Рішення

від 09.11.2020 по справі 200/4021/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 р. Справа№200/4021/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання - Кабановій О.О.,

за участю:

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - Ярової С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ КОНТІ (ЄДРПОУ 25112243; 85114, Донецька обл., м.Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, буд. 460) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 431428268; 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ КОНТІ звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 827269,05 грн. та орендної плати з юридичних осіб у сумі 281126,18 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, та зобов`язання подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення суми надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб у сумі 827269,05 грн. та орендної плати з юридичних осіб у сумі 281126,18 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В обґрунтування позову посилається на те, що впродовж 2015-2017 років ним сплачено грошові зобов`язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності та земельний податок у сумі 1 108 422, 23 грн. за земельні ділянки, що розташовані у м. Донецьку, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначає, що у відповідності до пп. 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України він звільнений від сплати земельного податку та орендної плати за вказані земельні ділянки, у зв`язку з чим подав до контролюючого органу уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2015 та 2016 роки. Враховуючи зазначені обставини, він 27.01.2020 звернувся до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, однак листом №18105/10/05-99-54-04 від 02.03.2020 йому відмовлено у її задоволенні. Вважає зазначену бездіяльність відповідача такою, що порушує його законні права.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII та Податковим кодексом України не передбачено визнання самостійно задекларованих та сплачених позивачем сум плати за користування земельними ділянками як надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями і такими, що підлягають поверненню. Крім того зазначає, що під час розгляду заяви позивача встановлено, що ПАТ "Виробниче об`єднання "КОНТІ" в порушення п. 2 наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 некоректно вказані суми та реквізити, на які перераховано кошти відповідно введених з 01.01.2020 розрахункових рахунків, у зв`язку з чим вона не була прийнята до відпрацювання і йому запропоновано подати нову заяву із зазначенням передбаченої інформації у відповідності до п. 2 наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60.

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав відповідь на відзив, відповідно до якої вважає доводи відповідача необґрунтованими і просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачеві надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 12 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.08.2020.

13.08.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 08.09.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2020 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено до 08.10.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2020 судовий розгляд справи відкладено на 09.11.2020.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з`явився, проте надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство Виробниче об`єднання КОНТІ (код ЄДРПОУ 25112243; 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, буд. 460) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 22.10.1997 за № 1 266 120 0000 001435. Як платник податків знаходиться на обліку в Офісі великих платників податків ДПС з 28.10.1997, як платник земельного податку і орендної плати за землю за неосновним місцем обліку - в Головному управлінні ДПС у Донецький області, Маріупольське управління Північної ДПІ (Ленінський район м.Донецька).

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Судом встановлено, що позивач є користувачем та власником наступних земельних ділянок:

- кадастровий номер: 1410137100:00:041:0146, загальною площею 1,0924 га, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, Кіровський район (автостоянка і зона відпочинку), що підтверджується договором оренди від 27.10.2009, зареєстрованим у Донецькій міській раді 19.11.2009 за № 7/626 (а.с. 15-18);

- кадастровий номер: 1410137700:00:006:0045, загальною площею 0,0171 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди від 12.08.2009, зареєстрованим у Донецькій міській раді 26.08.2009 за № 7/449 (а.с. 19-22);

- кадастровий номер: 1410137700:00:003:0026, загальною площею 0,01758 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором оренди від 22.01.2009, зареєстрованим у Донецькій міській раді 23.02.2009 за № 9/409 (а.с. 23-26);

- кадастровий номер: 1410137700:00:003:0118, загальною площею 0,9867 га, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, Кіровський район, що підтверджується договором оренди від 05.04.2006, зареєстрованим у Донецькій міській раді 06.04.2006 за № 9/206 (а.с. 27-30);

- кадастровий номер: 1410137700:00:003:0594, загальною площею 4,6715 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.11.2010, державний акт №021035800003 (а.с. 31-34).

Позивачем було подано наступні податкові декларації з плати за землю:

1) податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік зі сплатою щомісячного розміру орендної плати у сумі 13648,21 грн. на загальну суму 163 778,63 грн. (а.с. 35-38);

2) податкова декларація з земельного податку за 2015 рік зі сплатою щомісячного розміру податку у сумі 28 335,92 грн., на загальну суму 340 031,26 грн. (а.с. 42-44);

3) податкова декларація з орендної плати за земельні державної або комунальної власності за 2016 рік зі сплатою щомісячного розміру орендної плати у сумі 19 557,87 грн., на загальну суму 234 694,77 грн. (а.с. 39-40);

4) податкова декларація з земельного податку за 2016 рік зі сплатою щомісячного розміру податку у сумі 40 605,39 грн., на загальну суму 487 264,79 грн. (а.с.46-47).

Впродовж 2015-2017 років позивачем сплачено орендну плату за землі державної або комунальної власності та земельний податок відповідно до вищенаведених задекларованих грошових зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 63-106).

В подальшому, у 2016-2017 роках позивачем подано до податкового органу уточнюючі податкові декларації з орендної плати за землі державної або комунальної власності та земельного податку, якими зменшено розмір податкового зобов`язання минулих податкових періодів, за якими минув термін сплати, відповідно за 2015-2016 р.р., на суму сплачених платежів відповідно до грошових зобов`язань, визначених вищенаведеними податковими деклараціями.

27.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою № 34/6, якою відповідно до статті 43 Податкового кодексу України просив повернути надміру сплачені грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010500) у сумі 827 296,05 грн. та орендної плати з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010600) у сумі 281 126,18 грн. на відповідний розрахунковий рахунок позивача із зазначенням його банківських реквізитів (а.с. 61).

За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем надано відповідь, оформлену листом № 18105/10/05- 99-54-04 від 02.03.2020, в якому він не заперечує факт наявності надміру сплачених сум земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних осіб, але повідомляє, що в порушення п. 2 наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені від 11.02.2019 № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за №370/33341, (далі - Порядок № 60), у заяві позивачем некоректно вказані суми та реквізити, на які перераховано кошти, відповідно введених нових рахунків з 01.01.2020 згідно листа Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області від 20.12.2020 № 49678/10 (а.с. 62), у зв`язку з чим вона не може бути прийнята до відпрацювання.

Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються.

Позивач, вважаючи вказану відповідь протиправною бездіяльністю відповідача, вчиненою з метою неподання відповідного висновку до органу ДКС України, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд виходить з наступного.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань передбаченні статтею 43 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Так, пунктом 43.1 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної норми права, переплата сум грошових зобов`язань платника податку в особовому рахунку означає помилково та/або надміру сплачені грошові зобов`язання такого платника.

Відповідно до пункту 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

За вимогами пунктів 43.3 та 43.4 зазначеної вище статті обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

За приписами пункту 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з приписами п. 102.5. ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.115. п. 14.1. ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання (переплата) - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Тобто переплатою вважається сума надміру сплачених коштів до відповідного бюджету (залежно від податку).

Окрім цього, відповідно до пп. 17.1.10. п. 17.1. ст. 17 ПК України у платника податку виникає право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Разом з цим спір між учасниками справи виник у зв`язку з невчиненням відповідачем дій щодо направлення висновку про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань до органів ДКС України на підставі поданої позивачем заяви.

Суд зазначає, що відповідач, як на підставу правомірності своїх дій/бездіяльності у спірних правовідносинах, посилається на наказ Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі та пені від 11.02.2019 № 60, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за №370/33341, який було прийнято з метою врегулювання порядку звернення платника податку до податкового органу із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

При цьому, у своїй відповіді від 02 березня 2020 року податковим органом зазначено про неможливість прийняття до відпрацювання заяви позивача про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, оскільки в порушення п. 2 зазначеного наказу у заяві АТ Виконавче об`єднання КОНТІ не коректно вказані суми та реквізити, на які перераховані кошти відповідно введених нових рахунків (код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Згідно п. 2 наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 у заяві про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства), та визначає напрям(и) перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються:

- на поточний рахунок платника податку в установі банку;

- на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету;

- у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету.

Проте, суд вважає протиправним посилання відповідача на зазначений наказ Міністерства фінансів України, з огляду на таке.

Як вже зазначалось судом, відповідно до приписів п. 43.4 ст. 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Таким чином, як вбачається зі змісту вказаної правової норми, відповідна заява подається платником податків до контролюючого органу у довільній формі. При цьому вимогою до її змісту, визначеною законодавцем, є наявність звернення про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та зазначення напряму перерахування таких коштів.

Суд зазначає, що наказ Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60, на який посилається відповідач як на підставу неможливості розгляду заяви позивача про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, є підзаконним нормативно-правовим актом, а, отже, має нижчу юридичну силу ніж Податковий кодекс України, яким чітко врегульований порядок вчинення дій сторонами таких правовідносин, і він не містить інших вимог до змісту заяви і не надає повноважень ані Кабінету Міністрів України, ані будь-якому Міністерству, яке входить до його складу, на визначення окремого порядку їх врегулювання.

Втім, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання відповідного висновку до органів ДКС України та зобов`язати його вчинити такі дії.

Проте, виходячи з аналізу змісту листа-відповіді відповідача від 02.03.2020 №18105/10/05-99-54-04, наданого на заяву позивача про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань від 27.01.2020 №34/6, вказана заява не була розглянута по суті.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку, "...надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року відповідно до умов статті 15.Б, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та враховуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що не вправі перебирати на себе функцію державного органу щодо зобов`язання його вчинити конкретні дії, оскільки в даному випадку ця дискреційна функція належить відповідачу, у зв`язку з тим, що ним не було прийняте рішення по суті заяви з урахуванням його компетенції.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неподання відповідного висновку та зобов`язання вчинити дії щодо його подання, однак з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і позовні вимоги в цій частині задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду по суті заяви позивача від 27.01.2020 № 34/6 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб у сумі 827 296, 05 грн. та орендної плати з юридичних осіб у сумі 281 126, 18 грн., зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 27.01.2020 № 34/6 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб у сумі 827 296, 05 грн. та орендної плати з юридичних осіб у сумі 281 126, 18 грн. у порядку, визначеному Податковим кодексом України, та вирішити питання про подання до органу Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб у сумі 827 296, 05 грн. (код класифікації доходів бюджету 18010500) та орендної плати з юридичних осіб у сумі 281 126, 18 грн. (код класифікації доходів бюджету (18010600), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь АТ ВО КОНТІ , з урахуванням висновків суду (пункт 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З цією метою суд зауважує, що при розгляді зазначеної заяви позивача відповідачу слід виходити з наступних висновків суду стосовно тверджень відповідача у відзиві про те, що в даному випадку не передбачено визнання самостійно задекларованих та сплачених позивачем сум плати за користування земельними ділянками, як надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями і такими, що підлягають поверненню.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , згідно з яким підрозділ 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України було доповнено пунктом 38.7 у наступній редакції: Не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність .

В подальшому вказана норма була змінена Законом України від 23 березня 2017 року №1989-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні . Вказані зміни набули чинності 15 квітня 2017 року.

Рішенням Конституційного суду № 3-р(І) 2019 від 05.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 23 березня 2017 року №1989-VIII, згідно з якими нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 23 березня 2017 року № 1989-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, на час звернення позивача з відповідною заявою до відповідача та судового розгляду справи абзац 3 п. 38.7 підрозділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 23 березня 2017 року №1989-VIII, визнано неконституційним.

З системного аналізу викладеного вбачається, що позивач набуває права на повернення надмірно сплаченого податку за таких умов: земельні ділянки повинні бути розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію; відсутність у такого платника податкового боргу; подання платником податків заяви про таке повернення у довільній формі протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми із зазначенням напряму перерахування коштів.

Як зазначено вище, у користуванні та у власності позивача перебувають земельні ділянки, які знаходяться у м. Донецьку.

17 березня 2015 року Верховна Рада України прийняла Постанову №254-VІІІ Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями , згідно якої визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Статтею 1 Закону України від 16 вересня 2014 року №1680-VII Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей передбачено, що тимчасово, на три роки з дня набрання цим Законом чинності, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України.

У пункті 1 Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №252-VIII Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування зазначено, що до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Отже, місто Донецьк входить до переліку населених пунктів, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до Постанови від 17 березня 2015 року № 252-VІІІ, а тому належить до тимчасово окупованих територій, у зв`язку з чим позивач має право на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку та плати за землю, яка знаходиться у м.Донецьку, у разі дотримання ним строку звернення до контролюючого органу з відповідною заявою.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч. ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується платіжним дорученням №4 від 02.04.2020, позивач за подання адміністративного позову сплатив 16626,33 грн. судового збору.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 16626,33 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ КОНТІ (ЄДРПОУ 25112243; 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, буд. 460) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 431428268; 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 431428268; 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) щодо розгляду по суті заяви Приватного акціонерного товариства ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ КОНТІ (ЄДРПОУ 25112243; 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, буд. 460) від 27.01.2020 № 34/6 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб у сумі 827 296, 05 грн. та орендної плати з юридичних осіб у сумі 281 126, 18 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 431428268; 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) розглянути заяву Приватного акціонерного товариства ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ КОНТІ (ЄДРПОУ 25112243; 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, буд. 460) від 27.01.2020 №34/6 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб у сумі 827 296, 05 грн. та орендної плати з юридичних осіб у сумі 281 126, 18 грн. у порядку, визначеному Податковим кодексом України, та вирішити питання про подання до органу Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб у сумі 827 296, 05 грн. (код класифікації доходів бюджету 18010500) та орендної плати з юридичних осіб у сумі 281 126, 18 грн. (код класифікації доходів бюджету (18010600), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь АТ ВО КОНТІ , з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 09.11.2020. Повний текст рішення складено 19.11.2020.

Суддя С.В. Ушенко