Рішення

від 16.11.2020 по справі 200/9071/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 р. Справа№200/9071/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши у порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Кіндратівська сільська рада Костянтинівського району Донецької області (далі -- позивач, Кіндратівська СР ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), згідно тексту позовної заяви позивач просить суд:

визнати бездіяльність посадової особи відповідача відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції старшого державного виконавця Масалаб А. І. неправомірною, з приводу небажання скасувати незаконно відкрите виконавче провадження (ВП № 61415306) постанова від 02.03.2020;

зобов`язати відповідача скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2020 у виконавчому провадженні № 61415306, внаслідок того, що відповідачем повністю виконано рішення суду і не має підстав створювати виконавче провадження.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено таке.

Кіндратівська СР виконала рішення суду, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження 24.02.2020, тобто ще до строку, коли було відкрито виконавче провадження (02.03.2020). Постанову про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано 05.03.2020. На виконання вказаної постанови державному виконавцю направлено 3 рекомендованих листи, якими поінформовано про виконання рішення суду та надано копії відповідних рішень Кіндратівської СР. У вказаних листах позивач звертався до відповідача із проханням закрити виконавче провадження. Однак, 13.03.2020 відповідач зателефонував позивачу і повідомив про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження.

Позивач наголошує, що предметом позову є протиправна бездіяльність відповідача щодо не скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення дій необхідних для усунення наслідків відкритого виконавчого провадження (скасування постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення визначених судом недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк Кіндратівською СР недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Питання про поновлення строку звернення до суду залишено відкритим для вирішення під час розгляду справи по суті.

Суддя Буряк І.В. з 02.11.2020 по 06.11.2020 року перебувала на лікарняному, з 09.11.2020 по 13.11.2020 перебувала у відрядженні до Національної школи суддів України, отже розгляд справи по суті проведено у перший робочий день, а саме 16.11.2020.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, де викладено заперечення проти позовних вимог, з огляду на нижчевикладене.

Боржником на адресу державного виконавця направлялись листи, де повідомлялось про виконання вимог виконавчого листа № 200/9939/19-а, але, наголошує відповідач, з матеріалів рішення Кіндратівської СР від 24.02.2020 №/55-9 вбачається, що виконати рішення суду неможливо. Такі посилання боржника неможливо визнати виконанням вимог державного виконавця.

Відповідач звертає увагу, що позивач у добровільному порядку виконав постанову про накладення штрафу та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Крім того, Кіндратівською СР вимоги виконавчого документа виконані, але не рішенням від 24.02.2020 №/55-9, а рішенням від 22.04.2020 № VII/56-10, що свідчить про те, що вимоги виконавчого листа виконано саме 22.04.2020, тобто після відкриття виконавчого провадження.

Також відповідачем висловлено заперечення проти поновлення позивачу строку звернення до суду.

ОСОБА_1 надав пояснення у справі за змістом яких проти позовних вимог Кіндратівської СР заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Також третьою особою заявлено клопотання про стягненя з Кіндратівської СР на його користь понесених судових витрат.

Фактичні обставини встановлені судом у справі такі.

Позивач у справі - Кіндратівська СР, код ЄДРПОУ 04340678, адреса місцезнаходження: село Кіндратівка, вул. Заборського, 99, Костянтинівський район, Донецька область.

Відповідач у справі - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є органом державної виконавчої служби відповідно п. 3 розділ І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2019 у справі № 200/9939/19-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області про скасування пункту 3 рішення Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року № VІІ/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради та зобов`язання Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області встановити в рішенні Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року №VII/44-10 величину орендної плати за використання земельних ділянок у розмірі 1 % від грошової оцінки задоволено частково.

Скасовано пункт 3 рішення Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року № VІІ/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради .

Зобов`язано Кіндратівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області повторно розглянути питання встановлення величини орендної плати за використання земельних ділянок, відповідно до рішення Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року №ІІ/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради з урахуванням висновків, які викладені в судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Кіндратівської СР від 24.02.2020 №/55-9 Про виконання рішення суду від 05.11.2019 справа № 20019939119-а вирішено:

В частині, де зазначено зобов`язати Кіндратівську СР повторно розглянути питання встановлення величини орендної плати за використання земельних ділянок, відповідно до рішення Кіндратівської СР від 25.02.2019 №/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради з урахуванням висновків, які викладені в судовому рішенні неможливо виконати рішення суду, тому що правовий статус земельних ділянок визначено, як державна або комунальна власність.

Рішенням Кіндратівської СР від 24.02.2020 №/55-10 Про скасування пункту 3 рішення Кіндратівської СР від 25.02.2020 №/44-10 вирішено: скасувати пункт 3 рішення Кіндратівської СР від 25.02.2020 №/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради.

28 лютого 2020 відповідачем зареєстровано заяву ОСОБА_1 про прийняття до виконання виконавчого листа, що виданий Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 200/9939/19-а.

02 березня 2020 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61415306 з примусового виконання виконавчого документу - виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 № 200/9939/19 а та попереджено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 днів.

Також відповідачем 02.03.2020 винесено: постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 18 892,00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 141,00 грн.

Позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ним отримана 05.03.2020.

Кіндратівською СР на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження направлено відповідачу, зокрема, рекомендований лист від 10.03.2020 № 56, яким повідомлено про виконання судового рішення від 05.11.2019 та додано рішення Кіндратівської СР від 24.02.2020 №/55-9 та від 24.02.2020 №/55-10. Також висловлено прохання закрити виконавче провадження № 61415306.

24 березня 2020 відповідачем направлено позивачу відповідь за № 4508-4510/2.3-41/8769, де повідомлено, що факт невиконання боржником рішення суду є очевидним та висловлено прохання надати пояснення стосовно невиконання вимог виконавчого листа № 200/9939/19-а.

03 квітня 2020 року Кіндратівська СР направила відповідачу лист № 82, де зазначено, що 24.02.2020 було розглянуто питання виконання судових рішень у справі № 200/9939/19-а та такі виконано у спосіб, що визначено у цих судових рішеннях.

09 квітня 2020 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за змістом якої, зокрема, зазначено таке.

10 березня 2020 року боржником направлено лист № 56 у якому повідомлено, що вимоги виконавчого листа № 200/9939/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 18.02.2020, виконано, але з матеріалів рішення Кіндратівської СР від 24.02.2020 №/55-9 встановлено, що рішення суду № 200/9939/19-а виконати не можливо. 24.03.2020 державним виконавцем спрямовано лист боржнику з роз`ясненням, а також вимогою надати пояснення стосовно невиконання рішення суду. 08 квітня 2020 року на адресу відділу боржником направлено лист від 03.04.2020 № 82 у якому роз`яснено, що вимоги виконавчого листа виконати неможливо.

Отже, за невиконання рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії без поважних причин, у встановлений строк, постановлено накласти на боржника штраф у розмірі 5 100,00 грн.

22 квітня 2020 року Кіндратівською СР прийнято рішення №ІІ/56-10 Про повторне виконання рішення суду від 30.03.2020 справа № 20019939119-а , яким вирішено в частині, де зазначено зобов`язати Кіндтратівську СР повторно розглянути питання встановлення величини орендної плати за використання земельних ділянок, відповідно до рішення Кіндратівської СР від 25.02.2019 №ІІ/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (не витребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради з урахуванням висновків, які викладенні в судовому рішенні встановити величину орендної плати за використання земельних ділянок у розмірі 1 % від грошової оцінки.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Щодо поновлення строку.

Суд виходить з того, що предметом позову є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Стаття 287 КАС України.

1. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

2. Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

Верховним Судом у постанові від 25.03.2020 справа № 175/3995/17-ц зазначено таке: Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. .

Ураховуючи викладене та оскільки предметом спору є встановлення наявності/відсутності протиправної бездіяльності відповідача, яка наразі не припинена, то суд вважає, що відсутні підстави вважати, що строк звернення до суду пропущено.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Стаття 370 КАС України.

1. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

2. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404).

Стаття 1.

1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 2.

1. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 2) обов`язковості виконання рішень.

Стаття 3.

1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

Стаття 18.

1. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

4. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 19.

5. Боржник зобов`язаний:

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Стаття 26. Початок примусового виконання рішення

1. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

5. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

6. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2020 ВП № 61415306 боржника повідомлено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Стаття 63.

1. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Розділом IX. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 передбачено таке.

Пункт 1. Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

Висновки суду.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не скасування незаконно відкритого виконавчого провадження (ВП № 61415306) відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2020.

Така позиція Кіндратівської СР обґрунтована прийняттям рішення від 24.02.2020 №/55-9 Про виконання рішення суду від 05.11.2019 справа № 20019939119-а, де зазначено, що виконати рішення суду не є можливим, тому що правовий статус земельних ділянок визначено, як державна або комунальна власність.

Водночас у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2019 у справі №200/9939/19-а зазначено: З аналізу норм Податкового кодексу України суд дійшов висновку про те, що розмір орендної плати (земельного податку) не може бути меншою за розмір земельного податку для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. .

Отже, суд погоджується із позицією відповідача, що Кіндратівською СР станом на момент відкриття виконавчого провадження вказане рішення суду не виконано.

Відповідно, правові підстави для скасування спірної постанови про відкриття виконавчого провадження - відсутні.

Крім того, якщо позивач вважав, що виконав відповідне рішення суду ще 24.02.2020, то для уникнення відкриття виконавчого провадження, він не був позбавлений можливості звернутися до суду у порядку ст. 374 КАС України з метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню на підставі добровільного виконання боржником рішення суду.

Щодо інших арґументів сторін.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі Брайєн проти Об`єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001 зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Поряд із, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, ст. 6 п. 1 Конвенції з прав людини не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що виявивши правову суть спору та висловивши щодо неї свої аргументи, суд у достатній мірі мотивував своє рішення, а тому деталізація інших питань у відповідь на аргументи позивача та відповідача, які не змінюють правову позицію суду не має ані правого сенсу, ані відповідних наслідків.

Отже, суд вважає, що у задоволенні позову потрібно відмовити у повному обсязі.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката з позивача на користь третьої особи.

ОСОБА_1 просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу адвоката у розмірі складає 2 200 грн.

У підтвердження витрат на правову допомогу адвоката надано:

договір про надання правової допомоги від 02.11.2020 б/н, ордер серія ДН №021846, виданий 02.11.2020, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю надані суду 02.11.2020 разом із клопотанням про ознайомлення із матеріалами справи;

додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 02.11.2020;

розрахунок понесених третьою особою витрат у зв`язку з розглядом адміністративної справи на загальну суму 2 200,00 грн.;

акт виконаних робіт (надання послуг) від 02.11.2020;

копія квитанції від 02.11.2020 із зазначенням суми гонорару у розмірі 2 200, 00 грн.

опис вкладень поштового відправлення іншим учасникам справи пояснень третьої особи.

Позивачем заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу суду не надано.

З даного приводу суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2020 справа № 820/4281/17 зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, суд вказане розуміє так, що суд не може самостійно зменшувати розмір витрат на правову допомогу, однак суд зобов`язаний перевірити належність, достатність та достовірність поданих заявником доказів у цілях стягнення на його користь заявлених витрат.

Правова позиція суду.

Стаття 132 КАС України.

1. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;

Стаття 134 КАС України.

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

7. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 139.

7. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

9. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

11. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Стаття 143. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076)

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 4) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Стаття 26. Підстави для здійснення адвокатської діяльності

1. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Стаття 30. Гонорар

1. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

3. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Релевантні акти правозастосування та висновки суду.

Аналіз вищенаведених положень є підставою для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації третій особі, за рахунок сторони у справі у залежності від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Судом установлено, що договором про надання правової допомоги від 02.11.2020 укладеним між ОСОБА_1 (клієнт) та Музикантом В. С. (адвокат) клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту юридичні послуги у ході розгляду справи № 200/9071/20-а (п. 1.1 договору).

Гонорар адвоката складається з суми вартості послуг, які узгоджені сторонами та зазначені у додатку 1 до цього договору. Розрахунок гонорару здійснюється від суми 1100,00 грн. за кожну витрачену годину часу. Гонорар зазначений у додатку № 1 сплачується у національній валюті, у строки зазначені у Додатку № 1.

Додатком № 1 до Договору про надання правової допомоги від 02.11.2020 передбачено перелік послуг, що надаються клієнту: ознайомлення з матеріалами справи 30 хв. - 550,00 грн.; підготовка (подання) пояснень з додатками 1 год. 30 хв. - 1 650,00 грн.; участь у судових засіданнях за 1 год. - 1 100,00 грн.

Клієнт сплачує узгоджений Сторонами гонорар не пізніше 5 днів після підписання додатку № 1 до договору.

Відповідно розрахунку понесених витрат та акту виконаних робіт (наданих послуг) сторони погодили, що адвокатом клієнту надано послуги за таким переліком: ознайомлення з матеріалами справи 30 хв. - 550,00 грн.; підготовка (подання) пояснень з додатками 1 год. 30 хв. - 1 650,00 грн., всього на суму 2 200,00 грн.

З метою підтвердження факту оплати наданих суду надано копію квитанції від 02.11.2020 про те, що Музикант В. С. прийняв від ОСОБА_1 на підставі договору від 02.11.2020 гонорар у розмірі 2 200,00 грн.

На вказаній квитанції у графі передав міститься підпис невстановленої особи, а у графі - отримав підпис відсутній. Також на квитанції наявний відтиск печатки адвоката Музикант В. С.

Висновки суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інші проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Отже, оскільки третьою особою у справі подано докази на підтвердження фактичної сплати за надані послуги адвоката, то суд надає оцінку таким по суті, підстави для застосування висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 справі № 922/445/19 немає.

Суд вважає, що подана третьою особою квитанція у якості доказу фактичної сплати послуг адвоката на відповідає вимогам, що ставляться до первинного документа (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV), оскільки не містить підписи обох сторін у графі отримав, та у ґрафі перший екземпляр квитанції отримав.

Також, суду не подано відомості про відображення отриманого доходу у Книзі обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, обов`язковість ведення якої передбачена наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.

Враховуючи викладене суд вважає, що заявлені до відшкодування третьою особою у справі витрати на правничу допомогу адвоката документально не підтверджені.

Крім того, суд звертає увагу, що адвокатом у переліку наданих послуг, що перелічені у додатку № 1 до договору про надання правової допомоги зазначено про ознайомлення з матеріалами справи. Фактично таке ознайомлення за позицією адвоката мало місце 03.11.2020.

Водночас суддя Буряк І. В. 03.11.2020 перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серія АДШ № 866449.

Тому, матеріали справи адвокату Музиканту В. С. 03.11.2020 для ознайомлення не видавались.

Отже, включення вказаної послуги до розрахунку витрат на правову допомогу є абсолютно необґрунтованим.

Керуючись викладеним, суд вважає, визначений перелік послуг адвоката, що підлягає відшкодування необґрунтованим та документально не підтвердженим у частині фактичного понесення третьою особою у справі відповідних витрат, отже підстави для задоволення такої заяви - відсутні.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

У задоволенні клопотання представника третьої особи про стягнення з Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області судових витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядку, встановленому ч. 6 ст. 287 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 16 листопада 2020 року.

Суддя І.В. Буряк