Рішення

від 19.11.2020 по справі 380/7687/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7687/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - рішення Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області від 14 липня 2020 року № 960 Про відміну рішення селищної ради , яким відмінено рішення селищної ради № 854 від 21 лютого 2020 року в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва площею 0,12 га на АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прийняте Східницькою селищною радою м. Борислава Львівської області рішення від 21.02.2020 № 854 про надання позивачці дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 сприяло тому, що у позивачки виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних та охоронюваних законом інтересів, і як суб`єкт цих правовідносин, вказує, що не надавала згоди на їх зміну чи припинення, розпочавши реалізовувати своє право. Зазначає, що унаслідок ухвалення селищною радою рішення № 960 від 14.07.2020, яким відповідач відмінив своє попереднє рішення про надання позивачці дозволу на виготовлення проекту землеустрою, вона не реалізувала свій інтерес в отриманні земельної ділянки для ведення садівництва і вимушена звернутися за його захистом до суду. Також вказує, що інтерес позивача стосовно набуття із земель комунальної власності безоплатно у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва у розмірі і за цільовим призначенням, встановленими нормами ч. 1 ст. 35, п. в ч. 1 ст. 121 ЗК України, є законним, не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004. Просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Ухвалою суду від 25.09.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на подання відзиву передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.09.2020 Східницька селищна рада м. Борислава Львівської області отримала 02.10.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.32).

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

ОСОБА_1 , власник житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1878959746103) та земельно] ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0800 га, кадастровий номер 4610345400:02:003:0064, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2019, індексний номер 174938418, сформованим державним реєстратором Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області Радецькою М.І. (підстава виникнення права власності: декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЛВ 141191841825, видана 03.07.2019 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівські області; технічний паспорт від 19.05.2017 року № 14001, виданий ФОП ОСОБА_2 ) (а.с.7), та Державним актом на право власності на земельну ділянку від 26.03.2012 року ЯМ 123292, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 461030001000127 (а.с.8).

Східницька селищна рада м. Борислава Львівської області прийняла рішення від 23.06.2017 № 321 (а.с.9), на підставі якого між Східницькою селищною радою м. Борислава Львівської області, як замовником, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , як виконавцем, та ОСОБА_1 , як платником, укладено Угоду №148/17 на виготовлення проектно-пошукової документації Проект змін детального плану території житлової забудови по АДРЕСА_1 з розміщенням ділянки для садівництва (а.с.10-14).

Рішенням Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області від 21.02.2020 № 854 (а.с.15), ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га на АДРЕСА_1 .

13.04.2020 ОСОБА_1 уклала договір № В-313-20 з сертифікованим інженером-землевпорядником - приватним підприємцем ОСОБА_4 , відповідно до умов якого останній зобов`язався розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 (а.с. 17-19).

14.07.2020 селищна рада рішенням № 960 відмінила своє попереднє рішення № 854 від 21.02.2020 в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва площею 0,12 га на АДРЕСА_1 (а.с.20), за наслідками розгляду заяви жителів вул. Кропивницької від 06.07.2020 та висновком постійної депутатської комісії охорони навколишнього природнього середовища, регулювання земельних відносин, будівництва та архітектури від 08.07.2020 (а.с.22, 21).

Відповідно до рішення профільної постійної депутатської комісії (протокол засідання від 08.07.2020) по питанню № 5 слухали голову комісії ОСОБА_5 про необхідність відміни рішення щодо гр. ОСОБА_1 , так як (...) ділянка знаходиться в межах криниць з питною водою ; вирішили обговорити питання на сесії селищної ради.

Позивачка вважає рішення відповідача № 960 від 14.07.2020 року про відміну рішення №854 від 21.02.2020 року протиправним, оскільки у неї виникли правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку для садівництва площею 0,12 га на АДРЕСА_1 внаслідок дотримання нею процедури, яка передує оформленню і державній реєстрації права на землю, а саме - отримання на підставі рішення Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області № 854 від 21.02.2020 року дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, на виконання якого звернулася до сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_4 , який частково розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Частиною 1, 4 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до п. 9 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб`єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті або у разі якщо такі посади є вакантними, сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.

Згідно ч. 12 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок суб`єкта владних повноважень надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обмежений лише підставами, визначеними ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Разом з тим, такі підстави не пов`язані з обставинами чи подіями, виникнення яких залежить від волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що рішенням Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області від 21.02.2020 № 854, позивачці надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га на АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням № 960 від 14.07.2020, селищна рада відмінила своє попереднє рішення № 854 від 21.02.2020 року в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва площею 0,12 га на АДРЕСА_1 , на підставі заяви жителів вул. Кропивницької від 06.07.2020 та висновку постійної депутатської комісії охорони навколишнього природнього середовища, регулювання земельних відносин, будівництва та архітектури від 08.07.2020, де вказано, що ділянка знаходиться в межах криниць з питною водою.

Згідно зі ст. 144 Конституції У країни органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд зазначає, що положенням статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

В абзаці 3 пункту 3 цього Рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Абзацами 5 та 6 пункту 5 зазначеного Рішення визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно до ст. 151 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № № 819/1154/18, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 521/17710/15-а, від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а та від 13 березня 2019 року у справі № 542/1197/15-а .

Відтак, оскільки відповідач не може скасовувати свої попередні рішення, чи вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, суд дійшов висновку, що рішення № 960 Про відміну рішення селищної ради від 14 липня 2020 року прийнято відповідачем протиправно, не на підставі не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено: "Кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Також ЄСПЛ у своїй практиці нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар ( рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom), n. 50, Series A № 98).

У рішенні у справі "Tumeliai v. Lithuania" від 09.01.2017 ЄСПЛ зазначив, що "ризик, пов`язаний з помилкою, допущеною державним органом, повинна нести сама держава".

Суд звертає увагу відповідача, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає і законний інтерес, якому властиві такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним - благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; є персоналізованим (суб`єктивним) - тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже, й матеріально-правової заінтересованості), є: незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача; встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу.

В розумінні Європейського Суду право правомірного очікування та законного сподівання виникає у разі якщо особа, яка набула майнове право, не встигла його реалізувати в зв`язку із ухваленням державою нормативного акту чи акту індивідуальної дії, котрим таке право скасовується із наданням цьому актові ретроспективної дії щодо фактів, які відбулися до його прийняття. При цьому підстави, з яких особа позбавляється раніше набутого права, не пов`язані з її поведінкою. В таких випадках, під час розгляду справи Європейським Судом, право заявника не може вважатися наявним відповідно до національного законодавства тому Суд визнає порушеним не право, а встановивши факт законного сподівання визнає порушеним правомірні очікування заявника.

Враховуючи наведене, з метою захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області від 14 липня 2020 року № 960 Про відміну рішення селищної ради .

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області від 14 липня 2020 року № 960 Про відміну рішення селищної ради , яким відмінено підпункт рішення селищної ради № 854 від 21 лютого 2020 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва площею 0,12 га на АДРЕСА_1 .

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області (вул. Золота Баня, буд. 3, смт. Східниця, м. Борислав, Львівська область, 82391; код ЄДРПОУ: 26359951), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень, 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.11.2020.

Суддя Коморний О.І.