Вирок

від 17.11.2020 по справі 623/826/20

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/826/20

Номер провадження 1-кп/623/209/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року місто Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю: секретаря судового засідання Курила Д.І.,

прокурора Козир М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Міщенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020220320000091 від 27 січня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Калуга, Російської Федерації, росіянина, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, судимого:

1) 26 лютого 2013 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 187, частиною 3 статті 187, статті 70 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 24 червня 2015 року по відбуттю покарання,

2) 07 лютого 2020 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 3 статті 185 КК України до 3 роки позбавлення волі,

зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2020 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_1 , повторно, маючий прямий умисел на крадіжку чужого майна з метою збагачення, діючи з корисливих мотивів, шляхом зриву запірного пристрою на вхідних дверях, проник до будинку АДРЕСА_2 , який належить по 1/2 частині ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при відсутності власника та інших осіб, діючи таємно, усвідомлюючи, що його дії ніким не помічені, викрав телевізор марки Rolsen ламповий, вартістю 490 гривень, та телевізор марки Rainford ламповий, вартістю 500 гривень, які належать потерпілій ОСОБА_2 , чим завдав останній матеріальну шкоду на загальну суму 990 гривень, після чого покинув місце злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні - злочині, передбаченому частиною 3 статті 185 КК України, вину свою визнав повністю, у скоєному розкаявся, просив його суворо не карати.

Прокурор у судовому засіданні просила суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді 3 років позбавлення волі, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 лютого 2020 року, у виді 1 року позбавлення волі і остаточно призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі, до набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Захисник Міщенко І.І. просила призначили обвинуваченому ОСОБА_1 мінімально можливе покарання, передбачене санкцією статті, за вчинене кримінальне правопорушення, та частково приєднати покарання за вироком від 07 лютого 2020 року у виді 1 місяця позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, покарання просила призначити на розсуд суду.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Міщенко І.І. та прокурор Козир М.В. правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 3 статті 185 КК України як крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не працює, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку в Ізюмському ОМВК, строкову військову службу не проходив, судимий, за місцем проживання характеризується незадовільно, про що свідчать: довідки лікарів, довідка Ізюмського ОМВК, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №160 від 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 на теперішній час страждає на хронічні психічні захворювання у формі дисоціального розладу особистості, синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_1 перебував у стані вищевказаних хронічних психічних захворювань, поза тимчасового розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_1 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відповідно до частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у тому числі для окремих осіб), є високі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Кримінальне правопорушення, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , передбачене частиною 3 статті 185 КК України, відповідно до статті 12 КК України, віднесене до тяжкого злочину.

Обставинами, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди шляхом повернення викраденого майна.

Обставиною, яка згідно статті 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є рецидив злочину.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, однак при цьому він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, знову вчинив кримінальне правопорушення проти власності, відсутні обставини, що свідчать про позитивну особистість обвинуваченого, який офіційно ніде не працює, не одружений, не має сталих соціальних зв`язків, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на високому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та небезпеки для суспільства, то суд вважає, що наведене характеризує обвинуваченого як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання, а тому ОСОБА_1 має бути призначене покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі.

На думку суду інші альтернативні види покарань не стануть дієвими для досягнення мети щодо виправлення обвинуваченого.

При цьому, оскільки після постановлення попереднього вироку у справі було встановлено, що засуджений винен ще у вчиненні кримінального правопорушення, яке він вчинив до постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається за правилами частини 4 статті 70 КК України із зарахуванням покарання відбутого частково за попереднім вироком.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_1 обрати у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи Харківський слідчий ізолятор , зважаючи на положення статті 377 КПК України, з огляду на те, що судом призначається реальна міра покарання у виді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки, офіційне працевлаштування, а тому наявні ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України - переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне правопорушення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні - відсутній.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 300 гривень 00 копійок, що проводилась ОСОБА_4 , підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт, накладений згідно ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 січня 2020 року по справі №623/315/20 у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути потерпілій ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 50, 65-67, частиною 4 статті 70, частиною 3 статті 185 КК України, статтями 100, 124, 349, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 3 статті 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (ТРИ) роки 6 (ШІСТЬ) місяців.

На підставі частини 4 статті 70 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 лютого 2020 року, у виді 6 місяців позбавлення волі і остаточно до відбуття призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (ЧОТИРИ) роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду, з послідуючим триманням в умовах Державної установи Харківський слідчий ізолятор .

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 необхідно рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 17 листопада 2020 року, зарахувавши його в строк відбування покарання.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №417/20 від 03 лютого 2020 року в розмірі 300 гривень 00 копійок, які підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 (рахунок НОМЕР_2 ), номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 січня 2020 року на телевізор марки Rolsen ламповий, в корпусі сірого кольору, та на телевізор марки Rainford ламповий, в корпусі чорного кольору.

Речові докази - телевізор марки Rolsen ламповий, в корпусі сірого кольору, телевізор марки Rainford ламповий, в корпусі чорного кольору, повернути потерпілій ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Направити копію вироку не пізніше наступного дня учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Головуючий суддя М.П. Одарюк