Вирок

від 17.11.2020 по справі 446/1131/19

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/1131/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.11.2020 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1

за участі:секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янка-Бузька кримінальне провадження № 120191400000399 від 20.04.2019 року відносно

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм ТОЗ ОСОБА_4 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

за участі

сторони обвинуваченняпрокурора: ОСОБА_5

представника потерпілого, цивільних позивачів : ОСОБА_6

сторони захисту адвоката: ОСОБА_7

обвинуваченого: ОСОБА_8

в с т а н о в и в :

ОСОБА_8 20.04.2019, приблизно о 11 год. ОСОБА_8 , керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача марки Renault Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепа марки Indox, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на 524 км + 809 м автодороги Indox, що проходить через с.Запитів, Кам`янка-Бузького району Львівської області, та рухаючись у напрямку до м.Львова, порушив вимоги Розділу 1 п.1.5; Розділу 2 п.2.3 б, д, Розділу 12 п.п.12.4, 12.9 б, Розділу 18 пп.18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету України №1306 від 10.10.2001, які виразились в тому, що він керуючи транспортним засобом із швидкістю 66км/год, що є перевищенням допустимої в цьому місці 50 км/год, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, створив загрозу безпеці дорожнього руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким в цей час зупинились зустрічні автомобілі та надавали дорогу пішоходу - малолітньому ОСОБА_9 , який в цей момент переходив проїзну частину дороги зліва на право по напрямку руху автопоїзда, не зменшив швидкість та не зупинив свій транспортний засіб, щоб надати дорогу вказаному пішоходу, здійснив наїзд на нього, в результаті чого останній від отриманих травм помер на місці події. Внаслідок порушення водієм ОСОБА_8 правил безпеки дорожнього руху, неповнолітній ОСОБА_9 отримав тупу поєднану травму тіла у вигляді крововиливу під м`які мозкові оболонки, масивного дефекту м`яких тканин живота, нижніх кінцівок, внутрішніх органів, розтрощення кісток тазу, лівої стегнової кістки. Вказані травматичні пошкодження виникли від контактів з тупими предметами та тертя об тупі предмети, по ступеню тяжкості мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в час спричинення і є причиною настання смерті, виникли при дорожньо-транспортній пригоді внаслідок автонаїзду з можливим первинним контактом в праву поверхню спини.

Суд прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, виходячи з наступного.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Показав, що 20.04.2019, приблизно о 11год. він, керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача та напівпричепа, проїжджаючи через с.Запитів, Кам`янка-Бузького району Львівської області та рухаючись у напрямку до м.Львова, рухаючись із швидкістю більше 60 км/год, що є перевищенням допустимої в цьому місці 50 км/год, не проявив уважність та приближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким в цей час зупинились зустрічні автомобілі та надавали дорогу пішоходу - малолітньому ОСОБА_9 , який в цей момент переходив проїзну частину дороги, не зменшив швидкість та не зупинив свій транспортний засіб, щоб надати дорогу вказаному пішоходу та наїхав на такого, від чого останній помер на місці. Зазначив, що намагався уникнути ДТП, направив автомобіль у кювет, однак уникнути наїзду на ОСОБА_9 не вдалось. Розуміє, що наніс непоправної втрати потерпілим, про що дуже шкодує. Просить суд його суворо не карати, не позбавляти волі та права керування транспортними засобами, оскільки це є єдиним джерелом доходів його сім`ї.

Представник потерпілого в судовому засіданні показав, що потерпілий претензій до обвинуваченого не має, просить обрати покарання не пов`язане з позбавлення волі; щодо позбавлення права керування транспортними засобами, покладається у вирішенні цього питання на думку суду. Водночас, цивільними позивачами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заявлено цивільний позов до ТОВ Зелена планета роботодавцем обвинуваченого, у якому просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 350000 грн. та ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 350000 грн. Також стягнути з відповідача понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу на користь позивача ОСОБА_10 9000 грн. та позивача ОСОБА_11 у розмірі 9000 грн. Цивільний позов в судовому засіданні представник позивачів підтримав позов, просить його задовольнити.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що такі правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, судом визнано доведеним, що ОСОБА_8 порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про ОСОБА_8 , враховує обставини, які пом`якшують покарання.

Так, ОСОБА_8 раніше несудимий, одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, виключно позитивно характеризується за місцем праці, місцем проживання та реєстрації.

З урахуванням всіх обставин справи, відомостей про особу обвинуваченого, його негативного ставлення до скоєного, думки сторони обвинувачення та представника потерпілого, який зазначив, що жодних претензій до обвинуваченого на має, просить суд суворо не карати обвинуваченого, суд приходить до висновку, що доцільним та необхідним для виправлення обвинуваченого та для попередження скоєння інших злочинів, є покарання у вигляді позбавлення волі, що на переконання суду буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, та відповідає принципам рівних можливостей та справедливого судового розгляду, встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Також, суд враховує те, що обвинувачений визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, щиро покаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, що суд визнає обставинами, що пом`якшують його відповідальність.

Обставини, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому відсутні.

Суд вважає, що виправлення засудженого та попередження ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень, можливе шляхом призначення покарання передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про необхідність засудження ОСОБА_8 до позбавлення волі на строк, який не перевищує п`яти років, з огляду на тяжкість вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке є тяжким неумисним злочином та вчинення кримінального правопорушення вперше, ставлення обвинуваченого до його вчинення, активно сприяв розкриттю злочину, щиро покаявся, суд вважає, що виправлення ОСОБА_8 можливе без відбування покарання, в зв`язку із чим його необхідно звільнити від відбування покарання основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладенням обов`язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах Бакланов проти Росії від 09.06.2015 та Фрізен проти Росії від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. У рішенні по справі Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягаря для особи.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття покарання у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Вирішуючи заявлені у справі цивільні позови, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель малолітнього ОСОБА_9 .

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), аналіз норм статей 1187 і 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

На момент ДТП водій ОСОБА_8 перебував в трудових відносинах з ТОВ ОСОБА_4 і керував автопоїздом у складі сідлового тягача марки Renault Premium реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп марки Indox, реєстрацій номер НОМЕР_2 , здійснюючи свої службові обов`язки.

Отже, саме Товариство з обмеженою відповідальністю Зелена Говерла, як власник транспортного засобу, несе обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП.

Приписами ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 Цивільного кодексу України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів. Моральна шкода - втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Згідно з ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Таким чином, особами, які мають право на відшкодування шкоди в зв`язку з смертю ОСОБА_9 є його батьки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які визнані по кримінальному провадженню потерпілим та цивільними позивачами.

За роз`ясненнями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року (зі змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Відповідно до ст.23 ЦК України при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь кожного з цивільних позивачів, аналізуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що непоправна втрата у вигляді загибелі рідної людини однозначно спричинило втрату важливого для позивачів життєвого зв`язку, який не може бути поновленим та відповідно завдає довготривалих і глибоких душевних страждань, передчасна смерть малолітнього ОСОБА_9 стала дуже важкою психологічною травмою для його батьків. Вказане не може не впливати на їх подальше життя та зумовлює для них непоправні зміни у їх житті.

Отже, з урахуванням характеру і обсягу моральних та фізичних страждань, яких зазнали позивачі, з урахуванням принципів розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що на користь кожного з позивачів, які втратили сина, слід визначити розмір моральної шкоди в сумі по 350000 грн. кожному.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу було надано договір про надання правничої допомоги між ОСОБА_10 і адвокатом ОСОБА_6 від 15 травня 2019 року та договір про надання правничої допомоги між ОСОБА_11 від 15 травня 2019 року, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, квитанції від 16 листопада 2020 року про оплату правничої допомоги на загальну суму 18000 грн., ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №166716 від 01.07.2019 року.

Отже, є підстави для стягнення з цивільного відповідача ТОВ Зелена Говерла витрат на правничу допомогу в сумі 18000 грн.

Речові докази по справі відповідно до ст.100 КПК України- флешкарту Kingston 32 Гб mikro SD чорного кольору, на якій записаний відеозапис із камери відеорегістратора легкового автомобіля від 20.04.2019 залишити при матеріалах справи; автопоїзд у складі сідлового тягача марки Renault Premium реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп марки Indox, реєстрацій номер НОМЕР_2 залишити на відповідальному зберіганні ОСОБА_12 .

Судові витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 1/534 від 17.05.2019 в сумі 1570,10 грн; судової транспортно-трасологічної експертизи № 1-533 від 17.05.2019 в сумі 2355,15 грн..; судової автотехнічної експертизи №1/532 від 21.05.2019р. в сумі 1570,10 грн. відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 127, 368, 370, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, призначивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі вимог ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_8 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 1570 (одну тисячу п`ятсот сімдесят)грн. 10 коп. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 1/534 від 17.05.2019.

Стягнути з ОСОБА_8 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 2355 (дві тисячі п`ятдесят п`ять)грн. 15 коп. за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 1/533 від 17.05.2019.

Стягнути з ОСОБА_8 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 1570 (одну тисячу п`ятсот сімдесят)грн. 10 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи №1/532 від 21.05.2019.

Цивільний позов ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕЛЕНА ГОВЕРЛА задовольнити.

Стягнути з цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕЛЕНА ГОВЕРЛА (код ЄДРПОУ 37183456, адреса місцезнаходження: 76014, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. І.Макуха, будинок 2В, офіс 8) на користь цивільного позивача ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_3 ), моральну шкоду в розмірі 350000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕЛЕНА ГОВЕРЛА (код ЄДРПОУ 37183456, адреса місцезнаходження: 76014, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. І.Макуха, будинок 2В, офіс 8) на користь цивільного позивача ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ), моральну шкоду в розмірі 350000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕЛЕНА ГОВЕРЛА (код ЄДРПОУ 37183456, адреса місцезнаходження: 76014, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. І.Макуха, будинок 2В, офіс 8) на користь цивільного позивача ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_3 ), понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень.

Стягнути з цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕЛЕНА ГОВЕРЛА (код ЄДРПОУ 37183456, адреса місцезнаходження: 76014, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. І.Макуха, будинок 2В, офіс 8) на користь цивільного позивача ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ), понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень.

Речові докази: - флешкарту Kingston 32 Гб mikro SD чорного кольору, на якій записаний відеозапис із камери відеорегістратора легкового автомобіля від 20.04.2019 залишити при матеріалах справи; автопоїзд у складі сідлового тягача марки Renault Premium реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп марки Indox, реєстрацій номер НОМЕР_2 залишити на відповідальному зберіганні ОСОБА_12 .

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляції вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1