Постанова

від 17.11.2020 по справі 475/638/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.11.20

22-ц/812/1900/20

Провадження №22-ц/812/1900/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 листопада 2020 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Біляєвою В.М.

розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу №475/638/19 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Венделя Олега Михайловича на рішення, яке постановив Доманівський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Єгорової Наталії Іванівни о 15 годині 17 хвилині у приміщенні цього суду 29 вересня 2020 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, спричинених неправомірними діями,

в с т а н о в и л а :

У травні 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків.

Позов мотивовано тим, що 24 березня 2019р. приблизно о 18 год. ОСОБА_2 , знаходячись на вул. І.Гонти в с. Прибужжя Доманівського району Миколаївської області підійшла до автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, належного на праві власності ОСОБА_1 , і предметом схожим на монтировку нанесла два удари по задньому склу вказаного автомобіля, спричинивши його пошкодження. Потім ОСОБА_2 підняла камінь з землі і кинула його в переднє лобове скло вказаного автомобіля, пошкодивши дане скло. Позивач зазначає, що для відновлення свого порушеного права йому потрібно витратити суму 13300 грн., які є збитками, що підлягають відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 в повному обсязі. За даним фактом Доманівським ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області було зареєстроване кримінальне провадження за № 12019150210000149 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст.194 КК України. Постановою слідчого СВ Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області Макогоненко В.А. від 27 квітня 2019 р., у зв`язку з тим, що в діях ОСОБА_2 формально вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст.194 КК України, але враховуючи, що завдані збитки не значні, кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення. З огляду на висновок Звіту № 125-19 від 27 червня 2019 р. вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті протиправних дій відповідачки становить 9797 грн. 18 коп., а вартість відновлювального ремонту становить 26744 грн. 13 коп. Однак, у зв`язку з тим, що у вартість виконаних робіт по ремонту автомобіля від 15 липня 2019 р. включено вартість додаткового ліхтаря гальм вартістю 1180 грн., який не пов`язаний з неправомірними діями відповідачки, вказану суму позивач вважає необхідним виключити з загальної суми ремонту. Відповідачка не бажає добровільно вирішити спір.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь 24990 грн. майнової шкоди, заподіяної внаслідок її неправомірних дій, а також судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи - 4 000 грн, сплачені за проведення оцінки завданих збитків.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити. Відзив мотивувала тим, що 24 березня 2019 р. дійсно відбулася бійка біля її домоволодіння, під час якої їй та її чоловіку, сільському голові ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження. До пошкодження автомобіля, який належить ОСОБА_1 , вона ніякого відношення не має.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Вендель О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили стягнути з відповідачки ОСОБА_2 майнову шкоду, яка виникла внаслідок її неправомірних дій, в розмірі 24990 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з наведених у відзиві підстав.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2020 р. позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані неправомірними діями в розмірі 9797 грн. 18 коп., а також судовий збір в сумі 565 грн. 72 коп. та витрати за проведення оцінювання збитків в сумі 4000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вирішуючи питання щодо розміру матеріальних збитків, які підлягають стягненню з відповідачки, суд критично оцінив надані позивачем письмові докази вартості запчастин та ремонтних робіт і вважав, що позивачем надані різні розміри вартості запчастин і робіт, документально оформлені одними і тими ж фізичними особами-підприємцями, що викликає сумніви, тому вважав за доцільне визначити розмір збитків, завданих позивачеві, на підставі Звіту №125-19 про незалежну оцінку майна, зробленого фахівцем на підставі проведених досліджень і рахунків, що складає 9797,18 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вендель О.М. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд не врахував наступне. Системний аналіз положень статей 22, 1192 ЦК України дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. Позивачем відповідно до товарного чеку ФОП ОСОБА_4 від 13 травня 2019 року було придбано скло вітрове та заднє скло для автомобілю марки VOLKSWAGEN CADDY 2006 року випуску, яке вже експлуатувалося, тобто є вживаним, що підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_5 № 140/20 від 01 червня 2020 року, в тому відповідно до накладної № 7 від 14 травня 2020 року вказане вживане скло, яке мало механічні пошкодження на поверхні (подряпини) було повернуто ФОП ОСОБА_4 , а на автомобіль було встановлено нове вітрове скло вартістю 9800 грн та заднє скло вартістю 7500 грн, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт ФОП ОСОБА_5 від 15 липня 2019 року. Щодо акта виконаних робіт від 14 червня 2019 року, то за ним роботи не виконувались, про що свідчить відсутність підпису позивача про прийняття вказаних робіт. В ньому зазначався попередній обсяг робіт без огляду автомобілю і лише після огляду автомобілю оцінювачем ОСОБА_6 проводився ремонт автомобілю, що підтверджується рахунком від 15 липня 2019 року, актом прийому-передачі виконаних робіт від 15 липня 2019 року та квитанцією до приходного касового ордеру № 20 від 15 липня 2019 року. При цьому вартість робіт із заміни скла і в акті від 14 червня 2019 року і в акті від 15 липня 2019 року становить 850 грн та 750 грн, і лише додалися супутні роботи та матеріали без яких неможливо виконати роботу. Отже відшкодуванню підлягають витрати, які позивач поніс для повного відновлення свого транспортного засобу.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції вказаним положенням процесуального закону не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.7).

24 березня 2019 року ОСОБА_2 , знаходячись на вул. Івана Гонти в с. Прибужжя Доманівського району Миколаївської області, пошкодила лобове та заднє скло автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , завдавши таким чином власнику матеріальної шкоди.

Повідомлення про цю подію було внесено до ЄРДР за № 12019150210000149 12 квітня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 194 КК України.

Постановою слідчого СВ Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП Макогоненко В.А. від 27 квітня 2019 року кримінальне провадження закрито, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

В мотивувальній частині постанови слідчий зазначила, що згідно довідки, виданої ПП Станіславчук О.С. , вартість переднього лобового скла на автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, 2006 року випуску станом на 24 березня 2019 року становить 2300 грн. та вартість заднього лобового скла становить 1750 грн. Тому хоча у діях ОСОБА_2 формально вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.194 ч 1 КК України, але враховуючи, що завдані збитки незначні, а згідно статті 194 КК України збитки повинні бути заподіяні у великих розмірах ( більше 88000 грн), тому в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого вищевказаною статтею КК України.

Постанова слідчого набрала законної сили, учасниками справи не оскаржувалася.

В силу статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказаними нормами закону встановлені загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Таким чином для встановлення обставин, чи є підстави для настання відповідальності за спричинення майнової шкоди необхідні: наявність шкоди, протиправне діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди.

В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 76 ЦПК України).

Докази у цивільному процесі мають бути належними та допустимими.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування частина 1 статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина 1 статті 78 ЦПК України).

Факт заподіяння шкоди майну позивача (автомобілю), винна поведінка відповідачки, яка знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із заподіянням шкоди, встановлені судом першої інстанції і ці обставини не оспорюються ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанцій.

За такого колегія суддів приходить до висновку про доведеність факту заподіяння позивачеві майнової шкоди з вини відповідачки, а висновки суду щодо наявності підстав для покладення на ОСОБА_2 відповідальності за шкоду, спричинену майну ОСОБА_1 - правильними.

Щодо висновків суду про визначення розміру компенсації за заподіяну майну позивача шкоду.

Відповідно до звіту №125-19 про незалежну оцінку майна з визначенням вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті протиправної дії третіх осіб власникові автомобілю VOLKSWAGEN CADDY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 27 червня 2019 року (а.с. 45-65, далі - Звіт №125-19) вартість відновлювального ремонту належного позивачеві автомобілю, який був пошкоджений відповідачкою, складає 26744 грн 13 коп. (з урахуванням ПДВ на запчастини), а розмір матеріального збитку, заподіяного в результаті протиправної дії третіх осіб власникові автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату події-24 квітня 2019 року становить 9797,18 грн ( з урахуванням ПДВ на запчастини).

Вартість матеріального збитку оцінювачем визначалась як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу і величини ВТВ за формулою У= Ср + См+Ссх(1-Ез)+ ВТВ, де- Ср-вартість ремонтно-відновлювальних робіт; См- вартість необхідних для ремонту матеріалів; Сс-вартість складових, що підлягають заміні при ремонті. Підставивши отримані в ході дослідження дані в формулу, оцінювачем отримано У= 1500,00+1034,20+24209,93х(1-0.70)+0,00= 9797,18 грн.

Тобто вказаний звіт про оцінку містить відомості щодо вартості відновлювального ремонту як без врахування коефіцієнта фізичного зносу, так із врахуванням цього коефіцієнту.

Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідачки майнову шкоду в розмірі 24990грн., посилаючись на висновок Звіту № 125-19 від 27 червня 2019 року, в якому була визначена вартість відновлювального ремонту, що склала 26744 грн.

Позивач стверджує, що ним було проведено ремонтні роботи по відновленню автомобіля та сплачено за вказані роботи 26170 грн та як докази проведення ремонтних робіт надав акт прийому-передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля від 15 липня 2019 року (а.с. 68), рахунок на ремонт автомобіля від 15 липня 2019 року (а.с. 69) та квитанцію до прибуткового касового ордеру №20 від 15 липня 2019 року щодо сплати ОСОБА_1 рахунку з ремонту автомобіля в сумі 26170 грн (а.с. 118), які видані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 .

У зв`язку з тим, що в акт прийому-передачі виконаних робіт було включено роботи з ремонту ліхтаря гальм вартістю 1180 грн., що не пов`язано з діями відповідачки, позивач зменшив суму збитків до 24990 грн, які просив стягнути з відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд піддав сумніву надані позивачем докази щодо розмірів вартості запчастин, використаних на проведення відновлювального ремонту пошкодженого відповідачкою автомобілю, і робіт, які здійснені з метою такого відновлення, які документально оформлені одними і тими ж фізичними особами-підприємцями, але містять різні відомості щодо вартості ремонту, та дійшов висновку, що розмір завданих позивачеві збитків доцільно визначити на підставі Звіту №125-19 про незалежну оцінку майна, зробленого фахівцем на підставі проведених досліджень і рахунків, виходив з вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу автомобілю, що складає 9797,18 грн.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 зазначено, що у разі якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Згідно із пунктом 7.40 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Оскільки позивачем надані докази проведення на час вирішення спору судом відновлювального ремонту автомобілю з використанням нових комплектуючих частин (вітрового скла, заднього скла та інших), оплати його вартості, є підстави для стягнення повної вартості такого ремонту без врахування зношеності пошкодженого автомобілю - 24990 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо сумнівності наданих позивачем доказів проведення ремонту автомобілю та розміру витрат через наявність різних доказів, оскільки відповідно до змісту Звіту №125-19 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 належний позивачеві автомобіль був оглянутий 21 червня 2019 року та були зафіксовані пошкодження вітрового скла та заднього скла, тобто на день проведення огляду автомобіль відремонтований не був, отже комплектуючи частини, зазначені у товарному чеку від 13 травня 2019 року (а.с. 10), не були використані та роботи з відновлювального ремонту, зазначені у рахунку від 13 травня 2019 року (а.с. 11), на той час не були проведені.

Будь-яких доказів на спростовування відомостей щодо проведення ремонтних робіт на підставі акту приймання-передачі від 15 липня 2019 року (а.с. 68) та проведення його оплати (а.с. 118) суду не надано.

За таких обставин суд помилково дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9797,18 грн вартості шкоди, завданої пошкодженням автомобілю.

Так, на користь позивача слід стягнути з відповідачки 24999 грн вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та 4000 грн витрат на проведення незалежної оцінки майна з визначенням вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті протиправної дії третіх осіб власникові автомобілю VOLKSWAGEN CADDY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 27 червня 2019 року, які є реальними збитками, оскільки ці витрати позивач зробив для відновлення свого порушеного права. Тобто позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки рішення суду щодо часткового задоволення позову постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, його в силу положень пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України необхідно змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Щодо вимог апеляційної скарги про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, для цього відсутні передбачені статтею 376 ЦПК України підстави, оскільки висновок суду про доведеність порушення прав позивача внаслідок неправомірних дій відповідачки є правильним, але апеляційний суд не погоджується з визначеним судом розміром відшкодування шкоди.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги змінено, позов задоволений в повному обсязі, відповідно необхідно провести розподіл судових витрат, понесених позивачем в суді першої та апеляційної інстанцій.

Розмір та порядок сплати судового збору визначені Законом України Про судовий збір .

Відповідно до частини 1 статті 4 цього вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсотки ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач звернувся до суду з позовом 27 травня 2019 року, а тому, виходячи із розміру остаточно заявлених позовних вимог (24990 грн+4000 грн) та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2019 року (1 921 грн.), правильно сплатив судовий збір за ставками, передбаченими підпунктом 1 пункту 1 частиною 2 статті 4 Закону України Про судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп. (а.с. 2).

В силу підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання апеляційної скарги сплачується судовий збір у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 хоча і ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі, але фактично оскаржує рішення в частині нестягнутої суми вартості відновлювального ремонту, що становить 15201 грн 82 коп. (24999 грн - 9797,18 грн) або 60, 81% від заявлених позовних вимог.

В силу частини 4 статті 6 Закону України Про судовий збір якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Тому, звертаючись з апеляційною скаргою позивач повинен був сплатити судовий збір лише щодо перегляду рішення в оспорюваній сумі, що мало становити 700 грн 90 коп. судового збору (150%х768,4 грн х60,81%), але сплатив 1152 грн 60 коп., тобто більше за визначений законом розмір.

За такого в порядку розподілу судових витрат в судах першої та апеляційній інстанцій з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача 768 грн. 40 коп. за подання позовної заяви та 700 грн 90 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, а разом -1469 грн 30 коп.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Венделя Олега Михайловича задовольнити частково.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2020 року змінити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, спричинених неправомірними діями, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , яка народилася у 1962 році, проживає у АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , який народився у 1966 році, проживає у АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 , 24 990 грн матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями, 4000 грн збитків, завданих оплатою витрат з проведення оцінювання пошкодженого майна, та 1469 грн 30 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 17 листопада 2020 року