Постанова

від 16.11.2020 по справі 640/12412/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року

м. Харків

Справа № 640/12412/19

Провадження № 22-ц/818/ 4614 /20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

секретаря Каплоух Н.Б.,

Учасники справи :

Заявник: ОСОБА_1 ,

Заінтересовані особи: П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, Харківська міська рада, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, Харківська міська рада, ОСОБА_2 , про встановлення факту спільного проживання,

за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 липня 2020 року, ухвалене суддею Якушею Н.В.,-

в с т а н о в и в :

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт її спільного проживання однією родиною з ОСОБА_3 , з 1992 року по день смерті ОСОБА_3 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її вітчим ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді належної йому частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Померлим ОСОБА_3 заповіт складено не було. 16 березня 1979 року ОСОБА_3 уклав шлюб з матір`ю заявника ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З цього часу вони мешкали однією сім`єю, спільних дітей в них не було, інших дітей ОСОБА_3 також не мав. В 1992 році вона, її донька, мати та вітчим отримали ордер на право проживання в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку у квітні 1998 року приватизували. Після приватизації вони отримали квартиру у спільну (сумісну) власність. Заявник зазначила, що фактично вони мешкали однією сім`єю з моменту вселення в дану квартиру, тобто з червня 1992 року. Протягом останніх років свого життя ОСОБА_3 дуже хворів і вона приймала участь в його житті, побуті та лікуванні як донька, а саме: він був зареєстрований разом з нею, вона допомагала йому матеріально, купувала одяг, харчі, ліки. Вказала, що ОСОБА_3 був прикутий до ліжка у зв`язку з тяжкою хворобою та потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Такий догляд здійснювала вона до його смерті. Вказала, що після його смерті вона звернулась до 5 ХДНК з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , однак їй було роз`яснено, що оскільки вона не є рідною донькою померлого, то вона повинна довести факти спільного проживання її як спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю не менше п`яти років на час відкриття спадщини.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником доведено, що починаючи з 1992 року вона була зареєстрована в квартирі разом з своєю донькою, матір`ю та вітчимом та постійно з ними проживала однією сім`єю. Зазначені обставини також підтверджені показаннями свідків.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Заявником не доведено належними, допустимими чи достатніми доказами факт проживання однією сім`єю, висновки суду ґрунтуються на показаннях свідків, інші письмові докази не підтверджують зазначений факт. Названі свідками обставини не підтверджують факту наявності відносин, притаманних сім`ї. Організація заявником поховання ОСОБА_3 не входить у п`ятирічний строк, який визначений ст. 1264 ЦК України, оскільки такі обставини здійснювались уже після смерті спадкодавця. Інші доводи щодо ведення господарства, придбання майна саме в інтересах сім`ї, наявного спільного бюджету тощо - ґрунтуються лише на показаннях свідків, та не може бути єдиною підставою для встановлення факту, що має юридичне значення. Матеріали справи не містять письмових доказів того, що за період з 2014 по 2019 рр. заявником разом із спадкодавцем було придбано спільне майно; такі особи малий спільний бюджет; мало місце ведення спільного господарства та проведення спільних витрат тощо. Суд помилково встановив факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до 1 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не мало правового значення. Судове рішення першої інстанції суттєво впливає на майнові обов`язки територіальної громади міста Харкова, оскільки зі спливом однорічного строку з часу смерті ОСОБА_3 є необхідність виконати обов`язок, встановлений статтею 1277 ЦК України, щодо подання до суду заяви про визнання спадщини відумерлою.

Адвокатом Межирицьким А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 до апеляційного суду надано відзив , в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивований тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не спростовує фактичних обставин, що були встановлені під час розгляду справи. Зазначає, що окрім пояснень свідків, які повністю узгоджувались між собою та не суперечили викладеним в заяві обставинам справи, суд врахував також такі письмові докази як ордер отриманий сім`єю заявниці, свідоцтво про право власності на житло, довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за різні роки, медичну документацію щодо стану здоров`я спадкодавця, які збереглись у заявниці, матеріали спадкової справи.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.03.1956 року, виданим Орджонікідзевським р/в ВРАЦС м. Харкова. Батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.14).

16 березня 1979 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2 від 16.03.1979 року (а.с.13).

3 лютого 1986 року заявниця ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу НОМЕР_3 від 03.02.1986 року. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.15).

19 лютого 1992 року ОСОБА_4 видано ордер НОМЕР_7, з якого вбачається, що членами її родини є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.160).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13.04.1998 року, реєстраційний № НОМЕР_4 квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.16).

Згідно з довідкою КП Жилкомсервіс дільниці №16 від 27.05.2011 року, виданої ОСОБА_2 - за адресою АДРЕСА_1 мешкала родина у складі: ОСОБА_2 , її мати ОСОБА_1 , бабуся ОСОБА_4 та чоловік бабусі ОСОБА_3 (а.с.17).

Відповідно до довідки сер. МСЕ №142098 від 13.10.1993 року ОСОБА_3 був інвалідом другої групи з 12.10.1995 року безстроково (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 02.01.2019 року, виданого Головним територіальним управлінням юстиції в Харківській області вбачається, що мати заявника ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що зроблений актовий запис №84 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 22.05.2019 року, виданого Харківським міським ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Харківській області вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблений актовий запис №7644 (а.с.11).

З матеріалів спадкової справи №40/2019/П, копія якої надана суду П`ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою вбачається, що 31 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 76).

04.10.2019 року державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від №1862/02-14 ОСОБА_1 надані роз`яснення щодо подальших дій з питання оформлення спадщини після померлого ОСОБА_3 , а саме зазначено про необхідність встановлення факту проживання її однією сім`єю з спадкодавцем за рішенням суду, яке набрало законної сили (а.с. 132).

За даними Спадкового реєстру від 31.05.2019 року за №56371794 інформація щодо заповітів, спадкових договорів від імені ОСОБА_3 відсутня.

Судом першої інстанції допитані свідки, пояснення яких підтверджують викладені в заяві ОСОБА_1 обставини справи.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України)

Згідно зі статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про встановлення факту спільного проживання заявниці з ОСОБА_3 , оскільки судовим розглядом встановлено, що 19 лютого 1992 року мати заявниці ОСОБА_4 видано ордер НОМЕР_7, з якого вбачається, що членами її родини є чоловік - ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_1 та онука - ОСОБА_2 (а.с.160). В подальшому вони стали співвласниками квартири та продовжували в ній проживати.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 31 травня 2019 року, тобто не пропустила передбачений законом строк для прийняття спадщини. На час відкриття спадщини зареєстроване місце проживання заявника співпадало з місцем проживання ОСОБА_3 . Отже, доводи Харківської міської ради, що оскаржуване рішення впливає на майнові обов`язки територіальної громади міста Харкова, оскільки зі спливом однорічного строку з часу смерті ОСОБА_3 в неї виник обов`зок звернутися з заявою про визнання спадщини відумерлою не заслуговують на увагу.

Колегія суддів зазначає, що Харківська міська рада не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти заявлених вимог та доводів апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд встановив факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до 1 січня 2004 року не відповідають дійсності, оскільки у резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначено - встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однією сім`єю не менше п`яти років на час відкриття спадщини , тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374, ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 37 5 , 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови складено 17 листопада 2020 року