ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/1910/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді - Потабенко В.А.,
секретар судового засідання - Кулик С.В.,
представник позивача - не з`явився,
представник відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язати вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області (далі - Залузька сільська рада, відповідач) з наступними вимогами:
- визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Залузької сільської ради №909 від 11.09.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 ";
- зобов`язати Залузьку сільську раду передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,5529 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0077 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Підставою звернення позивача до суду з вказаним позовом є незгода із п. 2 рішення відповідача від 11.09.2019, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку (пай) ОСОБА_1 .
Ухвалою від 11.03.2020 позовну заяву залишено без руху.
19.03.2020 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. №15205) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 20.03.2020 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В підготовче засідання від 15.10.2020 позивач та її представник не прибули. 25.09.2020 від представника позивача надійшла заява (вх. №8525 ел.), у якій зазначено, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить проводити розгляд справи без участі позивача та її представника.
Ухвалою судді від 15.10.2020 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судові засідання позивач, її представник та представник відповідача, будучи належним чином повідомлені, не з`являлись, причини неявки суду не повідомили. Відзиву на позов, клопотань з питань розгляду справи чи іншого змісту до суду не надходило.
Суд, дослідивши письмові докази, якими обґрунтовано позовні вимоги, з`ясувавши обставини справи встановив наступне.
ОСОБА_1 звернулась до Залузької сільської ради з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку (пай) площею 1,5529 га.
Рішенням Залузької сільської ради №909 від 11.09.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 .
Однак, другим пунктом рішення передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 4625884500:02:000:0077 вже площею 1,3229 га, яка розташована на території Залузької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .
Вважаючи рішення сільської ради в частині передачі земельної ділянки площею 1,3229 га суперечливим, безпідставним і таким, що порушує її права та інтереси, позивач звернулась до суду за їх захистом.
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими нормами права.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян (п. а) ч. 3).
Статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
ОСОБА_1 є громадянкою України, отже має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства площею не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).
Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26).
Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі сертифіката на право приватної власності на землю серії ЛВ №20-061735 реєстраційний номер 685 ОСОБА_1 (після одруження ОСОБА_1 (арк.спр.22) отримала у приватну власність для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 1,65 га на території с. Новини Залузької сільської ради, без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості (арк.спр.12).
Розпорядженням Яворівської районної державної адміністрації Львівської області від 26.02.2018 №144/02-06 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 та іншим громадянам, власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай), за рахунок пайових земель на території Залузької, Чернилявської, Прилбичівської, Любинської, Дрогомишльської, Нагачівської, Кам`янобродівської сільських рад.
Згідно з додатком до розпорядження ОСОБА_1 є власником сертифіката ЛВ №20-061735 на земельну ділянку площею 1,65 га (арк.спр.56).
ФОП ОСОБА_4 розроблено для ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Залузької сільської ради.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованим 21.06.2019 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4625884500:02:000:0077, площа 1,5529 га.
Таким чином ОСОБА_1 подала до сільської ради на затвердження проект землеустрою сформованої земельної ділянки, власником якої вона є на підставі сертифіката з 1997 року, площею 1,5529 га та з присвоєним кадастровим номером.
Затверджуючи проект землеустрою даної земельної ділянки, сільська рада діяла в межах передбачених законодавством повноважень.
Однак, пунктом 2 рішення №909 від 11.09.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 ", сільська рада самовільно зменшила площу земельної ділянки, проект землеустрою якої затвердила, з 1,5529 га до 1,3229 га.
Жодних пояснень щодо причин і підстав такого зменшення відповідач не надав.
Такі дії, на переконання суду, лежать за межами повноважень сільської ради у сфері земельних відносин, оскільки не передбачені жодним законодавчим актом, а отже, є протиправними.
Суд погоджується з твердженням позивача, що ділянку, площа якої згідно з проектом землеустрою не відповідає рішенню про передачу, неможливо буде зареєструвати у державному земельному кадастрі.
Суд також звертає увагу відповідача, що позивач є власником паю у розмірі 1,65 га, однак за результатами розробки проекту землеустрою площу його земельної ділянки безпідставно зменшено до 1,3229 га.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість п. 2 рішення відповідача №909 від 11.09.2019, оскільки відповідач жодного обґрунтування своєму рішенню про зменшення ОСОБА_1 розміру земельної ділянки з 1,5529 га до 1,3229 га. не надав.
Тому, позовна вимога про визнання протиправним і скасування п. 2 рішення Залузької сільської ради №909 від 11.09.2019 підлягає до задоволення повністю.
За правилами, передбаченими ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч. 1). У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10. ч. 2).
З врахуванням встановлених обставин, повноважень суду при вирішенні справи у співставленні з позовними вимогами, суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача прийняти рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,5529 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0077 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про часткове задоволення позову.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Отже, понесені позивачем судові витрати у виді судового збору у сумі 840,80 грн. підлягають повному відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу, яку позивач вказує у акті приймання - передачі № 1 від 07.04.2020, то суд зазначає наступне.
Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
У свою чергу, компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 КАС України.
За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги від 02.03.2020,ордер на надання правової допомоги серії ВС №1015575, копію замовлення № 1 від 02.03.2020, копію акта приймання - передачі № 1 від 07.04.2020, копію квитанції про отримання коштів №1 від 07.04.2020 на суму 3500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що професійну правову допомогу позивачу надавав адвокат Гаталяк Макар Ярославович (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 16.07.2008 № 1375) на підставі договору про надання правової допомоги від 02.03.2020.
Вид наданих позивачу послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом приймання-передачі від 07.04.2020.
Згідно з вказаним актом позивачу надано наступні послуги: усні консультації тривалістю 30 хв. - 500,00 грн., складання позовної заяви тривалістю 90 хв. - 3000,00 грн.
Таким чином, загальний розмір витрат на правничу допомогу становить 3500,00 грн.
На підтвердження оплати послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 02.03.2020 представник позивача долучив копію квитанції про отримання коштів №1 від 07.04.2020 на суму 3500,00 грн.
Відповідач жодних заперечень щодо заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, зокрема, щодо неспівмірності вказаних витрат із складністю справи, суду не надав.
Суд зазначає, що частинами 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, зменшення витрат на правову допомогу можливе лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 18.12.2018 по справі № 910/4881/18.
Аналізуючи наведене, суд повторно наголошує, що відповідач жодних заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу у вказаній справі суду не надав.
Таким чином, суд вважає співмірним затрачений час для підготовки позовної заяви тривалістю 2 год. відповідно до вказаної категорії справи.
Звідси, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
У зв`язку з цим, суд дійшов висновку стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 3500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 19, 22, 25,72-77, 90, 132, 134, 139,143, 241-246, 250, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В :
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати пункт 2 рішення Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області №909 від 11.09.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 ".
Зобов`язати Залузьку сільську раду Яворівського району Львівської області (81023, Львівська область, Яворівський район, с. Залужжя; ЄДРПОУ 04373241) прийняти рішення про передачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у власність земельної ділянки площею 1,5529 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0077 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області (81023, Львівська область, Яворівський район, с. Залужжя; ЄДРПОУ 04373241) судові витрати у виді судового збору в сумі 840,80 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень рівно.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2020.
Суддя Потабенко В.А.
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.11.2020 |
Оприлюднено | 18.11.2020 |
Номер документу | 92920189 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Потабенко Варвара Анатоліївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Потабенко Варвара Анатоліївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Потабенко Варвара Анатоліївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Потабенко Варвара Анатоліївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Потабенко Варвара Анатоліївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Потабенко Варвара Анатоліївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Потабенко Варвара Анатоліївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Потабенко Варвара Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні