Рішення

від 17.11.2020 по справі 576/2170/20

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/2170/20

Провадження № 2/576/592/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого- судді Мазура С.А.,

за участі:

секретаря Пугач В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області (далі - відповідач) про визнання права на земельну частку (пай) як на спадкове майно. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Уздиця Глухівського району Сумської області помер його брат, ОСОБА_2 . Його спадщину прийняла його та мати позивача, ОСОБА_3 , оскільки вона проживала з братом на день його смерті. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати, ОСОБА_3 . Він є її спадкоємцем. Крім того, мати за життя склала на його користь заповіт. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина (яку прийняла, але не оформила ОСОБА_3 ), в тому числі і земельна частка (пай) площею 3,55 умовних кадастрових гектарів, що належала померлому брату згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія СМ № 0124608. Під час звернення, нотаріус оглянула представлені ним документи і виявила, що відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно - сертифікат на право на земельну частку (пай). Відсутність оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай) унеможливлює видачу йому нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_3 .. За вказаних обставин позивач просить суд визнати за ним право на вищевказану земельну частку (пай), як за спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Уздиця Глухівського району Сумської області.

У судове засідання позивач не з`явився, при цьому ним подано заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, при цьому ним подано заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши при цьому, що проти позву не заперечує.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступного.

Як встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Уздиця Глухівського району Сумської області у віці 35 років помер ОСОБА_2 (а.с.3).

З повідомлення Відділу у Глухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №0-18-0.20-608/103-17 від 19.08.2017 вбачається, що ОСОБА_2 , який проживав на території Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі розпорядження голови Глухівської районної держаної адміністрації № 397 від 30.10.1996 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серія СМ № 0124608 та зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською районною державною адміністрацією членам КСП Піонер за № 308 від 30.12.1996 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розмір земельної частки (паю) складав 3,55 умовних кадастрових гектарів. Сертифікат на право на земельну частку (пай) видавався тільки на руки власнику і в архіві відділу не зберігається. Протягом 2002 року громадянам на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації № 247 від 04.09.2002 Про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю власникам земельних часток (паїв) на території Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області взамін сертифікатів було видано державні акти на право приватної власності на землю, але громадянин ОСОБА_2 за своє життя державний акт не отримав (а.с.11).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 123,1333,135 Сімейного кодексу України, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками є ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (а.с.4).

Згідно довідки Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області № 386 від 22.06.2017, останнє постійне місце проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 значиться за адресою: с. Уздиця Глухівського району Сумської області; на день смерті спадкодавець проживав з матір`ю, ОСОБА_3 ; заповіт від імені ОСОБА_2 Уздицькою сільською радою не посвідчено (а.с.5).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що спадкової справи відносно майна ОСОБА_2 не було заведено (а.с.12).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) вбачається, що заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався (а.с.13).

В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування зазначено: при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми Цивільного кодексу УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 2 діючого, на час смерті, Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Таким чином судом встановлено, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , дійсно на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія СМ № 0124608 належала земельна частка (пай) розміром 3,55 умовних кадастрових гектарів, однак оригінал вказаного сертифікату був втрачений.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Уздиця Глухівського району Сумської області у віці 75 років померла ОСОБА_3 (а.с.6).

За змістом довідки Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області №180 від 12.02.2018, останнє постійне місце проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 значиться за адресою: с. Уздиця Глухівського району Сумської області; на день смерті спадкодавець проживала одна; заповіт від імені ОСОБА_3 посвідчено Уздицькою сільською радою 27.11.2013 за реєстровим №140, на день смерті спадкодавця не змінено і не скасовано (а.с.7).

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області 27.11.2013, зареєстрованого в реєстрі за №140, ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно своєму синові, ОСОБА_1 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 02.04.1964, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 і його батьками є ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (а.с.9).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що спадкова справа відносно майна ОСОБА_3 була заведена 06.11.2014 року, свідоцтво про право на спадщину було видано 11.12.2019 (а.с.14).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) вбачається, що від імені ОСОБА_3 Уздицькою сільською радою Глухівського району Сумської області 27.11.2013 посвідчено заповіт, номер в реєстрі 140, стан - чинний (а.с.15).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Глухівської міської державної нотаріальної контори Сумської області від 01.08.2020 підтверджується факт відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа (а.с.10).

Водночас, у відповідності до статті 548 Цивільного кодексу УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 цього Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Оскільки ОСОБА_3 належним чином прийняла спадщину ОСОБА_2 відповідно до статті 549 Цивільного кодексу УРСР, а дана спадщина належить їй з часу відкриття спадщини, що відповідно до статті 525 ЦК УРСР є днем смерті ОСОБА_2 , а позивач відповідно до статті 1235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є спадкоємцем за заповітом, інших спадкоємців немає, тому суд приходить до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 ..

Відповідно положень статей 1216 та 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до пункту а) частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Частиною першою статті 131 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набути у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільного-правових угод.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, тобто і в порядку спадкування.

Оскільки судом встановлено, що позивач набув у порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай), розташовану на території Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області площею 3,55 умовних кадастрових гектар, що належала ОСОБА_2 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0124608, однак вказане право не визнається, суд вважає за необхідне захистити дане право позивача шляхом його визнання, тому позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Земельного кодексу України, статтями 392, 1218, 1220, 1225, 1235, 1268, 1269 Цивільного кодексу України, статтями 7, 8, 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) як за спадкоємцем ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Уздиця Глухівського району Сумської області, право на земельну частку (пай) загальною площею 3,55 умовних кадастрових гектар, розташованої на території Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області, що рахується за ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0124608, виданого на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації від 30.10.1996 за № 397, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською районною державною адміністрацією членам КСП Піонер за № 308 від 30.12.1996.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Глухівський міськрайонний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя С.А. Мазур