Рішення

від 10.11.2020 по справі 914/1864/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2020 Справа № 914/1864/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Волагро , м. Львів

до відповідача: Фермерського господарства Поляна , с. Поляна Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 209 620, 55 грн.

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі Банзула М.С.

Представники:

Від позивача: адвокат Чорненький В.І.

Від відповідача: не з`явився

Присутня: ОСОБА_1

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Волагро звернулося із позовною заявою до Фермерського господарства Поляна , про стягнення заборгованості в розмірі 209 620,55 грн, в т.ч 198 220,80 грн - основного боргу, 88 880,29 грн -пені, 2 123,02 грн - 7% річних та 396,44 грн інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.09.2020.

02.09.2020 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

03.09.2020 розгляд справи відкладався ухвалою суду на 21.09.2020.

В підготовче судове засідання 21.09.2020 сторони з`явились, представник відповідача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме підтвердження часткової сплати заборгованості.

Суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 20.10.2020.

20.10.2020 через службу діловодства господарського суду Львівської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи на підтвердження витрат на правову допомогу та заява про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 20.10.2020 оголошено перерву до 10.11.2020.

10.11.2020 представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав. Просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання 10.11.2020 не з`явився, однак від представника відповідача на електронну адресу господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його лікуванням. Проте, суд зазначає, що вказаний документ електронним цифровим підписом не підписано, а оригінал до суду не надходив.

Суд звертає увагу, що згідно п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, однак не забезпечив явки представника в судові засідання та не повідомив причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 вересня 2019 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 24-09/19 (далі - договір).

Згідно умов вказаного договору, позивач передає у власність товар, а відповідач зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1 договору, сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплатити товар у порядку встановленому специфікацією. Відповідно до п. 3 специфікації № 6 до договору, покупець оплачує товар в сумі 198 220, 80 грн на умовах відстрочення платежу протягом 240 днів з моменту передачі товару покупцеві.

Позивач зазначив, що на виконання вказаного договору ним було передано відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною - № 938 від 25.09.2019 на загальну суму 198 220,80 грн з терміном сплати до 22.05.2020 включно. Факт поставки товару за наведеною вище видатковою накладною підтверджується товарно-транспортною накладною № Р 938 від 25.09.2019.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку по оплаті за товар у повному обсязі, станом на 17.07.2020, заборгованість відповідача перед позивачем залишилась не погашеною у розмірі 198 220,80 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 100 000 грн, у зв`язку з чим позивачем заявою від 20.10.2020 зменшено позовні вимоги. Таким чином сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача в користь ТзОВ Волагро становить 98 220 грн.

Позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати товару за договором поставки №24-09/19 від 24.09.2020 нараховано пеню в сумі 8 880,29 грн, 7% річних в сумі 2 123,02 грн та інфляційні втрати в сумі 396,44 грн, які просить стягнути з відповідача.

Правова позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги ТОВ Волагро в частині стягнення основного боргу в сумі 198 220,80 грн, 396, 44 грн інфляційних нарахувань, 2 123,02 грн 7% річних та 8 880,29 грн пені визнав повністю.

Щодо заявлених в позовній заяві витрат на правову допомогу, відповідач зазначив, що такі не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не подано жодного доказу понесення ТОВ Волагро витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Також представник відповідача зазначив про часткове погашення боргу в сумі 100 000 грн за договором поставки мінеральних добрив №24-09/19 від 24 вересня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 279 від 18.09.2020.

У зв`язку з наведеним, сума боргу ФГ Поляна перед ТОВ Волагро за договором поставки зменшилась і становить 98 220,80 грн.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

24 вересня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волагро" та Фермерським господарством "Поляна" укладено договір поставки № 24-09/19.

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві товар, а покупець в порядку та на умовах, встановлених цим договором , зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Під товаром у цьому договорі розуміються мінеральні добрива та/або інша продукція, вироби, передбачені специфікацією (п. 1.2 договору).

Загальна вартість цього договору визначається сумою цін товарів, що поставляються на підставі окремих специфікацій, та не може складати більше 150 0000 грн (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 2 специфікації № 6 до договору, загальна вартість згідно з цією специфікацією становить 240 652,80 грн у тому числі ПДВ 40 108,80 грн.

Відповідно до п.3.3. договору, покупець зобов`язаний оплатити товар у порядку, встановленому специфікацією.

Відповідно до п. 3 специфікації № 6 до договору, покупець оплачує товар в сумі 198 220,80 грн - на умовах відстрочення платежу протягом 240 днів з моменту передачі товару покупцеві.

Відповідно до п. 4.1. договору, передача (поставка) товару здійснюється на умовах встановлених специфікацією.

Згідно п. 5 специфікації № 6 до договору, базові умови поставки є FCA: м. Львів, вул. Персенківка, 19 згідно ІНКОТЕРМС 2010, якщо інше не було обумовлено в рахунку-фактурі на окрему партію товару.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 938 від 25.09.2019 на загальну суму 198 220,80 грн з терміном сплати до 22.05.2020 включно. Факт поставки товару за наведеною вище видатковою накладною підтверджується товарно-транспортною накладною № P938 від 25.09.2019 року (в матеріалах справи).

Відповідно до п.4.12. договору, датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається дата підписання покупцем відповідної видаткової накладної.

Згідно п.5.3 договору, у випадку порушення зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством та договором. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За порушення строку оплати товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,08% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені згідно з цим пунктом здійснюється до моменту повної оплати товару ( п.5.7 договору).

У разі, якщо відповідною специфікацією передбачено поставка товару з відстроченням платежу і покупець прострочив оплату такого товару, на прострочену суму нараховуються проценти за користування чужими коштами в розмірі 7% річних від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (п. 5.8. договору).

У випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України ( п. 9.1. договору).

Однак, відповідач, всупереч умовам договору, не оплатив поставлений товар позивачу на загальну суму 198 220,80 грн.

Судом встановлено, що відповідач 18.09.2020 перерахував позивачу ТОВ Волагро кошти в сумі 100 000 грн, таким частково виконав зобов`язання за договором поставки № 24-09/19 від 24.09.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 279 від 18.09.2020 (в матеріалах справи).

За неналежне виконання зобов`язань за договором, позивач окрім основного боргу просить стягнути з відповідача 396,44 грн-суму інфляційних нарахувань, 2 123,02 грн- 7% річних, 8 880,29 грн- суму пені.

Оцінка суду.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано умов договору щодо оплати товару, чим було порушено право позивача. Відтак, останній вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості.

В процесі розгляду справи, відповідачем частково сплачено основну суму боргу в розмірі 100 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 279 від 18.09.2020.

Враховуючи вищенаведене, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 98 220,80 грн, що підтверджується наявними у справі матеріалами, визнана відповідачем та підлягає до задоволення.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Сторони в договорі погодили, що за порушення строку оплати товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,08% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.5.7 договору).

Нарахування пені згідно з цим пунктом здійснюється до моменту повної оплати товару.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно поданого позивачем розрахунку пені, позивачем за період 23.05.2020 - 17.07.2020, правомірно нараховано пеню в розмірі 8 880,29 грн, яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, сума нарахованих 7% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 23.05.2020 по 17.07.2020 на суму боргу 198 220,80 грн, відповідно до п.5.8 договору, підлягає стягненню з ФГ Поляна на користь ТзОВ Волагро у розмірі 2 123,02грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 396,44 грн за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати.

У позовній заяві позивач зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн та судовий збір у розмірі 3 144,31 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи міститься договір від 10.01.2020 про надання правової допомоги адвокатом Чорненьким В.І. - позивачу-Товариству з обмеженою відповідальністю Волагро , копія додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 01.11.2019, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.09.2012, копія акта наданих послуг (правової допомоги) від 30.09.2020, копія рахунка № 0920-05 від 30.09.2020, платіжне доручення № 502 від 16.10.2020.

Відповідно до п.1. договору від 10.01.2020 про надання правової допомоги, предметом договору є надання адвокатом, усіма законними методами та способами професійної правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Адвокат представляє інтереси клієнта при розгляді цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних, трудових, інших справ у всіх судових установах будь-якої юрисдикції ( в тому числі у Конституційному суді та Верховному суді); у відносинах з органами державної влади і органами місцевого самоврядування, адміністративними, правоохоронними, контролюючими, антимонопольними, профспілковими, реєстраційними органами нотаріату та іншими органами; будь-якими юридичними особами незалежно від їх організаційно-правової форми, форм власності, видів діяльності, фізичними особами (в тому числі підприємцями). Адвокат наділяється правом, має право звертатися від імені клієнта з будь-якими усними і письмовими заявами, підписувати і подавати від імені клієнта будь-які необхідні документи, отримувати вісі направлені клієнту документи, оплачувати витрати, а також здійснювати інші юридичні і фактичні дії необхідні для виконання доручення. При представництві інтересів клієнта у органах судової влади адвокат наділяється усіма правами і обов`язками наданими учаснику судового процесу, зокрема з правом підписання та подання позовних заяв, відзивів на позовні заяви, клопотань, скарг ( в тому числі апеляційних та або касаційних), заяв, листів, інших документів, правом знайомитись з матеріалами судових справ, правом засвідчення вірності копій документів, правом передачі справ в третейський суд, повної чи часткової відмови від позовних вимог, повного чи часткового визнання позову, зміни предмета позову, подання зустрічного позову, укладення мирової угоди, правом оскарження (в тому числі апеляційного та або касаційного) дій, бездіяльності, рішень, ухвал, постанов, інших документів вказаних вище органів та осіб, правом подачі виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей, одержання виконавчих написів, оскарження дій нотаріусів, а також вчинення інших необхідних юридичних дій (п.2 договору).

Відповідно до п.4. договору від 10.01.2020 про надання правової допомоги, сторони домовились, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар в розмірі та в строк погоджені ними.

Додатковою угодою до договору про надання правової допомоги від 10.01.2019 від 01.11.2019 сторони погодили, що оплата здійснюється на підставі рахунка, протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунка та підписання акта наданих послуг (правової допомоги).

Актом наданих послуг (правової допомоги) від 30.09.2020, підтверджується загальна вартість правової допомоги наданої адвокатом Чорненьким В.І. ТОВ Волагро , яка становить 9000 грн.

Факт оплати вищезазначених послуг адвоката підтверджується платіжним дорученням № 502 від 16.10.2020 на суму 9000 грн.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується й Верховний Суд у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та у Постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 1 644,31 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п.1 ст. 7 ЗУ Про судовий збір (зі змінами та доповненнями), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги те, що суд задоволив позовні вимоги в повному обсязі, відтак є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛАГРО про зменшення позовних вимог прийняти до розгляду.

2. Позов задоволити повністю.

3. Стягнути з Фермерського Господарства « Поляна» (81611, Львівська обл., Миколаївський район село Поляна, код ЄДРПОУ 22361847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛАГРО» (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Персенківка, 19 код ЄДРПОУ 38592097) 98 220,80 грн - основного боргу, 8 880,29 грн - пені, 2 123,02 грн - 7% річних, 396,44 грн - інфляційних втрат, 1 644,31грн - судового збору та 9000 грн - витрат на правову допомогу.

Рішення складено 17.11.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Н.В. Мороз