Рішення

від 08.09.2020 по справі 160/7289/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Справа № 160/7289/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу №160/7289/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ-ТЕКС (вул. Героїв Сталінграда, буд. 6, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 40045974) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю ІМ-ТЕКС (далі - ТОВ ІМ-ТЕКС , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110160/2020/800002/1 від 03.03.2020 р.

Позовні вимоги ТОВ ІМ-ТЕКС обґрунтовані протиправністю оскарженого рішення. Так, позивач зазначив, що у наданій до Дніпровської митниці Держмитслужби ЕМД №UA110160/2020/002186 заявлені усі складові митної вартості, а саме: сплата за морське перевезення за межами території України та експедиторська винагорода у загальному розмірі 70771, 00 грн. Разом з тим, незважаючи на факт надання до митного органу усіх наявних документів, відповідач виніс оскаржене рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів). Позивач стверджує, що усі надані декларантом під час митного оформлення товару документи є автентичними та підтверджують числові значення складових митної вартості. Окрім того, позивач наголосив, що під час митного оформлення товару до митниці були надані усі необхідні та передбачені Митним кодексом України документи для числового обрахунку митної вартості. Позивач наголосив, що при винесенні оскарженого рішення, як підстави коригування митної вартості придбаного ТОВ ІМ-ТЕКС товару в бік збільшення, митний орган використовував метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Позивач зауважує, що порівняльна декларація №UA807200/2019/800310 від 12.12.2019 не відповідає законодавчо встановленим вимогам, оскільки ця декларація оформлена на п`ять найменувань різного товару, має іншого виробника, а товар на її підставі ввозився в іншій кількості, ніж оцінюваний. Позивач вважає, що митний орган не довів те, що декларантом проведений невірний розрахунок митної вартості, або те, що подані документи не містять відомості на підтвердження числових значень митної вартості чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, не встановлена наявність обмежень щодо застосування першого методу, які передбачені ст. 58 МКУ; у митниці відсутня документально підтверджена офіційна інформація інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 р. відкрито провадежння у справі №160/7289/20 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження на 18 серпня 2020 року.

03 серпня 2020 р. до суду надійшов від представника Дніпровської митниці Держмитслужби відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог. Відповідач зазначив, що під час митного оформлення придбаного позивачем товару у митного органу виник сумнів у заявлених декларантом відомостях, з огляду на виявлені розбіжності та неточності у поданих до митного органу документах. Так, відповідач зазначив, що з огляду на умови поставки товару (а саме: FOB (Free on board) до митної вартості відповідного товару мали бути включені витрати на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення такого товару на митну територію України, витрати на страхування товару, однак витрати на страхування товару декларантом не були заявлені та включені до складових митної вартості товару, як і витрати на транспортування товару. Відповідач зазначив про наявність у заявці №16 відомостей щодо про ТЕО та експедиторську винагороду, однак такі витрати не включені до митної вартості товару. При цьому, відповідач посилався на розбіжності щодо особи перевізника згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування та поданої до митниці CMR. При цьому, як стверджує відповідач, платіжне доручення від 13.03.2020 р. не може підтвердити оплату стосовно саме означеної поставки, оскільки в останньому міститься лише посилання на контракт, який укладено на всі поставки, у зв`язку з чим неможливо встановити, за який конкретно товар проведено оплату. Також, під час аналізу платіжного документу відповідач виявив розбіжність банківських реквізитів продавця в п.16 контракту та у платіжному дорученні, що, на думку митного органу, ставить під сумнів заявлені відомості та позбавляє можливості упевнитися в достовірності таких даних. Відповідач вважає, що при складанні висновку експертом не було враховано ексклюзивність цін продавця, а відсутність дійсних цін на товар у висновку експерта унеможливлює перевірку розрахунку. Відповідач зауважив, що критично ставиться до наданих представником позивача документів та вважає їх недопустимими доказами у справі.

17 серпня 2020 р. представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що на виконання вимог Митного кодексу України разом із ЕМД ІМ 40 ДЕ №UА110160/2020/002186 були надані наступні документи: договір транспортно-експедиційного обслуговування №011/2 від 20.07.2017 р., заявка № 16 на транспортування та експедирування вантажів від 03.01.2020 р., рахунок за надання транспортних послуг №624 від 24.02.2020 р., банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №1302 від 24.02.2020 р. Позивач зазначив, що вказана вище заявка містить відомості про вартість послуг експедирування вантажу в контейнері, що також зазначено в коносаменті. Окрім того, до митного органу додатково була подана декларація митної вартості, у відповідності до якої загальні витрати на транспортування до пп Одеський морський порт склали 70 771, 00 грн. Наведене свідчить про те, що до митної вартості придбаного товару були включені послуги експедитора за межами митної території України в розмірі 600 грн., що на думку позивача, спростовує доводи відповідача про не включення таких витрат до митної вартості. Умови поставки FОВ Інкотермс 2010 (вільно на борту) означають, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження. Позивач наголосив, що заявка №16 на транспортування та експедирування вантажів від 03.01.2020 р. надана під час митного оформлення та не містить інформації про страхування вантажу експедитором. Так само, як і рахунок за надання транспортних послуг №624 від 24.02.2020 р., який був виданий на підставі цієї заявки за морське перевезення за межами державного кордону України контейнером за коносаментом. При цьому, як наголосив позивач за умовами контракту товар обов`язковому страхуванню не підлягав. Щодо тверджень митного органу про наявність розбіжностей у реквізитах продавця у платіжному дорученні на товар з п. 16 Контракту (зокрема, різні рахунки банківських установ), позивач вважає такі доводи необґрунтованими. Також, позивач звернув увагу суду на те, що в якості додаткового документа для підтвердження заявленої митної вартості під час митного оформлення позивачем був наданий експертний висновок Дніпропетровської ТПП №ГО-601 від 28.02.2020 щодо аналізу вартості товару трикотажна тканина зі 100% поліестру БТУ, щільністю 140+/-5% г/м 2 , завширшки 220 см за контрактом № 2910 від 10.12.2019 та інвойсом № ТУ 191106 від 16.01.2020 р.

27 серпня 2020 р. до суду надійшли від представника відповідача заперечення проти відповіді на відзив, в яких останній зазначив, що у графі 33 спірного рішення зазначені усі обставини, які стали підставою для проведеного коригування вартості придбаного позивачем товару, а також вказано перелік документів, які додатково були витребувані у декларанта при проведенні митних консультацій для необхідності усунення неповноти заявлених відомостей. З огляду на викладене, відповідач вважає, що інспектором було дотримано вимоги ч. 5 ст. 54 та ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. Відповідач зауважив, що додаткові документи щодо оплати товару не спростовують розбіжностей у банківських реквізитах, вказаних у п. 16 Контракту №2910 і платіжному дорученні. Відповідач звернув увагу на те, що у платіжному дорученні від 13.03.2020 разом із посиланням на контракт міститься й номер судна, однак у наданому до митного оформлення платіжному дорученні посилання на номер судна відсутнє. Крім того, митний орган зауважив, що до митної вартості придбаного товару не включено додаткові витрати на перевезення вантажів та експедиторська допомога. За відсутності у митного органу інформації на ідентичні чи подібні ТЗ, декларант наділений правом згідно Митного кодексу України надавати за наявності такі відомості.

У судове засідання, призначене на 08 вересня 2020 р., представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені судом, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Від представника позивача надійшло клопотання від 07 вересня 2020 р. про здійснення розгляду справи без участі представника ТОВ ІМ-ТЕКС у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ІМ-ТЕКС (код ЄДРПОУ 40045974) зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності - юридичну особу від 02.10.2015 р.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності підприємства (за КВЕД) є оптова торгівля текстильними товарами (код КВЕД 46.41).

10.12.2019 р. між ТОВ ІМ-ТЕКС та фірмою TAI YUAN TRAIDING CO.,LTD, укладенbq контракт №2910 на поставку товару в асортименті, кількості та за ціною, вказаних в інвойсах на кожну поставку, які є невід`ємною частиною контракту (далі - контракт).

З метою митного оформлення товару 02.03.2020 декларантом імпортера ТОК ВЕД Консалт на підставі Договору доручення №198-ТП від 03.11.2015 р. до відділу митного оформлення №2 митного поста Дніпро-аеропорт Дніпровської митниці Держмитслужби подана електронна митна декларація (далі - ЕМД) ІМ 40 ДЕ №UA110160/2020/002186 на товар текстильний матеріал . Поставка товару здійснювалась відповідно до контракту з виробником №2910 від 10.12.2019 р. на умовах FOB (Інкотермс в редакції 2010 р.) CN Shekou.

Митна вартість товару декларантом визначена за основним методом з додаванням транспортних витрат відповідно до умов поставки.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем було надано наступні документи:

-контракт №2910 від 10.12.2019 р.;

-додаток до Контракту від 12.12.2019 р.;

-інвойс №TY191106 від 16.01.2020 р.;

-коносамент №SZNLEG2001133 від 19.01.2020 р.;

-договір транспортно-експедиційного обслуговування №011/2 від 20.07.2017 р.;

-рахунок за надання транспортних послуг №624 від 24.01.2020 р.;

-банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №1302 від 24.02.2020 р.;

-прайс-лист виробника від 12.12.2019 р.;

-висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №ГО-601 від 28.02.2020 р.;

-калькуляція виробника товару від 16.01.2020 р.;

-комерційна пропозиція виробника від 12.12.2019 р.;

-митна декларація країни відправлення від 16.01.2020 р.;

-додаткова угода №1 від 20.01.2020 до договору купівлі-продажу №99-17 від 01.07.2017 р з кінцевим покупцем.

За запитом інспектора 03.03.2020 р. позивачем були надані додаткові документи з переліку ч.ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України.

У відповідь на отримані документи митний орган надав консультацію за допомогою засобів електронного зв`язку. За результатами перевірки наданих документів та відомостей, доданих до вантажної митної декларації Дніпровською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA110160/2020/800002/1 за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) від 03.03.2020 р.

Придбаний позивачем товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання для подальшого підтвердження заявленої декларантом митної вартості за ЕМД ІМ 40 ДЕ №UA1101600/2020/002308 від 04.03.2020 р., в якій визначено ціну товару відповідно до прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Загальна різниця у сплаті митних платежів між митною вартістю визначеною декларантом та митною вартістю визначеною митницею склала 74697,42 грн.

14.05.2020 р. до Дніпропетровської митниці Держмитслужби, в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, ТОВ ІМ-ТЕКС була подана заява за №1 із додатковими документами для перегляду рішення про коригування митної вартості.

Листом за вих. №75-08-03-1/15/13/4544 від 20.05.2020 р. Дніпровська митниця Держмитслужби повідомила позивача про відсутність підстав для перегляду оскарженого рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості , а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України - контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.ч. 2, 3 ст. 57 Митного кодексу України).

При цьому, у відповідності до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України - кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до п. 4 ст. 57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно із приписами ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як слідує зі змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надаючи оцінку зазначеному рішенню митного органу, суд не може погодитись з його обґрунтованістю через таке.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в якій зазначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У відповідності до положень частини 1, пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, на виконання вищезазначеної норми разом із ЕМД ІМ 40 ДЕ №UА110160/2020/002186 також були надані, зокрема: договір транспортно-експедиційного обслуговування №011/2 від 20.07.2017 р.; заявка №16 на транспортування та експедирування вантажів від 03.01.2020 р.; рахунок за надання транспортних послуг № 624 від 24.02.2020 р.; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №1302 від 24.02.2020 р.

Заявка містить відомості про вартість послуг експедирування вантажу в контейнері MSKU9460300, зазначеному також в коносаменті (Bill of Landing) SZNLEG2001133.

Додатково до митної декларації була подана Декларація митної вартості, відповідно до якої загальні витрати на транспортування до пп Одеський морський порт склали 70771,00 грн.

Наведене спростовує доводи відповідача про не включення витрат на послуги експедитора за межами митної території України в розмірі 600 грн. до митної вартості придбаного ТОВ ІМ-ТЕКС товару.

Відповідно до частини першої пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).

Умови поставки FОВ Інкотермс 2010 р. (вільно на борту) означають, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження.

Слід зауважити, що заявка №16 на транспортування та експедирування вантажів від 03.01.2020 р., надана під час митного оформлення, не містить інформації про страхування вантажу експедитором, як і рахунок за надання транспортних послуг №624 від 24.02.2020, що був виданий на підставі цієї заявки за морське перевезення за межами державного кордону України контейнера MSKU9460300 за коносаментом SZNLEG2001133.

При цьому, за умовами Контракту товар обов`язковому страхуванню не підлягав.

Враховуючи те, що страхування товару, за твердженням позивача, не було передбачено та не здійснювалось, то й обов`язок доведення відповідного факту у декларанта був відсутній, з огляду на відсутність доказів протилежного у митного органу.

Враховуючи вищевикладене, використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

У даному випадку, судом встановлено, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 19 лютого 2019 р. у справі №805/2713/16-а.

Щодо посилання відповідача в якості підстави для не прийняття платіжного доручення на товар на не співпадіння реквізитів продавця з п.16 Контракту, а саме: в Контракті зазначений рахунок НОМЕР_2 (Банк: China Guangfa Bank Cо.), у той час як у платіжному дорученні № НОМЕР_1 (Банк: JP Morgan Chase Bank) слід зазначити таке.

За твердженням позивача, з яким погодився й відповідач, ПриватБанк та JP Morgan Chase Bank співпрацюють тривалий час в сфері забезпечення міжнародних валютних розрахунків клієнтів.

Одночасно з означеним, China Guangfa Bank Cо. виступає банком кореспондентом зі здійснення міжнародних платежів ПриватБанком, клієнтом якого є ТОВ ІМ-ТЕКС , на підтвердження чого позивач надав до суду роздруківку з програми Приват24 .

Так, у платіжному дорученні №19JBKLK3 від 13.03.2020 зазначені реквізити продавця: назва підприємства, його адреса, розрахунковий рахунок, найменування товару, реквізити контракту. Те, що JP Morgan Chase Bank виступає банком кореспондентом Приватбанку щодо міжнародного платежу також вбачається з додатку до платіжного доручення (SWIFТ), де беніфіціаром платежу виступає китайська компанія TAI YUAN TRAIDING CO., LTD, Китай (графа 59), а в графі 70 вказане призначення платежу, де ідентифікатором, окрім номеру контракту, є також назва судна (Tianjin bridge V.003.W).

При цьому, відповідно до відомостей оборотної-сальдової відомості по рахунку 632 (розрахунки з іноземними контрагентами) з грудня 2019 року (момент укладання контракту) по березень 2020 року (випуск товару у вільний обіг) спірна поставка була єдиною, за якою здійснювалась оплата.

В якості додаткового документу для підтвердження заявленої митної вартості під час митного оформлення позивачем надано до суду копію експертного висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати за №ГО-601 від 28.02.2020 р. щодо аналізу вартості товару трикотажна тканина зі 100% поліестеру БТУ, щільністю 140+/-5% г/м 2 , завширшки 220 см за контрактом №2910 від 10.12.2019 р. та інвойсом №ТУ 191106 від 16.01.2020 р.

Відповідно до Державного реєстру Суб`єкти оціночної діяльності Дніпропетровська ТПП відноситься до юридичних осіб, яким Фондом Державного майна України надано право здійснювати на території України оціночну діяльність відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Згідно із приписами статті 11 Закону України Про торгово-промислові палати в України останні мають право, в тому числі, проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

З експертного висновку вбачається, що вартість об`єкту оцінки, отримана в межах порівняльного підходу, побудована на даних про ціни пропозиції на подібні об`єкти на ринку з урахуванням технічних (фізичних) характеристик об`єкту оцінки, його стану, умов поставки, відповідає ринковій кон`юктурі.

Посилання відповідача на не прийнятність звіту про незалежну оцінку товару в якості підстави для неприйнятності заявленої митної вартості, не ґрунтується на вимогах митного законодавства, оскільки даний експертний висновок носить рекомендаційний характер та є довідковим документом.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Водночас, в порушення положень зазначеної вище норми Митного кодексу України, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 06 серпня 2020 р. по справі №814/694/16 та від 25 лютого 2020 р. по справі №260/718/19, посилання митного органу на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Також, у постанові від 07.04.2020 р. по справі №160/5506/19 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Натомість, у рішенні про коригування митної вартості та у відзиві на позовну заяву відсутні будь-які відомості про те, який саме товар було використано в якості джерела інформації та які числові значення митної вартості таких товарів; відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів; відсутнє її коригування; не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Посилаючись на неналежність в якості доказу, поданої позивачем порівняльної митної декларації, відповідач не спростовує зазначені в ній відомості та не наводить жодних доказів щодо правильності здійсненого ним розрахунку митної вартості за другорядним методом.

Крім того, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09 липня 2020 р. по справі №804/3901/17.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі Бочаров проти України , пар. 53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , пар. 43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

З урахуваннями вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах суттєвих розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом митним органом не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства та встановлених судом обставин справи, суд вважає, що при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товару відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених ТОВ ІМ-ТЕКС позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА110160/2020/800002/1 від 03.03.2020 та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 2102, 00 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах платіжним дорученням №1349 від 23.06.2020 р. на суму 2102, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 77, 132, 194, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ-ТЕКС (вул. Героїв Сталінграда, буд. 6, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 40045974) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА110160/2020/800002/1 від 03.03.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ-ТЕКС (код ЄДРПОУ 40045974) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 08 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Царікова