Постанова

від 11.11.2020 по справі 761/8791/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 761/8791/19

провадження № 61-830св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство Альфа-Банк , Приватне акціонерне товариство Міжнародне бюро кредитних історій , Приватне акціонерне товариство Перше всеукраїнське бюро кредитних історій , Товариство з обмеженою відповідальністю Українське бюро кредитних історій ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2019 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) Альфа-Банк , Приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) Міжнародне бюро кредитних історій , Приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) Перше всеукраїнське бюро кредитних історій , Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Українське бюро кредитних історій про зобов`язання вчинити дії - виключити всю інформацію, що міститься у кредитній історії.

Позовна заява мотивована тим, що 08 серпня 2011 року між ним та ПАТ Альфа-Банк було укладено кредитний договір № 500221281 на суму 59 000 грн, а 21 жовтня 2011 року кредитний договір № 500234818 на суму 108 560 грн.

Зазначав, що при укладенні кредитних договорів ним не надавалися банку письмові згоди на збирання, реєстрацію, накопичення, змінення, поширення, використання, розповсюдження повністю або будь-яких елементів, частини відомостей з його персональних даних. Кредитні договори (а саме розділ № 1 кожного з кредитних договорів) не містять умови, які визначають чи підтверджують факт надання ним письмової згоди банку на обробку персональних даних, а також відсутня письмова згода на передачу банком інформації, що складає кредитну історію, до кредитних історій, які створені та здійснюють діяльність відповідно до законодавства.

Вказував, що в процесі досудового врегулювання спору (листування, переговори) банк посилався на те, що всі істотні умови кредитних договорів, зокрема надання письмової згоди на обробку персональних даних та передачу інформації, що складає кредитну історію, погоджені в письмовій формі та містяться в розділі № 2 Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ Альфа-Банк .

Посилався на рішення Шевченківського районного суду м. Києва суду від 20 липня 2017 року та від 20 лютого 2018 року, якими встановлено, що розділ № 2 Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ Альфа-Банк до укладених кредитних договорів між ним та банком не погоджено у письмовій формі та визнано недійсним в силу закону (нікчемним).

Вважав, що надана в анкетах-заявах згода за своїм змістом не поширюється на правовідносини, цілі (мети), дії, що можуть наступити у майбутньому після прийняття банком рішення щодо можливості надання кредиту. Зазначена в анкетах-заявах мета обробки персональних даних обмежена та діє (діяла) виключно до моменту прийняття банком рішення щодо кредитування.

Зазначав, що банк за відсутності його письмової згоди поширив інформацію про нього через ПАТ Міжнародне бюро кредитних історій , продовжує стверджувати, що така згода банком отримана, та, як наслідок, відповідачі продовжують протиправно збирати, зберігати, використовувати та поширювати дані про нього, отже, їх слід зобов`язати вчинити дії, спрямовані на видалення (вилучення) всієї інформації щодо нього, яка міститься в кредитній історії.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд вилучити (видалити) з кредитної історії всю інформацію про нього за укладеними між ним та АТ Альфа-Банк кредитними договорами від 08 серпня 2011 року № 500221281 та від 21 жовтня 2011 року № 500234818.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки законом не встановлено обов`язкових вимог щодо виду та змісту документу, у якому міститися згода, відтак, підписанням анкет-заяв на отримання кредиту по продукту Свій кредит від 08 серпня 2011 року та від 21 жовтня 2011 року ОСОБА_1 була надана згода на обробку персональних даних, у тому числі він був проінформований про те, що інформацію для формування його кредитної історії буде передано до бюро кредитних історій.

При цьому суд першої інстанції вказав, що законом не передбачено можливості припинення дії наданої суб`єктом кредитної історії письмової згоди на обробку персональних даних.

Районний суд зазначив, що ОСОБА_1 не було доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається, оскільки згоду на обробку своїх персональних даних позивач надав, а тому підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання виключити всю інформацію, що міститься у кредитній історії, немає.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильними, оскільки районний суд правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вказав, що районним судом на підставі належних доказів правильно встановлено наявність письмової згоди ОСОБА_1 на обробку його персональних даних, доступ до кредитної історії та передачі інформації до бюро кредитних історій, відтак, висновки про відсутність підстав для задоволення позову є правильними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити судове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, підстави поширення банком інформації про нього, що складає кредитну історію, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Зазначає, що надана ним згода в анкетах-заявах після досягнення мети, що визначена в анкетах-заявах, припинила свою дію в момент підписання між ним та ПАТ Альфа-Банк кредитних договорів. При цьому звертає увагу суду на те, що в порушення частини четвертої статті 9 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій банк не повідомив йому назви та адреси бюро кредитних історій, до якого передаватиметься інформація, а анткети-заяви також не містять вказаної інформації.

Посилається на порушення частини другої статті 32 Конституції України, у якій зазначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У лютому 2020 року ТОВ Українське бюро кредитних історій подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що касаційна скарга є необґрунтованою, отже, задоволенню не підлягає.

Зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 є правильними, оскільки розміщення інформації про кредитну історію ОСОБА_1 не суперечить положенням законодавства. При цьому позивачем було надано згоду на збір та надання інформації, що складає його кредитну історію, шляхом підписання анкет-заяв.

У лютому 2020 року ПАТ Перше всеукраїнське бюро кредитних історій подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки висновки судів попередніх інстанцій відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Вказує, що оскільки ОСОБА_1 було надано згоду на обробку інформації щодо нього, відтак, позовні вимоги є необґрунтованими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до анкет-заяв на отримання кредиту по продукту Свій кредит від 08 серпня 2011 року та 21 жовтня 2011 року ОСОБА_1 надав свою письмову безумовну згоду на доступ банку до його кредитної історії, вчинення банком будь-яких дій та/або сукупності дій, що пов`язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, доповненням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням інформації, що надана у анкеті-заяві та/або документів наданих банку, в тому числі згоду на збір, зберігання, використання та розповсюдження через бюро кредитних історій інформації про нього (в тому числі інформації, що міститься у державних реєстрах та інших базах даних публічного користування) у порядку, визначеному Законом України Про організацію формування та обігу кредитних історій з метою прийняття банком рішення щодо можливості надання кредиту, а також на обробку персональних даних згідно з вимогами Закону України Про захист персональних даних , будь-яким чином та з метою, що вказана в анкеті-заяві; був проінформований банком про те, що інформацію для формування його кредитної історії буде передано до бюро кредитних історій згідно з додатком, що наданий у анкеті-заяві (а. с. 87-88).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року у справі № 761/31008/14-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ Альфа-Банк , ТОВ Кредитні ініціативи , третя особа: ПАТ Страхова компанія Альфа-Страхування , про визнання умов кредитного договору несправедливими, посилання недійсними, тлумачення змісту договору, визнання кредитного договору недійсним та застосування правових наслідків недійсності кредитного договору (а. с. 33-47)

Вказаним заочним рішенням встановлено, що 08 серпня 2011 року між ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500221281, згідно з яким банк взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 59 000 грн для власних потреб останнього шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок, з датою останнього повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги Альфа-Сервіс - 09 серпня 2016 року. В свою чергу ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17,00% річних, комісійну винагороду за послуги Альфа-Сервіс за кожен місяць користування кредитом та сплачувати штрафні санкції за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісій.

Відповідно до змісту пункту 1 договору, він складається з двох розділів, розділ № 1 Базові умови кредитування та розділ № 2 Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ Альфа-Банк , які нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід`ємну частину цього договору.

Сторонами не було погоджено у письмовій формі розділ № 2 договору Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ Альфа-Банк , отже, в силу закону посилання на розділ № 2 Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ Альфа-Банк , та/або Загальні умови та/або Розділ 2 , та/або другий розділ , та/або Розділ № 2 , які визначені в Розділі № 1 Базові умови кредитування кредитного договору від 08 серпня 2011 року № 500221281 є недійсними.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року у справі № 761/31008/14-ц, зокрема, визнано умови кредитного договору від 08 серпня 2011 року № 500221281, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ Альфа-Банк , які в контексті розділу № 1 Базові умови кредитування містять посилання на неукладений сторонами в письмовій формі розділ № 2 Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ Альфа-Банк , та/або Загальні умови та/або розділ 2 , та/або другий розділ , та/або Розділ № 2 , несправедливими; визнано посилання на розділ № 2 Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ Альфа-Банк , та/або Загальні умови та/або розділ 2 , та/або другий розділ , та/або розділ № 2 , які визначені в розділі № 1 Базові умови кредитування кредитного договору від 08 серпня 2011 року № 500221281, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ Альфа-Банк , недійсними.

Крім того, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року у справі № 761/43389/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Альфа-Банк про тлумачення змісту кредитного договору встановлено, що 21 жовтня 2011 року між ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500234818, відповідно до якого, відповідач надав позивачу кредит для власних потреб позивача, а останній прийняв кредит в сумі 108 650 грн з процентною ставкою за користування кредитом 17,00 % річних до 24 жовтня 2016 року - дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги Альфа-Сервіс (за її наявності) (а. с. 48-54).

Також вказаним рішення встановлено, що сторонами не було погоджено у письмовій формі розділ 2 договору Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ Альфа-Банк та в силу закону він є нікчемним.

14 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ Міжнародне бюро кредитних історій , ПАТ Перше всеукраїнське бюро кредитних історій , ТОВ Українське бюро кредитних історій із заявою про незгоду з інформацією, що складає кредитну історію, за відсутністю письмової згоди суб`єкта кредитної історії та вилучення всієї інформації з кредитної історії за кредитним договором від 08 серпня 2011 року № 500221281 та із заявою про незгоду з інформацією, що складає кредитну історію, за відсутністю письмової згоди суб`єкта кредитної історії та вилучення всієї інформації з кредитної історії за кредитним договором від 21 жовтня 2011 року №500234818 (а. с. 20-23).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 3 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону.

Частиною першою статті 5 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій передбачено, що джерелами формування кредитних історій є, зокрема, відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена пунктами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону.

У частині третій статті 9 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій зазначено, що користувач має право відмовитися від укладання кредитного правочину або укласти кредитний правочин на умовах, що враховують ризики від укладання кредитного правочину, у разі відмови суб`єкта кредитної історії надати згоду на доступ до його кредитної історії та/або на передачу інформації до Бюро про кредитний правочин з Користувачем.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій Бюро вилучає з кредитної історії всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього.

Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання відповідачів виключити всю інформацію, що міститься у кредитній історії, ОСОБА_1 зазначав підставою позову відсутність його письмової згоди на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається, оскільки згоду на обробку своїх персональних даних він надав.

Зокрема, судами попередніх інстанцій взято до уваги підписані ОСОБА_1 анкети-заяви на отримання кредиту по продукту Свій кредит від 08 серпня 2011 року та 21 жовтня 2011 року, відповідно до яких позивач надав свою письмову безумовну згоду на доступ банку до його кредитної історії, вчинення банком будь-яких дій та/або сукупності дій, що пов`язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, доповненням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням інформації, що надана у анкеті-заяві та/або документів наданих банку, в тому числі згоду на збір, зберігання, використання та розповсюдження через бюро кредитних історій інформації про нього (в тому числі інформації, що міститься у державних реєстрах та інших базах даних публічного користування) у порядку, визначеному Законом України Про організацію формування та обігу кредитних історій з метою прийняття банком рішення щодо можливості надання кредиту, а також на обробку персональних даних згідно з вимогами Закону України Про захист персональних даних , будь-яким чином та з метою, що вказана в анкеті-заяві; був проінформований банком про те, що інформацію для формування його кредитної історії буде передано до бюро кредитних історій згідно з додатком, що наданий у анкеті-заяві.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність згоди позивача на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього.

При цьому колегія суддів бере до уваги факт, що ОСОБА_1 не оспорює факт підписання ним анкет-заяв від 08 серпня 2011 року та від 21 жовтня 2011 року, відповідно до яких він надав згоду на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на припинення дії згоди, зазначеної в анкетах-заявах, після підписання між ним та ПАТ Альфа-Банк кредитних договорів, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані анкети-заяви є частиною кредитних справ позивача, отже, є додатками до кредитних договорів.

Крім того, у вказаних анкетах-заявах не зазначено строку дії наданої згоди, відтак, доводи про припинення дії згоди є необґрунтованими.

Отже, наявність анкет-заяв від 08 серпня 2011 року та від 21 жовтня 2011 року є беззаперечним фактом надання ОСОБА_1 ПАТ Альфа-Банк згоди на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього.

З огляду на зміст частин першої - третьої статті 9 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій банк може отримати згоду від суб`єкта кредитної історії на передачу інформації до Бюро про кредитний правочин до укладення самого кредитного договору, однак, має право передати цю інформацію до Бюро лише після укладення договору.

Колегія суддів вважає, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів заявлених ним позовних вимог.

При цьому посилання заявника на порушення банком частини четвертої статті 9 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій , оскільки йому не повідомлено назви та адреси бюро кредитних історій, до якого передаватиметься інформація, а анкети-заяви також не містять вказаної інформації, колегія суддів відхиляє, оскільки частиною четвертої статті 9 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій не встановлено обов`язку надання інформації суб`єкту кредитної історії у письмовій формі, не встановлено строки інформування та форму відповідного звернення, отже, заявник не довів порушення його прав.

З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову. Крім того, судами враховано, що ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору, факт підписання анкет-заяв, отже, підстав, передбачених статтею 10 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій , для вилучення інформації з кредитної історії позивача, немає. Ураховуючи наведене, підписанням анкет-заяв ОСОБА_1 підтвердив, що банком виконаний обов`язок щодо інформування позивача про передачу інформації про кредитний договір до Бюро кредитних історій.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться, виключно, до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк