Рішення

від 16.11.2020 по справі 453/1321/20

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1321/20

№ провадження 2/453/490/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судового засідання - Бендеш А.І.,

без учасників справи,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Плав`янської сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в :

22.10.2020 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до Плав`янської сільської ради Сколівського району Львівської області, в якій просить визнати за ним право власності на житловий будинок (позначений в технічному паспорті літерою А-1 ), загальною площею 47,5 кв. м., з яких житлова площа - 12,3 кв. м., допоміжна площа - 35,2 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай (літера Б ), сарай (літера В ), сарай (літера Г ), сарай (літера Д ), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , після смерті котрої відкрилась спадщина на все належне їй майно, зокрема на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

08.05.2019 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно тексту якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, а також все, на що за законом вона матиме право і що буде належати їй на момент смерті, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач в заяві зазначає про те, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв, подавши у встановлений законом строк відповідну заяву у Сколівську ДНК. Однак листом № 645/01-16 від 19.10.2020 року державний нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Внаслідок зазначених обставин позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явився, попередньо подавши до суду клопотання про розгляд справ без його участі, зазначивши про те, що позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.

Відповідач - Плав`янська сільська рада Сколівського району Львівської області в підготовче засідання явку представника не забезпечила, але попередньо в. о. сільського голови Д. Улич було подано клопотання про розгляд справи без участі представника, зазначивши про визнання відповідачем позовних вимог, не заперечивши щодо їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та ухвалення судового рішення у підготовчому засіданні, відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, - немає.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 22.08.2019 року Плав`янською сільською радою Сколівського району Львівської області у відповідності до актового запису № 15.

08 травня 2019 року ОСОБА_2 склала в користь ОСОБА_1 заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Львівської області Батлюк О.І. за реєстровим № 686, відповідно до тексту якого заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, на що за законом вона матиме право і що буде належати їй на момент смерті, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В матеріалах справи наявний дублікат зазначеного заповіту ОСОБА_2 від 08.05.2019 року.

Даний заповіт є чинним, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованого 08.05.2019 року приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Львівської області Батлюк О.І. за реєстровим номером 56089780.

Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне їй майно, до складу якої увійшов спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

28 жовтня 2019 року позивач подав до Сколівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 . На підставі цієї заяви Сколівською державною нотаріальною конторою 28.10.2019 року було заведено спадкову справу № 237/2019, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованим 28.10.2019 року за реєстровим номером 58077142.

Однак Сколівська державна нотаріальна контора відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , мотивуючи свою відмову відсутністю у нього оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно - спірний житловий будинок, про що свідчить лист Сколівської ДНК від 19.10.2020 року № 645/01-16.

Частинами 1, 3 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17.11.1987 року Сколівською державною нотаріальною конторою, спірний житловий будинок, після смерті ОСОБА_3 належав ОСОБА_2 .

Із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовлений Стрийським МБТІ від 27.07.2020 року вбачається, що загальна площа спірного житлового будинку (позначеного в технічному паспорті літерою А-1 ) становить 47,5 кв. м, з неї житлова - 12,3 кв. м., допоміжна - 35,2 кв. м. Приналежним майном до цього жилого будинку є господарські будівлі, а саме: сарай (літера Б ), сарай (літера В ), сарай (літера Г ), сарай (літера Д ). Житловий будинок побудований в 1940 році,

Згідно висновку про вартість майна, наданого Стрийським МБТІ, вартість об`єкта оцінки, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 84 030 грн.

Як вбачається з виписки з погосподарської книги № 1 за 1986-1990 роки с. Плав`я Сколівського району Львівської області, виданої 19.10.2020 року виконавчим комітетом Плав`янської сільської ради, Сколівського району, Львівської області, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва за заповітом, виданого нотаріальною конторою Сколівського району Львівської області 17.11.1987 року за № 964.

Слід зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що покійна ОСОБА_2 набула за життя право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Таким чином, з урахуванням визнання позову відповідачем, оскільки іншим чином, окрім звернення до суду, захистити своє набуте в порядку спадкування право власності на майно спадкодавця не можливо, а також з метою забезпечення належної реалізації права власності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1223, 1268, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258-259, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), право власності на житловий будинок (позначений в технічному паспорті літерою А-1 ), загальною площею 47,5 кв. м., з яких житлова площа - 12,3 кв. м., допоміжна площа - 35,2 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай (літера Б ), сарай (літера В ), сарай (літера Г ), сарай (літера Д ), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Плав`янська сільська рада Сколівського району Львівської області, місцезнаходження: вул. Вадрусівка, 8, с. Плав`я, Сколівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 04370596.

Суддя