Рішення

від 16.11.2020 по справі 640/13427/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року м. Київ № 640/13427/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ІТ ПЛАНЕТА доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 грудня 2019 року №00004610502

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІТ ПЛАНЕТА (далі по тексту - позивач, ТОВ ІТ ПЛАНЕТА ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16 грудня 2019 року №00004610502.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення, оскільки господарські операції, що відбулись між позивачем та його контрагентами - ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС та ТОВ ЄЛАГІН , підтверджено первинними документами, які були надані контролюючому органу під час перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

16 липня 2020 року представником ГУ ДПС у м. Києві надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято ГУ ДПС у м. Києві у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

ТОВ ІТ ПЛАНЕТА є юридичною особою, основним видом діяльності якого є оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (КВЕД 46.51).

ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 31 жовтня 2019 року №2568, у період з 05 листопада 2019 року по 11 листопада 2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ІТ ПЛАНЕТА з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС (код 40207026) та ТОВ ЄЛАГІН (код 37768554) за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображення у декларації податку на прибуток підприємства.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 18 листопада 2019 року №163/26-15-05-02-05/40107071 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено порушення ТОВ ІТ ПЛАНЕТА пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 6 П(С)БО 15 Доходи , статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся всього в загальній сумі 38 973, 00 грн, в тому числі по періодам: 2016 рік - 38 973, 00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 16 грудня 2019 року №00004610502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 48 716, 00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 38 973, 00 грн, за штрафними санкціями - 9 743, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням - рішенням від 16 грудня 2019 року №00004610502, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 18 березня 2020 року №9908/6/99-00-05-05-08-06 податкове повідомлення - рішення від 16 грудня 2019 року №00004610502 залишено без змін, а скаргу ТОВ ІТ ПЛАНЕТА - без задоволення.

Незгода позивача з вказаним податковим повідомленням - рішенням обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (далі по тексту - П(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені Податковим кодексом України.

При цьому, згідно пункту 6 П(С)БО 15 не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

6.1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

6.2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

6.3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

6.4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

6.5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.

6.6. Надходження, що належать іншим особам.

6.7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів.

6.8. Сума балансової вартості валюти.

Таким чином, доходи і витрати беруть участь у розрахунку податку на прибуток, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані на підставі реальної господарської операції, яка фактично здійснюється саме тим суб`єктом господарювання, який зазначений в первинних документах.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, відповідно до пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Матеріалами справи встановлено, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, податковим органом встановлено господарські взаємовідносини останнього з контрагентами - ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС (код 40207026) та ТОВ ЄЛАГІН (код 37768554).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС матеріалами справи встановлено наступне.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності у 2016 році ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС виписало на адресу ТОВ ІТ ПЛАНЕТА та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на загальну суму 216 515, 00 грн, у тому числі ПДВ 36 085, 84 грн:

- від 12 квітня 2016 року №41205;

- від 20 квітня 2016 року №42004;

- від 20 квітня 2016 року №42009;

- від 17 травня 2016 року №51703;

- від 19 травня 2016 року №51902;

- від 25 травня 2016 року №52506;

- від 27 травня 2016 року №52707;

- від 03 червня 2016 року №60303.

На підтвердження реальності здійснення фінансово - господарської діяльності позивачем долучено до матеріалів справи наступні видаткові накладні підписані директором ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС Пилипчуком О.М.: від 12 квітня 2016 року №78; від 20 квітня 2016 року №98; від 20 квітня 2016 року №99; від 17 травня 2016 року №168; від 19 травня 2016 року №176; від 25 травня 2016 року №191; від 27 травня 2016 року №203; від 03 червня 2016 року №217.

Також, позивачем надані наступні документи:

1) рахунки на оплату від 31 травня 2016 року №279, від 25 травня 2016 року №247, від 20 квітня 2016 року №118, від 06 квітня 2016 року №42, від 19 квітня 2016 року №109, від 18 квітня 2016 року №1804624, від 19 травня 2016 року №226, від 13 травня 2016 року №210, від 27 травня 2016 року №262;

2) банківські виписки від 12 квітня 2016 року, від 19 квітня 2016 року, від 17 травня 2016 року, від 19 травня 2016 року, від 25 травня 2016 року, від 27 травня 2016 року, від 03 червня 2016 року.

В бухгалтерському обліку відображено наступними проводками:

Дт 281 Кт 631 - 180 426, 16 грн;

Дт 6441 Кт 631 - 36 085, 84 грн;

Дт 631 Кт 311 - 216 515, 00 грн.

Крім того, згідно з податковою інформацією по контрагенту позивача ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві. Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90). У період з 26 лютого 2016 року по день підписання Акта перевірки директором є ОСОБА_1

ГУ ДПС у м. Києві листом від 29 жовтня 2018 року №6041/26-15-21-09 отримано протокол ОСОБА_1 в якому зазначено, що відношення до реєстрації та ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС він не має.

Крім того, згідно даних ІС Податковий блок відносно господарської діяльності ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС заведено картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 10 травня 2018 року №2627/8/26-59-21-04, згідно якої порушено кримінальну справу, відомості про яку 14 березня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під номером 32018100010000053, за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205, 212 Кримінального кодексу України.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ЄЛАГІН матеріалами справи встановлено наступне.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності у 2016 році ТОВ ЄЛАГІН виписало на адресу ТОВ ІТ ПЛАНЕТА та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну суму 3 129, 28 грн, у тому числі ПДВ 521, 55 грн від 27 квітня 2016 року №50.

На підтвердження реальності здійснення фінансово - господарської діяльності позивачем долучено до матеріалів справи:

1) видаткову накладну від 18 квітня 2016 року, підписану директором ОСОБА_2 ;

2) рахунок - фактуру від 18 квітня 2016 року №1804624;

3) банківську виписку від 27 квітня 2016 року.

В бухгалтерському обліку відображено наступними проводками:

Дт 281 Кт 631 - 2 607, 73 грн;

Дт 6441 Кт 631 - 521, 55 грн;

Дт 631 Кт 311 - 3 129, 28 грн.

Крім того, згідно з податковою інформацією по контрагенту позивача ТОВ ЄЛАГІН контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області. Основним видом діяльності є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням. У період з16 квітня 2015 року по 30 березня 2017 року директором був ОСОБА_2

ГУ ДПС у м. Києві отримало пояснення допитаного директора ТОВ ЄЛАГІН у кримінальному провадженні, як свідка, директора ТОВ ЄЛАГІН ОСОБА_2 , який зазначив, що не мав відношення до здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ ЄЛАГІН .

Крім того, згідно даних ІС Податковий блок відносно господарської діяльності ТОВ ЄЛАГІН заведено картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 06 червня 2018 року №2845/8/26-54-21-03, згідно якої в рамках кримінального провадження №32016100050000073 від 11 серпня 2016 року за частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, допитано ОСОБА_2 , який повідомив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду.

Таким чином, за сукупністю наведених фактів, контролюючий орган дійшов висновку про те, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій ТОВ ІТ ПЛАНЕТА з ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС та ТОВ ЄЛАГІН . Також, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності. Крім цього, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь - яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт надання товарів, робіт чи послуг, а тому, на думку податкового органу, віднесення відображених у них сум податку на прибуток до податкового кредиту є безпідставними.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували транспортування придбаного у ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС та ТОВ ЄЛАГІН товару позивачу, з урахуванням чого неможливо встановити рух товару від ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС та ТОВ ЄЛАГІН . У справі відсутні докази наявності у позивача місця для зберігання придбаного товару, оприбуткування товару на складах позивача, докази зберігання придбаного товару та, як наслідок, надані позивачем первинні документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції із ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС та ТОВ ЄЛАГІН .

При цьому, позивачем не зазначено мету придбання товарів та послуг згідно договорів, укладених із ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС та ТОВ ЄЛАГІН , не надано доказів на підтвердження використання саме придбаного у зазначених контрагентів товарів та послуг, подальшого використання у власній господарській діяльності, зокрема щодо продажу третім особам або зберігання.

У свою чергу факт укладення договорів не є доказом реальності здійснення господарської операції.

Таким чином, позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС та ТОВ ЄЛАГІН і пов`язаність отриманих послуг, придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства, що виключає правомірність формування витрат у межах спірних правовідносин.

Крім того, з наданих позивачем до перевірки первинних документів вбачається, що вони підписані він імені директора контрагента позивача - ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС Пилипчуком О.М., а від імені ТОВ ЄЛАГІН - Бурдейним Ю.Б., які заперечують свою участь у створенні та діяльності вказаних підприємств. Відтак, у перевіряє мий період він імені ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС та ТОВ ЄЛАГІН діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво та вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями директором підприємства, який, крім того, не мав жодного відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 листопада 2018 року у справі №826/14440/17 (адміністративне провадження №К/9901/57326/18) зазначив, що надані позивачем під час розгляду справи документи бухгалтерського обліку не спростовують тверджень контролюючого органу про те, що вищевказані контрагенти Товариства здійснюють фіктивну діяльність, а самі документи бухгалтерського обліку підписані особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності ТОВ Маркет Торг , ТОВ Альфацентавр Альянс та ТОВ Оптовик Про , зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, а також враховуючи викладені у постанові Верховного Суду висновки, ці документи не відповідають положенням законодавства та не містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктом 2.4 Положення, а тому вказані документи не мають юридичної сили та не підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Таким чином, матеріали справи не містять належних документів, підтверджуючих виконання ТОВ ЛЮКС КОНСОРСІС та ТОВ ЄЛАГІН робіт, визначених первинними документами, що є підставою для висновку, що позивач, використовуючи лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від постачальників сформував податковий кредит внаслідок операцій, які фактично не здійснювалися.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ ПЛАНЕТА відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ІТ ПЛАНЕТА (код ЄДРПОУ 40107071, адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11А, офіс 54)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)