Рішення

від 05.11.2020 по справі 916/2041/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2041/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Сулімі Г.В.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства «ТК Морган групп» (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 2-г, код ЄДРПОУ 34376607) до Чорноморської міської ради Одеської області (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 33, код ЄДРПОУ 25932851)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перлина 1-В» (68000, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 42852375

про визнання Договору оренди землі від 13.03.2018 № 23 припиненим

Представники:

Від позивача - Єрмаков Т.М. (керівник);

Від відповідача - не з`явився;

Від третьої особи - Чулаков В.Т. (керівник).

Суть спору:

Приватне підприємство «ТК Морган групп» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Чорноморської міської ради Одеської області (далі - Відповідач) про визнання припиненим Договору оренди землі від 13.03.2018 № 23 (в останній редакції), що був укладений між Чорноморською міською радою Одеської області та Приватним підприємством «ТК Морган групп» для надання у строкове платне користування земельної ділянки площею 0,0375 га несільськогосподарського призначення із земель житлової та громадської забудови (кадастровий № 5110800000:02:011:0034), що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня 1-В (колишня адреса: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 3).

Ухвалою суду від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перлина 1-В та призначено підготовче засідання на 07.09.2020.

Протокольною ухвалою від 07.09.2020 відкладено підготовче засідання на 28.09.2020.

Протокольною ухвалою від 28.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 13.10.2020.

Протокольною ухвалою від 13.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2020.

Протокольною ухвалою від 20.10.2020 відкладено судове засідання на 05.11.2020.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 190, 328, 331, 369, 377, 392, 651 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського кодексу України, статті 116 141 Земельного кодексу України, статті 13, 19, 31 Закону України Про оренду землі , Закон України Про інвестиційну діяльність , Закон України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , обґрунтовані тим, що Договір оренди землі від 13.03.2018 № 23 укладений між Чорноморською міською радою Одеської області та Приватним підприємством "ТК Морган групп" припинив свою дію на підставі: переходу переходу права власності на спортивно-оздоровчий центр з апартаментами сімейного типу іншою особою (особами), а також спливу строку дії договору.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про місце, дату та час повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 30.10.2020 № 47851/20.

На адресу суду 31.08.2020 надійшов відзив від 28.08.2020 (вх. № 22700/20) в якому Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви ПП ТК Морган груп до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання припиненим Договору оренди землі віл 13.03.2018 № 23.

Відповідач у відзиві від 28.08.2020 (вх. № 22700/20) зазначає, що ПП ТК Морган груп до позовної заяви не надано документи, які підтверджують перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 5110800000:02:011:0034), що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 1-В. А відтак, на думку Відповідача, було правомірно відмовлено у розірванні договору оренди земельної ділянки. Крім того, Відповідач зазначає, що Позивачем не надано докази переведення нежитлових приміщень спортивно-оздоровчого центру з апартаментами сімейного типу у житлові.

23.09.2020 на адресу суду надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву від 22.09.2020 (вх. № 25222/20) в якій ПП ТК Морган груп зазначає, що твердження Відповідача про відсутність доказів на підтвердження наявності права власності інвесторів на нерухоме майно не відповідає дійсності, оскільки 28.02.2019 було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перлина 1-В , що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, наявної в матеріалах справи. Щодо типу нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці Позивач зазначає, що процедура проведення нежитлових приміщень спортивно-оздоровчого центру з апартаментами сімейного типу у житлові приміщення відбувалася безпосередньо інвесторами, без участі Позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та третьої особи, суд

в с т а н о в и в:

13.03.2018 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір оренди землі № 23 (далі - Договір від 13.03.2018).

Відповідно до пункту 1.1 Договору від 13.03.2018 орендодавець (Відповідач) на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 22.12.2017 № 282/77-VII Про поновлення договору оренди землі площею 0,0375 га Приватному підприємству ТК Морган груп за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 3 надав, а орендар (Позивач) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0375 га несільськогосподарського призначення, із земель житлової та громадської забудови (кадастровий номер 5110800000:02:011:0034), що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 1-В (колишня адреса: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 3), згідно рішення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 26.01.2017 за № 17, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно із пунктами 2.1, 2.2 Договору від 13.03.2018 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0375 га: всього земельних угідь 0,0375 га, в тому числі землі громадського призначення - 0,0375 га. На земельній ділянці не має об`єктів нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності Територія обладнана водопроводом, каналізацією, електропостачанням, газопостачанням проїзд до земельної ділянки заасфальтовано.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На виконання умов договору Відповідач передав, а Позивач прийняв земельну ділянку площею 0,0375 га, надану на підставі рішення сесії Чорноморської міської ради Одеської області від 22.12.2017 № 282/77-VII, для розташування спортивно-оздоровчого центру в оренду строком на 1 рік, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 1-В (колишня адреса: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 3) межі якої встановлені в натурі, згідно доданої схеми.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-ХІV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Згідно із статтею 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-ХІV договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору від 13.03.2018 земельна ділянка площею 0,0375 га надається у користування орендарю строком на 1 (один) рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже строк дії Договору від 13.03.2018 закінчився 13.03.2019. При цьому, Відповідачем не надано доказів на підтвердження поновлення дії Договору від 13.03.2018, зокрема, на підставі додаткових угод. Крім того, слід зазначити, що умови Договору від 13.03.2018 не містять норм автоматичної пролонгації дії договору.

Звертаючись з вимогою про визнання Договору від 13.03.2018 припиненим, Позивач просить встановити факт припинення вже припиненого сторонами договору.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи зміст вказаних норм, суд зазначає, що вимога про визнання договору припиненим не є способом захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Крім того, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звертаючись з вимогою про визнання Договору від 13.03.2018 припиненим, Позивач реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, що унеможливлює задоволення таких позовних вимог, адже зазначена позовна вимога є вимогою про встановлення факту та не направлена на захист права (законного інтересу) позивача, а відтак не може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.07.2019 № 907/804/17.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, сума судового збору покладається на Позивача.

Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 256, частиною першою статті 257, частиною першою статті 258, частиною першою статті 261, статтею 264, частиною першою статті 509, статтею 629, частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 13, частиною першою статті 19, частиною першою статті 31 Закону України "Про оренду землі" статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через господарський суд Одеської області відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 16 листопада 2020 р.

Суддя Ю.А. Шаратов