Постанова

від 19.11.2020 по справі 904/1625/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2020 року м. Дніпро Справа № 904/1625/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач),

судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,

розглянувши без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну

скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2020р. (повний текст складено - 20.07.2020р.)

у справі № 904/1625/20 (суддя - Панна С.П., м. Дніпро)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград

про стягнення штрафу в розмірі 75 140,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" штрафу в розмірі 75 140,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2020р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф в сумі 75 140,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2020р., відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи;

- місцевий господарський суд не застосував норми ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, які спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- позивач не надав суду доказів настання наслідків та спричинення будь-яких збитків внаслідок розбіжностей у накладній № 46671764 та комерційному акті стосовно того, що у вказаних документах містяться різні дані щодо маси вантажу у вагоні № 53503645, а суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначив які збитки поніс позивач;

- рішення суду першої інстанції не містить правову позицію щодо того, що Статутом залізниць не передбачена можливість зменшення штрафу;

- суд міг правомірно скористатися наданим законодавством правом зменшення штрафу. Судом не було прийнято до уваги об`єктивну нерівність суб`єктів спірних правовідносин, зважаючи на приналежність позивача до державного сектору економіки та його монопольне становище у сфері залізничних перевезень, що має враховуватися при справедливому застосуванні положень Статуту залізниць в контексті визначення належного балансу наявного регулювання питання нарахування штрафів за невірно визначену масу вантажу, яке опосередковує втручання держави у право "мирного володіння" вантажовідправників у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить продовжити процесуальний строк, встановлений судом, для подання відзиву. В обґрунтування підстав для поновлення строку позивач посилається на затримку пересилання кореспонденції (поштових відправлень), відміну значної частини транспортних сполучень на АТ "Укрзалізниця", які спричинені карантинними обмеженнями, велику відстань між АТ "Укрзалізниця" та її філіями і підрозділами, які здійснюють представництво інтересів в судах, що також відображається на своєчасній доставці кореспонденції, в тому числі ухвал суду, а тому у позивача була відсутня можливість своєчасного направлення відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020р. для подання відзиву надано строк - протягом десяти днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900085865329 ухвалу про відкриття апеляційного провадження Регіональною філією "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" отримано 30.09.2020р.

Таким чином, відзив на апеляційну скаргу мав бути поданий позивачем в строк до 12.10.2020р. (включно, з урахуванням вихідних днів).

Відзив на апеляційну скаргу подано позивачем 16.10.2020р.

Разом з тим, відповідно до п. 4 Розділу Х Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Виходячи з наведених норм процесуального закону та враховуючи обставини, які зазначені позивачем в обґрунтування неможливості своєчасного подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про продовження процесуального строку для подання відзиву та врахування доводів, наведених у ньому.

Так, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду від 14.07.2020р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним з`ясуванням обставин справи і відповідає нормам матеріального та процесуального права. Позивач просить врахувати, що: скаржник не довів винятковість випадку (відповідачем було вчинено аналогічне порушення, справа № 904/2920/20); зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу є правом, а не обов`язком суду; розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і немає підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням; ст. 122 Статуту залізниць України не пов`язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній; підтвердження обставин важкого фінансового становища скаржник суду не надав. Для засвідчення факту неправильного зазначення відправником в накладній № 46671764 маси вантажу у вагоні № 53503645, а саме різницю ваги проти накладної в сторону збільшення на 700 кг згідно із ст. 129 Статуту залізниць України та Правил складання актів, станцією ім. Т. Шевченка Одеської залізниці було складено комерційний акт від 09.12.2019р. № 420008/76. Штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі, постановлено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

07.12.2019р. згідно залізничної накладної № 46671764 з відомістю вагонів, яка відповідно до п. п. 6.6, 6.7 Правил оформлення перевізних документів, додається до накладної та є її невід`ємною частиною, із станції Богуславський Придніпровської залізниці відправником ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на станцію Бурштин Львівської залізниці, на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС, код ЄДРПОУ 00131541 відправлено вантаж - "Вугілля кам`яне марки г-газовий".

Відповідно до накладної № 46671764 маса вантажу у вагоні № 53503645 становить 69 300 кг (а. с. 13 зі зворотної сторони)

При проходженні вагону № 53503645, що слідував за залізничною накладною № 46871764 через станцію ім. Т. Шевченка Одеської залізниці, згідно заявки ВЧДЕ-7 від 08.12.2019р. № 656 було здійснено контрольне зважування зазначеного вагону та складено комерційний акт від 09.12.2019р. № 420008/76, відповідно до якого була проведена перевірка маси вантажу у вагоні № 53503645. Даною перевіркою при контрольному зважуванні вагону в статичному режимі з повною зупинкою та розчепленням, у присутності ДСЗМ Бішука С.В., прийомоздавальника поїздів ОСОБА_1 , агента комерційного ОСОБА_2 , на справних вагонних вагах, заводський № 44, що пройшли держповірку 02.05.2019р. встановлено, що: вага брутто 93 300 кг., тара вагону 23 300 кг., маса вантажу за ПД 69 300 кг., фактична маса нетто 70 000 кг, що більше ваги, вказаної в документі на 700 кг. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася (а. с. 16 зі зворотної сторони).

На підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України позивачем нарахований штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення а саме: у сумі 75 140,00 грн.

Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати у розмірі 75 140,00 грн. (15 028,00грн. провізна плата за всю відстань перевезення х 5).

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Предметом доказування у даній справі є наявність порушення з боку відповідача при оформленні накладної та неправильного зазначення в ній маси вантажу, обґрунтованість нарахування штрафу.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язана доставити довірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (п. 2 Статуту). На підставі Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (п. 5 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно з п. 23 Статуту залізниць відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (надалі - Правила), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. № 542).

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (ч. 1 п. 1.2 Правил).

Пунктом 1.3 Правил встановлено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з п. 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644.

Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.

Згідно з ч. 1, 2 п. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (пп. 4 п. 52 Статуту).

Відповідно до ч. 1 п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі п. 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Частиною 1 п. 118 Статуту встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень, або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до п. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996р.).

Так, відповідач визначав масу вантажу, зазначену в залізничній накладній, в графі 55 накладної № 46671764 зазначено: Правильність внесених відомостей підтверджую Панченко Ірина Михайлівна Відправник Підпис.

Згідно з ч.1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Крім того, відповідно до п.12 Правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув за актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція призначення в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Отже, у зв`язку з наявністю даної відмітки у розділі "Є" комерційного акту № 420008/76/227 від 09.12.2019р. додатково підтверджується факт неправильного зазначення відповідачем в накладній № 46671764 маси вантажу у вагоні № 53503645.

Таким чином, комерційний акт № 420008/76/227 від 09.12.2019р., яким засвідчено факт розбіжності маси вантажу у вагоні № 53503645, зазначеної у перевізному документі № 46671764 від 07.12.2019р., з фактичною на 700 кг більше, є належним доказом внесення відповідачем невірних відомостей щодо маси вантажу до накладної.

За наведених обставин, місцевий господарський суд за доведеності факту невідповідності даних щодо маси вантажу у залізничній накладній, що супроводжувала вантаж залізницею до станції призначення, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позову про стягнення з відповідача штрафу згідно з пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливість його зменшення Статутом не передбачена.

Стосовно доводів скаржника колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні вказаних норм поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку. Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру даної санкції.

Таким чином, аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідач не надав доказів в підтвердження наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення розміру штрафу.

Крім того, стаття 24 Статуту залізниць України встановлює вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. (Вказана правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018р. у справі № 906/434/17, від 27.03.2020р. у справі № 917/500/19).

Враховуючи, що в даній справі штраф нарахований за порушення відповідачем порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не пов`язана зі збитками залізниці, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Звертаючись із апеляційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2020р. у справі № 904/1625/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

Л.М. Білецька

Суддя

---

Т.А. Верхогляд