Постанова

від 17.11.2020 по справі 310/631/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.11.2020 Справа № 310/631/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 310/631/20

Провадження №22-ц/807/2978/20

Головуючий в 1-й інстанції - Черткова Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 липня 2020 року, ухвалене у м. Бердянськ (повний текст рішення складено 10 серпня 2020 року) у справі за позовом приватного підприємства Мовіс-Агро в особі представника Дона Віктора Олександровича до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі. Позов мотивує тим, що 12.07.2008 року між приватним підприємством МОВІС-АГРО та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю, що знаходиться на території Новотроїцької сільської ради землі колишнього КПС Погрес ДП № 18 пай 209 Бердянського району Запорізької області строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який було зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії Центр земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України 22.12.2008 р. за № 040826500224 строком до 01 грудня 2017 року. За весь час користування земельною ділянкою умови договору підприємством не порушувалися, орендна плата сплачувалася своєчасно та в повному обсязі. Разом з тим, пунктом 8 зазначеного договору оренди встановлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право оновлення його на новий строк та у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця письмово про намір продовжити його дію. Позивач зазначив, що 18.10.2017 року та 01.12.2017 року на адресу відповідача було направлено листи з пропозицією продовжити співпрацю та укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 12.07.2008 року, проект додаткової угоди також було надано для розгляду, проте відповіді чи пропозицій стосовно угоди в установлений законодавством строк не було отримано. Враховуючи відсутність протягом одного місяця після звернення орендаря з заявою про поновлення оренди землі листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, чи будь-яких пропозицій, листом від 13.02.2018 року позивач просив відповідача підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 12.08.2008 року. 19.02.2018 року відповідач направив лист в якому відмовлявся від підписання додаткової угоди, причини відмови не обґрунтовував, з чим саме не погоджується не вказав. Станом на 20.12.2019 року, земля знаходиться в користуванні приватного підприємства Мовіс-Агро , проте відповідач відмовляється підписувати додаткову угоду з невідомих причин.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 липня 2020 року, позов приватного підприємства Мовіс-Агро в особі представника Дона Віктора Олександровича до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, - задоволено.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 12.07.2008 року між Приватним підприємством МОВІС-АГРО (ідентифікаційний код 35313417) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про поновлення його на той же строк на тих же умовах, наступного змісту:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 12.07.2008 року

Бердянський район, Запорізької області 27 січня 2020 року

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОСОБА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з одного боку, та ОРЕНДАР: Приватне підприємство Мовіс-Агро , в особі директора ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 30.09.2000 р.), з другого, уклали цю додаткову угоду до договору оренди землі від 12.07.2008 року, зареєстрованого у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії Центр земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України 22.12.2008 р. за № 040826500224, про наступне:

відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі , сторони домовились поновити договір оренди землі від 12.07.2008 року на той же строк та тих же умовах.

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 12.07.2008 року, зареєстрованого у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії Центр земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України 22.12.2008 р. за № 040826500224. Укладена в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу.

Підписи

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

ОСОБА_1 Приватне підприємство

Паспорт СВ 268357 Мовіс-Агро

Бердянським РВ УМВС Свідоцтво про державну реєстрацію

України в Запорізькій області юридичної особи серія

від 19.12.2001 року АОО № 191650

ідентифікаційний код: НОМЕР_1 від 11.01.2008 року

1 079 102 0000 000399

Адреса: Адреса:

71144, Запорізька область, Бердянський 71144, Запорізька область, Бердянський

район, с. Новотроїцьке, вул. район, с. Новотроїцьке, вул. Зелена, 34

Космонавтів, буд. 5 Ідентифікаційний код: НОМЕР_3

---

Н.Х. Егамов

---

В.В. Мостовой

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства Мовіс-Агро судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було враховано відсутність підтверджень отримання відповідачем листів позивача з пропозицією продовження орендних відносин та проектів додаткових угод, за наявності небажання пролонгації договору оренди з боку відповідача, у зв`язку бажання обробляти самостійно власну земельну ділянку.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2020 рік з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2008 року між приватним підприємством МОВІС-АГРО та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 6,536 га, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю ІІ-ЗП № 019208, кадастровий номер 2320685000:02:008:0083, що знаходиться на території Новотроїцької сільської ради землі колишнього КПС Погрес ДП № 18 пай 209 Бердянського району Запорізької області строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та який був зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії Центр земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України 22.12.2008 р. за № 040826500224.

Пунктом 8 зазначеного договору було встановлено строк дії цього договору - до 01 грудня 2017 року та передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право оновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця письмово про намір продовжити його дію.

Відповідно до умов договору позивачем 18.10.2017 року та 01.12.2017 року на адресу відповідача було направлено листи з пропозицією продовжити співпрацю та укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 12.07.2008 року, проект додаткової угоди також було надано для розгляду, проте відповіді чи пропозицій стосовно угодив установлений законодавством строк не було отримано, що також підтверджено матеріалами справи.

Згідно листа від 13.02.2018 року, ПП Мовіс-Агро , враховуючи відсутність протягом одного місяця після звернення орендаря з заявою про поновлення оренди землі листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, чи будь-яких пропозицій, просив відповідача підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 12.08.2008 року.

19.02.2018 року відповідач направив лист в якому відмовлявся від підписання додаткової угоди. Причини відмови не обґрунтовував, з чим саме не погоджується не вказав.

На теперішній час, земля знаходиться в користуванні приватного підприємства Мовіс-Агро , проте відповідач відмовляється підписувати додаткову угоду.

Відповідно до п. 38 договору оренди землі від 12.07.2008 року дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін та за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, та з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 39 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою наданою в оренду згідно договору та сумлінно виконувати його умови (в тому числі й сплачує орендну плату) і після 01.12.2017 року - закінчення строку договору оренди земельної ділянки; лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі позивачу не надходив; акт приймання-передачі щодо повернення земельної ділянки між сторонами не підписувався; на даний час земельна ділянка використовується за цільовим призначенням.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За статтею 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Згідно п.8 Договору оренди землі укладеного між ПП Мовіс-Агро та ОСОБА_1 , договір укладено на десять років до 01 грудня 2017 року .

Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень статті 777 ЦК України, визначаються також статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка об`єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (частина 1-5 статті 33) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (частина шоста статті 33).

Так, відповідно до частини першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною четвертою цієї ж статті також визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Крім того, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах,(частина перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2 - 5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, у тому числі зі зміненими умовами договору; орендодавець протягом місяця погодив умови додаткової угоди або не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, за системним аналізом статей 626, 777 ЦК України та частин 2-6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" для поновлення договору оренди землі з підстави продовження користування земельною ділянкою (частина шоста статті 33), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором (частина перша статті 33 Закону України "Про оренду землі"); до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (абзац другий частини першої статті 777 ЦК України); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі"); орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У цьому випадку договір оренди земельної ділянки продовжується на той самий строк та на тих самих умовах.

Отже, основними відмінностями у застосуванні положень частини другої - п`ятої та положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частина друга - п`ята статті 33 цього Закону) або ті самі (частина 6 статті 33 цього Закону)) та строк, у який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди (в місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частина друга - п`ята статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 цього Закону).

Зміна умов договору у будь якій частини виключає продовження договору з підстав частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" відсутність досягнення домовленостей щодо умов договору при їх зміні також виключає продовження договору оренди землі з підстав переважного права.

Згідно з положеннями, викладеними у абзаці першому частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, у випадку коли одна зі сторін договору не має наміру досягти домовленості щодо змін орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право припиняється, а отже, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін.

Крім того, за змістом частини другої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Пропонуючи орендодавцю ОСОБА_1 укласти договір на нових умовах щодо розміру орендної плати, ПП Мовіс-Агро повинно було дотриматись процедури, визначеної положеннями частин другої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач заперечує отримання від позивача листів-пропозицій щодо пролонгації дії договору оренди землі від 18.10.2017 року та 01.12.2017 року. При цьому ПП Мові-Арго не доведено належними та допустимими доказами факт відправлення таких листів і отримання їх відповідачем.

Лист-пропозиція від 13.02.2018 року відповідачем ОСОБА_1 отримано17.02.2018 року (а.с.30) і 19.02.2018 року надіслана відповідь про небажання продовження договірних стосунків.

Згідно із положеннями, викладеними у абзаці 1 частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Тому, якщо одна із сторін договору не має наміру досягнути домовленості щодо змін щодо істотних умов договору, переважне право припиняється як це унормовано частиною четвертою статті 33 спеціального закону. Отже, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін, обумовлені ним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 312/344/17 (провадження № 61-41452св18), 16 січня 2019 року у справі № 312/337/17 (провадження № 61-44899св18), 23 січня 2019 року у справі № 312/265/17 (провадження № 61-43640св18), 06 березня 2019 року у справі № 312/333/17 (провадження № 61-41192св18), 06 березня 2019 року у справі № 312/246/17 (провадження № 61-43639св18).

Таким чином, у цій справі право ПП Мовіс-Агро на користування земельною ділянкою ОСОБА_1 припинилось у зв`язку зі спливом строку дії договору та у зв`язку з відсутністю домовленості про його продовження на змінених умовах (частина перша статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Аналіз зазначених правових норм та доказів у справі дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене при дотриманні процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 36 Договору оренди землі зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Згідно із вимогами ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 319, 373 ЦК України власник самостійно визначає спосіб та порядок користування та розпорядження належною йому власністю, зокрема на свій розсуд обирає контрагента за договором та визначає умови договору з ним.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, укладання його при наявності вільного волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення при цьому права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.

Таким чином, при апеляційному розгляді не встановлено порушень з боку орендодавця ОСОБА_1 вимог передбачених Законом України Про оренду землі щодо пролонгації договору оренди земельної ділянки з ПП Мовіс-Агро , а відповідно підстав поновлення договірних відносин між сторонами.

У зв`язку з викладеним, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним, а апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП Мовіс-Агро .

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 липня 2020 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов приватного підприємства Мовіс-Агро в особі представника Дона Віктора Олександровича до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 17 листопада 2020 року.

Судді: С. В. Кухар

О.В. Крилова

О.З. Поляков