Рішення

від 31.08.2020 по справі 160/6874/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року Справа № 160/6874/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Агротехніка Плюс до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Агротехніка Плюс до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0029645130 від 07.04.2020 року, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Агротехніка Плюс (код ЄДРПОУ 38835008, адреса: 49000, вул. Харківська, буд. 3, оф. 5.).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі викладених в акті перевірки №7282/04-36-51-30 від 13.02.2020 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми Р № 0029645130 від 07.04.2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 58792 грн. 50 коп., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 47034 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11 758 грн. 50 коп., з яким позивач не погоджується та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Головне управління ДПС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 19-1.1.1. пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 76 та статті 76 глави 8 розділу ІІ ПКУ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпро Агротехніка Плюс (код за ЄДРПОУ 38835008).

За результатами перевірки складено Акт камеральної перевірки №7282/04-36-51-30 від 13.02.2020року.

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення:

- п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпро Агротехніка Плюс (код за ЄДРПОУ 38835008) знижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (р.18) за грудень 2019 року у сумі 47034 грн. 00 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки №7282/04-36-51-30 від 13.02.2020року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми Р № 0029645130 від 07.04.2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 58792 грн. 50 коп., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 47034 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11758 грн. 50 коп.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення форми Р № 0029645130 від 07.04.2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 58792 грн. 50 коп., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 47034 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11758 грн. 50 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Так, судом встановлено, що при перевірці відповідачем було використано:

- Податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2019 року (від 16.01.2020 року № 9331190599), розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларації (додаток №5), надані до ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДПС у Дніпропетровській області в електронному вигляді за допомогою електронних засобів зв`язку;

- Інформацію, наявну в базах ДПС України, надану платником податку, та відомості з Єдиного реєстру податкових накладних, щодо податкових накладних та розрахунків коригування, згідно з наданими платником електронними документами.

Так, в ході арифметичного та візуального співставлення арифметичного підрахунку остаточних сум податків, необхідних для обчислення бази оподаткування, були виявлені розбіжності згідно із наявною у базах даних інформацією. Склад правопорушення полягає у не включенні платником податку до складу податкових зобов`язань грудня 2019року податкових накладних №7, 11, 15, 16, 17 складених в адресу ТОВ «СО-ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 43214544), на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 47034 грн. 00 коп., що в свою чергу призвело до винесення податкового-повідомлення рішення та нарахування штрафних санкцій.

Згідно ст. 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до п. 2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 р. № 165 (далі - Методичні рекомендації), Акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку №2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Аналіз вищенаведених правових положень дозволяє дійти до висновків, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Предмет документальної перевірки визначається згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, відповідно до якого документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проте, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, позивач не отримував від відповідача копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку перевірки та місце її, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог діючого законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений Законом.

За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

З аналізу вказаної норми можна дійти висновку, що аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Таким чином, на переконання суду, висновок податкового органу про неправильне заповнення показників податкової декларації з ПДВ - заниження суми податкових зобов`язань податкової декларації з ПДВ та заниження суми ПДВ, що сплачується до бюджету, який мотивований розбіжністю даних податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, практично зводиться до заперечення достовірності задекларованих платником податків показників, що не відповідає змісту проведеного податковим органом контрольного заходу.

Відповідно до п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Отже, об`єктивний стан розрахунків з бюджетом платника, який не подав податкову декларацію або занизив її показники, з`ясовується контролюючим органом у ході податкової перевірки.

А тому, суд доходить висновку, що з`ясування податковим органом під час камеральної перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з його проведення не можна визнати діями суб`єкта владних повноважень, що відповідають законодавчо визначеним вимогам.

Таким чином, інформація, що зібрана відповідачем відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю не відноситься до предмета перевірки та не може слугувати підставою для винесення податкового повідомлення-рішення.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 р. по справі № 804/6286/17, в якій вказано, що "виявлення в ЄРПН під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума ПДВ за якою не задекларована у поданій податковій звітній декларації з цього податку є саме тим випадком, який слід кваліфікувати, як виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН, що є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки". Верховний Суд також підкреслив, що "виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних ЄРПН не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку товариства. Достовірність, повнота нарахування та сплати зокрема ПДВ є предметом документальної перевірки відповідно до п.п. 75.1.2 ПКУ. Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення, внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення". Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 821/1648/17 (К/9901/41072/18).

Отже, суд зазначає, що камеральна перевірка стосується лише звітності, отже, при виявленні невідповідностей у задекларованих даних платника податків для визначення чи було це арифметичною помилкою, чи навмисним заниження податкового зобов`язання, без документальної перевірки об`єктивно встановити неможливо. Так, у разі виявлення, а в подальшому і не усунення розбіжностей даних податкової звітності щодо конкретних контрагентів в процесі камеральної перевірки проводиться документальна перевірка - п.75.1.2 ПКУ.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що актом камеральної перевірки було встановлено зниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету за грудень 2019 року у загальній сумі 47034 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпро Агротехніка Плюс в особі директора Кочанова П.І, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «СО-ТРАНС» , в особі директора Дячевського Б.В. укладено договір поставки №1212/19-01 від 12.12.2019року. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «СО-ТРАНС» , здійснило оплату за товар 12.12.2019 у сумі 300000,00 грн, підприємство в свою чергу на виконання п.201.1 ст.201 ПКУ, було складено та зареєстровано податкову накладну №5 від 12.12.2019 року на суму 163200,00 грн видаткова накладна №89 від 12.12.2019 року, рахунок №85 від 12.12.20219 року, додаток №1 від 12.12.2019року до Договору, та податкову накладну №6 від 12.12.2019року на суму 136800,00 грн. (видаткова накладна №90 від 12.12.2019року, рахунок №88 від 12.12.20219 року, додаток№2 від 12.12.2019 року до Договору)

В подальшому, 18.12.2019 року ТОВ «СО-ТРАНС» здійснило оплату за товар на підставі умов Договору поставки №1212/19-01 від 12.12.2019 року у сумі 200004,00 грн., на виконання п.201.1 ст.201 ПКУ товариством було складено та зареєстровано податкову накладну №10 від 18.12.2019 року на суму 87300,00 грн., податкову накладну №9 від 18.12.2019 року на суму 89304,00грн., податкову накладну №18 від 18.12.2019 року на суму 11400,00 грн., податкову накладну №20 від 18.12.2019 року на суму 12000,00 грн. (копії додаються)

Податкові накладні № 7, 11, 15, 16, 17 від 18.12.2019 року були складені помилково оскільки по ним відсутня перша подія, яка визначена ст.187 Податкового кодексу України, а, отже, взагалі не виникають податкові зобов`язання з податку на додану вартість, господарська операція за означеними накладними не вчинялись, позивачем вірно у податковій декларації з податку на додану вартість визначено суму податку на додану вартість за грудень 2019 року, про що і було зазначено в листі до ГУ ДПС у Дніпропетровській області №28/04/20 від 28.04.2020року.

Судом встановлено, що позивачем були здійсненні спроби реєстрації податкових накладних, проте їх реєстрація була зупинена, у зв`язку з тим, що податкові накладні були складені помилково, оскільки по ним відсутня перша подія, подальше розблокування реєстрації означених податкових накладних не відбувалось.В підтвердження відсутності зарахувань коштів за оплату товару який визначено в податкових накладних №7, 11, 15, 16, 17 від 18.12.2019 року позивачем надано до матеріалів справи банківську виписку.

Беручи до уваги наведене, суд зазначає, якщо платником податку помилково складена податкова накладна, то така податкова накладна не підлягає відображенню у податковій звітності з ПДВ.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України розмежовано підстави для проведення камеральної перевірки та документальної позапланової виїзної перевірки.

Суд наголошує, що відповідно до статті 75 ПКУ предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Натомість статтею 210 Податкового кодексу України встановлено, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

На переконання суду, відповідно до акту перевірки №7282/04-36-51-30 від 13.02.2020 року, підставою для проведення перевірки слугувала розбіжність між даними поданої позивачем податкового декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року та даними ЄРПН, тобто, суд доходить висновку, що підстав для проведення камеральної перевірки у відповідача не було.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, а тому позов слід задовольнити.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0029645130 від 07.04.2020 року, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Агротехніка Плюс (код ЄДРПОУ 38835008, адреса: 49000, вул. Харківська, буд. 3, оф. 5.).

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова