Рішення

від 04.11.2020 по справі 234/10243/20

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/10243/20

Провадження № 2/234/2941/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Чернобай А.О.,

секретар судового засідання Максимова В.В.,

справа № 234/10243/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальністю Абсолют Сервіс-2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Абсолют Сервіс-2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні з тих підстав, що вона з 03.03.2020 року по 10.06.2020 року працювала сторожем служби обслуговування СК Авангард ТОВ Абсолют Сервіс-2 . На момент звільнення їй була нарахована заробітна плата у розмірі 13203,73 грн. та до теперішнього часу не виплачена, та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 10.06.2020 року по день винесення рішення. Просить суд стягнути з відповідача вказані суми.

25.08.2020 по справі відкрите спрощене позовне провадження. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

Повідомлена належним чином про час та місце судового розгляду позивачка у судове засідання не з`явилася, надала в суд заяву розглядати справу без її присутності та задовольнити позов. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ТОВ Абсолют Сервіс-2 у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, заяв або клопотань не надіслав. Відзив на позовну заяву до суду не надав.

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ч. 1 ст. 46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що на підставі наказу №58 від 02.03.2020 ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТОВ Абсолют Сервіс-2 на посаду сторожа служби обслуговування СК Авангард . (а.с.8)

10.06.2020 на підставі наказу №36 ОСОБА_1 звільнена з ТОВ Абсолют Сервіс-2 на підставі ст.38 КЗпП України, тобто розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі станом на 01.07.2020 року, з якої вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за березень 2020- червень 2020 року в розмірі 13203,73 грн., (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів) (а.с. 9)

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ТОВ Абсолют Сервіс- 2 має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 13203 грн. 73 коп., тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 13203 грн. 73 коп. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 11 червня 2020 рокупо день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237 -1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Виходячи з наданої позивачкою довідки про заробітну плату, її середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців складає 258,24 грн. без утримання податків і зборів.

Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов`язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.

З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 258,24грн. та робочі дні з дати, наступної після звільнення позивача до дати ухвалення судового рішення.

Аналізуючи графік роботи підприємства за період з 11.06.2020 року по 04.11.2020року, по день ухвалення судового рішення, слід зазначити наступне.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 11.06.2020 (дата звільнення) по день ухвалення рішення 04.11.2020, що складає 102 днів.

Розрахунок кількості днів, за які необхідно стягувати середній заробіток було вирахувано наступним чином.

ОСОБА_1 було звільнено 10.06.2020 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у червні 2020 року повинно вираховуватися 13 робочих днів.

Згідно Листа Мінсоцполітики України від 29.07.2019 року Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік кількість робочих днів на липень 2020 року складає 23 робочих днів, серпень 2020 року- 20 робочих днів, вересень 2020 року- 22 робочих днів, жовтень 2020 року- 21 робочий день.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 11.06.2020 року по 04.11.2020 року, в сумі грн. (258,24 грн. х 102дн. (робочі дні починаючи з 11.06.2020 року до 04.11.2020 року).

З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 258,24 грн. та робочі дні з дати, наступної після дня звільнення позивача до дати ухвалення судового рішення у кількості 102, тому розмір середньої заробітної плати для стягнення в подяку ст. 117 КЗпП України складає 25340,48 грн.(258,24 х 102).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказана сума середнього заробітку за час затримки при розрахунку ОСОБА_1 є неспівмірною із заборгованістю відповідача перед ним.

Суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 10 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.

Принцип співмірності було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у справі 711/4010/13-ці від 18 березня 2020 року, висновки якого у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають застосовуватися судами до спірних правовідносин.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява була подана досуду 16.07.2020 року, предмет позову - вимоги майнового характеру.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 13203,73грн., та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80грн., а також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 840,80грн. за вимоги про стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що підтверджено наданою позивачем квитанцією (а.с. 1).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 22, 36, 116, 117 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , ст. ст. 2, 13, 17, 19, 89, 141, 235, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальністю Абсолют Сервіс-2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Абсолют Сервіс-2 (ЄДРПОУ 43187584; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 13203,73грн. (тринадцять тисяч двісті три гривні 73 копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Абсолют Сервіс-2 (ЄДРПОУ 43187584; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10000грн. (десять тисяч гривень), та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Абсолют Сервіс-2 утриматиз цієї суми передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі при їх виплаті.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Абсолют Сервіс-2 (ЄДРПОУ 43187584; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь Держави судовий збір у розмірі 840 грн.80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Абсолют Сервіс-2 (ЄДРПОУ 43187584; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя:

Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя: