Рішення

від 18.11.2020 по справі 902/923/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2020 р. Cправа № 902/923/20

за позовом :Приватного підприємства "АДЕПТ - КОМПЛЕКТ" (вул. Іоганна Гена, 19, м. Одеса, 65098)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДСТРОЙ" (вул. Айвазовського, 4, м. Вінниця, 21022)

про стягнення 40301,80 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

21.09.2020 року в Господарський суд Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 10.09.2020 року Приватного підприємства "АДЕПТ - КОМПЛЕКТ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДСТРОЙ" 40 301, 80 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 903/923/20 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 22.09.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/923/20. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 19.10.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з`явились. При цьому від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без учасника судового процесу. Направлена кореспонденція суду відповідачу повернута з поштовою відміткою "За закінченням строку зберігання".

Ухвалою суду 19.10.2020 р. розгляд справи по суті відкладено на 18.11.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з`явились. При цьому від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без учасника судового процесу. Направлена кореспонденція суду відповідачу повернута з поштовою відміткою "За закінченням строку зберігання".

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

15.11.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДСТРОЙ» та Приватним підприємством АДЕПТ-КОМПЛЕКТ було укладено договір підряду № 15-11/2018 на виконання робіт із збивання оголовків паль.

За умовами зазначеного договору відповідач як виконавець зобов`язався своїми силами і засобами виконати збивання оголовків паль на об`єкті замовника «Будівництво зернового складу (елеватора) з можливістю зберігання до 65 тис. тонн в с.Махаринці Козятинського району Вінницької області» , та передати результати виконаних робіт замовнику за Актом про приймання виконаних робіт у термін до 01.02.2019 р. згідно п.3.1 договору. Позивач як замовник зобов`язався прийняти закінчені роботи та оплатити їх відповідно до умов договору.

Між сторонами було погоджено, що загальна вартість робіт за договором становить 107 100,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 17 850,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору розрахунки за виконання робіт замовник здійснює таким чином: авансовий платіж у розмірі 70 000,00 грн в тому числі ПДВ 20 % - 11 666,67 грн. Замовник перераховує протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення цього договору; розрахунок за виконані підрядником роботи за цим договором здійснюються Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 7 (семи) банківських днів із дати підписання Сторонами Актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки за формою КБ-3 та надання рахунків, які надаються з урахуванням раніше сплаченого авансу.

16.11.2018 р. позивач в якості попередньої оплати сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 70 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4439 від 16.11.2018 р.

Як стверджується матеріалами справи відповідач виконав роботи лише на суму 31 500,00 грн, про що свідчить Акт здачі-приймання виконаних робіт від 23.01.2019 р.

Таким чином вартість оплачених позивачем, але не виконаних відповідачем робіт склала 38 500,00 грн.

02.06.2020 р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №266 про сплату заборгованості та 2 (два) примірники Акту звірки взаємних розрахунків для підписання, але лист 23.06.2020 р. був повернутий поштою без отримання відповідачем.

Позивач 11.08.2020 р. направив на адресу відповідача лист - повідомлення №402 від 11.08.2020р. про розірвання з 01.09.2020 р. договору підряду №15-11/2018 від 15.11.2018р. на виконання робіт із збивання оголовків паль та вимогу про повернення грошових коштів в сумі 38 500,00 грн, лист був повернутий поштою без отримання відповідачем.

Позивач 11.08.2020 р. направив на адресу відповідача лист - повідомлення № 402 від 11.08.2020 р. про розірвання з 01.09.2020 р. договору підряду №15-11/2018 від 15.11.2018 р. на виконання робіт із збивання оголовків паль та вимогу про повернення грошових коштів в сумі 38 500,00 грн. Даний лист 27.08.2020 р. був повернутий поштою без отримання відповідачем.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами підряду, згідно яких у відповідача виник обов`язок з виконання робіт.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 4 ст.882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем обґрунтована вимога про стягнення саме суми авансу, який виконує функцію попередньої оплати, який підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання. Позовна заява містить посилання на лист-вимогу про розірвання договору підряду в порядку статті 849 ЦК України та повернення суми попередньої оплати, у зв`язку з відмовою від договору.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Як зазначалось судом, умовами договору підряду на виконання робіт визначено порядок та строк оплати виконаних робіт.

Незважаючи на умови договору, відповідач не виконав роботи в повному обсязі в установлені договором строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи є борг в розмірі 38 500,00 грн

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України, про стягнення з відповідача на користь позивача 38 500,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Суд вважає, за необхідне зазначити, що позивачем в якості доказів здійснення попередньої оплати по договору надано платіжне доручення № 4439 від 16.11.2018 р., при цьому, сам договір укладено 15.11.2018 р, між тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існували інші угоди, ніж ті, на які посилається позивач, і які є у матеріалах справи, тому судом вищевказане платіжне доручення визнано як доказ сплати попередньої оплати за договором, що є предметом спору.

Також, позивач просить за порушення строків проведення розрахунків стягнути з відповідача 1 801,80 грн інфляційних втрат.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Тобто вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що позивачем невірно здійснено обрахунок інфляційних втрат, а саме вірною є розмір інфляційних втрат в сумі 1639,00 грн. за період з 01.02.2019-10.09.2020рр. В решті позову слід відмовити.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 1315, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДСТРОЙ" (вул. Айвазовського, 4, м. Вінниця, 21022, ідентифікаційни код 38445087) на користь Приватного підприємства "АДЕПТ - КОМПЛЕКТ" (вул. Іоганна Гена, 19, м. Одеса, 65098, ідентифікаційний код 33316835) 38 500,00 грн суму безпідставно отриманих коштів, 1639,00 грн інфляційних втрат та 2 093,50 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 19 листопада 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Іоганна Гена, 19, м. Одеса, 65098)

3 - відповідачу (вул. Айвазовського, 4, м. Вінниця, 21022)