Рішення

від 26.10.2020 по справі 911/2396/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2396/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Ревуцькій А.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського в особі Броварського заводу металоконструкцій товариства з обмеженою відповідальністю Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю БЗВК , м. Бровари Київської області,

про стягнення 576 839,08 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського в особі Броварського заводу металоконструкцій товариства з обмеженою відповідальністю Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського , м. Київ(далі - БЗМК ТОВ Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 13.08.2020 № 347/01/04 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю БЗВК , м. Бровари Київської області (далі - ТОВ БЗВК ), в якому просить суд стягнути з відповідача 576 839,08 грн. заборгованості, в тому числі: 491092,88 грн. основного боргу,28658,30 грн. відсотків річних та 57087,90 грн. пені, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди виробничого приміщення від 01.02.2018 № 005/2018 (із змінами та доповненнями) в частині оплати орендної плати.

Позивач зазначає, що на виконання договору оренди виробничого приміщення від 01.02.2018 № 005/2018 (із змінами та доповненнями) та згідно актів приймання-передачі майна, відповідач прийняв у платне користування приміщення, майно та обладнання. Договір є припиненим за згодою сторін з 01.07.2019, однак за відповідачем залишилась не сплаченою заборгованість з орендної плати, відшкодування охоронних та комунальних послуг на загальну суму 491 092,88 грн., яку позивач просить суд стягнути із урахуванням передбаченої договором пені в сумі 57087,90 грн. та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 9.2 Договору 10% річних в сумі 28 658,30 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2396/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.09.2020.

21.09.2020 до господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача від 18.09.2020 № 395/01/04 про залучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 21.09.2020 від позивача з`явилась представник за довіреністю Чуприна В.В., яка не надала суду доказів наявності у неї права на зайняття адвокатською діяльністю та/або доказів наявності у неї права представляти інтереси позивача в порядку самопредставництва.

Відповідач відзив на позов не подав, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2020 підготовче судове засідання у справі № 911/2396/20 відкладено на 05.10.2020.

У судове засідання 05.10.2020 представники позивача та відповідача не з`явились та про причини нез`явлення суд належним чином не повідомили.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2020 підготовче провадження закрито та призначено до судового розгляду по суті на 26.10.2020.

У судове засідання 26.10.2020 представники позивача та відповідача не з`явились.

Копії ухвал господарського суду від 20.08.2020, від 31.09.2020 та від 05.10.2020 були направлені рекомендованими листами №№ 0103274747424, 0103275107992, 0103275156063 з повідомленням про вручення на адресу ТОВ БЗВК , вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 4. Однак, зазначені відправлення не були вручені адресатові та повернулись до суду із довідками підприємства зв`язку про причини повернення: за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/17797/17).

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні держаної реєстрації, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 ст. 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи також те, що неявка учасників справи у судове засідання, відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу № 912/2396/20 за наявними матеріалами.

Розглянувши позов БЗМК ТОВ Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського до ТОВ БЗВК про стягнення 576 839,08 грн., всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору №005/2018 оренди виробничого приміщення від 01.02.2018, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв виробниче приміщення з обладнанням загальною площею 817,00 кв.м. та нежитлове приміщення з майном загальною площею 229,70 грн. (пункт 1.1) на строк до 31.12.2019 (пункт 3.1).

Пунктом 4.5 договору сторони передбачили, що орендна плата та інші платежі перераховуються орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно на рахунок орендодавця згідно виставленого рахунку не пізніше 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Пунктом 9.2 Договору сторони передбачили, що у разі порушення орендарем строків сплати орендної плати та інших платежів, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення та 10% річних.

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частини 1 статті 761, частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

01.02.2018 між орендодавцем та орендарем складено та підписано Акти приймання-передачі виробничого та нежитлового приміщення (всього 1046,70 кв.м.), приймання-передачі майна, обладнання, а також приймання-передачі показників лічильника.

01.07.2018 сторонами було складено Акт №3 приймання-передачі майна, що орендується відповідно до договору №005/2018 від 01.02.2018, за яким доповнено перелік майна, що передано в оренду.

01.08.2018 сторонами було укладено Додаткову угоду №2 про внесення змін до Договору оренди виробничого приміщення, відповідно до якої позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в оренду виробниче приміщення з обладнанням загальною площею 1546,40 кв.м. та нежитлове приміщення з майном загальною площею 229,70 грн. (пункт 1.1).

01.08.2020 сторонами було складено Акт приймання-передачі виробничого та нежитлового приміщення (площею 676,00 кв.м. та 53,40 кв.м.).

За умовами договору в редакції укладеної додаткової угоди №2 орендар зобов`язався сплачувати орендну плату в розмірі:

для виробничих приміщень 54,00 грн. з ПДВ за 1 кв.м.;

для нежитлових приміщень 60,00 грн. з ПДВ за 1 кв.м. (пункт 4.1 договору оренди в редакції додаткової угоди №2)

Крім орендної плати орендар зобов`язався сплачувати (пункт 1.3) вартість комунальних послуг за фактичними витратами пропорційно орендованих площ, а також відшкодовувати вартість послуг охорони в сумі 8880,50 грн. з ПДВ за один місяць; свою частку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вартість експлуатаційних витрат на утримання комплексу будівель та споруд та прилеглої території; вартість використаної електроенергії, свою частку земельного податку і збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Відшкодування своєї частки від непередбачених витрат на поточні ремонти площ загального призначення і ліфтового господарства, на санітарне обслуговування та благоустрій прилеглої території, упорядкування доріг-підходів, частки від непередбачених витрат на утримання зовнішніх тепло-, водо-, та електромереж орендар зобов`язався відшкодовувати шляхом підписання Додаткових угод.

Цей Договір укладено строком на один рік з 01.02.2018 до 31.12.2019 включно (п. 3.1. Договору).

Також, дія Договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено, ліквідації орендаря, загибелі орендованого приміщення, розірвання Договору за згодою сторін, розірвання Договору за рішенням суду, в інших випадках передбачених Договором та чинним законодавством України (п. 10.6. Договору).

Пунктами 6.12 та 6.13 Договору сторони передбачили обов`язок орендаря у разі припинення дії договору повернути орендодавцю приміщення за Актом приймання-передачі у стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, та за 15 днів до дострокового розірвання договору або у разі закінчення його дії провести остаточний розрахунок за оренду та інші платежі, повернути перепустки.

Відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони за взаємною згодою вирішили достроково припинити орендні відносини.

30.06.2019 за актом № 1 приймання-передачі (повернення виробничого та нежитлового приміщень, які знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 4) орендар повернув, а орендодавець прийняв виробниче та нежитлове приміщення, а саме: № 6б (1 337 кв.м.) та № 14 (156 кв.м.), які знаходяться на 1-му поверсі, та № 61 (20 кв.м.), № 62 (41,40 кв.м.), № 62а (12 кв.м.), № 60 (103,3 кв.м.), № 65(53 кв.м.), № 6 (53,40 кв.м.), які знаходяться на 2-му поверсі експерименталь-виробничого корпусу Броварського заводу металоконструкцій.

Крім того, 30.06.2019 за актами №2, №3, №4 та №5 (повернення майна, яке знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 4) орендар повернув, а орендодавець прийняв майно, обладнання та меблі, передані відповідачу в оренду.

До матеріалів справи не подано доказів укладення сторонами додаткової угоди щодо дострокового розірвання договору оренди, або щодо внесення змін до договору у частині зміни строку, на який договір укладено. Разом із тим, фактичне повернення з оренди приміщень, майна, обладнання та меблів з підписанням Актів приймання-передачі свідчить про припинення зобов`язальних відносин оренди позивача та відповідача, заснованих на договорі №005/2018 оренди виробничого приміщення від 01.02.2018 за згодою сторін з 01.07.2019.

За умовами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За користування об`єктами оренди у березні, квітні та червні 2019 року за Договором між сторонами складено, підписано та скріплено печатками наступні акти надання послуг на загальну суму 507 650,43 грн., а саме:

від 31.03.2019 № 129 на суму 114 327,23 грн. (оренда приміщень),

від 31.03.2019 № 145 на суму 8 880,50 грн. (охоронні послуги),

від 31.03.2019 № 161 на суму 93 054,62 грн. (комунальні послуги),

від 30.04.2019 № 186 на суму 114 327,23 грн. (оренда приміщень),

від 31.04.2019 № 204 на суму 8 880,50 грн. (охоронні послуги),

від 30.04.2019 № 220 на суму 44 972,62 грн. (комунальні послуги),

від 30.06.2019 № 319 на суму 114 327,23 грн. (оренда приміщень),

від 30.06.2019 № 327 на суму 8 880,50 грн. (охоронні послуги).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.5. Договору сторони погодили, що орендна плата та інші платежі, зазначені у пунктах 4.1., 4.3. цього Договору, перераховуються орендарем, незалежно від наслідків його господарської діяльності, щомісячно на розрахунковий рахунок орендодавця згідно виставленого орендодавцем рахунку, не пізніше десятого числа місяця, за який проводиться оплата.

Пунктом 4.4 Договору передбачений авансовий платіж у розмірі одномісячної орендної плати з урахуванням ПДВ, який мав бути сплачений у п`ятиденний термін із дня підписання договору та мав бути зарахований як орендна плата за останній місяць, що передує кінцевому терміну цього договору.

Позивач зазначає, що 22.01.2019 відповідачем було сплачено аванс в розмірі 7 292,08 грн. в рахунок часткового відшкодування комунальних послуг за Договором, а також відповідно до рахунку від 01.03.2019 № 132 у розмірі 9 265,47 грн., а всього: 16 557,55 грн.

Разом із тим, первинні документи (платіжні документи, банківські виписки), з яких вбачається сплата відповідачем авансового платежу, суду не подані. Вказані платежі у підписаному обома сторонами Акті звіряння взаємних розрахунків за 1 півріччя 2019 року (залучений до матеріал справи) не відображені.

Позивач визнає, що відповідач здійснив сплату авансу 16 557,55 грн. та часткову оплату за І півріччя 2019 року у сумі 248 088,23 грн., посилаючись на акт звіряння взаємних розрахунків між БЗМК ТОВ Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського та ТОВ БЗВК за період 1 півріччя 2019 року. Таким чином, за доводами позивача станом на 01.07.2020 за відповідачем обліковується заборгованість за Договором у загальному розмірі 491 092,88 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією від 03.02.2020 № 58/01/04, в якій повідомляв останнього про залишок неоплаченої заборгованості з орендної плати, відшкодування охоронних та комунальних послуг за березень, квітень та червень 2019 року, що становить 491 092,88 грн. з ПДВ. Відповідач зазначену претензію отримав 19.02.2020, проте обґрунтованої письмової відповіді або доказів задоволення вимог позивача матеріали справи не містять (належним чином засвідчені копії претензії та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0220605519652 долучені до матеріалів справи).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за договором оренди закон покладає на відповідача.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем за Договором відповідачем не надано.

У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Залученими до матеріалів справи первинними документами підтверджено наявність зобов`язання відповідача сплатити на користь позивача за договором №005/2018 оренди виробничого приміщення від 01.02.2018 за березень, квітень та червень 2019 суму 507 650,43 грн., строк виконання якого, виходячи з умов пункту 4.5 Договору, є таким, що настав.

Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак беручи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеними з відповідачем Договором, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов`язків щодо внесення орендної плати та інших передбачених договором платежів, суд дійшов висновку, що вимогу про стягнення з відповідача основного боргу слід задовольнити повністю у заявленому розмірі 491 092,88 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов`язання пеню в сумі 57 087,90 грн. (за період з 01.12.2019 по 30.05.2020) та 10 % річних від простроченої суми в розмірі 28 658,30 (за період з 01.12.2019 по 30.06.2020).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2. Договору сторони узгодили, що у разі порушення орендарем строків оплати орендної плати та інших платежів, передбачених п.п. 4.1., 4.3. Договору, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення та процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше умовами Договору не встановлено.

Відповідно до частини 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов`язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку прострочення).

З огляду на викладене, вірно визначений період нарахування пені становить:

за зобов`язаннями березня 2019 (акти №129, №145, №161) з 12.03.2019 (оскільки 10.03.2019 припадає на вихідний, відтак відповідно до частини 5 ст. 254 ЦК України кінцевий строк оплати є наступний за ним робочий день 11.03.2019, а з 12.03.2019 настало прострочення) по 12.09.2019;

за зобов`язаннями квітня 2019 (акти №186, №204, №220) з 11.04.2019 по 11.10.2019;

за зобов`язаннями червня 2019 в сумі 123 207,73 (акти №319, №327) в порядку пункту 6.13 Договору та частини 5 ст. 254 ЦК України с 19.06.2019 по 19.12.2019.

Позивач заявив до стягнення пеню за період з 01.12.2019 по 30.05.2020, суд, здійснює розрахунок пені, у межах заявленого періоду.

Вірно визначені періоди нарахування пені входять до заявленого періоду лише за дати з 01.12.2019 по 19.12.2019, відтак з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня, розрахована за забов`язаннями червня 2019 (в сумі 123207,73 грн.) з 01.12.2019 по 19.12.2019 в сумі 1893,69 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені належить до задоволення частково в сумі 1893,69 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до свого права, згідно вищенаведеної норми закону, сторони передбачили інший розмір процентів річних (10%) за згодою сторін у пункті 9.2 Договору оренди.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до розрахунку процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Перевіривши розрахунок 10% річних за заявлений позивачем період з 01.12.2019 по 30.06.2020, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних становлять 28 591,39 грн., а відтак вказану вимогу слід задовольнити частково у сумі 28 591,39 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов БЗМК ТОВ Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського частково, ухвалює рішення про стягнення з ТОВ БЗВК 491 092,88 грн. основного боргу, 1893,69 грн. пені та 10% річних в сумі 28 591,39 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позову суд відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 236, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського в особі Броварського заводу металоконструкцій товариства з обмеженою відповідальністю Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БЗВК (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 4, код ЄДРПОУ 41638471)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського (02660, м. Київ, вул. Шимановського, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 36861591) в особі Броварського заводу металоконструкцій товариства з обмеженою відповідальністю Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського (07462, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 4, код ЄДРПОУ 37396893)

491 092,88 грн. (чотириста дев`яносто одну тисячу дев`яносто дві гривні вісімдесят вісім копійок) основного боргу,

1893,69 грн. (одну тисячу вісімсот дев`яносто три гривні шістдесят дев`ять копійок) пені,

28 591,39 грн. (двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто одну гривню тридцять дев`ять копійок) 10% річних,

7 823,67 грн. (сім тисяч вісімсот двадцять три гривні шістдесят сім копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 18.11.2020.

Суддя О.В. Конюх