Ухвала

від 16.11.2020 по справі 643/14938/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/14938/20

Провадження № 2-н/643/3962/20

УХВАЛА

16.11.2020 року суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Піон-2017 (адреса для листування: Mak.marie100@gmail.com, код ЄДРПОУ 41676480) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2018 по серпень 2020 року у сумі 5 884, 50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Піон-2017 (надалі - заявник) звернулось до Московського районного суду м. Харкова з заявою до ОСОБА_1 (далі - боржник) про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2018 по серпень 2020 року у сумі 5 884, 50 грн.

Розглянувши подану Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Піон-2017 заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Підстави та порядок видачі судового наказу регламентовано положеннями Розділу ІІ Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 160 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

В силу приписів частини 1 статті 161 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу приписів частини 1 статті 163 Цивільного процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

При цьому, суд зазначає, що вимоги щодо надання копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, установлені п. 3 ч. 3 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України, стосуються не лише випадку звернення із заявою про видачу судового наказу в порядку п. 7 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України за вимогою до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, з аналізу вказаних норм вбачається, що установлені п. 3 ч. 3 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України вимоги щодо надання копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, стосуються всіх випадків подання заяви про видачу судового наказу, коли вимоги, що заявляються до боржника пов`язані із виконанням договору. У п. 3 ч. 3 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України відсутні посилання на положення п. 7 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України.

Оскільки відносини щодо надання житлово-комунальних послуг є договірними, до заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Піон-2017 мало надати копію договору про надання житлово-комунальних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного суду від 28.02.2019 у справі № 753/17203/18.

Проте, в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства заявником до заяви про видачу судового наказу не було надано копія укладеного з боржником договору, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, а лише надано копії договорів про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № ЖК 612/1 від 07.02.2019 та про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 9539/05-Н-1 від 20.04.2018, укладених між заявником та Комунальним підприємством Комплекс з вивозу побутових відходів і Комунальним підприємством Харківводоканал .

Крім того, в силу приписів п. 2 ч. 2 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.

Водночас, подана заявником заява про видачу судового наказу не містить місцезнаходження заявника, реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника, як і не містить відомостей про те, що вказана інформація заявнику невідома, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки подана заявником заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні означеної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що ч. 9 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України, яка є спеціальною у даних правовідносинах, встановлено що, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Аналіз зазначених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що приписи ч. 9 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України є спеціальною нормою, якою встановлена окрема імперативна підстава для відмови у видачі судового наказу, що не суперечить положенням ст. 162 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки йдеться не про порушення правил підсудності (п. 9 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України), а про неможливість отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника (фізичної особи).

Частинами 4-8 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено дії суду для визначення підсудності заяви про видачу судового наказу.

Так, суддя з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.

Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.

На виконання вимог вказаної статті судом було зроблено відповідний запит для визначення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання фізичної особи - боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді з Реєстру територіальної громади м. Харкова, ОСОБА_1 не значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу також і на підставі ч. 9 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 Цивільного процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України, особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Тобто, в даному випадку законодавцем встановлено, що стягувач (встановивши інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника) не позбавлений можливості звернутись до суду з повторною заявою про видачу судового наказу або з позовною заявою в порядку спрощеного провадження.

Також, судом враховується і те, що без встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання фізичної особи - боржника, суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України щодо надсилання судового наказу боржнику, що в свою чергу призвело б до неможливості набрання судовим наказом законної сили (ч. 1 ст. 172 Цивільного процесуального кодексу України).

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 164 Цивільного процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 161, 163, 165 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Піон-2017 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року в сумі 5 884, 50 грн.

2. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання суддею, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання у відповідності до п. 15.5. ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Цивільного процесуального кодексу України апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова.

Суддя Н.В. Новіченко