договором не настав. Також у наданому відзиві та письмових запереченнях відповідачка в частині заявлених до стягнення витрат на правову допомогу зазначила, що ці витрати не є співмірними з ціною позову, не відповідають вимогам ст.137 ЦПК України. Крім того, позивач подав клопотання про визнання справи малозначною, посилався на подібне рішення, тим самим вказуючи на ідентичність судових процесів.

В наданій заяві представник позивача просив розглянути справу без його участі, зазначивши про підтримання заявлених позовних вимог.

Відповідачка в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у поданому відзиві.

За вказаних обставин, враховуючи подану представником позивача заяву, суд, з урахуванням положень ст.211 ЦПК України, визнав за можливе провести подальший розгляд справи за відсутності останнього.

Перевіривши доводи позовної заяви та відзиву, заслухавши пояснення відповідачки та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15.02.2017 року між сторонами було укладено договір №0393-2017/КР про надання інформаційних послуг.

Пунктом 2.1 вказаного договору було передбачено, що виконавець зобов`язується на свій ризик своїми силами та засобами надавати інформаційні послуги замовнику в строки та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується своєчасно приймати їх та оплачувати, дотримуючись договірних строків та здійснювати повне сприяння виконавцю у виконанні покладених на нього обов`язків.

Згідно п.2.2 договору встановлено, що надання інформаційних послуг замовнику передбачає одержання останнім від виконавця інформаційних продуктів згідно з тематикою, яка визначається та надається замовником виконавцю в усній (вербальній) чи/або письмовій формі. Зокрема, але не виключно: надання інформації щодо порядку та особливостей дії трудового законодавства відповідних країн, запитуваних замовником; надання інформації з питань, що стосуються тимчасової візи для іноземців, роз`яснення правил та процедур Посольств України та держави знаходження потенційного партнера замовника; наданні інформації про консульські установи України та громадські організації, щодо надають допомогу мігрантам.

Права та обов`язки виконавця та замовника, визначені, відповідно до в ст.3 та ст.4 договору, а порядок та строки надання послуг в ст.5 останнього.

Пунктами 6.1,6.2 договору передбачено, що ціна договору складається з вартості наданих виконавцем інформаційних послуг. Замовник зобов`язується оплатити вартість наданих інформаційних послуг, передбачених в предметі цього договору, шляхом сплати виконавцю в суми в розмірі 8220 грн.

Відповідно до п.6.3 договору сторонами було погоджено, що першу частину у 50% від зазначеної в п.6.2 суми, замовник сплачує не пізніше, ніж на 60 (шістдесятий) день з дати отримання від виконавця інформаційної послуги, отримання якої підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт або не пізніше, чим на 60 (шістдесятий) день з дати відправлення виконавцем рекомендованого листа на адресу замовника; іншу частину у 50% від зазначеної в п.6.2 суми, замовник сплачує протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту перетину державного кордону України, але не пізніше, ніж на другий банківський день з дня отримання або зарахування на особовий рахунок доходу, заробітної плати, ренти, роялті чи інших доходів, отриманих на території іноземної держави.

06.03.2017 року сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття наданих інформаційних послуг, згідно п.п.1,2 якого сторони підтвердили, що на виконання умов договору та протягом строку його дії, виконавцем надані замовнику послуги, визначені в п.2.2 договору, на загальну суму 8220 грн. Сторони погоджуються та підтверджують, що зазначені послуги надані виконавцем у належний строк і у повному обсязі, тобто будь-які зауваження з боку замовника до виконавця повністю відсутні.

В пунктах 3,4 акту зазначено, що у замовника відсутні претензії щодо розміру винагороди виконавцю, зазначеної в п.2 акту, кваліфікованості та якості інформаційних послуг. Даний акт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печаткою виконавця.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами ст.ст.525,526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем було виконано свої зобов`язання за договором та надано визначені в п.2.2 договору інформаційні послуги, що зафіксовано в акті здачі-прийняття наданих інформаційних послуг від 06.03.2017 року, підписаного відповідачкою без зауважень.

Також відповідачка не заперечувала та вбачається з довідки ДПС України від 31.08.2020 року, що після укладання договору та надання послуг, відповідачка виїхала для працевлаштування за кордон.

Посилання відповідачки під час розгляду справи, що по приїзду за кордон не було забезпечено нормальні умови для проживання, не свідчать про невиконання позивачем умов договору, предметом якого було саме надання інформаційних послуг, а не працевлаштування відповідачки за кордоном та забезпечення умов проживання.

Крім того, суд враховує, що на підтвердження своїх доводів позивачкою не надано жодних доказів, які б підтверджували викладені нею обставини.

В той час, які підписавши акт від 06.03.2017 року відповідачка підтвердила факт надання позивачем передбачених договором інформаційних послуг в повному обсязі та на передбачену договором суму в розмірі 8220 грн.

За вказаних вище обставин, враховуючи умови укладеного між сторонами договору та наведені положення ЦК України, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором №0393-2017/КР про надання інформаційних послуг від 15.02.2017 року в сумі 8220 грн.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2102 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141).

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч.4 ст.141).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141).

Стаття 137 ЦПК України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від імені позивача була подана адвокатом Бізденежним С.Р.

На підтвердження повноважень долучено довіреність, видану директором Товариства з обмеженою відповідальністю Добра праця на ім`я ОСОБА_2 , яка передбачає право представляти інтереси довірителя, у т.ч. у судах, за правом грошової вимоги на підставі договорів про надання інформаційних послуг, а також право укладати від імені довірителя договори з адвокатами та адвокатськими бюро про надання професійної правничої допомоги.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що вартість однієї години роботи виконавця за договором, може складати не більше 800 грн. в залежності від складності та змістовності замовлення (доручень) клієнта, кількість годин роботи виконавця та виду наданої правової допомоги за цим договором, вказуються в акті приймання-передачі наданих послуг.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, наведеного в позовній заяві, розмір витрат на правову допомогу було визначено в сумі 5000 грн.

В поданому під час розгляду справи клопотанні про стягнення витрат на правову допомогу представник позивача просив стягнути відповідні витрати в сумі 6400 грн. На підтвердження понесення останніх надав акт наданих послуг №1 до договору №24/ДП від 23.12.2019 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 02.05.2020 року на суму 6400 грн.

Вирішуючи питання про стягнення вказаних витрат, суд приймає до уваги, що вартість останніх складає 77,86% від ціни позову, а з урахуванням стягнутого судового збору, перевищує розмір останньої.

Сам позивач вважав справу малозначною, подавши клопотання про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Долучена представником позивача копія судового рішення у цивільній справі №327/336/18, а також рішення, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, по цивільним справам №333/2075/20, №317/2126/18, №199/157/20, які зазначені відповідачкою в письмових запереченнях на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, свідчать про те, що вказані позови про стягнення заборгованості за договорами про надання інформаційних послуг, неодноразово пред`являлись Товариством з обмеженою відповідальністю Добра праця та є типовими.

Також суд враховує, що до складу витрат на правову допомогу в п.1 акту від 02.05.2020 року включено послуги з надання письмової правової консультації стосовно предмету спору по цивільній справі вартістю 400 грн. Проте, доказів надання вказаної послуги (відповідної письмової правової консультації) позивачем суду не представлено.

Крім того, суд вважає безпідставним заявлені в п.3 витрати в сумі 300 грн. за складання та направлення адвокатського запиту до Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України щодо перетину відповідачкою державного кордону, оскільки представнику позивача було відомо, що в силу Закону України Про інформацію дані відомості є інформацією з обмеженим доступом, яка не підлягає наданню на адвокатський запит в порядку ст.24 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

До того ж, відповідне клопотання про витребування даної інформації представником позивача було заявлено під час розгляду справи та витрати за складання цього клопотання також заявлені до стягнення з відповідачки.

Витрати за складання проектів ухвал про витребування доказів та розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, зазначені в п.п.5,8 акту, не є обов`язковими та вимушеними витратами, оскільки складання таких проектів є правом, а не обов`язком сторони та суд в будь-якому випадку прийняв би відповідне процесуальне рішення, оформлене відповідною ухвалою.

Не є на думку суду обгрунтованими витрати, зазначені в п.п.6-8 акту, щодо складання клопотання про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу, формування додатків до них та їх подання до суду; складання та подання до суду процесуальних документів, заяв та клопотань про долучення до матеріалів справи банківської квитанції та відкриття провадження по справі, заяви про направлення судових повісток смс-повідомленням, про розгляд справи без участі особи; клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, суд враховує, що квитанція про сплату судового збору та заява про її долучення та прийняття заяви до розгляду подавались позивачем в наслідок неналежного оформлення позову, без дотримання вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, що стало підставою для залишення його без руху.

Клопотання про стягнення судових витрат позивачем могло бути заявлено в самому позові, з наданням в подальшому доказів на підтвердження розміру понесених витрат. Складання акту наданих послуг передбачена умовами договору про надання правової допомоги, а тому витрачений на підготовку доказів щодо наданих послуг у вигляді акту та квитанції про оплату цих послуг не може вважатись наданням правової допомоги.

Клопотання про направлення судових повісток смс-повідомленням, про розгляд справи без участі особи, позивач мав можливість заявити на стадії подачі позову. Крім того, це є реалізацію прав та обов`язків сторони у справі, які передбачають обов`язок сторони повідомляти суд про порядок участі у справі та причини неявки в судове засідання, а тому також не можуть розцінюватись як надання правової допомоги у справі.

За вказаних обставин, а також враховуючи заперечення відповідачки в частині заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що вказані вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача витрати на правову допомогу, визначені в п.п.2,4 акту від 02.05.2020 року, в сумі 2300 грн.

Всього, таким чином, стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати, з урахуванням стягнутого судового збору, в сумі 4402 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,525,526,530,610-612,901,903 ЦК України, ст.ст.2,4,5, 10-13,76-81,133,134,137,141,211,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Добра праця до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційних послуг - задовольнити повністю.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Добра праця (69063, м.Запоріжжя, пр.Соборний,17, кімн.4, код ЄДРПОУ 40182798) заборгованість за договором №0393-2017/КР про надання інформаційних послуг від 15 лютого 2017 року в сумі 8220 грн.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Добра праця (69063, м.Запоріжжя, пр.Соборний,17, кімн.4, код ЄДРПОУ 40182798) судовий збір в сумі 2102 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2300 грн., а всього стягнути судові витрати в сумі 4402 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 листопада 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак