Рішення

від 18.11.2020 по справі 734/779/20

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/440/20 Справа № 734/779/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 листопада 2020 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Бузунко О.А.,

при секретарі судових засідань - Галюк Л.В.,

у присутності позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просить суд визнати Договір купівлі-продажу нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 13 листопада 1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений Київською універсальною біржею та зареєстрований в Ніжинському міжміському бюро технічної інвентаризації 02.10.1998 року за реєстровим № 561, та визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області, яка занесена до протоколу судового засідання від 13 серпня 2020 року, до участі в справі в якості співвідповідача залучено Євминську сільську раду Козелецького району Чернігівської області.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_3 повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось з відміткою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою . Про час та місце розгляду справи відповідач також повідомлявся шляхом опублікування оголошення на сайті суду.

Представник Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області в судове засідання не з`явився. Через канцелярію суду надано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з договором купівлі-продажу від 13 листопада 1997 року, укладеного на Київській універсальній біржі, покупець ОСОБА_4 купила у продавця ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно п. 7 Договору продавець набуває право власності на вказаний житловий будинок з моменту укладення даного договору і реєстрації його на Біржі.

У відповідності до ст. 15 Закону України Про товарну біржу від 10 грудня 1991 року договір зареєстровано на КУБ (Київській універсальній біржі.)

Договір і перехід права власності на будинок було зареєстровано в Ніжинському міжміському бюро технічної інвентаризації 02 жовтня 1998 року за реєстровим написом на документі про право особистої власності № 561 .

Як стверджує позивач, спадкодавець ОСОБА_4 з моменту купівлі проживала та користувалась даним житловим будинком, несла витрати по його обслуговуванню та утриманню. Протягом усіх років договір купівлі-продажу нерухомості ніколи ніким не оспорювався.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 08 лютого 2019 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 334.

Після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на належне останній майно, що складається, зокрема, з житлового будинку АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , завідувачем 16-ої Київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І. була заведена спадкова справа № 458/2019, відповідно до якої:

01 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

На день смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, на яке померла залишила заповіт на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений Гришаєвою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21 січня 2015 року за реєстровим № 109.

26 лютого 2007 року ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу: Євминська сільська рада 3 сесія 5 скликання від 21 серпня 2006 року видано та виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 833997, відповідно до якого вона є власником земельної ділянки площею 0,0927 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 010785400094. Кадастровий номер земельної ділянки: 7422082700:01:003:0194.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Україна, АР Крим, м. Керч, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 за станом на 08 лютого 2019 року у вказаній квартирі були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації: 20 липня 1983 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації: 19 вересня 2001 року.

Відповідно до довідки № 105 від 11 квітня 2016 року Комунального підприємства Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради, виданої ОСОБА_1 , садибний житловий будинок в АДРЕСА_1 за даними КП Ніжинське МБТІ на праві власності зареєстрований за ОСОБА_4 , відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого Київською універсальною біржею 13 жовтня 1997 року р№ Д4815/12483 в цілій частці, зареєстровано в КП Ніжинське МБТІ 02 жовтня 1998 року р№ 561.

Постановою від 17 вересня 2019 року № 2927/02-31 державний нотаріус Шапченко М.І. Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що наданий спадкоємцем договір купівлі-продажу нерухомості, який зареєстрований на Київській універсальній біржі 12 листопада 1997 року за реєстраційним № D4815/12483, що посвідчує право власності спадкодавця на вказане спадкове майно, нотаріально не посвідчений, а зареєстрований Українською Універсальною Біржею, вказаний договір не може вважатись укладеним.

Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами відносно вказаного договору, виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, що вступив в дію 01.01.2004 p., відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України суд застосовує до даних правовідносин норми Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР (в редакції на момент укладення договору) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 47 ЦК УРСР (в редакції на момент укладення договору) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У постанові Пленуму Верховного суду України від 25 травня 1998 року № 15 Про внесення змін і доповнень у деякі Постанови Пленуму Верховного суду України в цивільних справах , п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про визнання угод недійсними викладено в наступній редакції: з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини .

Таке роз`яснення Верховним Судом України було надано виходячи зі змісту спеціальної норми, яка містилася в ч. 1 ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року), відповідно до якої договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про товарну біржу угоди, що зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, угоди купівлі-продажу житлового будинку, не залежно від того чи були вони укладені та зареєстровані на товарних біржах і вважалися біржовою операцією, якщо її однією із сторін був громадянин, тобто фізична особа, підлягали обов`язковому подальшому нотаріальному посвідченню, а виходячи із роз`яснення, наданого Верховним Судом України, така практика застосування положення ст.ст. 47, 227 ЦК України (в редакції 1963 року) та ст. 15 Закону України Про товарну біржу у їх системному правовому зв`язку, почалася з 25 травня 1998 року, тобто до моменту укладення такого договору.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до п. 9 Додатку №1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121 (чинної на час укладення договору купівлі продажу), до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна віднесено договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення права діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до п. 1.2 глави ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

З аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини та виникнення права власності, а також враховуючи той факт, що з даного договору, укладеного на товарній біржі, для сторін наступили дійсні наслідки, передбачені даним договором, а саме: покупець оплатив куплене майно і отримав його у своє користування, володіння та розпорядження, після укладення договору про відчуження продавець, отримавши гроші від покупця, припинив всі свої права на відчужене дане майно і у подальшому не мав відносно нього до покупця жодних претензій. Таким чином, договір фактично відбувся і з нього для сторін наступили дійсні правові наслідки. Обидві сторони у даному договорі виявили свою волю на відчуження майна продавцем і на набуття майна у власність покупцем за оплатним договором.

На даний час не є можливим нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу через смерть одної сторони - покупця. Також відсутня будь-яка ініціатива від продавця щодо нотаріального посвідчення укладеного на товарній біржі договору в даний час.

При таких обставинах суд вважає можливим визнати вказаний договір дійсним з підстав, зазначених в ст. 47 ЦК УРСР (в редакції на момент укладення договору), згідно якої якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов`язок спадкоємців, а їх право.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказі в їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, приймаючи до уваги все наведене вище, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом обґрунтованими, доведеними, тобто такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 47, 224, 227 ЦК Української РСР, ст.ст. 328, 1297 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 128, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати договір купівлі - продажу нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 13 листопада 1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений Київською універсальною біржею та зареєстрований в Ніжинському міжміському бюро технічної інвентаризації 02 жовтня 1998 року за реєстровим № 561, - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відомості про учасників провадження:

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 .

Євминська сільська рада Козелецького району Чернігівської області, ЄДРПОУ: 04413354, с. Євминка, вул. Київська, буд. 201, Козелецького району Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Бузунко