Рішення

від 16.11.2020 по справі 922/3301/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3301/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції до Житлово-будівельного кооперативу "Енергобудівельник-1" про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Чебаненко В.Л.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції та просить стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Енергобудівельник-1" 361961,59 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 15/27011 від 01.08.2019 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення . Борг виник за період з грудня 2019 по серпень 2020, про що свідчать підписані сторонами відповідні акти здачі-прийому послуг та акт звірки взаємних розрахунків.

15.10.20 господарський суд ухвалою відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначивши справу на 27.10.20 на 10 годину. ( а.с.45-46).

23.10.20 Житлово-будівельний кооператив "Енергобудівельник-1" надав відзив на позов, в якому визнає суму заборгованості вказану в позовній заяві, разом з тим, відповідач повідомляє суд про те, що у вересні та жовтні 2020 ним було частково сплачено заборгованість на суму 56122,64 грн., таким чим сума боргу зменшилась до 305.838,95 грн. Також, Житлово-будівельним кооперативом "Енергобудівельник-1" заявлені клопотання щодо відстрочення виконання рішення суду та про відмову в стягненні нарахованої пені, інфляції та 3% річних, оскільки ЖБК ""Енергобудівельник-1" є неприбутковою організацією.

27.10.20 судом було прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.11.20 на 9,30 год., якою суд зобов*язав відповідача надати документальне обгрунтування конкретних обставин справи , щодо ускладнення виконання рішення суду або роблять його неможливим виконання.

06.11.20 відповідачем направлений пояснення, яким останній повідомляє суд про сплату ще 20000,00 грн., таким чином заборгованість зменшилась до 285838,95 грн.

Враховуючи те, що норми ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

З метою упорядкування правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, та створення правового поля для визначення виконавця житлово-комунальних послуг наказом Держжитлокомунгоспу від 25.04.2005р. №60 затверджено Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, який зареєстровано у Мін`юсті 19.05.2005р. за № 541/10821.

Відповідно до цього Порядку виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов`язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» .

01.08.2019 року між Публічним акціонерним товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (позивач) та Житлово-будівельним кооперативом «Енергобудівельник - 1» було укладено договір № 15/270/1 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , відповідно до умов якого позивач зобов*язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов*язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 9 договору, сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). У разі застосування авансової системи оплати послуг платежі вносяться за 1 місяць у розмірі 100 % гривень.

Згідно з п. 10 договору, послуги оплачуються у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на р/р Виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором та поставляв відповідачу теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийому послуг

№ 2761 від 31.12.19 на суму 86122,64 грн. ( а.с.16) ;

№ 067 від 31.01.20 на суму 127050,47 грн. ( а.с.17) ;

№ 356 від 29.02.20 на суму 102044,34 грн. ( а.с.18) ;

№ 656 від 31.03.20 на суму 89920,03 грн. ( а.с.19 ) ;

№ 1234 від 31.05.20 на суму 7986,68 грн. ( а.с.20) ;

№ 1375 від 30.06.20 на суму 9237,50 грн. ( а.с.21) ;

№ 1575 від 31.07.20 на суму 7251,37 грн. ( а. с. 22) ;

№ 1713 від 31.08.20 на суму 9572,74 грн. ( а. с. 23) ;

Відповідач в свою чергу порушив умови, укладеного між сторонами договору та не в повному обсязі сплачував надані позивачем послуги, у зв`язку з чим станом на заборгованість відповідача склала 361961,59 грн.

24.07.2016 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 25/775 про сплату заборгованості.

Проте, як зазначає позивач станом на подачу позовної заяви, заборгованість в сумі 361961,59 грн. відповідачем не сплачена, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Разом з тим, відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 76122,64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується позивачем. Заборгованість в розмірі 26122,64 грн була сплачена до звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що частину заборгованості в розмірі 26122,64 грн. відповідачем було сплачено до подачі позову, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи ( № 89 від 30.09.2020 року на суму 20122,64 грн., № 90 від 30.09.2020 року на суму 6000,00 грн.) , частину заборгованості у розмірі 30000,00 грн. та 20000,00 грн. сплачено після подачі позовної заяви, що підтверджується платіжним дорученням № 94 від 21.10.20 та 98 від 30.10.20.

З аналізу наведеної норми ст.1 ГПК України вбачається, що до суду звертається особа за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів .

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що відповідачем заборгованість в сумі 26122,64 грн. було сплачено до подачі позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки право позивача на звернення до суду в цій частині не було порушено.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 50000,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи відповідачем було сплачено суму заборгованості в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 98 від 30.10.2020 року на суму 20000,00 грн. та платіжним дорученням № 94 від 21.10.2020 року на суму 30000,00 грн.

Відповідно до п.1. ч.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу суд закриває провадження у справі, якщо, відсутній предмет спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку на підставі п.1. ч.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у справі № 922/3301/20 в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 500000,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо заяви Житлово-будівельного кооперативу «Енергобудівельник - 1» про відстрочку виконання рішення суду мотивована тим, що через скрутне фінансове становище, яке виникло через дію об`єктивних та незалежних від нього причин, відповідач по справі не змозі виконати прийняте у даній справі рішення суду. Разом з тим, відповідач посилається на не сплату заборгованості мешканців .

Згідно з ч.1-4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. 4. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім*ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, для застосування передбачених ст. 331 ГПК України заходів, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Розглянувши заяву про надання відстрочки виконання рішення , господарський суд встановив, що в обгрунтування заяви про відстрочку виконання рішення, боржник посилається на важкий фінансовий стан з огляду не сплату мешканцями будинків комунальних послуг які входять до Житлово-будівельного кооперативу " Енергобудівельник-1" за надані послуги з опалення, постачання холодної та гарячої води ( водопостачання) та водовідведення.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Боржником не додано до заяви належних доказів того, що він матиме можливість виконати рішення взагалі. Не додано доказів (проведену роботу) щодо стягнення заборгованості з мешканців . Судом враховується, що відповідач не може зробити це самовільно на власний розсуд, тільки через суд. На практиці більш дієвим механізмом і простим методом спонукання споживача оплачувати послуги є відключення його оселі від мереж. Проте з попередженням, та з повним відключенням законом заборонено без рішення суду.

Норми чинного законодавства передбачають можливість обмежити мешканців у наданні комунальних послуг, але з обов`язковим направленням письмового попередження.

Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу проведення певних заходів щодо стягнення заборгованості за весь спірний період з грудня 2019 по серпень 2020 року.

Боржник є самостійним господарюючим суб`єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, тому грошові зобов`язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.

Отже, у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Оскільки як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, тому несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Таким чином, незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення.

Заява Житлово-будівельного кооперативу "Енергобудівельник-1" не підтверджена належними та допустимими доказами. Заявник не скористався своїм процесуальним правом та не надав жодного і доказу, який би свідчив про реальну можливість погашення заборгованості в разі надання йому відстрочки. На підтвердження намірів погашення боргу відповідачем було надано докази часткової оплати до подачі позовної заяви та після.

Боржником не подано доказів того, що результати господарської діяльності будуть позитивними, та що відстрочення наявної у нього заборгованості забезпечить виконання рішення суду і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення. Важливою обставиною є те, що Боржник не вживає жодних заходів щодо погашення заборгованості перед Стягувачем.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що підстави для відстрочки виконання рішення суду у даній справі, наведені заявником, не є тими виключними обставинами у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про необхідність відстрочки виконання судового рішення.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ Про судовий збір та ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

16.11.2020 р. позивачем було подано повідомлення (вх. 26647), в якому позивач зазначає, що відповідач визнав позов, а тому є підстави для стягнення з відповідача 50% сплаченого позивачем судового збору, а інші 50% підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету.

Суму заборгованості відповідачем було визнано у відзиві (а.с. 49), який було подано до першого судового засідання з розгляду справи по суті.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне покласти на відповідача 2143,79 грн. витрат зі сплати судового збору та повернути позивачу 2143,79 грн. з державного бюджету в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 231, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

В частині стягнення 50000,00 грн. закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч.2 ст.231 ГПК України.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Енергобудівельник - 1" (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, вул. Будівельна, 11, код ЄДРПОУ 23141766) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247) 285838,95 грн. основного боргу та 2143,79 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відмовити у задоволені позовних вимог на суму 26122,64 грн.

Повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору (2143,79 грн).

Видати наказ та ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "18" листопада 2020 р.

Суддя Л.С. Лаврова