Вирок

від 18.11.2020 по справі 528/1200/20

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/1200/20

В И Р О К

Іменем України

18 листопада 2020 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні з повною технічною фіксацією в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020170150000248 від 29.09.2020 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на посаді оператора котельні Богодухівського м`ясокомбіната, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України,-

в с т а н о в и в:

У невстановлений досудовим розслідуванням час, спосіб та місці, з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою, невстановлена особа, підробила розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області № 267 від 21.09.2018, на якому мається відбиток печатки відділу документообігу та контролю Гребінківської РДА та напис «Згідно з оригіналом Начальник відділу документообігу та контролю апарату райдержадміністрації (особистий підпис) ОСОБА_6 », до якого внесла відомості про те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, надано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером № 5320881300:00:001:0134 площею 4,3901 га, яка розташована за межами населених пунктів Григорівської сільської ради Полтавської області.

При цьому, досудовим розслідуванням установлено, що розпорядження № 267 від 21.09.2018 про надання ОСОБА_4 у власність вказаної земельної ділянки Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області не видавалось.

В подальшому, ОСОБА_4 з метою заволодіння земельною ділянкою з кадастровим номером № 5320881300:00:001:0134 площею 4,3901 га. достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка йому не належить, жодних підстав для набуття права власності на земельну ділянку він не має, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки у виді незаконного заволодіння земельною ділянкою та бажаючи їх настання, 09 грудня 2019 року звернувся до завідувача сектору-державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області ОСОБА_7 , та будучи обізнаним про підробку вказаного розпорядження на право приватної власності на землю, діючи шляхом обману, надав реєстратору підроблену копію розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області.

В подальшому на підставі копії розпорядження № 267 від 21.09.2018, державним реєстратором ОСОБА_7 09.12.2019 сформовано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на земельну ділянку з кадастровим номером № 5320881300:00:001:0134 площею 4,3901, в якій в графі «підпис заявника» ОСОБА_4 поставив свій підпис, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 1509 від 28.08.2020.

Після цього, на підставі підробленого розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області, сформованої заявки, яка підписана ОСОБА_4 12.12.2019 державним реєстратором зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_4 в результаті вказаних шахрайських дій позбавлено органи місцевого самоврядування в особі Григорівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області права розпоряджатися земельною ділянкою з кадастровим номером № 5320881300:00:001:0134 площею 4,3901 га., вартість якої, згідно висновку судової оціночно-земельної експертизи № 4/20 від 27.04.2020 становить 332 тис. 240 грн. 09 коп.

Таким чином, за вчинення умисних протиправних дій, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому у великих розмірах, ОСОБА_4 обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_4 з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи про те, що жодних підстав для набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером №5320881300:00:001:0134 площею 4,3901 га. у нього немає та Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області розпорядження № 267 від 21.09.2018 не приймалось, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 09 грудня 2019 року, будучи обізнаним про підробку розпорядження № 267 від 21.09.2018, надав завідувачу сектору-державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області ОСОБА_7 , завідомо підроблене розпорядження № 267 від 21.09.2018, на підставі якого державним реєстратором ОСОБА_7 прийнято рішення про реєстрацію та внесення відомостей про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 5320881300:00:001:0134 площею 4,3901 га. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В результаті використання ОСОБА_4 завідомо підробленого розпорядження № 267 від 21.09.2018 на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером №5320881300:00:001:0134 площею 4,3901 га., позбавлено органи місцевого самоврядування в особі Григорівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою.

Таким чином, за вчинення умисних протиправних дій, що виразились у використанні завідомо підробленого документа ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

До початку підготовчого судового засідання, 18.11.2020 року між начальником Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю та згодою захисника ОСОБА_5 , на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, яку оголошено прокурором в судовому засіданні.

Представник потерпілого ОСОБА_8 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .

В угоді про визнання винуватості прокурор та обвинувачений, в присутності захисника, виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 190 КК України, які ніким не оспорюються. Також зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини.

Згідно з угодою ОСОБА_4 повністю та беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 190 КК України.

Крім того, враховуючи особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно, офіційно працевлашований, є пенсіонером, а також щире каяття, беззастережне визнання своєї винуватості, негативне відношення до злочину, добровільне відшкодування завданих злочином збитків, що виявилось в добровільному поверненні земельної ділянки, є підставою застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Сторони погодились на призначення покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.; за ч. 3 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді штрафу у розмірі 450 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 7650,00 грн.; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань визначили остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн

Також в угоді зазначено, що обвинувачений розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.ст.473,474 КПК України та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити укладену з обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості та призначити останньому узгоджену сторонами міру покарання, оскільки при укладенні даної угоди дотримані вимоги та правила КПК України та КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість в обсязі, зазначеному у обвинувальному акті та просив суд затвердити угоду та пояснив, що укладення угоди є цілком добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє свої права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 не заперечував проти укладення угоди та її затвердження судом, оскільки остання відповідає вимогами законодавства, та укладена за його участі, без будь-якого примусу, про що зазначив в підготовчому судовому засіданні.

Суд в даному випадку не перевіряє фактичні обставини, вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, так як і не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати.

Відповідно до абз.5 ч.4 ст. 469 КПК України, перед укладенням угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, внаслідок якого шкода завдана також правам та інтересам потерпілого, від представника потерпілого ОСОБА_8 отримано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_4 та надав згоду на узгоджене сторонами угоди покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним віднесене до кримінальних проступків, а злочин за ч.3 ст. 190 КК України віднесений, згідно ст. 12 КК України до тяжких злочинів, отже угода відповідає вимогам закону.

При цьому, судом відповідно до вимог ч.4 ст.474 КПК України з`ясовано, що обвинувачений визнає вину в обсязі пред`явленого обвинувачення, а також цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачених ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Обвинувачений розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди про між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Аналізом сукупності досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження також встановлено, що прокурором при вирішенні питання про укладення цієї угоди про визнання винуватості правильно та у відповідності до вимог ст. 470 КПК України враховано наступні обставини: ступінь та характер сприяння обвинуваченого у розслідуванні кримінального провадження щодо нього та інших осіб, наявний значний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження.

Крім того, при перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам вказаного законодавства, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 358, ч.3 ст.190 КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов`язання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між начальником Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю та згодою захисника ОСОБА_5 .

Таким чином, судом встановлено, що діяння у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , обґрунтовано кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа та ч. 3 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Обставинами, яка пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та фактично добровільне відшкодування завданого збитку, у спосіб визнання ним цивільного позову про повернення земельної ділянки.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст.69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Враховуючи всі обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченого, а тому є обґрунтованим. Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид та міра покарання, відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначено покарання, які встановлені Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості від 18 листопада 2020, укладену між начальником Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю та згодою захисника ОСОБА_5 і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування і судового провадження не обирався.

Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлений.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 124, п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. 368-371, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374-376, п. 2 ч. 1 ст. 468, ст.ст. 472, 474, 475 КПК України, ч. 4 ст. 358, ч.3 ст.190, ст.69, ст.71 КК України, суд, -

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості, укладену 18.11.2020 року між начальником Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю та згодою захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12020170150000248 від 29.09.2020 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України, затвердити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України і призначити йому узгоджену сторонами міру покарання:

- за ч. 4 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.;

- за ч. 3 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - штраф у розмірі 450 (чотириста п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 7650 (сім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати в сумі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 50 коп. за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Речові докази - земельну ділянку з кадастровим номером № 5320881300:00:001:0134 площею 4,3901 га повернути землеволодільцю в особі Григорівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_9