Рішення

від 19.10.2020 по справі 522/119/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/119/20

Провадження № 2/522/23/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Шеян І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Діар Груп про повернення авансу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ТОВ Діар Груп про повернення авансу, по котрому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Діар Груп (код ЄДРПОУ 42356962, місце знаходження: м. Одеса, вул. Троїцька, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в сумі еквівалентної 1000 дол. США за курсом НБУ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 листопада 2019 року позивач надав Медведєвій Я.В. , котра діяла в якості керівника ТОВ Діар Груп грошові кошти, в еквівалентному розмірі 1 000 доларів США, на підтвердження чого складено розписку про отримання грошових коштів. Вказана розписка складена на підтвердження передачі авансу за апартаменти квартирного типу, розрахунковою площею 49.8 кв. м., розташованих у будинку АДРЕСА_2 секції №1 на 12 поверсі, будівельний номер 1-12-2. Об`єкт будівництва за адресою АДРЕСА_2 .

Однак, після зазначених подій, договір купівлі-продажу вищевказаного майна між сторонами не відбувся, майнових прав позивач не отримав. На усні звернення позивач отримав відповідь, що вказана сума поверненню не підлягає.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2020 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання на 26 березня 2020 року.

23 березня 2020 року представник позивач звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з клопотанням про розгляд справи без його особистої участі.

У зв`язку з неявкою належним чином сповіщених учасників справи до судового засідання 26 березня 2020 року справа слуханням відкладена на 15 липня 2020 року.

У судове засідання 15 липня 2020 року з`явився представник позивача. Належним чином сповіщений відповідач до суду не з`явився, про причини неможливості прибуття не повідомив та не звернувся з відповідним клопотанням, у зв`язку з чим судом проголошено перерву на 19 жовтня 2020 року.

У судове засідання 19 жовтня 2020 року з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Належним чином сповіщений відповідач до суду не з`явився, про причини неможливості прибуття не повідомив та не звернувся з відповідним клопотанням, станом на 19 жовтня 2020 року відповідачем відзиву до суду не подано.

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 листопада 2019 року позивач надав Медведєвій Я.В. , котра діяла в якості керівника ТОВ Діар Груп грошові кошти, в еквівалентному розмірі 1 000 доларів США, на підтвердження чого складено розписку про отримання грошових коштів. Вказана розписка складена на підтвердження передачі авансу за апартаменти квартирного типу, розрахунковою площею 49.8 кв. м., розташованих у будинку АДРЕСА_2 секції №1 на 12 поверсі, будівельний номер 1-12-2. Об`єкт будівництва за адресою АДРЕСА_2 .

Після передання грошових коштів договір купівлі-продажу вищевказаного майна між сторонами не відбувся, майнових прав позивач не отримав. На усні звернення позивач отримав відповідь, що вказана сума поверненню не підлягає.

У зв`язку з тим, що відповідачем зобов`язання не виконується належним чином, позивач змушений звернутись до суду по захист своїх порушених прав.

Відповідальність позичальника за порушення умов договору передбачена ч. 1 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Станом на момент подачі позову борг відповідачем не повернуто, будь-яких дій щодо повернення боргу хоча не було, саме тому позивач вимушений звернутись до суду по захист своїх прав.

Позивачем своєчасно та, належним чином виконано покладені на нього договором обов`язки щодо передання грошових коштів, що підтверджується підписом відповідача.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно-безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом вбачається, що між сторонами склалися правовідносини в результаті укладеного ними договору позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або з інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Борговим документом, що підтверджує укладання договору позики між відповідачем та позивачем є розписки, які посвідчують передання йому визначеної грошової суми. Таким чином, так як договір позики це односторонній договір, то у відповідача виник обов`язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.

Письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як передбачено ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору позики (розписки), відповідачем не було повернуто борг, про повернення коштів, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором позики (розпискою) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статей 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§95).

Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, на підтвердження наявності витрат на професійну правничу допомогу, позивач надає лише орієнтовний розрахунок суми судових витрат.

За таких обставин, суд вважає вимоги про стягнення судових витрат на отримання професійної правничої допомоги не обґрунтованими, а тому не знаходить підстав задля стягнення витрат на професійну юридичну допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 207, 545, 549, 625, 640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 141, 268, 280-285 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Діар Груп про повернення авансу, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Діар Груп (код ЄДРПОУ 42356962, місце знаходження: м. Одеса, вул. Троїцька, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в сумі еквівалентної 1000 дол. США за курсом НБУ.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 23.10.2020 року.

Суддя: Ю.Б. Свячена

19.10.20