Постанова

від 11.11.2020 по справі 927/427/18(927/849/20)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2020 р. Справа№ 927/427/18(927/849/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Полякова Б.М.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є. та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 11.11.2020 розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт"

на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 29.09.2020

у справі № 927/427/18 (927/849/20)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" від 22.09.2020 б/н про вжиття заходів забезпечення позову, подану у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт"

відповідач-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні торги України"

відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮМЕН"

відповідач-3: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван"

відповідач-4: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігів-Ресурси" в особі ліквідатора Стук І.М.

відповідач-5: Приватний нотаріус Петрушина Людмила Михайлівна

про визнання торгів (аукціону) недійсними

ВСТАНОВИВ

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 29.09.2020 у справі №927/427/18 (927/849/20) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" у задоволенні заяви від 22.09.2020 б/н про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 29.09.2020 у справі № 927/427/18 (927/849/20), вжити заходи забезпечення позову, щляхом накладення арешту на майно, яке належить Відповідачу-2, Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮМЕН", а саме на: нерухоме майно, споруди, обладнання та устаткування - Автомобільна газонаповнювальна компресорна станція (АГНКС) на 450 заправок, загальною площею на 697,5 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 71313174255), у складі: Операторна, Літ. А-1, загальною площею 131,1 кв.м; навіс над колонами а(1), загальна площа 307,7 кв.м; вбиральня Б-1; загальна площа 1,7 кв.м; виробничо-технологічний блок І, загальна площа 233,6 кв.м; дизельна елетростанція II, загальна площа 6,0 кв.м; трансформаторна підстанція III, загальна площа 7,4 кв.м; полоса гальмування та в`їзд, полоса розгону та виїзд - 3924 кв.м IV, крановий майданчик V, загальна площа 6,0; свічковий майданчик VI, загальна площа 4,0 кв.м. Адреса: Чернігівська область, Чернігівський район, сільська рада Вознесенська, автодорога Чернігів-Терехівка 2км+800м. - земельні ділянки: кадастровий номер: 7425585700:03:000:5025, цільове призначення: для будівництва площадки продувної свічки газопроводу до АГНКС, площа: 0,0004 га; кадастровий номер: 74255857:00:03:000:5024, цільове призначення: для будівництва кранової площадки, газопроводу до АГНКС, площа: 0.0006 га; кадастровий номер: 7425585700:03:000:5023, цільове призначення: для будівництва під`їзного шляху до АГНКС, площа: 0,3924 га; кадастровий номер: 7425585700:03:000:5009, цільове призначення: для будівництва АНГКС, площа: 1га. Місцезнаходження майна: Чернігівська область. Чернігівський район, сільська рада Ульянівська, автодорога Чернігів-Терехівка 2км +800м, та заборонити вчиняти дії щодо відчуження, дарування майна та передачі його в оренду третім особам.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що до суду першої інстанції в мотивування поданої заяви про забезпечення позову були подані переконливі докази того, що майно в подальшому може вибути із власності Товариства з обмеженою відповідальністю Юмен , яке веде свою діяльність лише з червня 2020 року. Вказане, на думку скаржника, дає підстави вважати, що ТОВ Юмен , не маючи на меті ведення господарської діяльності, може перепродати майно третім особам, що в свою чергу у разі задоволенні позову, утруднить виконання рішення суду, а відтак, і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У судове засіданні 11.11.2020 представники учасників справи не з`явились.

Всі учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адресу їх місцезнаходження копії ухвали суду від 19.10.2020 у даній справі.

03.11.2020 від арбітражного керуючого Стук І.М надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання, у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення без задоволення вищевказаного клопотання про відкладення та вважає за можливе здійснювати розгляд скарги без участі представників сторін, що не з`явилися у судове засідання, так як вони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігів-Ресурси", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні торги України", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМЕН", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван", Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігів-Ресурси" в особі ліквідатора Стук І.М., Приватного нотаріуса Петрушиної Людмили Михайлівни, в якому просило суд:

- визнати недійсними відкриті електронні торги №UA-PS-2020-06-09-000107-2 від 29.06.2020 та визнати недійсним складений за їх результатами акт приймання-передачі майна від 01.07.2020;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво, яке видане 01.07.2020 приватним нотаріусом Петрушиною Л.М. 01.07.2020 та зареєстроване в реєстрі за 31118 про придбання майна з торгів;

- зобов`язати приватного нотаріуса Петрушину Л.М. Чернігівського нотаріального округу Чернігівської області видалити запис про право власності 37122958 від 01.07.2020 з Державного реєстру прав на нерухоме майно 71313174255;

- зобов`язати приватного нотаріуса Петрушину Л.М. Чернігівського нотаріального округу Чернігівської області видалити запис про право власності 37814623 з Державного реєстру прав на нерухоме майно 71313174255.

28.09.2020 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову від 22.09.2020, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, належне відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮМЕН", а саме на:

- нерухоме майно, споруди, обладнання та устаткування - Автомобільна газонаповнювальна компресорна станція (АГНКС) на 450 заправок, загальною площею 697,5 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 71313174255), у складі: Операторна, Літ. А-1, загальною площею 131,1 кв.м; навіс над колонами а(1), загальна площа 307,7 кв.м; вбиральня Б-1; загальна площа 1,7 кв.м; виробничо-технологічний блок І, загальна площа 233,6 кв.м; дизельна елетростанція II, загальна площа 6,0 кв.м; трансформаторна підстанція III, загальна площа 7,4 кв.м; полоса гальмування та в`їзд, полоса розгону та виїзд - 3924 кв.м IV, крановий майданчик V, загальна площа 6,0; свічковий майданчик VI, загальна площа 4,0 кв.м. Адреса: Чернігівська область, Чернігівський район, сільська рада Вознесенська, автодорога Чернігів-Терехівка 2км+800м.

- земельні ділянки: кадастровий номер: 7425585700:03:000:5025, цільове призначення: для будівництва площадки продувної свічки газопроводу до АГНКС, площа: 0,0004 га; кадастровий номер: 74255857:00:03:000:5024, цільове призначення: для будівництва кранової площадки, газопроводу до АГНКС, площа: 0.0006 га; кадастровий номер: 7425585700:03:000:5023, цільове призначення: для будівництва під`їзного шляху до АГНКС, площа: 0,3924 га; кадастровий номер: 7425585700:03:000:5009, цільове призначення: для будівництва АНГКС, площа: 1 га. Місцезнаходження майна: Чернігівська область. Чернігівський район, сільська рада Ульянівська, автодорога Чернігів-Терехівка 2км +800м, та заборонити вчиняти дії щодо відчуження, дарування майна та передачі його в оренду третім особам.

В обґрунтування вищевказаної заяви позивач посилається на те, що виконання рішення може бути утруднене, майно може бути перепродане.

За оскаржуваною ухвалою, відмовляючи в задоволенні вищевказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у поданій заяві не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, визначених ним, може призвести до неможливості виконання рішення суду; суттєво утруднить його виконання; порушить права позивача або може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступе.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне тільки через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Обраний спосіб забезпечення позову повинен мати зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому захід до забезпечення позову спроможний забезпечити ефективний захист порушених прав, у разі задоволення позову.

При цьому задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову повина забезпечувати збалансованість інтересів сторін, не тільки позивача, а і відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що заявником не додано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, оскільки саме лише припущення заявника, що спірне майно може бути перепродано без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Таке припущення заявника є необґрунтованим.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Виходячи з предмету позову, з того, що позивач просить у позові визнати недійсними (скасувати) певні правочини (документи) та зобов`язати приватного нотаріуса видалити певні записи, при цьому у позові не заявлено вимог майнового характеру, заявником не доведено зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам ті інтересам позивача у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову суду апеляційної інстанції не доведено.

Заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких підстав, суд зазначає, що матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у даній справі не містять належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заява про вжиття визначених ним заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд першої інстанції міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову із врахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, не тільки заявника, але й відповідачів у данній справі.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що з вимог процесуального закону, які регулють підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 136, 137, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 29.09.2020 у справі №927/427/18 (927/849/20) залишити без змін.

Матеріали оскарження ухвали господарського суду Чернігівської області від 29.09.2020 у справі №927/427/18 (927/849/20) направити до господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до

Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст виготовлено 17.11.2020.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Б.М. Поляков