Рішення

від 09.11.2020 по справі 757/37459/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37459/20-ц

Категорія 42

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань Дибі І. Б.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Куйбишевський районний відділ державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України (м. Харків)

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павленко Людмила Василівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Судейкіна Ірина Володимирівна до Куйбишевський районний відділ державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України (м. Харків), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павленко Людмила Василівна, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивач звернулася до суду із позовом про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позову позивач вказувала на те, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і який був власником квартири АДРЕСА_1 .

На підставі заяви позивача приватним нотаріусом Павленко Л.В. заведена спадкова справа № 5/2020 щодо майна померлого ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з наявністю заборони, а саме: арешту усього нерухомого майна спадкодавця, накладеного 15 грудня 2008 року на підставі постанови ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку (постанова АА №400895 від 12 листопада 2008 року).

Реєстратором арешту зазначено Донецьку філію ДП Інформаційний центр Міністерства юстиції України . Підставою для накладення арешту на майно була постанова ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку, серія АА №400895 від 12 листопада 2008 року.

На усне звернення до ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку позивач отримала відповідь, що в автоматизованій системі виконавчого провадження інформація про виконавче провадження, згідно якого було накладено арешт на майно, відсутня. Також відсутня інформація про ОСОБА_2 як боржника у Єдиному реєстрі боржників.

Посилаючись на те, що вона обмежена у своїх правах щодо розпорядження своїм майном, позивач просила зняти арешт та заборону здійснювати відчуження нерухомого майна, належного ОСОБА_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 02 вересня 2020 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явились в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подали. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про шлюб від 04 травня 1986 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 червня 1997 року був власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , 15 грудня 2008 року накладено арешт, реєстратором є Донецька філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України згідно постанови від 12 листопада 2008 року серії АА №400895 ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку.

06 серпня 2020 року адвокат Татарчук Ф.М. звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з адвокатським запитом про надання інформації про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 . Відповіді не надано.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1223 ЦК, право на спадкування мають особи визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 1220 ЦК, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1258 ЦК визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Так, нормами ст. 1269 ЦК передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Разом з тим, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентарізації" згідно з даними реєстрових книг Бюро, АДРЕСА_1 на підставі права власності зареєстрована за: ОСОБА_2 .

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, доводів позивача та наданих ним доказів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки підставою для накладення арешту на майно позивача є постанова ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку від 12 листопада 2008 року, в той час як автоматизованій системі виконавчого провадження інформація про виконавче провадження, згідно якого було накладено арешт на майно відсутня. Також відсутня інформація про ОСОБА_2 як боржника у Єдиному реєстрі боржників.

Ураховуючи те, що позивач є спадкоємицею майна померлого ОСОБА_2 , обмежена у своїх правах щодо розпорядження своїм майном та відсутність іншого способу захисту її прав щодо зняття арешту з майна, наявні підстави для скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису від 15 грудня 2008 року № 8292973 про арешт зазначеної квартири.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , ст. ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280-282, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Куйбишевський районний відділ державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України (м. Харків), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павленко Людмила Василівна, про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 15 грудня 2008 року № 8292973 про арешт квартири АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Куйбишевський районний відділ державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України (м. Харків)(84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2, ЄДРПОУ 35036088).

Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2020 року .

Суддя О. Л. Бусик