Рішення

від 03.11.2020 по справі 910/13298/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2020Справа №910/13298/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" доФізичної особи-підприємця Градова Юрія Вікторовича простягнення 295 174,00 грн. Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін: від позивача:Фоменко Р.О. від відповідача:Градов Ю.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Градова Юрія Вікторовича про стягнення 295 174,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" вказує, що ним згідно платіжних доручень №43 від 23.12.2019 на суму 154 315,00 грн., №1 від 03.01.2020 на суму 85 340,00 грн. та №2 від 03.01.2020 на суму 55 000,00 грн. було помилково перераховано на користь Фізичної особи-підприємця Градова Юрія Вікторовича кошти в загальному розмірі 294 655,00 грн., а тому на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України останні підлягають стягненню на користь позивача.

Крім того, у зв`язку із залишенням відповідачем без задоволення вимоги позивача про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 294 655,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" вказує на наявність правових підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Градова Юрія Вікторовича 3% річних у розмірі 508,65 грн., нарахованих за 21 день прострочення.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" до своєї позовної заяви було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач вказує, що очікує понести витрати на оплату професійної правової допомоги в розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 відкрито провадження у справі №910/13298/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи; призначено судове засідання у справі на 01.10.2020.

01.10.2020 до відділу діловодства суду представником відповідача було подано відзив на позов з доказами його направлення позивачу, в якому Фізична особа-підприємець Градов Юрій Вікторович заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що спірні кошти були сплачені позивачем за виконані відповідачем роботи (надані послуги) - здійснення перекладу документів та надання консультацій з питань інформатизації та локалізації персонального сайту Товариства з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект". Відтак, відповідач стверджує, що ним було одержано спірні кошти на відповідній правовій підставі, що виключає можливість їх стягнення на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 прийнято до розгляду поданий відзив на позов з долученими доказами; зобов`язано позивача надати докази перерахування коштів відповідачу в строк - до наступного судового засідання; оголошено перерву в судовому засіданні до 15.10.2020.

06.10.2020 засобами електронного зв`язку до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач визнав, що з огляду на наявність актів здачі-приймання послуг його вимога щодо стягнення 140 340,00 грн. є безпідставною. Натомість в частині стягнення 154 315,00 грн. вимога є обґрунтованою та в цій частині кошти є безпідставно набутими Фізичною особою-підприємцем Градовим Юрієм Вікторовичем, оскільки на вказану суму коштів позивачем як не надавалось замовлення на виконання послуг з перекладу, так відповідачем і не надавалось таких послуг. У зв`язку з наведеним Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Градова Юрія Вікторовича безпідставно набуті кошти у розмірі 154 315,00 грн. та 3% річних у розмірі 799,05 грн., нараховані за 63 дні прострочення виконання грошового зобов`язання.

15.10.2020 через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Градова Юрія Вікторовича надійшли письмові пояснення, в яких відповідач стверджує, що позивачем було сплачено кошти у розмірі 154 315,00 грн. за виконані відповідачем роботи (надані послуги) - здійснення перекладу документів на підставі договорів №26-02/19 від 26.02.2019 та №30-09/19 від 30.09.2019.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 долучено подані відповідачем пояснення з доданими до них доказами до матеріалів справи; зобов`язано представників сторін підготуватись до розгляду справи по суті та бути готовими давати відповіді на запитання суду; запропоновано позивачу надати все листування з відповідачем щодо здійснення перекладів, як оплачених, так і неоплачених; оголошено перерву в судовому засіданні на 03.11.2020.

02.11.2020 через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Градова Юрія Вікторовича надійшли письмові пояснення, в яких відповідач повідомляв, що працює у сфері перекладів під брендом бюро перекладів "Адмірал". За твердженнями відповідача, із Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" він перебуває у договірних відносинах з 2018 року та фахівці бюро перекладів "Адмірал" неодноразово виконували письмові переклади та обслуговували як усні перекладачі різноманітні зустрічі з турецькими делегаціями стосовно побудови метро у м. Дніпро. Нарікань з боку замовника відносно якості наданих послуг не надходило, а оплата послуг здійснювалась у наступному кварталі після виконання послуг після надання Фізичною особою-підприємцем Градовим Юрієм Вікторовичем акту виконаних робіт та реєстру виконаних робіт. Зокрема, відповідач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" було подано податкову звітність щодо сплачених на користь Фізичної особи-підприємця Градова Юрія Вікторовича коштів у розмірі 154 315,00 грн. за виконання послуг. В свою чергу, відповідач зазначає, що претензії до нього з боку групи компаній, до якої входить Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект", почались з березня 2020 року через особистий конфлікт між відповідачем та керівництвом групи компаній, до якої входить Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект".

В судове засідання 03.11.2020 представник позивача та відповідач з`явились, надали пояснення по суті спору; представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, а відповідач проти їх задоволення заперечував.

У судовому засіданні 03.11.2020 судом було завершено розгляд справи по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" згідно платіжного доручення №43 було перераховано Фізичній особі-підприємцю Градову Юрію Вікторовичу кошти у розмірі 154 315,00 грн. з призначенням платежу - оплата послуг з письмового та усного перекладу тексту згідно з актом №24/12-02 від 24.12.2019.

03.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" згідно платіжного доручення №1 було перераховано Фізичній особі-підприємцю Градову Юрію Вікторовичу кошти у розмірі 85 340,00 грн. з призначенням платежу - оплата послуг з письмового та усного перекладу тексту згідно з актом №18/11-01 від 18.11.2019.

03.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" згідно платіжного доручення №2 було перераховано Фізичній особі-підприємцю Градову Юрію Вікторовичу кошти у розмірі 55 000,00 грн. з призначенням платежу - оплата послуг з письмового та усного перекладу тексту згідно з актом №31/12-01 від 31.11.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" стверджує, що 30.07.2020 ним було направлено Фізичній особі-підприємцю Градову Юрію Вікторовичу лист вих. №29/07-1 від 29.07.2020, в якому позивач просив відповідача у семиденний термін повернути помилково перераховані коштів згідно платіжних доручень №43 від 24.12.2019, №1 від 03.01.2020 та №2 від 03.01.2020 в загальному розмірі 294 655,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача про повернення помилково сплаченої, на думку позивача, спірної суми коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" звернулось до Господарського суду міста Києва із даним позовом, в якому просить суд на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 294 655,00 грн. та 3% річних.

Спір у справі стосується питання наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі №916/1577/19, від 15.04.2020 у справі №904/2018/19, від 04.05.2018 у справі №927/468/17, від 07.05.2018 у справі №921/512/17-г, а також у постановах Верховного Суду України №6-2978цс15 від 23.03.2016 та №6-100цс15від 03.06.2015.

Таким чином, правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів нерозривно пов`язана із відсутністю правових підстав набуття відповідачем спірної суми коштів.

В той же час, Фізична особа-підприємець Градов Юрій Вікторович стверджує, що кошти в загальному розмірі 294 655,00 грн. були йому перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" в якості оплати за виконані роботи (надані послуги) на підставі укладених сторонами договорів.

Щодо коштів у розмірі 140 340,00 грн., то між Фізичною особою-підприємцем Градовим Юрієм Вікторовичем, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект", як замовником, 30.09.2019 було укладено Договір №30-09/19 (надалі - Договір №30-09/19), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає замовнику оплатні послуги з виконання консультаційних послуг з інформатизації, а також супутніх сервісних послуг. Замовник, відповідно, оплачує та приймає надані послуги.

Як зазначає відповідач, на підставі Договору №30-09/19 ним було виставлено рахунок №СФ-3112-2 від 31.12.2019 (за консультаційні послуги з питань інформатизації та локалізації сайту mt-project.com.ua) на суму 55 000,00 грн.

На підтвердження наданих послуг за Договором №30-09/19 на суму 55 000,00 грн. відповідачем надано суду акт здачі-приймання послуг з перекладу №31/12-01 від 31.12.2019, який підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Також між Фізичною особою-підприємцем Градовим Юрієм Вікторовичем, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект", як замовником, було укладено Договір №26-02/19 від 26.02.2019 (надалі - Договір №26-02/19), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає замовнику оплатні послуги письмового та усного перекладу. Замовник, відповідно, оплачує та приймає надані послуги.

Відповідно до п. 3.7 Договору №26-02/19 рахунок може бути сплачений повністю або частинами. Строк сплати замовником рахунків не повинен перевищувати 365 днів з моменту підписання акту здачі-приймання послуг.

На підтвердження надання послуг за Договором №26-02/19 на суму 85 340,00 грн. відповідачем надано суду рахунок №СФ-1811 від 18.11.2019 (за усний переклад мовна пара турецька-російська; письмовий переклад з російської мови на англійську мову) на суму 85 340,00 грн., реєстр перекладів за 1-2 квартал 2019 року та підписаний представниками та скраплений печатками сторін акт здачі-приймання послуг з перекладу від 18.11.2019 на суму 85 340,00 грн.

Крім того, позивачем у своїй відповіді на відзив визнано, що кошти у загальному розмірі 140 340,00 грн. були ним сплачені в якості оплати за надані відповідачем послуги.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, в частині вимоги позивача про стягнення коштів у розмірі 140 340,00 грн. відсутні правові підстави для їх стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки наведені кошти були набуті Фізичною особою-підприємцем Градовим Юрієм Вікторовичем в якості оплати за виконані останнім згідно договорів роботи (надані послуги).

В той же час, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України коштів у розмірі 154 315,00 грн., Фізична особа-підприємець Градов Юрій Вікторович вказує, що спірна сума коштів була перерахована Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" за виконання робіт (надання послуг) згідно Договору №26-02/19 від 26.02.2019.

Як зазначалось, в матеріалах справи наявна копія укладеного між Фізичною особою-підприємцем Градовим Юрієм Вікторовичем, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект", як замовником, Договору №26-02/19 від 26.02.2019 (надалі - Договір №26-02/19), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає замовнику оплатні послуги письмового та усного перекладу. Замовник, відповідно, оплачує та приймає надані послуги.

Відповідач стверджує, що на підставі Договору №26-02/19 ним було виставлено позивачу рахунок №СФ-2412 від 24.12.2019 (за письмовий переклад з російської мови на англійську мову; за усний переклад з турецької мови на російську мову) на суму 154 315,00 грн. та надано реєстр перекладів за 3-4 квартал 2019 року.

Також відповідач зазначає, що ним було направлено позивачу акт здачі-приймання послуг з перекладу №24/12-02 від 24.12.2019 на суму 154 315,00 грн., однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" не було повернуто Фізичній особі-підприємцю Градову Юрію Вікторовичу підписаного примірника акту.

При цьому, відповідачем долучено до свого відзиву лист вих. №17/04-1 від 17.04.2020, в якому позивач вказує, що за період з 01.01.2019 по 13.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" було перераховано Фізичній особі-підприємцю Градову Юрію Вікторовичу за договорами про надання послуг кошти у загальному розмірі 400 115,00 грн., проте надані відповідачем послуги не відповідають вимогам договорів, у зв`язку з чим позивач просив відповідача належним чином виконати умови договорів про надання послуг.

Посилання представника позивача на некоректність складеного бухгалтером листа вих. №17/04-1 від 17.04.2020 суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки, по-перше, на вказаному листі міститься підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект", а не бухгалтера.

По-друге, є малоймовірним збіг тих обставин, що у грудні 2019 року позивачем "помилково" було сплачено на користь відповідача суму коштів у розмірі 154 315,00 грн. в якості оплати за надані згідно договору послуги, а в квітні 2020 року (тобто, через чотири місяці) позивач "помилково" висловив претензії з приводу якості/обсягів наданих послуг, які були оплачені, в тому числі у грудні 2019 року.

По-третє, судом також враховано, що позивачем у своїй позовній заяві було заявлено до стягнення в тому числі кошти у розмірі 140 340,00 грн. як безпідставно набуті відповідачем, однак після надання ФОП Градовим Ю.В. складених сторонами актів здачі-приймання послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" визнало помилковість своїх вимог, хоча є сумнівним, що позивач був необізнаний про наявність правових підстав для набуття відповідачем таких коштів ще до подання даного позову.

Отже, в матеріалах справи наявні укладений сторонами договір, виставлений позивачем рахунок на оплату наданих згідно вказаного договору послуг на суму 154 315,00 грн. та реєстр перекладів за 3-4 квартал 2019 року.

В свою чергу, позивач, здійснюючи перерахунок коштів у розмірі 154 315,00 грн. на користь відповідача, посилався на акт здачі-приймання послуг з перекладу №24/12-02 від 24.12.2019, який, за твердженнями позивача, був направлений Фізичною особою-підприємцем Градовим Юрієм Вікторовичем Товариству з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект".

В той же час, у листі вих. №17/04-1 від 17.04.2020 позивач вказує, що за період з 01.01.2019 по 13.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" було перераховано Фізичній особі-підприємцю Градову Юрію Вікторовичу за договорами про надання послуг кошти у загальному розмірі 400 115,00 грн., проте вказує про їх неналежну якість (невідповідність умовам договорів).

У судовому засіданні представником позивача було надано пояснення, що у листі вих. №17/04-1 від 17.04.2020 мова йшла про всі кошти за всіма договорами, які були сплачені позивачем відповідачу, включаючи у кошти, сплачені за платіжним дорученням №43 від 24.12.2019. Тобто, у вказаному листі Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" визнало, що кошти у розмірі 154 315,00 грн. були сплачені Фізичній особі-підприємцю Градову Юрію Вікторовичу за надані послуги на підставі договору, проте у позивача були наявні претензії щодо дотримання відповідачем умов договору.

При цьому, жодного обґрунтованого пояснення щодо посилання у графі "Призначення платежу" у платіжному дорученні №43 від 24.12.2019 на оплату послуг з письмового та усного перекладу тексту згідно з актом №24/12-02 від 24.12.2019, ні позивачем, ні його представником суду не надано (не враховуючи посилань на помилковість).

Водночас, наявність між сторонами договірних відносин, предметом яких є надання відповідачем позивачу послуг перекладу, та стилістика присвоєння сторонами реквізитів актам здачі-приймання послуг (складених сторонами, щодо яких не виникало спору), виключає помилковість зазначеного у платіжному дорученні №43 від 24.12.2019 призначення платежу.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що дійсно, позивачем було сплачено на користь відповідача кошти у розмірі 154 315,00 грн. в якості оплати за надані Фізичною особою-підприємцем Градовим Юрієм Вікторовичем згідно Договору №26-02/19 та на підставі рахунку №СФ-2412 від 24.12.2019 послуги (з письмового перекладу з російської мови на англійську мову; усного перекладу з турецької мови на російську мову) на суму 154 315,00 грн.

Щодо посилань Товариства з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" на те, що надання Фізичною особою-підприємцем Градовим Юрієм Вікторовичем послуг на суму 154 315,00 грн. не підтверджується належними доказами - актом здачі-приймання послуг, то наявність між сторонами спору (неузгодженості) щодо обсягу та якості виконаних робіт (наданих послуг) не є підставою для стягнення сплачених за такі роботи (послуги) коштів як безпідставно набутих.

Таким чином, відповідачем було набуто від позивача кошти у розмірі 154 315,00 грн. на відповідній правовій підставі - в якості оплати виконаних робіт (наданих послуг) у відповідності до укладеного сторонами договору, за умовами якого відповідач зобов`язався надавати відповідні послуги, а позивач зобов`язався їх оплачувати.

З огляду на наведене посилання позивача у позові на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо безпідставного отримання відповідачем зазначених коштів суперечать представленим сторонами документам, оскільки кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім в рахунок оплати за надані згідно договору послуги, у зв`язку з чим кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави та така підстава станом на дату розгляду даної справи не відпала, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012(3-69г12) та постанові №6-88цс13 від 02.10.2013.

Таким чином, вимоги заявленого позову про повернення безпідставно одержаних коштів у розмірі 294 665,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки доказів того, що станом на час звернення до суду для відповідача виникли такі зобов`язання (повернути кошти за оплачені послуги), матеріали справи не містять, та відповідно підстави стверджувати про порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, відсутні.

В свою чергу, правові підстави для дослідження та оцінки якості та обсягів наданих згідно Договору №26-02/19 послуг в контексті правових підстав для стягнення з відповідача суми оплати за виконані послуги в межах даної справи про стягнення безпідставно одержаних коштів відсутні в силу імперативних приписів ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі обставини не входять до предмету доказування у даній справі, а також про них не заявлялось позивачем.

У п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Проніна проти України" зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи учасників справи №910/8087/19 судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" до Фізичної особи підприємця Градова Юрія Вікторовича про стягнення безпідставно набутих коштів в загальному розмірі 294 655,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення коштів у розмірі 294 655,00 грн. (основного боргу), то вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих на вказану суму коштів 3% річних (які є похідними вимогами від вимоги про стягнення коштів у розмірі 294 655,00 грн.) також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, які складаються з витрат на оплату судового збору та професійної правничої допомоги, за подачу даного позову необхідно покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Метротунельпроект".

Керуючись ст.ст. 73, 75, 79, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 44; ідентифікаційний код 39542859) до Фізичної особи-підприємця Градова Юрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 295 174,00 грн., відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача на оплату судового збору та професійної правничої допомоги, пов`язані із розглядом справи, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 17.11.2020.

Суддя Р.В. Бойко