Рішення

від 09.11.2020 по справі 914/1294/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020 справа № 914/1294/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел - Естейт груп» , м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смак Україна» , м. Львів,

про стягнення заборгованості у розмірі 709 715, 71 грн

Суддя Манюк П.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Жидачівська Тетяна Михайлівна - адвокат;

від відповідача: не з`явився

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1294/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел - Естейт груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смак Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 709 715, 71 грн.

Ухвалою суду від 02.06.2020, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел - Естейт груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смак Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 709 715, 71 грн залишено без руху та надано позивачу строк, до 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, але не пізніше останнього дня карантину для надання до суду доказів сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відкрито провадження у справі № 914/1294/20 за правилами загального позовного провадження, оскільки позивачем було усунуто недоліки позовної заяви. Підготовче судове засідання призначено на 27.07.2020.

Хід розгляду справи описано у відповідних ухвалах суду. В підготовчих засіданнях були оголошені перерви.

Ухвалою суду від 19.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 02.11.2020.

В судовому засіданні 02.11.2020 було оголошено перерву до 09.11.2020.

В судове засідання, яке відбулося 09.11.2020, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.2020 не з`явився, причин неявки не повідомив, однак у раніше поданому відзиві на позовну заяву та в попередніх судових засіданнях позовні вимоги заперечив.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 09.11.2020 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел - Естейт груп» (надалі позивач, орендодавець) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смак Україна» (надалі відповідач, орендар) про стягнення 709 715, 71 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що між сторонами у справі 19.06.2019 було укладено договір оренди нежитлових приміщень № СБ/2 (надалі договір) відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю в належному для користування стані частину нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, площа Соборна, будинок 2а, а саме: частину приміщень першого поверху площею 40, 23 кв.м. та приміщення підвального поверху площею 35, 13 кв.м., всього загальною площею 75, 36 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. договору, в редакції викладеній в договорі про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 19.06.2019 № СБ/2, розмір місячної орендної плати за користування вказаним в розділі 1 даного договору приміщенням за один календарний місяць становить 131 940, 00 грн. (сто тридцять одна тисяча дев`ятсот сорок гривень 00 копійок), що еквівалентно 5 000,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору.

У відповідності до п. 3.3. договору, орендна плата здійснюється щомісячно, не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного місяця в безготівковій формі, шляхом банківського переказу з поточного рахунку орендаря на поточний рахунок орендодавця.

В порушення умов договору, відповідач не виконав свого обов`язку щодо сплати орендної плати за квітень 2020 року в розмірі 136 865, 00 грн та травень 2020 року в розмірі 82 665,01 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку по сплаті орендної плати за квітень та травень 2020 року у повному обсязі, позивачем 12.05.2020 в односторонньому порядку розірвано договір шляхом направлення листа відповідного змісту у порядку передбаченому п. 5.3.3 договору. 19.05.2020 орендарем згідно акту приймання-передачі (повернення з оренди) нежитлових приміщень було повернуто орендовані за договором приміщення орендодавцю.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за квітень, травень 2020 року, становить 219 530, 01 грн. та зі сплати комунальних платежів в розмірі 10 886, 36 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф в розмірі 477 454, 00 грн, нарахований на підставі п. 6.2 договору, інфляційні втрати в розмірі 1 094, 92 грн. та 3% річних в розмірі 7 850, 42 грн., нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що з 12 березня 2020 року на всій території України оголошено карантин у зв`язку з пандемією коронавірусу COVID-19. Виконуючи рішення від 16.03.2020 комісії техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій у м. Львові Про тимчасове припинення роботи закладів громадського харчування , з метою попередження розповсюдження захворюваності, спричиненої коронавірусом (COVID-19), директором ТзОВ Смак Україна Клюбою А.І. видано наказ від 26.03.2020 № 01/20 про тимчасове призупинення підприємницької діяльності товариства з 26.03.2020 року до закінчення строку дії карантину.

На адресу відповідача від позивача надійшла претензія від 08.05.2020 року, в якій позивач вказував, що станом на 08.05.2020 року відповідачем не здійснено оплати орендної плати за квітень 2020 року у повному обсязі. У свою чергу відповідач надав відповідь на претензію, в якій звернув увагу на той факт, що 17.03.2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 530-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID - 19) . Цим Законом Верховна Рада України визнала карантин форс - мажором.

За таких обставин, відповідачем призупинено здійснення діяльності із надання послуг кафе, а призупинення на час карантину у місті Львові діяльності закладів громадського харчування визнано форс-мажорними обставинами, що підтверджуються сертифікатом від 16.06.2020 № 4600-20-1025, виданим Львівською торгово- промисловою палатою.

Враховуючи наведене, на думку відповідача, визнання COVID - 19 форс-мажорними обставинами звільняє його від виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати та плати за комунальні послуги.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Згідно з ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що 19.06.2019 року між сторонами у справі укладено договір оренди нежитлових приміщень № СБ/2, відповідно до якого орендодавець передав орендарю в належному для користування стані частину нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, площа Соборна, будинок 2а, а саме: частину приміщень першого поверху площею 40, 23 кв.м. та приміщення підвального поверху площею 35,13 кв.м., загальною площею приміщень 75,36 кв.м.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Відповідно до п. 3.1 договору, в редакції викладеній в договорі про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 19.06.2019 № СБ/2, розмір місячної орендної плати за користування вказаним в розділі 1 даного договору приміщенням за один календарний місяць становить 131 940, 00 грн, що еквівалентно 5 000, 00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору.

Згідно п. 3.2. договору, вказаний в п. 3.1 цього договору розмір орендної плати визначено в гривнях у еквіваленті до доларів США, тому сторони погодили, що орендна плата за користування приміщенням підлягає сплаті орендарем орендодавцю в національній валюті України - гривнях згідно з курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату проведення платежу.

У відповідності до п. 3.3. договору, орендна плата здійснюється щомісячно, не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного місяця в безготівковій формі, шляхом банківського переказу з поточного рахунку орендаря на поточний рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.4. договору, орендна плата, вказана в п. 3.1. із відповідними підпунктами 3.1.1.-3.1.2 цього договору, не включає експлуатаційних витрат (комунальних послуг). Експлуатаційні витрати включають в себе послуги з електропостачання, газопостачання, вивезення ТПВ, водопостачання, водовідведення, опалення (теплопостачання); послуги з утримання прибудинкової території, телефонний зв`язок, інтернет, послуги охорони, плату за користування земельною ділянкою, на якій розташоване приміщення тощо. Згідно п.п. 3.4.2. п. 3.4. договору, сторони дійшли згоди, що оплата вищевказаних експлуатаційних витрат здійснюється на поточний рахунок орендодавця.

Пунктами 5.4. та 5.5. договору встановлено, що орендодавець має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку, попередньо повідомивши орендаря про розірвання договору за 2 (два) місяці до запланованої дати припинення договору. Повідомлення про розірвання (припинення) договору вважається врученим орендарю зі спливом 7 (семи) днів з дати відправлення відповідного листа поштою на адресу орендаря, що вказана в цьому договорі. В разі, коли орендодавець заявляє про односторонню відмову від зобов`язань за цим договором, орендар має звільнити та повернути орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі в порядку передбаченому п. 2.3. цього договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за квітень та травень 2020 року у повному обсязі, позивачем 12.05.2020 в односторонньому порядку розірвано договір шляхом направлення листа відповідного змісту у порядку передбаченому п. 5.3.3. договору.

19.05.2020 орендарем згідно акту приймання-передачі (повернення з оренди) нежитлових приміщень було повернуто орендовані за договором приміщення орендодавцю.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у нього перед позивачем існує заборгованість за квітень 2020 року в розмірі 136 865, 00 грн та за травень 2020 в розмірі 82 665, 01 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо посилань відповідача, що запровадження по всій території України карантину у зв`язку з поширенням COVID-19, визнано форс-мажорними обставинами, а відтак відповідач звільняється від сплати орендної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач (орендар) звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Вказані приписи створюють правові підстави, які дозволяють орендарям пов`язувати неможливість використання орендованих приміщень із введенням карантину. Разом з тим, наведені акти автоматично не призводять до звільнення від сплати орендної плати, а потребують доведення фактичних обставин, які унеможливлюють використання орендарем орендованого приміщення, як того вимагає ч.6 ст. 762 ЦК України.

Суд зауважує, що підставами для звільнення від зобов`язання платити орендну плату є об`єктивна безпосередня неможливість використовувати передане у найм майно за цільовим призначенням через обставини, за які орендар не відповідає. Тобто, орендар звільняється від сплати орендної плати, якщо він з підстав об`єктивної безпосередньої неможливості не міг реалізувати жодну правомочність орендаря майна, зокрема, правомочність бути допущеним до приміщення, знаходитися у ньому, зберігати у ньому речі. При цьому, якщо орендар може реалізувати хоча б одну з наведених правомочностей, то він не може бути звільнений від обов`язку сплачувати орендну плату.

Таким чином, наведена відповідачем обставина не є самостійною підставою для застосування норми ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки мета договору оренди приміщення полягає не лише в можливості використовувати його за цільовим призначенням.

Щодо позовних вимог про стягнення 477 454, 00 грн штрафу, передбаченого п. 6.2. договору, суд вказує на наступне.

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення орендарем виконання зобов`язань щодо оплати орендних платежів (орендної плати) більше ніж на 10 календарних днів, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати за користування приміщенням (визначеної у відповідності до п. 3.1. розділу 3. Орендна плата цього договору) за кожне таке прострочення. При цьому, у випадку прострочення орендарем виконання зобов`язань щодо оплати орендних платежів (орендної плати) більш як на один місяць, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі трьох місячних орендних плат за користування приміщенням (визначеної у відповідності до п. 3.1. розділу 3. Орендна плата цього договору) за кожне таке прострочення.

Згідно з п. 8.1 договору оренди, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) умов цього договору у випадку, якщо таке невиконання є наслідком настання обставин форс - мажору (обставин непереборної сили), що обґрунтовано не залежать від сторін і унеможливлюють виконання сторонами відповідних умов цього договору. Під непереборною силою у цьому договорі розуміються події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити, та не можна, при всій турботливості та обачності, відвернути (уникнути), включаючи зокрема, масові епідемії (п. 8.2. договору).

Стаття 14-1 Закону України »Про торгово-промислові палати в Україні» , в редакції зі змінами внесеними Законом України від 17.03.2020 р. № 530-IX визначає, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема, введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України,.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , прийнятою відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» , з 12 березня установлено на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 з 17.03.2020 року заборонена робота торговельно-розважальних центрів, закладів громадського харчування, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення.

Відповідачем долучено до матеріалів справи сертифікат від 16.06.2020 № 4600-20-1025, виданий Львівською торгово-промисловою палатою, яким підтверджено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - карантин, які унеможливили виконання у термін з 16.03.2020 по 22.06.2020 зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень від 16.06.2019 № СБ/2, що укладений між сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що запровадження карантину є форс-мажорною обставиною, що звільняє орендаря від сплати штрафу або від інших передбачених договором оренди штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати, та є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій, однак не звільняє від обов`язку щодо сплати самої орендної плати та інших платежів.

Крім цього, у п. 8.5 договору, сторонами погоджено, що у випадку виникнення форс мажорних обставин сторони здійснюють взаємні розрахунки щодо виконаної частини цього договору, тобто орендар повинен сплатити орендну плату за весь період володіння орендованим майном.

На підставі наведених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та витрат по оплаті комунальних платежів за період існування орендних відносин на загальну суму 230 416, 37 грн.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 094, 92 грн та 3% річних в розмірі 750, 42 грн. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивачем вони розраховані відповідно до приписів законодавства та наявної заборгованості у період їх нарахування, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні в розмірі 1 094, 92 грн та 3% річних в розмірі 750, 42 грн.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі зазначених вище обставин, суд, виходячи із того, що відповідно до статті 3 ГПК України, загальними засадами цивільного законодавства визначені справедливість, добросовісність та розумність, а на час розгляду справи триває пандемія коронавірусу, що негативно впливає на господарську діяльність як позивача так і відповідача, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки до закінчення судових дебатів у справі представником позивача зроблено відповідну заяву, суд встановлює відповідачу п`ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смак України (79008, м. Львів, пл. Соборна, 2А, код ЄДРПОУ 42790272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ріел - Естейт Груп (79031, м. Львів, вул. Скорини, 32/77, код ЄДРПОУ 40746462) суму в розмірі 235 746, 06 грн, з яких:

- 219 530, 01 грн основного боргу;

- 10 886, 36 грн - заборгованість з оплати комунальних послуг;

- 1 094, 92 грн - інфляційних втрат;

- 750, 42 грн - 3% річних;

- 3 484, 35 грн судового збору;

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Встановити позивачу п`ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 18 листопада 2020 року.

Суддя П.Т. Манюк