Рішення

від 13.02.2020 по справі 160/12227/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року Справа № 160/12227/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. за участі секретаря судового засіданняМаксімова А.С. за участі: представника позивача Мельникова А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсервіс до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Укрспецсервіс звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000459511 від 28.10.2019 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у повному обсязі;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000458511 від 28.10.2019 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкові повідомлення-рішення: №000459511 від 28.10.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на загальну суму 2 115 160,50 грн. та №000458511 від 28.10.2019 р. про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 67 242,00 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими відповідачем рішеннями та висновками акту перевірки, оскільки господарські відносини між ним та його контрагентами носили реальний характер, що підтверджується первинними документами.

Також позивач зазначив, що для виявлення податкових накладних, які складені по нереальним господарським операціям, законодавством уведена система автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків та затверджено порядок зупинення реєстрації податкових накладних.

Таким чином, система електронного адміністрування податку на додану вартість гарантує, що усі зареєстровані у Єдиному реєстрі податкові накладні є безумовною підставою для обґрунтованого формування податкового кредиту по податку на додану вартість, що й передбачене абзацом третім пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Крім того, в обґрунтування позивач зазначив, що відповідачем порушено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , оскільки жодних фактів порушення з боку ТОВ Укрспецсервіс в Акті не наводиться, тим більше в ньому відсутні чітке, об`єктивне та повне викладення цих фактів з посиланням на первинні документи.

Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10 годину 00 хвилин 24 грудня 2019 року.

26 грудня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

За період з 01.10.2018 по 31.12.2018 позивачем задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Інструмент Сервіс Груп" (код ЄДРПОУ 39307648) за період з 01.10.2018 по 31.10.2018, ТОВ "Десікант Транс" (код ЄДРПОУ 42246973) за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 року, ТОВ "Дніпро Електросервіс" (код ЄДРПОУ 41257586) за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 року, ТОВ Смоукед-Груп (код ЄДРПОУ 42388528) за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 року, всього у сумі 1477349 грн.

Однак, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Перевіркою встановлено здійснення ТОВ Укрспецсервіс нереальних господарських операцій з послугами (роботами), придбаними у контрагентів, у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг у попередніх ланках постачання та/або реального задекларованого виконання послуг (робіт).

Останнє судове засідання у справі відбулось 13 лютого 2020 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, адміністративний позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13 лютого 2020 року не прибув, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспецсервіс - позивач зареєстровано як юридична особа 23.06.2014 року, код ЄДРПОУ - 19088807.

В період з 02.08.2019 р. по 08.08.2019 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Інструмент Сервіс Груп" (код ЄДРПОУ 39307648) за період з 01.10.2018 р. по 31.10.2018 р., ТОВ "Десікант Транс" (код ЄДРПОУ 42246973) за період з 01.11.2018 р. по 31.12.2018 р., ТОВ Дніпро Електросервіс (код ЄДРПОУ 41257586) за період з 01.11.2018 р. по 30.11.2018 р., ТОВ Смоукед-Груп (код ЄДРПОУ 42388528) за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р.

За результатами перевірки було складено Акт №45810/04-36-14-11/19088807 від 15.08.2019 р.

Згідно висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ Укрспецсервіс :

п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 1 п. 4 розділ V, пп. 1, пп. 2, пп. 5 п. 5 розділ V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016р. №21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015р. №13), що призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду всього на суму 67 242 грн., в т.ч. за січень 2019 р. - 67 242 грн. та до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 1 410 107 грн., в т.ч. за жовтень 2018 - 154 302 грн., за листопад 2018 - 545 901 грн., за грудень 2018 - 709 904 грн.

На підставі Акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 000459511 від 28.10.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на загальну суму 2 115 160,50 грн. та № 000458511 від 28.10.2019 р. про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 67 242,00 грн.

З метою скасування зазначених податкових повідомлень-рішень позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту Акту, висновки щодо наявності порушень з боку позивача відповідач обґрунтовує тим, що на його думку взаємовідносини позивача з контрагентами ТОВ "Компанія "Інструмент Сервіс Груп" за договором постачання №164 від 26.09.2018р., ТОВ "Десікант Транс" за договором підряду №20 від 24.10.2018р., ТОВ Дніпро Електросервіс за договором №УР15 від 27.10.2017 р., ТОВ Смоукед-Груп за договором підряду №18 від 24.10.2018 р. та Договором поставки №19 від 24.10.2018 р. є нереальними, господарські операції не проводились сторонами, а тому є нікчемними.

Щодо нереальності господарських операцій відповідач у акті посилається на те, що у контрагентів позивача недостатня кількість працівників; відсутня технічна (ресурсна) можливість здійснення операцій; відсутнє справжнє джерело первинного походження товарів.

Аналізуючи правочини позивача з його контрагентами, суд встановив наступне.

Згідно договору постачання №164 від 26.09.2018 р. та Специфікації №1 до нього, ТОВ "Компанія "Інструмент Сервіс Груп" поставило на адресу позивача запасні частини та матеріали на загальну суму 925 812,00 грн., що підтверджується відповідними накладною, рахунком та товарно-транспортною накладною.

На момент перевірки оплата вказаних товарів була здійснена в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Вся необхідна первинна документація була надана відповідачу під час проведення перевірки.

Придбаний товар позивач поставив на адресу ТОВ Харківський електро-машинобудівний завод , яке виступило кінцевим замовником даного товару.

Згідно договору підряду № 20 від 24.10.2018 р. ТОВ "Десікант Транс" були виконані роботи по ремонту електрообладнання, що належить позивачу, а саме: ротора генератора Т-12-2У3, синхронного електродвигуна СДС 19-56-40-У4, синхронного безщіткового збудника ВСГ-80-3000, статорів електродвигунів 4А3М-5000/6000-УХЛ4, статора електродвигуна АС-5000-6000, тягових електродвигунів типу НБ-511.

Роботи здійснювались за цінами погодженими в договірних цінах та локальних кошторисах на загальну суму 4 090 750,63 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт. Давальницькі матеріали та обладнання транспортувались автомобілем позивача на адресу контрагента: м. Дніпро, вул. Василя Макуха, 1, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, товарними накладними, що містяться в матеріалах справи.

Оплата вказаних робіт була здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Придбані роботи з виконання ремонту використані ТОВ Укрспецсервіс в процесі провадження своєї основної діяльності - ремонту та обслуговування електрообладнання. Ці роботи виконувались для ПАТ Арселор Міттал Кривий Ріг , ТОВ ДТЕК Східенерго , ТОВ Інтерагротехнології , ПрАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , які фактично є первинними замовниками.

Згідно Договору № УР15 від 27.10.2017 р., ТОВ Дніпро Електросервіс були виконані роботи по ремонту електрообладнання, а саме: електродвигунів 5АМ315Ма6У3, статора генератора Т-12-2У3, за цінами узгодженими в договірних цінах та локальних кошторисах у розмірі 1 582 855,69 грн. Вказане підтверджується актами приймання виконаних робіт. Давальницькі матеріали та обладнання транспортувались автомобілем позивача на адресу контрагента: м. Дніпро, вул. Журналістів, 9Ж, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, товарними накладними.

Оплата вказаних робіт здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Підрядні роботи за договором № УР15 від 27.10.2017 р. необхідні позивачу для провадження своєї господарської діяльності та здійснення робіт по своїй основній профільній діяльності. Ця робота виконувалась для ПрАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , яке фактично є їх первинним замовником.

Згідно Договору підряду № 18 від 24.10.2018 р. ТОВ Смоукед-Груп були виконані роботи по ремонту електроустаткування відповідно до проектно-кошторисної документації, а саме: ремонт електродвигунів ЭД-118АУ2, виготовлення і заміна валу електродвигуна А4-400- 4У3, виготовлення секцій та ремонт статора турбоелектродвигуна СТМ-9000-2 на суму 1 861 229,43 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних робіт.

Дане устаткування та давальницькі матеріали транспортувались в ремонт та з ремонту автомобілем, який належить позивачу, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі електрообладнання в ремонт (з ремонту), товарною накладною.

Оплата вказаних робіт позивачем здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та договорами відступлення права вимоги.

Згідно договору поставки № 19 від 24.10.2018р. та Специфікації №2 до нього, ТОВ Смоукед-Груп поставило на адресу позивача запасні частини та матеріали на загальну суму 403 450,80 грн., що підтверджується відповідними накладними, рахунками та товарно-транспортними накладними.

Придбані товари позивач використовує в процесі провадження основної діяльності - ремонту та обслуговування електромашин. Вони застосовані при здійсненні ремонту електрообладнання для ПАТ Арселор Міттал Кривий Ріг .

Оплата товару за договором №19 від 24.10.2018 р. здійснена в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками та договорами відступлення права вимоги.

Роботи за договором №18 від 24.10.2018 р. необхідні для провадження своєї господарської діяльності та здійснення робіт по своїй основній профільній діяльності. Ці роботи виконувались для ПрАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , ПАТ Запоріжсталь та ТОВ Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат , які фактично є їх первинними замовниками.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 ЦК України, встановлюються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній

волі;

4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Відповідно до ст. 234 ЦК України правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні.

Жодного судового рішення на підтвердження недійсності правочинів, укладених з контрагентами-покупцями, відповідач суду не надав.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Але жодних доказів та посилань на закон, де чітко встановлено недійсність (нікчемність) оспорюваних правочинів, відповідач не надав.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV(далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Отже, до перевірки позивачем було надано усю необхідну первинну документацію, що підтверджує реальний стан та законний характер взаємовідносин між позивачем та його контрагентами. Усі первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , містять всі необхідні реквізити, складені уповноваженими особами та скріплені печатками і повністю підтверджують виконання господарських зобов`язань сторонами.

В Акті не наводиться жодного доказу в обґрунтування того, що надані позивачем первинні документи оформлені з порушеннями. Акт містить лише суб`єктивну думку ревізора-інспектора, не підтверджену жодними належними і допустимими доказами, в тому числі первинними документами.

Крім того, суд хотів би зазначити про те, що в якості аргументу щодо нікчемності правочинів відповідач у акті наводить показники людино-годин, зазначені в актах виконаних робіт.

Однак, ТОВ Укрспецсервіс у своїй діяльності, при складанні кошторисної документації та визначенні вартості робіт користується відповідними правилами, нормами, стандартами та роз`ясненнями Державного інституту праці та соціально - економічних досліджень.

У нормативно-методичних матеріалах зазначеного інституту викладена позиція, що неспівпадіння кошторисної трудоємкості з кількістю відпрацьованих чоловіко-годин, отримане з табелю обліку, не є підставою для перегляду кошторисної документації. До розрахунку форми КБ-2в ані кількість відпрацьованих чоловіко-годин, отримана з табелю обліку, ані виробка ніяким чином відношення не мають.

Отже, нормативні чол./год. не можна ототожнювати з реальним строком виконання робіт (надання послуг).

Відповідачем не доведена можливість позивача бути обізнаним про ймовірні порушення у діяльності контрагентів, а тому позивач не може нести будь-яку відповідальність пов`язану з цим.

Всі зазначені факти свідчать про те, що підприємство позивача є діючим, а висновки відповідача про обрив ланцюга постачання товарів, робіт, послуг та порушення податкового законодавства іншими підприємствами суд не бере до уваги, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Також суд хотів би зазначити щодо реєстрації податкових накладних.

Згідно абз. 1-3 п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як вбачається з доданих до позову податкових накладних, а також з даних відображених в акті перевірки, відповідні податкові накладні за операціями між ТОВ Укрспецсервіс та контрагентами складені і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних після наведеної вище дати, в період з жовтня 2018 р. по січень 2019 р.

Таким чином, вони є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та в інших підтвердженнях немає необхідності.

Крім того, одночасно із введенням у дію абзацу третього пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України і з метою недопущення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, які не відповідають реальним господарським операціям, Податковим кодексом України уведена процедура зупинення реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі.

Для виявлення таких податкових накладних законодавством уведена система автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків та затверджено порядок зупинення реєстрації податкових накладних.

Таким чином, система електронного адміністрування податку на додану вартість гарантує, що усі зареєстровані у Єдиному реєстрі податкові накладні є безумовною підставою для обґрунтованого формування податкового кредиту по податку на додану вартість, що й передбачене абзацом третім пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Отже, якщо операції позивача з наведеними контрагентами були б сумнівні, то реєстрація податкових накладних за ними повинна була бути зупинена. Однак, податкові накладні були зареєстровані, а відтак ТОВ Укрспецсервіс діяло правомірно та мало законні підстави для включення відповідних сум до податкового кредиту.

Крім того, в адміністративному позові є посилання на те, що в акті перевірки відсутнє чітке, об`єктивне та повне викладення відповідачем фактів порушень з боку ТОВ Укрспецсервіс , що є порушенням положень ст. 86 ПК України, а також Наказу Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 р., Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами .

З цього приводу суд має зазначити про таке.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія А. 303-А; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищезазначеного суд не надає оцінку та не аналізує інші аргументи позивача щодо підстав скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як то порушення відповідачем порядку складання акту перевірки та висвітлення порушень і т.і.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами та вважає у зв`язку з цим, що протягом судового розгляду справи відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

На підставі ст. 139 КАС України суд також вважає за необхідне присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсервіс за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 19210,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000459511, № 000458511 від 28.10.2019 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсервіс за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 19210,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17 листопада 2020 року.

Суддя В.М. Олійник