Рішення

від 17.11.2020 по справі 140/9305/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/9305/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю НВП Еко-Технологія про накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Черкаській області) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю НВП Еко-Технологія (далі - відповідач, ТзОВ НВП Еко-Технологія ) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 101320,02 грн. Контролюючим органом надіслано на адресу відповідача податкову вимогу, проте податковий борг не сплачено. 18.05.2016 контролюючим органом прийнято рішення про опис майна в податкову заставу та складено акт опису майна, відповідно до якого у податкову заставу взято майно, на яке платник податків набуде право власності в майбутньому. У зв`язку з тим, що балансова вартість майна боржника, яке перебуває у податковій заставі, становить 0 (нуль) гривень, при цьому інше майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки на нього накладений арешт і межах виконавчих проваджень, тому позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності платника податку.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.40).

Відповідач відзив на позов не подав, хоча копію ухвали від 03.08.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у адміністративній справі отримав 18.08.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.43).

Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак справу вирішено на підставі наявних у ній матеріалів.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ НВП Еко-Технологія зареєстроване як юридична особа 21.02.1996, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.4-6).

За відповідачем обліковується заборгованість, яка виникла перед бюджетом з орендної плати з юридичних осіб у зв`язку із несплатою грошового зобов`язанні відповідно до податкового повідомлення-рішення від 24.12.2014 №0000852200 в сумі 101320,22 грн, яке прийняте на підставі акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати орендної сплати за землю юридичних осіб за період 01.11.2011 по 31.10.2014 ТзОВ НВП Еко-Технологія від 03.12.2014 №135/23-24-22-009 (а.с.9-11, 12).

18.05.2016 головою з реорганізації Христинівської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу та складено акт опису майна від 18.05.2016 №18/23-24-25, відповідно до якого майно у платника податків відсутнє (а.с.16-17).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 у справі №803/999/16, що набрала законної сили, стягнуто з рахунків ТзОВ НВП Еко-Технологія на користь держави суму податкового боргу в розмірі 101320,02 грн.

30.01.2019, 11.06.2019, 27.02.2020 та 28.04.2020 позивачем були виставлені до установ банку відповідача інкасові доручення №№320, 323, 646, 1303 та 377 (а.с.23-27), які повернуті без виконання у зв`язку з арештом коштів боржника за іншим виконавчим документом та відсутністю інших коштів для забезпечення виконання інкасових доручень.

Як слідує з матеріалів справи, станом на 19.05.2020 за ТзОВ НВП Еко-Технологія обліковується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб в сумі 101320,02 грн, що підтверджується розрахунком суми боргу та відомостями з інтегрованої картки платника (а.с.14, 20).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.156 п. 14.1. статті 14 ПК України визначає податкове зобов`язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, та не погашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як встановлено судом, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 101320,02 грн з орендної плати з юридичних осіб.

Зі змісту положень ПК України вбачається, що способом забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом, є податкова застава (п.п.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

З системного аналізу наведених норм слідує, що з моменту виникнення у платника податків податкового боргу виникає податкова застава, як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання, не сплаченого у встановлений строк. При цьому контролюючий орган з метою встановити наявне у платника податків майно, на яке поширюється право податкової застави, складає опис такого майна.

Контролюючим органом на виконання заходів стягнення податкового боргу вчинені всі дії на встановлення наявності у відповідача майна.

Так, позивачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 18.05.2016 №2331/23-24-25 та складено акт від 18.05.2016 №18/23-24-25 опису майна (а.с.16-17).

Відповідно до акта від 18.05.2016 №18/23-24-25 майно у відповідача відсутнє, право податкової застави поширюється на інше майно, яке платник податків набуде у майбутньому до погашення податкового боргу у повному обсязі.

На підтвердження відсутності у відповідача майна та недостатності його вартості для погашення суми податкового боргу позивач надав до матеріалів справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ТзОВ НВП Еко-Технологія про відсутність відомостей про зареєстроване за товариством нерухоме майно. При цьому вказано, що на усе нерухоме майно ТзОВ НВП Еко-Технологія накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження органом державної виконавчої служби у межах виконавчого провадження (постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №2840407 від 09.09.2011).

Крім того, у зв`язку з арештом коштів на банківських рахунках відповідача за іншим виконавчим документом також були повернуті без виконання виставлені контролюючим інкасові доручення.

Отже, наявні у справі письмові докази свідчать про те, що у відповідача відсутнє майно, на яке поширюється податкова застава та яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Вирішуючи питання наявності в даному випадку законодавчих підстав для накладення арешту на кошти на інші цінності відповідача, суд враховує наступне.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Отже, ПК України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Враховуючи наведене, за умови відсутності/недостатності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно з положенням підпункту 20.1.33, пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Аналогічна позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а, від 30.04.2020 у справі №813/3003/14, від 14.05.2020 у справі №820/5660/16.

Таким чином підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Необхідно зазначити, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №826/8691/16 та від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а.

Таким чином, оскільки у відповідача наявний податковий борг та відсутнє майно для погашення податкового боргу, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, з огляду на що позовні вимоги контролюючого органу слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Еко-Технологія (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кафедральна, будинок 10), що знаходяться на відкритих рахунках у банках на суму 101320 (сто одна тисяча триста двадцять) грн 02 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій