Постанова
від 10.11.2020 по справі 760/18966/20
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


Справа №760/18966/20

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/13082/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Коліснику В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 4 вересня 2020 року (суддя Українець В.В.) про відмову у забезпеченні позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Р10 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анісімов Костянтин Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рохманова Оксана Володимирівна про визнання недійсними договорів, витребування земельної ділянки,

встановила:

у вересні 2020р. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0878 га, кадастровий номер 8000000000:72:314:0011, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ТОВ Р10 ; заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, зокрема, заборони ТОВ Р10 , а також будь-яким особам проводити будь-які підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці, а також заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, зокрема, заборони ТОВ Р10 , вчиняти дії щодо продажу даної земельної ділянки.

Обґрунтовуючи заяву, заявник посилалася на те, що їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 905343, належала вищезазначена земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 5 червня 2018р. між нею та ОСОБА_2 був укладений удаваний правочин - договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за договором позики, тобто фактично, сторонами був укладений договір застави. З метою повернення майна після виконання боргових зобов`язань ОСОБА_3 між нею та ОСОБА_2 5 червня 2018р. був укладений договір про наміри, згідно якого нею в подальшому буде придбана спірна земельна ділянка.

Заявник стверджувала, що 10 серпня 2020р. ОСОБА_3 намагався виконати умови договору позики, однак йому стало відомо, що ще 25 лютого 2020р. ОСОБА_2 відчужила спірну земельну ділянку ТОВ Р10 .

Заявник зазначала, що має намір звернутися до суду з позовом про визнання

недійсними укладеного 5 червня 2018р. між нею та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0878 га, кадастровий номер 8000000000:72:314:0011, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К.С.; укладеного 25 лютого 2020р. між ОСОБА_2 та ТОВ Р10 договору купівлі-продажу даної земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рохмановою О.В. та витребування від ТОВ Р10 на її користь зазначеної земельної ділянки.

Однак, вона дізналася, що 3 квітня 2020р. ТОВ Р10 отримано містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва житлового будинку (садибного типу), даний документ є передумовою отримання дозвільної документації на початок виконання будівельних робіт, тому невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 4 вересня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.

Заявник посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, оскільки предметом майбутнього позову є також витребування майна з чужого незаконного володіння, тому висновок суду про немайновий характер спору є безпідставним.

Крім того, заявник звертає увагу, що вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність забезпечення позову обґрунтована в заяві, а отримання ТОВ Р10 містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва житлового будинку підтверджує намір товариства здійснити будівництво на спірній земельній ділянці, що в подальшому утруднить виконання можливого рішення суду та спричинить необхідність подачі нового позову про знесення такого будівництва.

У відзиві на апеляційну скаргу директор ТОВ Р10 - ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін. Представник відповідача вважає, що вимоги майбутнього позову є безпідставними, заявником не наведено конкретних та переконливих доказів необхідності застосування заходів забезпечення позову, а також наявності обставин, які можуть утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Крім того, представник відповідача звертає увагу, що на виконання ст. 152 ЦПК України позивач 11 вересня 2020р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ Р10 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анісімов К.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рохманова О.В. про визнання недійсними договорів, витребування земельної ділянки, однак ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року позовну заяву було повернуто позивачу, тому на даний час відсутній спір, по якому позивач просить забезпечити позов.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Також відповідач зазначає про правомірність укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 5 червня 2018р.

Позивач, відповідач ОСОБА_2 та треті особи, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з`явилися, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 - адвокат Жадобін В.І. подали до суду заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, приватні нотаріуси клопотання про перенесення засідання не подали, тому відповідно до ст. 372 ЦПК

України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ Р10 - адвоката Спасибка А.В., який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору між сторонами є визнання недійсними договорів купівлі-продажу, спір не є майновим та не носить зобов`язального характеру, тому невжиття заходів забезпечення позову не призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Проте такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та не ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, за змістом наведених вище норм умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або

поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З наданих суду документів вбачається, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 905343, ОСОБА_1 належала земельна ділянка, площею 0,0878 га, кадастровий номер 8000000000:72:314:0011, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (с.с.68-69).

5 червня 2018р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анісімовим К.С.

Також 5 червня 2018р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про наміри, згідно якого ОСОБА_1 має намір придбати у ОСОБА_2 спірну земельну ділянку не пізніше 31 грудня 2018р. (с.с.9-10).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 219731112 від 10 серпня 2020 року вбачається, що 25 лютого 2020 року зареєстровано право власності ТОВ Р10 на вищезазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 лютого 2020 року (с.с.11-12).

В заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 зазначала, що має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та витребування від ТОВ Р10 на її користь даної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, ТОВ Р10 , як власник спірної земельної ділянки, може у будь-який час розпорядитися своїм майном, що у подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, так як ОСОБА_1 буде позбавлена можливості повернути спірну земельну ділянку у свою власність.

Колегія суддів вважає, що накладення арешту на спірну земельну ділянку є співмірним із майбутніми позовними вимогами, оскільки ОСОБА_1 оспорює правомірність укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки та набуття відповідачем ТОВ Р10 права власності, і просить витребувати земельну ділянку на свою користь, тому у разі задоволення позовних вимог, спірна земельна ділянка повинна повернутися у власність позивача, що буде неможливим при відчуженні земельної ділянки третій особі.

Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача - ТОВ Р10 , оскільки земельна ділянка залишається

у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі 753/22860/17.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що позивач зазначала про те, що предметом її майбутнього позову буде вимога про витребування земельної ділянки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю такого майна.

Отже, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у зв`язку із немайновим характером майбутньої позовної заяви.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

З наданих апеляційному суду документів вбачається, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , у забезпечення якої була подана заява, повернуто позивачу, тому підстав для вжиття заходів забезпечення позову на даний час не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно оцінені підстави, з яких була подана заява про забезпечення позову та характер позовних вимог, чим суд порушив норми процесуального права.

Разом з цим, на час розгляду апеляційної скарги позовна заява ОСОБА_1 , у забезпечення якої була подана дана заява, була повернута судом позивачу, тому апеляційний суд не має правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 4 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 17 листопада 2020 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення10.11.2020
Оприлюднено19.11.2020
Номер документу92944621
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —760/18966/20

Постанова від 10.11.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рейнарт Ійя Матвіївна

Ухвала від 07.10.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рейнарт Ійя Матвіївна

Ухвала від 28.09.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рейнарт Ійя Матвіївна

Ухвала від 04.09.2020

Цивільне

Солом'янський районний суд міста Києва

Українець В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні