Рішення

від 10.11.2020 по справі 470/240/20

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/143/20

Справа № 470/240/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства В.В.К. про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування державної реєстрації договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2020 року позивач звернулася до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача про визнання недійсними договорів оренди землі.

В позові зазначила, що на праві власності їй належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,54 га та 2,74 га, розташовані в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області. В березні 2020 року їй стало відомо, що належні їй на праві власності земельні ділянки перебувають в оренді у відповідача, у відповідності до договорів оренди № 9 та № 10 від 17 листопада 2012 року, строком на 48 років. Посилаючись на те, що спірні договори не відповідають її внутрішній волі, оскільки вона їх не укладала і не підписувала, з терміном договорів була не ознайомлена, орендну плату не отримувала, позивач просила суд визнати недійсними договори оренди землі, укладені з відповідачем.

В ході підготовчого провадження позивачка уточнила позовні вимоги та з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, просила усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,54 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0194, та площею 2,74 гектари, кадастровий номер 481180700:08:000:0215, що розташовані в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області шляхом зобов`язання фермерського господарства В.В.К. повернути їй вказані земельні ділянки, скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі № 9 та № 10 від 17 листопада 2012 року, зареєстрованих у Березнегуватському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в державному реєстрі земель 17 листопада 2012 року вчинено запис за №010948701912 щодо земельних ділянок площею 7,54 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0194, та площею 2,74 гектари, кадастровий номер 481180700:08:000:0215 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35225222 і № 35224581 від 17 травня 2017 року державного реєстратора Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області Гави Інни Валеріївни, номери запису про інше речове право 20443244 та 20442866 від 12 травня 2017 року.

Позивач та її представник адвокат Гоцуляк Ю.С. в судове засідання не з`явилися, направили заяву про розгляд справи у їх відсутність, підтримання позовних вимог в повному обсязіта не заперечення проти розгляду справи у заочному порядку.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Щодо викликів в судові засідання, то такий відмовлявся від отримання судових повісток, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом доказів не надав, про причини неявки та невиконання ухвали про витребування доказів не повідомив (а.с.48, 54, 68, 70, 184, 185).

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України .

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, доходить наступного.

Судом встановлено, що відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на підставі розпоряджень Березнегуватської райдержадміністрації від 05 серпня 2009 року № 485 та 486, позивачка є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме земельної ділянки площею 7,54 га, кадастровий номер 4821180700:08:000:0194 та земельної ділянки площею 2,74 га, кадастровий номер 4821180700:08:000:0215, які розташовані в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, що також підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексними номерами 86639975 та 86659693 від 10 травня 2017 року (а.с.15-18).

Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №203451858 від 10 березня 2020 року, на підставі договорів оренди землі від 17 листопада 2012 року, позивач ОСОБА_1 передала вищевказані земельні ділянки в оренду фермерському господарству "В.В.К." строком на 48 років. Укладені договори зареєстровані державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області 12 травня 2017 року, номери записів про інше речове право 20443244 та 20442866 (а.с.19-21).

Факт реєстрації договорів оренди земельних ділянок підтверджується також копіями вищевказаних договорів, наданих відділом з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг Березнегуватської районної державної адміністрації 25 травня 2020 року (а.с.55-67).

Однак, факт укладення договорів оренди землі позивачка заперечує, вказує, що волевиявлення на укладання договорів, домовленості шляхом безпосереднього спілкування з представником відповідача щодо істотних умов договорів, в неї не було, договорів оренди вона не підписувала та примірники договорів у неї відсутні.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом повернення таких ділянок.

Такий правовий висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Крім того, частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ст.84 вказаного Кодексу учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Частина 10 зазначеної статті передбачає, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Судом, ухвалою від 21 квітня 2020 року, за клопотанням представника позивача, у відділі державної реєстрації Березнегуватської районної державної адміністрації, фермерського господарства "В.В.К." та відділі у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області витребовувалися оригінали оспорюваних позивачем договорів, однак від відділу державної реєстрації надійшли лише копії договорів, оскільки оригінали після державної реєстрації були повернуті відповідачу, від відділу у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру надійшов лист про відсутність договорів, а відповідач оригіналів договорів до суду не направив, ухвала суду повернулася разом із поштовим відправленням з відміткою:"Адресат відсутній".

12 липня 2020 року судом за клопотанням представника позивача було постановлено ухвалу про проведення у даній справі судово-почеркознавчої експертизи, на підставі копій укладених між сторонами договорів оренди землі, для визначення справжності у них підпису позивачки, однак експертом дана ухвала залишена без виконання через ненадання судом оригіналів укладених договорів (а.с.151, 156-157, 162-164).

З огляду на викладене, враховуючи невиконання відповідачем ухвали суду про витребування оригіналів оспорюваних договорів, що позбавляє позивачку можливості провести відповідну експертизу, для виявлення справжності її підпису та з урахуванням клопотання представника позивача про визнання факту, для з`ясування якого призначалася експертиза від 26 жовтня 2020 року, суд доходить висновку про визнання факту не підписання позивачкою договорів оренди землі від 17 листопада 2012 року.

За такого, у позивачки було відсутнє вільне волевиявлення на розпорядження належними їй земельними ділянками, укладання оспорюваних договорів не відповідало її внутрішній волі, оскільки вона не надавала згоду на їх укладення та не підписувала їх, що свідчить про порушення цивільних прав позивачки на користування належними їй земельними ділянками, є підставою для усунення вказаних перешкод та скасування державної реєстрації договорів оренди землі, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача обов`язок по відшкодуванню позивачці витрат на оплату судового збору, однак у стягненні витрат на оплату правової допомоги відмовляє, оскільки вони будь-якими доказами не підтверджені.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 280-283ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до фермерського господарства В.В.К. про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування державної реєстрації договорів оренди землі, задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,54 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0194, та площею 2,74 гектари, кадастровий номер 481180700:08:000:0215, що розташовані в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області шляхом зобов`язання фермерського господарства В.В.К. повернути ОСОБА_1 вказані земельні ділянки.

Скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі № 9 та № 10 від 17 листопада 2012 року, зареєстрованих у Березнегуватському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в державному реєстрі земель 17 листопада 2012 року вчинено запис за №010948701912 щодо земельних ділянок площею 7,54 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0194, та площею 2,74 гектари, кадастровий номер 481180700:08:000:0215 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35225222 і № 35224581 від 17 травня 2017 року державного реєстратора Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області Гави Інни Валеріївни, номери запису про інше речове право 20443244 та 20442866 від 12 травня 2017 року.

Стягнути з фермерського господарства В.В.К. на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору, в розмірі 1681,6 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Великоолександрівським РВ УМВС України в Херсонській області 12 жовтня 2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

відповідач: фермерське господарство В.В.К. , вул. Ворошилова, 8 с. Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області, 56240, код ЄДРПОУ 36194493.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2020 року.

Суддя С. А. Луста