Рішення

від 17.11.2020 по справі 910/12715/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2020Справа № 910/12715/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Трейд Україна

до Державного підприємства Завод 410 ЦА

про стягнення 22.572,54 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

25.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Пром трейд Україна до Державного підприємства Завод 410 ЦА про стягнення 22.572,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-337/3 від 08.10.2019, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 21.815,28 грн, що підтверджується видатковою накладною № П006715 від 12.11.2019, та виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню № П008266 від 07.11.2019. Умовами договору встановлено, що 100% оплата вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на підприємстві відповідача. У зв`язку з тим, що відповідачем не було сплачено суми заборгованості, позивач звернувся до останнього з листами від 28.01.2020 та від 22.06.2020, в яких містилося прохання терміново оплатити існуючу заборгованість. На вказані листи відповідачем надано відповідь, що у останнього не має можливості розрахуватися за поставлений товар, посилаючись на постанову КМУ № 211 від 11.03.2020. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 22.572,54 грн, з яких 21.815,28 грн основного боргу, 305,41 грн інфляційних втрат та 451,85 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12715/20 від 27.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

15.09.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/12715/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.09.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94 (номер відправлення 0105474967006), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 27.08.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 17.09.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 21.09.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105474967006.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 17.09.2020 не виконав та письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Трейд Україна (продавець, позивач) та Державним підприємством Завод 410 ЦА (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-337/3 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується потягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменуванням товару є: БПВЛ 70, Код ДК 021:2015-44333000-3.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання їх сторонами.

Відповідно до п. 1.3 договору поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої факсимільним зв`язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях.

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума цього договору на момент його укладення складає 21.815,28 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна одиниці товарів фіксується на момент укладання договору та передбачена в Специфікації до договору з урахуванням умов поставки, протягом строку дії цього договору зміні в односторонньому порядку не підлягає.

За умовами пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору строк поставки, місце поставки, умови поставки буде вказано в кожній специфікації окремо.

Сторонами складено специфікацію № 1, яка є додатком до договору, згідно якої поставці підлягає провід БПВЛ-70,0 ГОСТ В20.39.404-81 у кількості 60 м, вартістю 21.815,28 грн.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 21.815,28 грн, що підтверджується видатковою накладною № П006715 від 12.11.2019, яка підписана обома сторонами.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться наступним чином:

- Покупець направляє продавцю (факсимільним зв`язком або електронною поштою) заявку на поставку товару в рамках специфікацій, які є невід`ємними додатками до даного договору.

- Продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції. .

- Покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній специфікації окремо.

Згідно з п. 4.2 договору форма розрахунків: безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, вказаний в договорі.

Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.3 договору).

Згідно специфікації № 1 визначено такі умови оплати: 100% оплата вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця. Місцем поставки визначено: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, за рахунок продавця.

Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.

З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за виконані підрядні роботи слід встановлювати з урахуванням здійснення оплати протягом 30 (тридцяти) не банківських, а робочих днів.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, відповідач мав здійснити оплату поставлено товару у строк до 24.12.2019 включно.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № б/н від 22.06.2020 про сплату боргу в сумі 21.815,28 грн, у відповідь на яку відповідач листом № 16.7-1394 від 30.07.2020 повідомив про неможливість наразі розрахуватися за поставлену продукцію.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не заперечений відповідачем, що складає 21.815,28 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 21.815,28 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 305,41 грн інфляційних втрат та 451,85 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду за період з 25.12.2019 по 20.08.2020 на суму боргу 21.815,28 грн (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 429,19 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 429,19 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в іншій частині в 3% річних слід відмовити, оскільки нараховані позивачем з порушенням чинного законодавства України, а саме невірно визначено період прострочення з 13.12.2019.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 305,41 грн інфляційних втрат (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Трейд Україна підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

28.01.2020 між позивачем (клієнт) та Погрібною Світланою Олександрівною (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги за умовами якого адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з питання представництва інтересів ТОВ Пром Трейд Україна щодо стягнення заборгованості в судовому порядку з ДП Завод 410 ЦА , а позивач зобов`язався оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Згідно з п. 1.3 вказаного договору за правову допомогу, передбачену договором, позивач сплачує адвокату винагороду в розмірі 800,00 грн за 1 (одну) годину витраченого часу.

Згідно акту виконаних робіт від 20.08.2020 адвокатом надано послуг (складання звернень до відповідача, ознайомлення з матеріалами справи, складання позовної заяви) вартістю 5.000,00 грн.

Винагорода виплачена позивачем адвокату Погрібній С.О. в розмірі 5.000,00 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 28.01.2020 та від 20.08.2020.

Підтвердженням того, що Омельченко Олександр Миколайович є адвокатом підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України, згідно яких остання має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1144 від 29.06.2016.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 4.994,98 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Завод 410 ЦА (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Трейд Україна (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165, код ЄДРПОУ 39198789) 21.815 (двадцять одна тисяча вісімсот п`ятнадцять) грн 28 коп. основного боргу, 305 (триста п`ять) грн 41 коп. інфляційних втрат, 429 (чотириста двадцять дев`ять) грн 19 коп. - 3% річних, 2.099 (дві тисячі дев`яносто дев`ять) грн 89 коп. витрат по сплаті судового збору, 4.994 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 98 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова