Рішення

від 22.11.2019 по справі 205/2766/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

22.11.2019 Єдиний унікальний номер 205/2766/19

Єдиний унікальний номер 205/2766/19

Провадження № 2/205/1640/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Топ Кредит про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2019 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська поштою було направлено матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ Топ Кредит про визнання кредитного договору недійсним, що надійшли до суду 27 березня 2019 року.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2019 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки з додержанням вимог п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України , з метою усунення яких позивачем 23 квітня 2019 року було подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2019 року позовну заяву судом було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2019 року підготовче провадження було закрито і справу призначено до розгляду по суті .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що у лютому 2019 року їй почали надходити дзвінки від працівників відповідача, з яких її було повідомлено про укладення договору № 269553 про надання коштів у позику від ТОВ Топ Кредит . Договір було укладено у формі заявки-приєднання до примірного договору про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, копію якої нею було отримано наприкінці лютого 2019 року. Відповідно до умов договору сума кредиту становить 6 000 гривень строком з 21 січня 2019 року з кінцевою датою повернення 07 лютого 2019 року включно. Відповідно до умов договору розмір процентів за користування позикою становить 1,90 % за кожен день користування, що складає 693,5 % річних. Загальний розмір (сукупна вартість) кредиту складає 8 052 гривні. Позивач вважає, що кредитний договір не було нею підписано, сторони не погодили істотні умови, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципам сумлінності, що мають наслідком істотного дисбалансу договірних відносин та погіршення становища споживача, а тому існують підстави для визнання даного договору недійсним. Тому позивач просила визнати договір, укладений у формі заявки-приєднання № 269553 від 21 січня 2019 року між ТОВ Топ Кредит і ОСОБА_1 недійсним в цілому та застосувати наслідки недійсності правочину. Позивач просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач ТОВ Топ Кредит про дату та час судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 січня 2019 року між ТОВ Топ Кредит і ОСОБА_1 було укладено договір № 269553 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 26-27). Договір було укладено у формі заявки-приєднання в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на інтернет-сайті https://topcredit.org.ua, з виконанням певних дій, що свідчать про укладення договору.

Згідно з п. 4.3.1 договору № 269553 сума процентів за користування позикою становить 1,90 % за кожен день користування позикою, що становить 693,5 % річних, починаючи з дати видачі позики і протягом строку користування.

Пунктом 4.2 договору № 269553 встановлено, що строк, на який надається позика за цим договором, становить з 21 січня 2019 року по 07 лютого 2019 року.

Згідно з п. 4.1 договору № 269553 загальний розмір наданого кредиту становить 6 000 гривень, а п. 4.4 цього ж договору встановлено, що загальний розмір (сукупна вартість) кредиту становить 8 052 гривні.

Разом з тим, п. 4.6 договору № 269553 від 21 січня 2019 року визначено графік платежів, де вказано, що сума кредиту становить 6 000 гривень, а нарахований відсоток становить 2 052 гривні, загальна сума до сплати складає 8 052 гривні.

08 лютого 2019 року позивачем було сплачено ТОВ Топ Кредит 1 938 гривень 00 коп. за кредитним договором № 269553 (а.с. 28), 15 лютого 2019 року позивач сплатила 798 гривень 00 коп. (а.с. 29), а 25 лютого 2019 року позивачем здійснено перерахування грошових коштів на користь ТОВ Топ Кредит у розмірі 1 140 гривень 00 коп. (а.с. 30).

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовано ЗУ Про споживче кредитування , ЗУ Про електронну комерцію , ЦК України.

Частиною 1 ст. 13 ЗУ Про споживче кредитування зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЗУ Про електронну комерцію електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ Про споживче кредитування ; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ Про споживче кредитування ; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Таким чином, між ТОВ Топ Кредит і ОСОБА_1 було укладено договір позики на умовах фінансового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року, банки зобов`язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

На банки покладається також обов`язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (пункт 3.3 Правил).

Проте, згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов`язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Отже, позичальник був ознайомлений із умовами кредитування у банку, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору.

Таким чином, при укладенні спірного правочину сторони погодили його умови, кредитний договір був підписаний позичальником без зауважень і заперечень, що позичальник підтвердив своїм підписом; не оскаржував й не порушував питання про розірвання кредитного договору, тривалий час виконував умови кредитного договору, сплачуючи кредитні кошти, а отже, не вважав його умови несправедливими.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

За таких обставин, відповідачем під час укладення оспорюваного кредитного договору дотримано положень цивільного законодавства. Крім того, сторони, укладаючи вказаний договір, досягли згоди щодо його істотних умов, а позичальник ОСОБА_1 виконувала умови цього договору після надання позикодавцем кредитних коштів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 3 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позичальником не оспорюється отримання нею кредитних коштів у розмірі 6 000 гривень, а її незгода з умовами договору зводиться лише до небажання позивача виконувати умови кредитного договору належним чином, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а у діях відповідача не вбачається порушення ним прав та законних інтересів позивача або ж вчинення недобросовісних дій, які погіршують становище ОСОБА_1 . Самий договір, копію якого було надано позивачем до позовної заяви містить усі істотні умови договору, зокрема строк дії договору, розмір наданого кредиту, розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, як у відсотках та і у грошовому виразі, сукупну вартість кредиту.

Отже, за таких обставин вбачається, що ОСОБА_1 при укладенні спірного кредитного договору діяла свідомо, вільно, враховуючи власні інтереси, прийняла рішення про вибір кредитної установи та вступила з нею в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочинів і умови, а тому підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, не встановлено.

При цьому у справі відсутні докази того, що ТОВ Топ Кредит включив до кредитного договору несправедливі умови, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а позивач була введена в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, обставини, зазначені у позовній заяві не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні з позовом до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ Про захист прав споживачів , враховуючи результат розгляду справи, судові витрати у справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись п. 12 ч. 1 ст. 3, ст. 12, ч. 1 ст. 13 1 ст. 13 ЗУ Про споживче кредитування , ст. 11 ЗУ Про електронну комерцію , ч.ч. 1, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 549, ст. 551, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 627, 628, 629, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ч. 1,3 ч. 3 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Топ Кредит (ЄДРПОУ 39593165, юридична адреса: 04073, м. Київ, пр. С. Бандери, буд. 8) про визнання кредитного договору недійсним відмовити .

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: