Рішення

від 16.11.2020 по справі 454/1544/20

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/1544/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Мандрик І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Телязької сільської ради Сокальського району про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить визнати за ним право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_2 .

Заповіту брат не укладав, інших спадкоємців після його смерті, окрім позивача, немає.

За заявою позивача відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 .

Спадкове майно складається із спірного житлового будинку, який побудований спадкодавцем (головою колгоспного двору) в 1971 році та не є самочинним будівництвом, однак на праві власності не зареєстрований.

У зв`язку з тим, що брат за життя не зареєстрував право власності на спірний житловий будинок, він не може успадкувати дане майно в загальному порядку через нотаріальну контору.

Позивач та його представник - адвокат Чернявський Р.І. подали суду заяви в яких позов підтримали.

Представник відповідача Телязької сільської ради в судове засідання також не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно виписки з погосподарської книги №9 по с.Ульвівок Телязької сільської ради Сокальського району Львівської області та рішення №4 від 21.02.2020р., ОСОБА_2 є головою колгоспного двору №03-0404-1, яке розташоване по АДРЕСА_1 .

Даний житловий будинок складається з коридору, кухні та однієї житлової кімнати, загальна площе будинку складає 31,7кв.м, житлова - 27,5кв.м, що стверджується технічним паспортом.

Право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не зареєстровано, що стверджується довідкою №2456 від 21.05.2020р.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті ОСОБА_2 за заявою його брата - позивача ОСОБА_1 заведена спадкова справа, однак свідоцтво про право на спадщину не видано у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини стверджуються свідоцтвами про народження, витягом від 06.05.2020р. та довідкою від 20.05.2020р.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В свою чергу відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ст.1223 ЦК України, позивач має право на спадкування спірного житлового будинку після смерті спадкодавця.

Порядок реєстрації нерухомості в Української СРСР регулювався Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, Міністерства комунального господарства Української РСР від 31.01.66 затвердженою Заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 р., яка втратила чинність 13.12.95.

Відповідно до п.6 зазначеної інструкції Не підлягають реєстрації будинки та домоволодіння, які розташовані на територіях, що вилучені з віддання місцевих Рад депутатів трудящих постановами Уряду (на землях промислових підприємств, транспорту, Міністерства оборони СРСР та ін.). Не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані .

Таким чином, якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.

Частинами першою, другою статті 120 ЦК УРСР передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю.

Відповідно до частини другої статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (далі - постанова ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20), спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин, правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

У підпункті г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз`яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

В судовому засіданні встановлено, що покійний ОСОБА_1 залишився останнім членом колгоспного двору, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні випискою з погосподарської книги.

Згідно ст.563 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.), якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, то до майна колгоспного двору застосовуються загальні положення про спадкування.

Позивач є єдиним спадкоємцем майна після смерті спадкодавця, однак, відсутність реєстрації права власності на житловий будинок унеможливлює спадкування позивачем даного майна в загальному порядку.

Таким чином, суд визнає позов підставним та задовольняє його.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 59,2кв.м, житловою площею 27,5кв.м та який складається з коридору, кухні та житлової кімнати.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Телязька сільська рада Сокальського району, код ЄДРПОУ:04373761, місцезнаходження: вул.Ланковецька,56, с.Теляж Сокальського району Львівської області.

Головуючий: М. Я. Адамович